Рішення № 90247032, 23.06.2020, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/4120/20

Провадження № 2/344/2183/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.О.,

за участі секретаря Єрмак М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Релігійної громади «Покрови Богородиці Діви» Київського Патріархату, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Івано-Франківський МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ТОВ «Форінт» про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки, визнання майна спільною сумісною власністю чоловіка та жінки, які проживають однією сім`єю, визнання права власності на 1/2 частину нерухомого майна, виключення з опису та зняття арешту з майна,-

ВСТАНОВИВ:

в позові вказано, що позивач та відповідач ОСОБА_2 з травня 2004 року проживали разом як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, придбавали майно для спільного користування. 14/10/2006 проведено вінчання сторін, отримано церковний шлюб. Сторонами придбано нежитлове приміщення магазин 19/07/2007 по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1966143626000 . Тому позивач просив суд про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки, визнання майна спільною сумісною власністю чоловіка та жінки, які проживають однією сім`єю, визнання права власності на 1/2 частину нерухомого майна, виключення з опису та зняття арешту з майна.

Позивач повторно не прибув в судове засідання.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 надав перед судом пояснення про те, що він заперечує позов, оскільки спірне майно належить ОСОБА_2 на праві особистої власності, релігійний обряд не є підставою для шлюбу, сторони не належать до подружжя, майно ними не було спільно придбано, підприємницьку діяльність позивач не здійснював, сторони спільно не проживали у спірний період придбання приміщення, строк позовної давності давно минув, позов спрямовано на порушення прав стягувача.

Релігійна громада «Покрови Богородиці Діви» Київського Патріархату подала суду відзив на позов, відповідно до змісту якого заперечила позов з тих підстав, що право власності на спірне приміщення зареєстровано особисто за ОСОБА_2 , шлюбом визнається союз чоловіка і жінки, який зареєстрований органами реєстрації актів цивільного стану, релігійний обряд не є підставою для виникнення прав та обов`язків чоловіка і жінки, позивач не здійснював підприємницьку діяльність за спірною адресою, відповідно до доказів позивача він останні 6 років не здійснював підприємницьку діяльність та не має жодного відношення до спірного приміщення, пояснення позивача суперечать наданим ним же доказам, оскільки згідно довідки об`єднання співвласників він не проживає з відповідачкою з 2014 року; фотографії позивача не містять зазначення дати, не свідчать про спільне проживання; вже більше трьох років як сплив строк висловлення претензій позивача щодо спірного майна. Тому відповідач просив суд відмовити позивачу в позові. Також відповідач просив суд скасувати заходи забезпечення позову.

В судовому засіданні представник третьої особи ТзОВ «Фінансова компанія «Форінт» заперечив позов з тих підстав, що відповідачка ОСОБА_2 отримала 170 000 доларів США позики від ВАТ Райфайзенбанк, на забезпечення позову передала спірне нежитлове приміщення, яке придбала за позику, позивач ОСОБА_1 знав про всі обставини отримання позики, придбання спірного майна виключно у власність відповідачки, нотаріусом було роз`яснено суть правочину, з`ясовано у сторін відсутність прав третіх осіб на майно, ОСОБА_1 виступив поручителем за спірною позикою, позивач та відповідачка знали всі положення законодавства щодо наслідків укладення правочину, є судове рішення про стягнення грошових коштів на користь третьої особи, є виконавче провадження у приватного виконавця та в державній виконавчій службі позивач знає, що спірне майно обтяжено, документи позивача не охоплюють спірний період, інформація про спільне проживання позивача та відповідача не відповідають дійсності позивач проживає за іншою адресою, ніж зазначив в позові, довідка позивача не підтверджує спільне проживання позивача та відповідача, довідка об`єднання співвласників не може слугувати доказом.

Також представник третьої особи ТзОВ «Фінансова компанія «Форінт» просив суд застосувати позовну давність до прохань позивача.

Відповідно до письмового заперечення проти позову ТзОВ «Форінт» ОСОБА_1 є поручителем за договором позики, стороною договору позики є виключно ОСОБА_2 19/07/2007 між ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладено Генеральну кредитну угоду №95 на суму 170000 доларів США, цього ж дня ОСОБА_2 надано зазначені грошові кошти для придбання комерційної нерухомості по АДРЕСА_1 , яка перебуває в іпотеці третьої особи. 19/07/2007 укладено договір іпотеки. Поручителем за зазначеним зобов`язанням виступив позивач. Спірне майно придбано за рахунок позики. Спірне майно надійшло виключно у власність ОСОБА_2 . Позивач є виключно поручителем за зобов`язанням ОСОБА_2 перед позикодавцем. Перед укладенням договору купівлі-продажу спірного майна нотаріусом роз`яснено сторонам положення законодавства, які регулюють спірні відносини. ОСОБА_2 підтвердила, що вона в шлюбі не перебуває, не перебуває у фактичних шлюбних відносинах. 11/04/2018 укладено договір відступлення прав за договором іпотеки ОСОБА_2 та АТ «Райфайзен Банк Аваль». Рішенням Івано-Франківського міського суду від 04/10/2019 позов ТОВ «ФК Форінт» про стягнення заборгованості за кредитним договором №010/14-10-508G95 від 19/07/2007, укладеним за Генеральною угодою №95 від 19/07/2007 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь третьої особи 108237,52 доларів США, 24949. 46 гривень пені, видано виконавчий лист, відкрито виконавче провадження.

Відповідач ОСОБА_3 подала суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому заперечила позов з підстав його подання задля уникнення позивачем негативних наслідків від правочину за його участі, позов не обґрунтовано доказами про проживання однією сім`єю, ведення спільного господарства, побуту, бюджету, спільних витрат на придбання майна, надані позивачем документи не підтверджують правових підстав позову та претензій на спірне майно; відповідно до правової позиції Верховного Суду від 06/04/2020 в справі №738/1452/17 вказано, що показаннями свідків за відсутності інших доказів не може бути підтверджено факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу; довідка ОСББ складена з порушенням ЦПК України; відповідач просила суд скасувати заходи забезпечення позову та відмовити в позові.

14/10/2006 видано документ про вінчання в храмі між позивачем та ОСОБА_2

15/05/2006 складено договір оренди та акт приймання-передачі гаража АДРЕСА_3 між ОСОБА_5 та позивачем.

15/04/2011 складено договір оренди гаража АДРЕСА_3 між ОСОБА_5 та позивачем.

01/01/2013 складено договір оренди гаража АДРЕСА_3 між ОСОБА_5 та позивачем.

01/01/2016 складено договір оренди гаража АДРЕСА_3 між ОСОБА_5 та позивачем.

18/03/2016 складено договір на централізовану охорону вказаного гаражу між позивачем та ТзОВ «Граніт».

20/12/2013 ТзОВ «Айріс Груп» та магазин «Сток-центр» уклали договір послуг інформатизації.

18/10/2013 ОСОБА_6 та позивач уклали договір постачання.

02/07/2009 ПП «Лев» та позивач уклали договір виготовлення ролетів захисних.

03/02/2009 ТзОВ «Прикарпатське виробниче підприємство зв`язку» уклало договір про доступ до мережі з позивачем.

Відповідно до пояснень позивача та копій фото-таблиць на них перебувають позивач та відповідач.

Відповідно до постанови від 25/04/2019 відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь «Релігійної громади «Покрови Богородиці Діви» про стягнення боргу за позикою.

24/09/2019 відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 4602500 за договором позики.

17/09/2019 складено постанову про опис та арешт майна ОСОБА_2 на приміщення по

АДРЕСА_1. 19 /12/2019 складено постанову про об`єднання виконавчих проваджень щодо стягнень з ОСОБА_2

16/03/2020 видано довідку на ім`я позивача про те, що він з 2006 року по 2014 рік проживав з ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_5 та особисто проводив оплату комунальних платежів в зазначений період за зазначеною адресою.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №186601016 від 21/11/2019 спірне нежитлове приміщення зареєстровано за ОСОБА_2

ОСОБА_2 не прибула в судове засідання, не підтвердила фактичних обставин за позовом, не надала суду доказів на підтвердження позову, не забезпечила явку в судове засідання свідків, які б підтвердили спірні фактичні обставини.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 06/04/2020 в справі №738/1452/17 вказано, що показаннями свідків за відсутності інших доказів не може бути підтверджено факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Отже за висновком Верховного Суду факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу підлягає доведенню позивачем на основі комплексу засобів доказування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. На нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах або займаються приватною нотаріальною діяльністю, законом може бути покладено вчинення інших дій, відмінних від нотаріальних, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Отже юридична вірогідність правочину, посвідченого в порядку вчинення нотаріальних дій визначається за змістом такого правочину.

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Таким чином на час вчинення правочину щодо придбання спірного майна ОСОБА_2 засвідчила, що не перебуває в шлюбі, не перебуває у фактичних шлюбних відносинах з третьою особою, прав третіх осіб на спірне майно немає.

Зміст правочину також спростовує пояснення позивача про перебування ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином речові права на нерухоме майно визнаються саме на підставі змісту запису про їх державну реєстрацію.

Відповідно до інформаційної довідки №211834614 спірне майно зареєстровано на праві власності за ОСОБА_2 , перебуває в іпотеці третьої особи в цьому спорі.

Будь-якого доказу про придбання спірного майна за грошові кошти позивача суду не надано.

19/07/2007 укладено договір купівлі-продажу спірного майна, в якому вказано, що ОСОБА_2 не перебуває в шлюбі чи у фактичних шлюбних відносинах.

19/07/2007 між ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладено Генеральну кредитну угоду №95 на суму 170000 доларів США з метою придбання комерційної нерухомості.

19/07/2007 укладено кредитний договір між ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 про надання позики в сумі 170000 доларів США, поручителем за яким є позивач. Тобто позивача зазначено сторонами в якості поручителя, а не позичальника.

19/07/2007 з метою забезпечення зобов`язань ОСОБА_2 перед позикодавцем посвідчено договір іпотеки, за яким в іпотеку позикодавцю передано спірне майно, в якому вказано, що прав третіх осіб на предмет іпотеки немає, а спірне майно належить виключно іпотекодавцю, предмет іпотеки не перебуває в сумісній чи частковій власності.

Крім цього 19/07/2007 укладено договір поруки між позикодавцем та ОСОБА_1 . Отже позивач виступив поручителем своїм майном перед позикодавцем, а не майновим поручителем за рахунок спірного майна. В такий спосіб позивачем підтверджено, що він є лише поручителем за зобов`язаннями ОСОБА_2 , а не є зобов`язаним перед позикодавцем в якості іншим позичальником. Будь-яких прав щодо предмету іпотеки позивач не заявив. Будь-яких прав щодо позики позивач не заявив.

Відповідно до положення ст. 1 Закону України «Про нотаріат» юридичну вірогідність мають пояснення позивача та ОСОБА_2 саме за змістом нотаріально посвідчених правочинів за їх участі, а не їх пояснення спрямовані на уникнення негативних наслідків їх зобов`язань.

Таким чином судом однозначно встановлено, що на час вчинення правочину щодо спірного майна ОСОБА_2 вчинила правочини, який посвідчено в нотаріальному порядку, в якому вказано, що предмет іпотеки не належить третім особам, не перебуває в частковій чи сумісній власності; ОСОБА_2 не перебуває в шлюбі чи у фактичних шлюбних відносинах, прав третіх осіб на спірне майно немає.

Також судом однозначно встановлено, що позивач на час придбання спірного майна вчинив правочин, який посвідчено в нотаріальному порядку, в якому вказано, що позивач поручився за виконання ОСОБА_2 своїм майном та не заявив будь-яких претензій щодо реєстрації титулу на спірне майно за ОСОБА_2 , не вказав про придбання майна в конкубінаті з ОСОБА_2 чи за їх спільні кошти, в інтересах їх зареєстрованого шлюбу чи сім`ї.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 04/10/2019 позов ТОВ «ФК Форінт» про стягнення заборгованості за кредитним договором №010/14-10-508G95 від 19/07/2007, укладеним за Генеральною угодою №95 від 19/07/2007 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь третьої особи 108237,52 доларів США, 24949. 46 гривень пені.

Позивач подав декларації особи, уповноважено на виконання функцій держави за 2016, 2018 роки, в якій не вказано, що він перебуває в конкубінаті з відповідачкою.

Отже пояснення позивача щодо його конкубінату є неправдивими.

Також представник третьої особи подав суду інформацію Міністерства юстиції України від 23/06/2020 про те, що позивач зареєстрований за АДРЕСА_6 , а суб?єктом підприємницької діяльності він зареєстрований 03/06/2010. При цьому місце знаходження спірного майна не є місцем реєстрації позивача, а спірний об`єкт нерухомого майна придбано ОСОБА_2 в 2007 році.

Таким чином зазначений витяг спростовує відповідні пояснення позивача.

В п. 1 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п. 1 ст. 526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В п. 1 ст. 612 ЦК України вказано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Отже договором іпотеки визначено, що задоволення інтересів кредитора здійснюється на підставі змісту договору іпотеки, а права іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Отже суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

В ст. 12 ЦПК України вказано, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже обов?язок доказування обставин, що зазначені в позові законом покладено безпосередньо на позивача.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином відповідачем та третьою особою спростовано усі фактичні обставини, які зазначені в позові в якості його правових підстав.

Крім цього в позові розміщено взаємно суперечливі прохання за змістом його прохальної частини щодо одночасного визнання спірного майна як спільною сумісною власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , так і визнати за позивачем право власності на 1/2 частину спірного майна, що суперечить ст. 74 СК України.

Також важливо зазначити, що в прохальній частині позову вказано на визнання за позивачем права не на 1/2 частки в праві власності на об?єкт нерухомого майна, а на частину нежитлового приміщення, що не може бути здійснено без його фактичного поділу, в тому числі і з підстав не надання суду доказу можливості поділу майна.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

УХВАЛИВ:

в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Релігійної громади «Покрови Богородиці Діви» Київського Патріархату, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Івано-Франківський МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ТОВ «Форінт» про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки, визнання майна спільною сумісною власністю чоловіка та жінки, які проживають однією сім?єю, визнання права власності на 1/2 частину нерухомого майна, виключення з опису та зняття арешту з майна відмовити;

забезпечення позову в цій справі за ухвалою від 24/03/2020 скасувати.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий суддя Бородовський С.О.