Ухвала суду № 90247659, 03.07.2020, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/5662/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2020 року м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Реки А.С.,

за участю секретаря судового засідання Вітер І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у місті Києві, -

Встановив:

До Сватівськогорайонного судуЛуганської областіз Луганськогоапеляційного суду16червня 2020року заналежністю надійшласкарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у місті Києві, заінтересована особа (стягувач) ОСОБА_1 , яка була розподілена згідно автоматизованого розподілу судової справи 16.06.2020 року до провадження судді Реки А.С.

Ухвалою судді Сватівського районного суду Луганської області від 17.06.2019 року було поновлено АТ «Українська залізниця» строк для звернення до суду із скаргою, відкрите провадження по справі та витребувані матеріали виконавчого провадження (а.с. 12).

В обґрунтування скарги Акціонерне товариство «Українська залізниця» посилається на те, що постановою Луганського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року було скасоване рішення Сватівського районного суду Луганської області від 10 вересня 2019 року та ухвалене нове рішення, згідно якого стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу при народженні дитини у розмірі 21575 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 919,30 грн.

26 лютого 2020 року, на виконання постанови Луганського апеляційного суду від 16.12.2019 року, було видано виконавчий лист, який пред`явлено до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві. Постановою державного виконавця Печерського районного відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 01.04.2020 року було відкрито виконавче провадження ВП № 61684847 з виконання вищевказаного виконавчого листа.

Акціонерне товариство «Українська залізниця» зазначає, що вчинення всіх дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження»та спрямованих на примусове виконання рішень про стягнення з АТ «Українська залізниця» боргу заборонено Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації». Відповідно до п. 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону заборонено вчиняти виконавчі дії щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації»,протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. До додатку 2 «Перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані» до Закону України«Про перелікоб`єктівправа державноївласності,що непідлягають приватизації» станом на 20.10.2019 включено Акціонерне товариство«Українська залізниця». У зв`язку з тим, що вказаним Законом встановлено заборону на вчинення виконавчих дій, а отже і заборону на звернення стягнення на майно чи кошти боржника, виконавчий документ підлягає поверненню стягувачу на підставі п.9 ч.1ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Акціонерне товариство «Українська залізниця» просить визнати неправомірними дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо стягнення з них на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 22494,30 грн. в рамках виконавчого провадження ВП № 61684847; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61684847 на виконання виконавчого листа Луганського апеляційного суду від 26.02.2020 року по справі № 428/10708/18, та зобов`язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у місті Києві винести постанову про повернення виконавчого листа Луганського апеляційного суду від 26.02.2020 року по справі № 428/10708/18 стягувачу, у відповідності до п.9 ч.1ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Представник скаржника Акціонерного товариства «Українська залізниця» в судове засідання не з`явився, надіславши на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 48).

Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві в судове засідання уповноваженого представника не направили, надіславши до на адресу суду заперечення, згідно яких скаргу не визнають, вважають її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Справу просять розглядати без участі їх представника. В запереченні зазначають, що на виконанні в Печерському РВДВС в м. Києві перебувало виконавче провадження № 61684847 з виконання виконавчого листа Луганського апеляційного суду про стягнення з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 матеріальної допомоги при народженні дитини у розмірі 21575 грн. та судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 919,30 грн. 01 квітня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 616684847 та постанову про приєднання виконавчого провадження до заведеного ВП № 53314543., у якому боржником виступає АТ «Українська залізниця». Рішення Луганського апеляційного суду набрало законної сили та у відповідності до ст. 129-1 Конституції України є обов`язковим для виконання. Відділ не погоджується з тим, як позивач на власний розсуд та хибно трактує норми законодавства щодо встановленої тимчасової заборони на вчинення будь-яких виконавчих дій, а саме щодо тлумачення приписів п.3 розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації». Так, грошові кошти не можуть бути предметом застави, а тому вказані приписи не передбачають заборону (більше того містять пряму вказівку на можливість) стягнення грошових коштів із об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації, тобто із скаржника. Зазначає, що АТ «Українська залізниця» не надано до суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували дійсне порушення його права. Факти, викладені в заяві, ґрунтуються лише на суб`єктивному трактуванні скаржником норм законодавства. Державний виконавець діяв у відповідності до норм чинного законодавства та в рамках вимогЗакону України «Про виконавче провадження», а визнання дій державного виконавця незаконними суперечить вимогам Закону (а.с.14-41).

Заінтересована особа (стягувач) ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, причини неявки до суду не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення, що міститься в матеріалах справи (а.с. 46).

Відповідно до ч. 2ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, копії матеріалів виконавчого провадження, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч.1ст.3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст.447 Цивільного процесуального кодексу Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст.5Закону України«Про виконавчепровадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановлено, що діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; обов`язковості виконання рішень; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Судом встановлено, що 20.10.2019 набрав чинності Закон України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».

Відповідно до п. 3 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

До додатку 2 «Перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані» до Закону України«Про перелікоб`єктівправа державноївласності,що непідлягають приватизації» станом на 20.10.2019 включено Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Як вбачається з матеріалів скарги, постановою Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 01.04.2020 за заявою ОСОБА_1 про примусове виконання виконавчого листа № 428/10708/18, виданого Луганським апеляційним судом 26.02.2020 року, відкрито виконавче провадження № 61684847 (а.с. 7).

Також, в матеріалах справи наявна копія листа-роз`яснення Міністерства Юстиції України, зокрема щодо приписів п.3 розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» (а.с.30-32).

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно ч. 1 ст.18ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року.

У рішенні від 17.05.2005 по справі «Чижов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до змісту рішення від 20 липня 2004 року Європейського суду з прав людини «Шмалько проти України» право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Окрім того, у п. 18, 23 рішення Європейського суду від 12.05.2011 у справі «Ліпісвіцька проти України» однозначно визначено про те, що судове рішення та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв`язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених в п. 1 ст. 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України» достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що постанова Луганського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року, якою скасовано рішення Сватівського районного суду Луганської області від 10.09.2019 року та ухвалено нове рішення про стягнення з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 матеріальної допомоги при народженні дитини у розмірі 21575 грн. та судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 919,30 грн., яке набрало законної сили, є обов`язковим для виконання, та має бути виконане.

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

За змістом ч. 1 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження»під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

З аналізу п. 3 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» можна дійти висновку, що забороняється вчиняти виконавчі дії щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності Законом були включені до переліків, затвердженихЗаконом України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації»за винятком: стягнення грошових коштів та стягнення товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

ЗгідноЗакону України «Про заставу», що повністю узгоджується із положеннями визначенимиЦивільним Кодексом України, застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. Предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. Предметом застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави, в тому числі продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором.

З дослідженого вбачається, що грошові кошти не є предметом застави, а стягнення грошових коштів не заборонено без розмежування їх призначення.

Так, постановою Луганського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року, якою скасовано рішення Сватівського районного суду Луганської області від 10.09.2019 року та ухвалено нове рішення про стягнення з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 матеріальної допомоги при народженні дитини у розмірі 21575 грн. та судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 919,30 грн. Отже, заборона вчинення виконавчих дій, встановлена Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», не поширюється на виконання рішення у справі № 428/10708/18 про стягнення грошових коштів.

Також, слід зазначити, що виконавчий документ повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним устатті 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Одним із основних критеріїв ідентифікації боржника є ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Скаржник посилається, як на підставу задоволення скарг, на заборону, що передбачена в Законі України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закон України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації ».

Посилання скаржника на додаток 2 «Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані» до Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», до якого включено АТ«Українська залізниця», суд вважає необґрунтованим та безпідставним, оскільки у вказаному переліку відсутній ідентифікаційний код боржника - Акціонерного товариства «Українська залізниця», який є - 40075815, натомість зазначений код Акціонерного товариства «Українська залізниця» - 400758150, а тому заборона, яка встановлена Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» не поширюється на вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження № 61684847 щодо боржника - АТ «Українська залізниця».

За приписами ст.451ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що доводи скаржника є безпідставними та необґрунтованими, а наведені скаржником обставини не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду скарги, у зв`язку з чим слід відмовити у задоволенні скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

КеруючисьКонституцією України, ст.1,5,13,18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 3,81,447-453 ЦПК України, суд,-

Ухвалив:

У задоволенні скарги Акціонерного товариства«Українська залізниця»на діїПечерського районного відділу державної виконавчої службиміста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерстваюстиції умісті Києві щодо визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Сватівський районний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 07 липня 2020 року.

Суддя А.С. Река