Ухвала суду № 90245441, 07.07.2020, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/9271/18

(1-кп/199/58/20)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2020 року місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

колегії суддів:

головуючого: - судді Воробйова В.Л.

- суддів Дяченко І.В., Щербини-Почтовик І.В.

при секретарі - Опацької Н.О.

за участю прокурора - Стариковського Є.В.

захисників - Чудновського С.О., Романцова М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018040630001695 відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожного з них, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України

В С Т А Н О В И Л А:

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою на 60 днів, яке обґрунтовує тим, що обвинувачені підозрюється у вчинені умисного особливо тяжкого злочину проти життя особи, можуть переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню, скоювати інші злочини.

Обвинувачений ОСОБА_2 , захисник Романцов М.В. не заперечували, обвинувачений ОСОБА_1 , захисник Чудновський С.О., просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, оскільки обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно здійснювати нагляд за хворою матір`ю.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватись суворістю можливого покарання у сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Тримання під вартою у відповідності до пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Взяття заявника під варту має бути необхідним для забезпечення його присутності в суді, але водночас інші, менш суворі заходи можуть бути достатніми для досягнення цієї мети. (Рішення ЄСПЛ «Хайредінов проти України»).

За даним кримінальним провадженням, суд враховує обсяг пред`явленого обвинувачення, всі ризики, встановленні під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які не змінилися до теперішнього часу, а також превалювання суспільного інтересу над індивідуальним інтересом у даному кримінальному провадженні.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що останні і на теперішній час обвинувачуються у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину проти життя особи – умисному вбивстві, за який законом у разі доведення вини, кожному з них, може бути призначено покарання від 7 до 15 років позбавлення волі, що кожен з них вже засуджувався за скоєння умисних злочинів, тому вказане свідчить про наявність ризиків переховування від суду, можливість істотно перешкоджати кримінальному провадженню, скоювати інші злочини.

Враховуючи те, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, на думку суду, вже лише ця обставина спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, що кореспондується з позицією ЄСПЛ щодо необхідності оцінки ризику втечі у світлі фактів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення у справах «Бекчиєв проти Молдови», «Панченко проти Росії»).

При цьому, не будучи самостійною підставою для утримання особи під вартою, тяжкість обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, що ґрунтується на позиції в рішенні ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії», у відповідності з якою суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Крім того, особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, про що йдеться в рішенні ЄСПЛ «Летельє проти Франції».

Тобто, суд вважає, що продовження тримання обвинуваченого під вартою в даному провадженні є виправданим, оскільки, до даної справи наявна прискіплива увага з боку сторонніх спостерігачів, яка на думку суду, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом «поваги до свободи особистості», що знайшло своє відображення в п. 79 Рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011.

Враховуючи обсяг пред`явленого обвинувачення, приймаючи до уваги, що обвинувачені не мають міцних соціальних зв`язків, не працювали та не мають на утриманні дітей, непрацездатних осіб, є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі визнання останніх винуватими у кримінальному правопорушенні, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, можуть переховуватися від суду.

Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

В свою чергу, викладені обставини вказують на недостатність застосування обвинуваченим більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Суд, виходячи з практики ЄСПЛ, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинувачених, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу.

У зв`язку з викладеним, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає, що клопотання прокурора обґрунтоване та підлягає задоволенню, приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою, оскільки заявлені ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які виправдовують тримання обвинувачених під вартою, не зменшилися та до обвинувачених не можуть бути застосовані більш м`які альтернативні запобіжні заходи.

Суд, враховуючи вищезазначене, відповідно до ст.183 КПК України вважає більш м`які альтернативні запобіжні заходи такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, забезпечити необхідність виконання процесуальних рішень суду та запобіганню спробам ухилення обвинувачених від суду або переховування, скоювати злочини, що є винятковими підставами для продовження застосування обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв`язку з викладеним та наявністю фактів про існування реального суспільного інтересу, який за належним врахуванням принципу презумпції невинуватості, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи і необхідним та достатнім для виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків та запобігання встановленим судом ризикам, є лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Суд відхиляє клопотання ОСОБА_1 про заміну для нього запобіжного заходу у зв`язку з хворобою його матері, оскільки вважає цю обставину як таку, що не є вирішальною для заміни запобіжного заходу, враховуючи обсяг обвинувачення, характер злочину, репутацію ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.369-372 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №1 Стариковського Є.В. задовольнити.

Продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю міста Синельникове, Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю міста Дніпро, кожному з них - у Державній установі виконання покарань (№ 4) управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області на 60 (шістдесят) днів, тобто до 04 вересня2020 року включно.

Обвинуваченому ОСОБА_1 та його захиснику Чудновському С.О. відмовити в задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору, захисникам та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення для виконання, представнику потерпілого для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом 7 днів з дня проголошення ухвали, а особою, яка тримається під вартою, з моменту вручення копії ухвали.

С у д д і:

------------------- ---------------- ------------------------------------

Воробйов В.Л. Дяченко І.В. Щербина-Почтовик І.В.