Рішення № 90247024, 17.06.2020, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/17232/19

Провадження № 2/344/1050/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.О.,

за участі секретаря Єрмак М.О.,

позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 ,

представника відповідача Атаманчук Л. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду позов ОСОБА_1 до Угорницької сільської ради Івано-Франківської міської ради про повернення боргу шляхом визнання права власності на квартиру, -

В С Т А Н О В И В:

в позові вказано, що 18 грудня 2010 року між позивачем та ОСОБА_4 , жителькою с. Угорники Івано-Франківської міської ради укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_4 отримала від позивача кошти в сумі 25000 доларів США і зобов`язалася повернути їх до 30 грудня 2017 року. На підтвердження отримання позики в сумі 25000 доларів США нею 18.12.2010 року складено розписку, яку ОСОБА_4 підписала власноручно. У передбачений договором строк ОСОБА_4 не виконала взяті на себе зобов`язання, кошти не повернула. Після спливу строку повернення боргових коштів, позивач неодноразово приїжджав за адресою проживання боржниці, зазначеною в договорі, однак, двері були зачинені. Позивач звернувся із запитом до Угорницької сільської ради Івано-Франківської міської ради. У відповіді від 15 січня 2019 року №174-П позивача повідомлено, що ОСОБА_4 померла взимку 2011 року, право володіння її майном не переоформлялося, правовстановлюючі документи на нерухоме майно ОСОБА_4 зберігаються у виконавчому комітеті сільської ради. Дізнавшись про смерть боржниці, позивач звернувся з письмовою претензією кредитора до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори, і 01.06.2019 року претензію отримано нотаріусом та зареєстровано в Книзі обліку і реєстрації спадкових справ за №1249. 24 липня 2019 року позивачем отримано відповідь державного нотаріуса, згідно з якою йому відмовлено у задоволенні звернення, а саме зазначено, що: «... вважати Вас кредитором не представляється можливим, оскільки Вами не представлено належні документи та порушено вимоги п. 4 ст. 1281 ЦК України...». Просив повернути заборгованість в розмірі 25000 доларів США, що еквівалентно 625000 гривень згідно договору позики від 18/12/2010 шляхом визнання права власності на квартиру, розташовану в АДРЕСА_1 належну померлій ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 від 27/08/2007 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі, надав перед судом пояснення про те, що між сторонами 18.12.2010 було укладено договір позики на суму 25000 доларів США, з кінцевим терміном повернення до 30.12.2017 року, ОСОБА_4 склала розписку про отримання коштів від позивача, зобов`язання не виконала, в 2019 році позивач дізнався від відповідача, що боржник померла в 2011 році, йому відомо з усних пояснень нотаріуса, що в строк встановлений законом жодна особа не заявила права на спадкове майно, в 2019 році позивач звертався з претензією кредитора до нотаріуса, в реєстрації спадкової справи нотаріусом відмовлено на підставі п.4 ст. 1281 ЦК України.

В судовому засіданні позивач підтримав позов.

Представник відповідача після оголошеної перерви в судове засідання не з`явився, Угорницькою сільською радою подано суду заяву про розгляд справи без участі представника, за змістом якої позовні вимоги визнано в повному обсязі.

Судом встановлено наступні обставини.

18/12/2010 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір позики, за умовами якого позичальнику передано 25000 доларів США, строк надання грошових коштів до 30/01/2012.

Згідно листа від 15/01/2019 №174-П виданого виконавчим комітетом Угорницької сільської ради Івано-Франківської міської ради проінформовано, що право володіння майном померлої ОСОБА_4 не переоформлялось. Правовстановлюючі документи на нерухоме майно ОСОБА_4 зберігаються у виконавчому комітеті сільської ради.

Згідно відповіді державного нотаріуса Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Л.І. Антонюк від 24.07.2019 №2447/02-04 позивача повідомлено, що відповідно до розділу ХІ пункту 11.1 правил ведення нотаріального діловодства, претензії кредиторів реєструються в книзі обліку та реєстрації спадкових справ і формуються у спадкові справи. Вважати ОСОБА_1 кредитором не представляється можливим, оскільки заявником не представлено належно оформлені документи та порушено вимоги п.4 ст. 1281 ЦПК України.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного Кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 1 ст. 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Відповідно до ч. 2 ст. 1282 ЦК України вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Таким чином законом на позивача покладено обов`язок довести перед судом прийняття спадкоємцем у спадщину спадкового майна, за рахунок і відповідно до вартості якого спадкоємець зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора.

У разі смерті боржника за договором позики вимоги кредитора підлягають задоволенню у межах вартості майна, одержаного у спадщину за рахунок майна отриманого у спадщину.

Отже позивач не пред`явив до спадкоємця позову, який передбачено подати в порядку ч. 2 ст. 1282 ЦК України. Замість позову, що передбачено законом для кредитора спадкодавця позивач пред`явив до відповідача сільської ради за місцем проживання спадкодавця позов про визнання права власності на майно боржника, що помер. Суду не подано доказів відсутності спадкоємців померлого.

Крім цього в ч. 2 ст. 1281 ЦК України в якості обов`язку позивача вказано, що кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Отже передбачений в ЦК України позов належить пред`явити спадкоємцю боржника, а не до органу місцевого самоврядування. Предметом позову повинно бути звернення стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі, а не визнання права власності.

Законом встановлено порядок здійснення дій кредитором боржника, а не гарантовано на власний розсуд обирати спосіб звернення до суду в тому числі у формі визнання права власності.

Законом визначено орган оформлення прав кредитора, яким є нотаріальний орган, а не суд.

Суду не надано доказу оскарження позивачем відмови нотаріуса. Таким чином рішення нотаріуса про відмову видати відповідне свідоцтво є чинним.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже тільки власнику майна належить право вимоги про визнання права власності. В ст. 392 ЦК України встановлено правові підстави для звернення власника майна до суду із позовом про визнання права власності.

Однак доказу одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги суд не надано.

Важливо відзначити, що в ч. 2 ст. 1281 ЦК України в якості обов`язку позивача вказано, що кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Отже позивач пред`явив позов поза межами визначеного в ч. 2 ст. 1281 ЦК України строку, що безпосередньо вказано в відповіді нотаріуса долученій позивачем до матеріалів справи.

Зазначений в ч. 2 ст. 1281 ЦК України строк є преклюзивним, який припиняє право на звернення до суду поза межами його спливу. Зазначений в ч. 2 ст. 1281 ЦК України строк не підлягає поновленню або продовженню.

Також в правовому висновку Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2018 року зазначено, що відповідно до пункту 189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, зареєстрованої Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882, нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 ЦК України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту. ВС роз`яснив, що стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Пред`являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса. При цьому, на відміну від пред`явлення вимоги безпосередньо до спадкоємців, кредитор, скеровуючи претензію до нотаріуса, не зобов`язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один із спадкоємців і чи встановлені спадкоємці взагалі.

Отже законом передбачено порядок реалізації прав кредитором спадкодавця. Невиконання кредитором спадкодавця його обов`язку, передбаченого в ст. 1281 ЦК України має своїм правовим наслідком втрату права на звернення до суду та припинення зобов`язання боржника.

В п. 11 ч. 3 ст. 2 ЦПК України в якості загальної засади цивільного судочинства визначено неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

В позовній заяві та безпосередньо представником позивача в судовому засіданні вказано, що ОСОБА_4 померла в 2011 році, позивачу було відомо місце проживання боржника.

Таким чином позивачу стало відомо про смерть боржника за договором позики набагато раніше ніж мало місце його звернення до нотаріуса.

Позивач вказав в позові неправдиву інформацію про те, що йому не було відомо про смерть боржника.

Таким чином сплив визначеного законом строку за ст. 1281 ЦК України є об`єктивною обставиною, про яку позивачу було однозначно відомо на час звернення до суду.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України та зазначеного рішення Великої Палати Верховного Суду прийняття чи неприйняття спадщини спадкоємцями боржника не звільняє позивача від його обов`язку подати заяву або претензію спадкоємцям боржника чи нотаріусу про реалізацію позивачем права на задоволення його вимог за рахунок спадкового майна у строк, встановлений законом; неподання такої заяви чи претензії припиняє право позивача на задоволення його вимог за рахунок спадкового майна. Припинення права на задоволення його вимог за рахунок спадкового майна унеможливлює судовий захист такого права. У свою чергу подання позову за обставин відсутності права на звернення до суду є формою зловживання відповідним правом.

Отже позивач за змістом закону зобов`язаний використати визначений для нього законом спосіб реалізації прав з правових підстав, на умовах, у строк, що встановлені законом.

Відповідно до ст. 15, ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 20 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За приписами ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ст. 392 ЦК України позивачу не належить право на пред`явлення позову про визнання права власності щодо майна ОСОБА_4 .

Невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Спосіб захисту права, який обрано позивачем є таким, що не відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Чинним законодавством передбачено інший порядок реалізації права на задоволення вимог кредитора, у разі смерті фізичної особи боржника.

Обраний позивачем спосіб спрямовано на умисне порушення прав третіх осіб, спадкоємців спадкодавця, інших кредиторів спадкодавця, осіб яким належить право пред`явити позов про визнання спадщини відумерлою.

В ст. 1277 ЦК України вказано, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Отже право на подання заяви про визнання спадщини відумерлою не належить Івано-Франківській міській раді, а не Угорницькій сільській раді.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Отже тільки належний відповідач може визнати позов, а не відповідач, якому не належить права щодо спірної речі.

Визнання позову Угорницькою сільською радою суперечить положенням процесуального закону, оскільки нерухоме майно, яке входить до складу спадщини розташовано на території Угорницької сільської ради Івано-Франківської області. У відповідача відсутня компетенція на розпорядження зазначеним майном.

Таким чином визнання відповідачем позову порушує права третіх осіб, кредиторів, спадкоємців, територіальної громади за місцем знаходження нерухомого майна.

Згідно ч. 3-5 ЦК України спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням. Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов`язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу. Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них. Спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою відповідно до статті 1283 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1283 ЦК України охорона спадкового майна здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця з метою збереження його до прийняття спадщини спадкоємцями або набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою.

В супереч закону позивачем пред`явлено позов за способом захисту, що йому не гарантований законом, з порушенням встановленого законом порядку звернення з відповідними претензіями, до неналежного відповідача, який визначено безпосередньо законом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Отже суду належить захистити права осіб, який позивач умисно не вказав в його позові.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже позов повинен бути поданим відповідно до цього ЦПК України та підлягає розгляду виключно в межах заявлених вимог і на підставі доказів позивача.

В ст. 44 ЦПК України вказано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 ЦПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Отже відповідача може бути замінено виключно за клопотанням позивача. Співвідповідач підлягає залученню до участі в спорі виключно за клопотанням позивача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною правовою підставою для відмови в позові.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

У Х В А Л И В :

в позові ОСОБА_1 до Угорницької сільської ради Івано-Франківської міської ради про повернення боргу шляхом визнання права власності на квартиру ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий суддя Бородовський С.О.