Ухвала суду № 90248330, 07.07.2020, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районний суд м.Харкова

Провадження № 2/641/285/2020 Справа № 641/6837/19

У Х В А Л А

07 липня 2020 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Григор`єва Б.П.,

за участю секретаря судового засідання – Максимової Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервертикаль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Макушевої Наталії Віталіївни, третя особа: ТОВ «Фінансова компанія «Поліс» про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішення державного реєстратора, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду знаходиться зазначена цивільна справа.

До суду надійшло клопотання від відповідача ОСОБА_3 про закриття провадження у справі.

В обґрунтування клопотання ОСОБА_3 , зазначив, що з матеріалів справи та тексту позовної заяви вбачається, що позивач вважає, що спірне нерухоме майно належить на праві власності ТОВ «Інтервертикаль». Справа про банкрутство ТОВ «Інтервертикаль» № 5023/5383/12 у Господарському суді Харківської області триває і на цей період часу. Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованість ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство для судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів, про що викладено у постанову ВСУ від 13.04.2016 року у справі № 908/4804/14, постанови ВС від 26.06.2018 у справі № 372/3584/16ц. Просить закрити провадження у справі на підставі ст. 255 ЦПК України.

Представник позивача надав заяву про розгляду справи за його відсутності.

Представник відповідача клопотання підтримав та просив закрити провадження у справі, просив розглянути клопотання за його відсутності.

Відповідачі ОСОБА_1 ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, причин неявки суду не повідомили.

Представник третьої особи ТОВ «ФК «Поліс» надала заяву про розгляд клопотання за її відсутності, проти закриття провадження у справі заперечувала, з причин викладених у заяві.

Відповідач приватний нотаріус ХМНО Макушева Н.В. надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Суд дослідивши клопотання та матеріали справи, прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 19 ЦПК України передбачено, що суди у порядку цивільного судочинства розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.

За положеннями частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Згідно правил частини 1 та частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, якою врегульовано порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України справи про банкрутство розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Отже, частина 4 статті 10 Закону про банкрутство відносить до підвідомчості господарських судів справи зі спорів, пов`язаних з майновими вимогами до боржника, до яких, крім названих у зазначеній статті Закону, слід відносити також й інші спори з майновими вимогами до боржника, а саме: спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, спори, пов`язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника і дана норма кореспондується з положеннями п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України (у редакції Закону про банкрутство) та застосовується незалежно від суб`єктного складу сторін.

У постановах Верховного суду України від 13.04.2016 року у справі № 908/4804/14 та від 16.11.2016 у справі № 908/560/16 викладено правовий висновок, що за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення усіх майнових спорів з вимогами до боржника, у тому числі спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, є те, що вони розглядаються та вирішується господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованість Закону України «Про банкрутство», який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

З наведено вбачається, що до підвідомчості господарського суду відносяться справи у спорах з майновими вимогами саме до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.

У даній цивільній справі спір виник щодо визнання недійсними договору купівлі-продажу, який укладений між фізичними особами ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які не є учасниками у справі про банкрутство. Отже даний спір, що відновлення становища, яке існувало до порушення, враховуючи суб`єктний склад сторін процесу, оскільки пред`являється до фізичних осіб, які не є сторонами процесу про банкрутство має розглядатись саме за правилами цивільної юрисдикції в загальному позовному провадженні.

На підставі викладеного суд відмовляє у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з його безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 83, 126, 255, 260 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_3 про закриття провадження у справі – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя -Б. П. Григор`єв