Рішення № 90246124, 07.07.2020, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/850/20

Номер провадження 2/213/1004/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2020 року м.Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі

головуючого судді Князєвої Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С.,

представника позивача ОСОБА_1 І ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , інтереси якої представляє ОСОБА_5 , до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона є вдовою ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивача – водій автомобіля БілАЗ №73 гірничотранспортного цеху ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» під час виконання своїх трудових обов`язків внаслідок нещасного випадку помер.

Смерть чоловіка позивача настала під час виконання ним своїх трудових обов`язків за таких обставин:

16.11.1998 чоловік позивача виконував ремонт автомобіля БєлАЗ №73. У процесі виконання ремонтних робіт водію БелАЗ №74, ОСОБА_7 , знадобився накидний та ріжковий ключі, які він вирішив взяти у чоловіка позивача. Чоловік позивача взяв необхідні ОСОБА_7 ключі, після чого почав спускатися з автомобіля до ОСОБА_7 , який стояв на землі. При передачі ключів один одному, обидва водії, викрикнувши, впали на землю без свідомості, після чого померли. У ході розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком комісія встановила, що водій автомобіля ОСОБА_8 №73 ОСОБА_6 , виїхавши з кар`єру, поставив автомобіль на території гірничотранспортного цеху в безпосередній близькості від фазного проводу повітряної лінії електропередачі 6кВ (надалі ЛЕП-6кВ)"II Сєвєрная", частина одного з прольотів якої на 2 метри заходила на територію цеху.

Під час дощу, поривами вітру, фазний провід ЛЕП був кинутий на край кузова автомобіля, в результаті чого він опинився під напругою. У момент передачі ключів водієм ОСОБА_6 ОСОБА_7 через їхні тіла виникло замикання фази 6кВ на землю, що призвело до смертельного травмування.

Також, комісією було встановлено, що в 1992 році виконано реконструкцію ЛЕП-6кВ "II Сєвєрная" за проектом технічного відділу рудоуправління, затвердженого головним інженером комбінату без узгодження з керівництвом гірничотранспортного цеху і головним енергетиком рудоуправління. Згідно з актом кордонів обслуговування електроустановок контроль за станом і ремонт ЛЕП-6кВ "II Сєвєрная" повинні виконуватися працівниками енергослужби рудоуправління. Однак, при перевірці технічного стану ЛЕП-6кВ "II Сєвєрная" в липні 1998 року, неполадки в стані ЛЕП-6кВ "II Сєвєрная" не були виявлені та усунені.

Вищезазначені факти підтверджуються актом №20 Форми Н-1 «Про нещасний випадок».

Відповідно до п.11.1 Акту Форми Н-1:

-вид події – ураження електричним струмом (05.1).

Відповідно до додатку №2 Акту Форми Н-1, причинами нещасного випадку є:

1.Пристрій ЛЕП-6кВ на території гірничотранспортного цеху з параметрами, які порушили вимоги технічної експлуатації без вжиття заходів, щодо дотримання охоронної зони.

-Порушення п.4.6. «Правил безпеки при експлуатації електроустаткування та електромереж на відкритих гірничих роботах» та п.31 Додатку 33 «Правил охорони електричних мереж напругою понад 1000 В»

2.Низька виробнича дисципліна серед посадових осіб рудоуправління, гірничотранспортного цеху і енергослужби комбінату

-Порушення п.7.2. «Положения о СУОТ на ЮГОКЕ».

Відповідно до додатку №4 Акту Форми Н-1, нещасний випадок, в результаті якого загинув чоловік позивача, стався внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці з боку працівників відповідача.

Внаслідок втрати чоловіка позивачу завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач втратила чоловіка, якого вона сильно любила та поважала. Звістка про смерть чоловіка завдала позивачу глибоких моральних та душевних страждань, чоловік завжди допомагав їй у будь-яких справах. Після загибелі чоловіка нормальні життєві зв`язки позивача були знищенні, що постійно потребувало докладення з її боку додаткових зусиль для організації свого життя.

Крім цього, на вихованні у позивача залишились малолітні діти: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які, через недбалість та грубе порушення законодавства з охорони праці з боку відповідача назавжди були позбавлені батьківського спілкування, турботи та любові рідного батька, а позивач, розуміючи, що рідний батько її дітей загинув, зазнала сильних емоційних та моральних страждань.

Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес.

У зв`язку із чим просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 944600 грн.

Представник відповідача надав відзив на позов. Вважають позовні вимоги необґрунтованими. Зазначає, що до правовідносин сторін мають застосовуватися Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджені Постановою КМУ №472 від 23.06.1993.

Згідно з п. 10 Правил розмір одноразової допомоги потерпілому встановлюється колективним договором (угодою, трудовим договором). У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги його сім`ї повинен бути не менше п`ятирічного заробітку і, крім того, не менше однорічного заробітку потерпілого на кожного утриманця, а також на його дитину, яка народилася після його смерті. Якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено факт невиконання потерпілим вимог нормативних актів з охорони праці, розмір одноразової допомоги може бути зменшено в порядку, що визначається трудовим колективом за поданням власника та профспілкового комітету підприємства, але не більш як на 50 відсотків.

Відповідно до положень п.11 цих Правил моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

На виконання зазнаних вимог підприємством сім`ї потерпілого здійснено нарахування та виплату одноразової допомоги позивачу та на двох дітей. Також зазначає, що згідно з п. 11 Правил розмір моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 2550 грн.

Зазначає, що нещасний випадок стався внаслідок непереборної сили, а тому відсутня вина підприємства.

Просить відмовити у позові.

Ухвалою Інгулецького районного суду місті Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 березня 2020 року постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомила. Судом постановлена ухвала про розгляд справи без її участі.

Представник позивача ОСОБА_1 І ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, підтвердив обставини, викладені в позові. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

Позивач була дружиною ОСОБА_6 (а.с. 25). Від шлюбу мають дітей – ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 30, 31).

ОСОБА_6 працював водієм автомобіля БілАЗ з вивозу гірничої маси з кар`єру гірничотранспортного цеху ВАТ «ПІВДГЗК» (змінило назву на ПАТ «ПІВДГЗК», згодом – на АТ «ПІВДГЗК) (а.с. 19-24).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер (а.с. 10).

Відповідно до додатку № 1 до акту про нещасний випадок № 20 від 30.11.1998 – 16.11.1998 о 06 годині 45 хвилин водій автомобіля БілАЗ № 73 гірничотранспортного цеху ОСОБА_6 в склад зміни отримав письмовий наряд від в.о. контрольного майстра ОСОБА_11 на вивозку гірничої маси з кар`єру.

Зробивши 10 поїздок з-під екскаватора № 54 ОСОБА_6 через закінчення в автомобілі дизельного палива, о 12 годині 00 хвилин заїхав на територію гірничотранспортного цеху і, встановивши автомобіль на стоянці, направився до ОСОБА_11 відмітити заїзд і погодив з ним виконання робіт із заміни патрубка радіатора. ОСОБА_11 відмітив ремонт автомобіля з 12 до 15 годин і ОСОБА_6 пішов до свого автомобіля виконувати ремонт. Поблизу автомобіля ОСОБА_6 з 8 години за письмовим нарядом механіка з ремонту ОСОБА_12 виконував ремонт автомобіля Білаз № 74 водій ОСОБА_7 . У процесі виконання ремонтних робіт ОСОБА_7 знадобився накидний та ріжковий ключі і він, вирішивши взяти їх в ОСОБА_6 , підійшов до його автомобіля. ОСОБА_9 , взявши необхідні ключі, почав по драбині автомобіля спускатися до ОСОБА_7 , який стояв на землі. При передачі ключів один одному обидва водії, викрикнувши, впали на землю без свідомості. Врятувати потерпілих не вдалося.

У ході розслідування комісія встановила, що водій автомобіля ОСОБА_8 №73 ОСОБА_6 , виїхавши з кар`єру, поставив автомобіль на території гірничотранспортного цеху в безпосередній близькості від фазного проводу повітряної лінії електропередачі 6кВ (надалі ЛЕП-6 кВ) "II Сєвєрная", частина одного з прольотів якої на 2 метри заходила на територію цеху.

Під час дощу, поривами вітру, фазний провід ЛЕП був закинутий на край кузова автомобіля, в результаті чого він опинився під напругою. У момент передачі ключів один одному через тіла ОСОБА_6 ОСОБА_7 виникло замикання фази 6 кВ на землю, що призвело до їхнього смертельного травмування.

Також комісією було встановлено, що в 1992 році виконано реконструкцію ЛЕП-6 кВ "II Сєвєрная" за проектом технічного відділу рудоуправління, затвердженого головним інженером комбінату без узгодження з керівництвом гірничотранспортного цеху і головним енергетиком рудоуправління. Згідно з актом меж обслуговування електроустановок контроль за станом і ремонт ЛЕП-6 кВ "II Сєвєрная" повинні виконуватися працівниками енергослужби рудоуправління. Однак, при перевірці технічного стану ЛЕП-6 кВ "II Сєвєрная" енергетиком кар`єру ОСОБА_13 в липні 1998 року неполадки в стані ЛЕП-6 кВ "II Сєвєрная" не були виявлені та усунені.

Згідно з додатком №2 акту причинами нещасного випадку є:

1.Пристрій ЛЕП-6кВ на території гірничотранспортного цеху з параметрами, які порушують вимоги технічної експлуатації без вжиття заходів з дотримання охоронної зони.

-Порушення п.4.6. «Правил безпеки при експлуатації електроустаткування та електромереж на відкритих гірничих роботах» та п.31 Додатку 33 «Правил охорони електричних мереж напругою понад 1000 В».

2.Низька виробнича дисципліна серед посадових осіб рудоуправління, гірничотранспортного цеху і енергослужби комбінату.

-Порушення п.7.2. «Положения о СУОТ на ЮГОКЕ».

Відповідно до додатку № 4 особами, які допустили порушення законодавчих актів з охорони праці, є:

1.Енергетик кар`єру з мереж та підстанцій гірничої дільниці з ремонту електроустаткування в кар`єрі ОСОБА_14 , який допустив експлуатацію лінії електропередачі 6 кВ "2 Сєвєрная" з порушенням правил безпеки і не припинив роботи, що виконуються в її охоронній зоні, чим порушив п.п. 4.6., 4.33 "Правил безпеки при експлуатації електроустаткування та електромереж на відкритих гірничих роботах, п.31 Додатка 33 до" Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів" і п.3.9. посадової інструкції.

2.Головний енергетик рудоуправління ОСОБА_15 , який не забезпечив виконання підлеглим йому персоналом організаційно-технічних заходів, що виключають можливість виникнення нещасних випадків, чим порушив п.31.2.15 "Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів" і п.3.2. своєї посадової інструкції.

3.Начальник гірничотранспортного цеху ОСОБА_16 , який не забезпечив безпосереднє керівництво всією роботою з охорони праці в цеху відповідно до вимог Закону України "Про охорону праці" та "Положения о СУОТ на ЮГОКе", чим порушив п.п.3.3., 3.10, 3.11 своєї посадової інструкції.

4.Головний енергетик комбінату ОСОБА_17 , який незадовільно контролює дотримання підлеглим персоналом проведення своєчасних ремонтів електроустановок, виконання протиаварійних заходів та виконання підлеглим персоналом посадових обов`язків з охорони праці, чим порушив п.31.2.13г "Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів" і п. 3.16 своєї посадової інструкції (а.с. 11-18).

Відповідачем виплачено матеріальну шкоду, завдану груповим нещасним випадком з летальним наслідком з водіями автомобіля БілАЗ ГТЦ ВАТ «ПівдГЗК», зокрема, ОСОБА_6 : одноразова допомога сім`ї загиблого – 19198,20 грн; одноразова допомога на двох дітей – 7679,28 грн; штраф за нещасний випадок – 7679,28 грн (а.с. 48).

Позивачу завдано моральну шкоду, оскільки вона втратила свого чоловіка, залишилась без його підтримки, що призвело до виникнення в неї душевного потрясіння, переживання та страждань. Відчуття того, що вона ніколи не побачить кохану людину, постійно її пригнічують, що негативно відображається на її психологічному стані. На момент смерті чоловіка позивач залишилася сама з двома дітьми. Факт смерті чоловіка беззаперечно свідчить про те, що позивач відчуває від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, які регулюють відшкодування моральної шкоди.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст. 440-1 ЦК УРСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Згідно зі ст. 450 ЦК УРСР організації і громадяни, діяльність яких пов`язана з підвищеною небезпекою для оточення (транспортні організації, промислові підприємства, будови, власники автомобілів та ін.), зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Смерть ОСОБА_6 , який перебував у трудових відносинах з відповідачем, настала внаслідок порушення працівниками відповідача про охорону праці, а тому саме відповідач несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу.

Позивач втратила життєві зв`язки з рідною людиною, що є невідновлювальною втратою та спричиняє моральні страждання.

Таким чином, відповідач як промислове підприємство, діяльність якого пов`язана з підвищеною небезпекою, зобов`язаний відповідати за завдану шкоду.

Зазначене узгоджується з нормами законодавства, чинного на момент виникнення правовідносин, зокрема Законом України «Про охорону праці» (далі – Закон).

Так, статтею 11 Закону передбачено, що власник зобов`язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства, а також сплатити потерпілому (членам сім`ї та утриманцям померлого) одноразову допомогу. При цьому пенсії та інші доходи, одержувані працівником, не враховуються.

Крім того, відповідно до ст. 12 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідач як підприємство, діяльність якого пов`язана з підвищеною небезпекою, має відповідати за шкоду, задану смертю працівника.

Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки відсутні точні критерії майнового виразу душевного болю.

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди суд враховує конкретні обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачам моральних страждань, суттєвість вимушених змін у житті.

При цьому посилання представника відповідача на п. 10 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених Постановою КМУ №472 від 23.06.1993, суд вважає безпідставним, оскільки зазначений пункт регулював розмір одноразової допомоги, що не є предметом спору.

Відповідно до положень п.11 цих Правил моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від інших будь-яких виплат.

.

Суд вважає, що зазначений пункт не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки ним було врегульовано відшкодування моральної шкоди за заявою самого потерпілого, а не членами сім`ї померлого працівника підприємства.

Доводи представника відповідача про недоведеність факту моральної шкоди суд відхиляє, оскільки сам факт втрати близької людини веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст.3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до п. 2 Правил доказом вини власника можуть бути: акт про нещасний випадок на виробництві або акт про професійне захворювання.

Таким чином, на законодавчому рівні закріплений обов`язок роботодавця з відшкодування моральної шкоди.

При цьому твердження представника відповідача на те, що нещасний випадок стався внаслідок непереборної сили, суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані.

Визначаючи розмір відшкодування ОСОБА_4 моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, наслідків, що наступили.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума 250000 грн, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, що вона зазнає у зв`язку зі смертю чоловіка.

Також підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 440-1, 450 ЦК УРСР, ст. 153 КЗпП України, ст.ст. 11, 12 Закону України “Про охорону праці” станом на 05.06.1996, ст. ст. 7, 12, 13, 79-81, 141, 247, 258, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_4 , інтереси якої представляє ОСОБА_5 , до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ: 00191000) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень без урахування податку з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» в дохід держави судовий збір у сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Суддя Н. В. Князєва