Ухвала суду № 90249253, 06.07.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/78/19

н/п 2/766/1286/20

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

06.07.2020 року м. Херсон

Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Войцеховська Я.В., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Груп Фактор» до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Херсонського міського суду Херсонської області перебувала вищезазначена цивільна справа.

Ухвалою суду від 15.01.2019 року відкрито провадження по даній справі.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2020 року у зв`язку із відстороненням від посади судді Дорошинської В.Е. справа № 766/78/19 надійшла до провадження судді Войцеховської Я.В.

06.07.2020р. надійшла відповідь з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Херсонській області щодо місця реєстрації відповідача згідно якої ОСОБА_1 не значить зареєстрованим в Херсонській області.

Відповідно ч.2 ст.213 ЦПК України справа розглядається одним і тим самим складом суду. У разі заміни одного із суддів під час судового розгляду справа розглядається спочатку, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вивчивши матеріали позовної заяви суддею встановлено, що позовну заяву подано без дотримання вимог встановлених ст.175, 177 ЦПК України, що є підставою для залишення такої позовної заяви без руху.

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 та страхової компанії в якій була забезпечена цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання страхової події - Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» шкоду завдану доронбо-транспортною пригодою в порядку регресу в розмірі 135 000 грн. та судові витрати.

Відповідно до частини першої ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці, розглядаються господарськими судами.

Позивачем, як юридичною особою пред`явлено позов про солідарне стягнення шкоди з двох відповідачів: юридичної особи - Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» та фізичної особи - ОСОБА_1 .

Враховуючи характер спірних правовідносин та зважаючи на те, що за суб`єктним складом один з відповідачів є юридичною особою, що зумовлює виникнення між сторонами правовідносин, які пов`язані з здійсненням господарської діяльності суб`єктів господарювання, тому спір в даній частині є господарсько-правовим, що зумовлює розгляд спору в порядку господарського судочинства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) вказано, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

З врахуванням викладеного, суд зазначає про уточнення позовних вимог в частині розміру стягнення з кожного відповідача суми шкоди, адже діючим законодавством не передбачено солідарного стягнення шкоди зі страхової компанії та застрахованої особи. Також необхідно визначити коло відповідачів, оскільки вимоги до юридичної особи зумовлюють виникнення між сторонами гоподарсько- правових правовідносин, що розглядаються в порядку господарського судочинства.

Вимоги до фізичної особи потребують посилань на докази наявності відомостей про останнє місце проживання або перебування відповідача ОСОБА_1 , адже згідно відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Херсонській області останній не значиться зареєстрованим за адресою зазначеною позивачем в позовні заяві.

Без усунення недоліків заява не може бути прийнята до провадження суду.

Отже, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку на усунення викладених в ухвалі недоліків.

Враховуючи викладене, залишення даної позовної заяви без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист, оскільки після усунення недоліків позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175,177, 185, 258- 261 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Груп Фактор» до ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про відшкодування шкоди- залишити без руху.

Надати позивачу строк 10 (десять) днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.

Роз`яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Відповідно до п.3 Розділу ХІІ ЦПК України цей строк продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя Я.В.Войцеховська