Ухвала суду № 90244422, 26.06.2020, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/266/19

Провадження № 4-с/524/21/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2020 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого судді Кривич Ж.О.,

секретаря судових засідань Коваль Т.М.,

за участі представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці скаргу ОСОБА_4 на дії та постанови державних виконавців Автозаводського ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бажан Марини Олександрівни та ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року ОСОБА_4 звернулася в суд зі скаргою на дії та рішення державних виконавців Автозаводського ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . В судовому засіданні представник скаржника адвокат Оловятенко О.Ю. уточнила вимоги скарги та просила суд про наступне:

-поновити пропущений строк для подання скарги;

-визнати неправомірними дії державного виконавця Бажан (Матюхи) М.О. щодо повернення виконавчого документа стягувачу;

-визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Клімова О.І., що полягала у нездійсненні виконавчої дії – опису 1/5 частини нерухомого майна не пізніше як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження, а також у непроведенні перевірки майнового стану боржника за місцем його проживання;

-визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Бажан (Матюхи) М.О. щодо відсутності контролю за розшуком автомобіля, належного боржнику;

-визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Клімова О.І., яка полягала у відсутності в матеріалах виконавчого провадження декларації про доходи боржника, відсутності виклику боржника з цього приводу та у не притягненні боржника до відповідальності за неподання декларації;

-визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Бажан (Матюхи) М.О. щодо відсутності пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця;

-визнати неправомірною бездіяльність ОСОБА_6 М.О., яка полягала у непроведенні перевірок майнового стану боржника не рідше ніж один раз на два тижні щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяця щодо виявлення рухомого та нерухомого майна боржника та його майнових прав;

-визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Клімова О.І., що полягала у ненаправленні рекомендованим поштовим відправленням сторонам виконавчого провадження постанови про відкриття виконавчого провадження;

-визнати неправомірними дії державного виконавця Клімова О.І. щодо зняття арешту з майна боржника;

-скасувати постанову державного виконавця Клімова О.І. від 28 серпня 2019 року про зняття арешту з майна боржника;

-зобов`язати начальника Автозаводського відділу ДВС у м. Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) звернутись до суду із поданням про визнання недійсним договору дарування 1/5 квартири АДРЕСА_1 , укладеного 28 серпня 2019 року.

В судовому засідання представник скаржника ОСОБА_1 уточнену скаргу підтримала. Вимоги скарги обґрунтувала тим, що під час виконання рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 1 квітня 2019 року про стягнення з ОСОБА_7 боргу на користь ОСОБА_4 державні виконавці ОСОБА_5 та ОСОБА_6 діяли не у відповідності до положень Закону України «Про виконавче провадження». Так, 31 березня 2020 року скаржнику стало відомо, що державний виконавець 28 серпня 2019 року без будь-яких законних підстав закінчив виконавче провадження, зняв арешт з майна боржника, і скасував постанову про закінчення виконавчого провадження. Завдяки таким діям державного виконавця в той же день боржник подарував належну йому 1/5 частку квартири. Окрім того, державний виконавець Клімов О.І. не направив стягувачу постанову про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом, не вимагав від боржника ОСОБА_7 пояснень з приводу неподання декларації про майновий стан, не притягнув його до відповідальності за неподання декларації, не провів опис 1/5 частки квартири боржника не пізніше як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про місце знаходження майна.

Представник скаржника зазначала, що державний виконавець ОСОБА_6 перевіряла майновий стан боржника рідше? ніж передбачено частиною восьмою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», не вимагала пояснень боржника за фактом невиконання рішення суду, не контролювала розшук легкового автомобіля? який належить боржнику, неправомірно прийняла рішення про повернення виконавчого документа стягувачу 19 березня 2020 року.

Представник Автозаводського відділу ДВС Шамало Ю.В. частково визнала вимоги скарги. Пояснила, що державний виконавець Клімов О ОСОБА_8 безпідставно зняв арешт з 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим до Північно-Східного міжрегіонального управління юстиції направлено службову записку щодо незаконних дій державного виконавця. ОСОБА_5 звільнився за власним бажанням у вересні 2019 року, у зв`язку з чим виконавче провадження було передано державному виконавцю ОСОБА_6 Державний виконавець ОСОБА_6 перевіряла майновий стан боржника шляхом направлення відповідних запитів, наклала арешти на майно та кошти боржника, оголосила в розшук автомобіль боржника, викликала ОСОБА_7 з метою отримання пояснень та декларації про доходи. 19 березня 2020 року ОСОБА_6 повернула виконавчий документ стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення. Ця постанова скасована начальником відділу ДВС за результатами перевірки виконавчого провадження. Отже, права боржника були відновлені, та в даний час дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду, продовжуються. Представник також пояснила, що постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена боржнику рекомендованим листом, а стягувачу – простою кореспонденцією, що пояснюється відсутністю у відділі маркованої продукції (відзив, а.с. 55-58).

Представник боржника ОСОБА_7 адвокат Риль В.Є. вважав, що підстав для задоволення скарги немає, оскільки постанова про повернення виконавчого листа стягувачу скасована, а виконавчі дії відновлені.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали виконавчого провадження, встановив наступне:

На примусовому виконанні у Автозаводському відділі ДВС перебуває виконавче провадження № 59610091 з примусового виконання виконавчого листа № 524/266/19, виданого 16 липня 2019 року Автозаводським районним судом м. Кременчука, про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 заборгованості в сумі 7 350,00 доларів США та 2 069,04 грн. Виконавче провадження було відкрито постановою державного виконавця Клімова О.І. 23 липня 2019 року (а.с. 65). У порушення положень частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» постанова була направлена стягувачу простим поштовим відправленням. Також постановою від 23 липня 2019 року державний виконавець Клімов О.І. наклав арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника. У цей же день державний виконавець сформував інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якої ОСОБА_7 належала 1/5 частка у квартирі АДРЕСА_1 . У порушення приписів частини четвертої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець Клімов О. ОСОБА_10 . не здійснив перевірку майна боржника за місцем проживання та не описав належне йому майно. ОСОБА_7 жодних дій, спрямованих на виконання рішення, не вчинив, в тому числі, не подав виконавцю декларацію про свої доходи та майно (пункт 3 частини 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження»). Державний виконавець Клімов О.І. не скористався правом притягнути боржника до відповідальності за неподання такої декларації.

28 серпня 2019 року ОСОБА_5 , посилаючись на пункт дев`ятий частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», який передбачає, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання у повному обсязі, виніс постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с. 108). Також, постановою від 28 серпня 2019 року ОСОБА_5 припинив чинність арешту, нічим не обґрунтувавши таке рішення (а.с. 109). В цей же день ОСОБА_5 скасував постанову про закінчення виконавчого провадження, нічим не пояснивши таке рішення. Скориставшись явно неправомірним рішенням державного виконавця про скасування арешту, у той же день 28 серпня 2019 року, о 15 годині 10 хвилин ОСОБА_7 уклав договір дарування належної йому 1/5 частки квартири.

У зв`язку із звільненням ОСОБА_5 за власним бажанням 21 жовтня 2019 року матеріали виконавчого провадження були передані державному виконавцю ОСОБА_6 29 листопада 2019 року ОСОБА_6 наклала арешт на майно та кошти боржника (а.с. 72-77). 19 грудня 2019 року вона оголосила в розшук автомобіль ВАЗ-21013, 1985 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить боржнику (а.с. 78). Запити щодо майнового стану боржника до Державної фіскальної служби, Пенсійного фонду України, Міністерства внутрішніх справ України державним виконавцем ОСОБА_11 Матюха) М.О. направлялися 29 жовтня 2019 року, 29 листопада 2019 року, 19 грудня 2019 року, 28 січня 2020 року, 3 березня 2020 року. Також 3 березня 2020 року боржник викликався до державного виконавця з метою надання пояснень та декларації про доходи.

19 березня 2020 року державний виконавець Бажан М.О. прийняла рішення про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю майна, на яке може бути звернуто стягнення. Така постанова була прийнята державним виконавцем після того як державний виконавець за місцем проживання боржника не виявила майна? на яке може бути звернуто стягнення в рахунок погашення боргу (а.с. 98). 23 квітня 2020 року начальник Автозаводського ВДВС Шевченко М.С. за результатами перевірки законності здійснення виконавчого провадження ухвалила постанову, якою скасувала постанову про повернення виконавчого провадження (а.с. 115-120). Зокрема, начальник відділу встановила, що завершення виконавчого провадження є передчасним, а дії державного виконавця Бажан М.О. такими, що порушують частину четверту статті 13, ч.ч. 1, 2 статті 18, п. 1 ч. 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Так, державний виконавець не перевірила фактичне місце знаходження транспортного засобу, не здійснила перевірку цінних паперів? банківських сейфів та корпоративних прав боржника, не перевірила наявність у нього іншого рухомого майна, такого, як сільськогосподарська техніка, не здійснила інших заходів, спрямованих на фактичне виконання рішення суду, а саме, не ініціювала обмеження його у праві виїзду за територію України та притягнення до відповідальності за невиконання рішення суду .

В даний час виконавчі дії продовжуються.

Постанову про повернення виконавчого документу стягувач отримала 26.03.2020 року, а про постанови державного виконавця Клімова О.І. від 28.08.2020 року дізналася тільки 31.03.2020 року під час ознайомлення з виконавчим провадження. Пропущений строк оскарження підлягає поновленню.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Суд, встановивши зазначені обставини, погоджується з аргументами боржника про те, що дії державного виконавця Клімова О.І. щодо ухвалення ним 28 серпня 2019 року постанов про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту, є абсолютно незаконними. Жодних підстав для висновку про повне фактичне виконання рішення суду ОСОБА_5 не мав.

Суд також погоджується із скаржником про порушення ОСОБА_5 вимог частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» в частині ненаправлення стягувачу постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням та порушення положень частини четвертої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» щодо нездійснення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання протягом п`яти робочих днів з дня отримання інформації про місцезнаходження цього майна.

Державний виконавець ОСОБА_6 .О ОСОБА_12 порушила положення частини восьмої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» щодо періодичності перевірок майнового стану боржника, а також передчасно прийняла рішення про повернення виконавчого документу стягувачу постановою від 19 березня 2020 року.

В цій частині скарга підлягає до задоволення.

Суд встановив, що державні виконавці не скористалися правом вимагати від боржника надання пояснень щодо невиконання рішення суду та подання декларації про майно та доходи. У зв`язку з тим, що статті 19 та 26 Закону України «Про виконавче провадження» не зобов`язують державного виконавця у встановлений строк відбирати такі пояснення та декларацію, суд не має підстав дійти висновку, що така бездіяльність є неправомірною.

Відповідно до частини другої статті 451 Цивільного процесуального Кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Вимога скаржника зобов`язати Автозаводський відділ ДВС звернутися до суду з поданням про визнання недійсним договору дарування 1/5 частки квартири не ґрунтується на діючому законодавстві, оскільки положення статей 18, 36, 66, 71 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачають ні права, ні обов`язку державного виконавця з таким поданням звертатися до суду.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 353, 450-451 ЦПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_4 строк для подання скарги до суду.

Скаргу ОСОБА_4 – задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Автозаводського ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Клімова Олександра Ігоровича, яка полягала:

-у нездійсненні виконавчої дії – опису 1/5 частини нерухомого майна, яка належить боржнику, не пізніше як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про місце знаходження нерухомого майна та у непроведенні перевірки майнового стану боржника за місцем його проживання;

-у ненаправленні рекомендованим поштовим відправленням стягувачу постанови про відкриття виконавчого провадження.

Визнати незаконними дії державного виконавця Автозаводського ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Клімова Олександра Ігоровича щодо зняття арешту з майна боржника постановою від 28.08.2018 року у виконавчому провадженні № 59610091 та скасувати зазначену постанову.

Визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Автозаводського ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) ОСОБА_6 , яка полягала:

-у непроведенні перевірки майнового стану боржника не рідше одного разу на два тижні щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж одного разу на три місяці щодо виявлення нерухомого та рухомого майна та його майнових прав;

Визнати неправомірними дії державного виконавця Автозаводського ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бажан Марини Олександрівни щодо повернення виконавчого документа стягувачу постановою від 19.03.2020 року з підстав п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

У задоволенні скарги в іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення (ухвали) або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали).

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Повний текст ухвали буде виготовлено 30.06.2020 року.

Суддя Ж.О. Кривич