Ухвала суду № 90240515, 30.06.2020, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/3139/20

Провадження № 2/487/1712/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2020 року м. Миколаїв

Суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Карташева Т.В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом Приватного підприємства «Шериф-Пульт 005» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг охорони за допомогою технічних засобів, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Шериф-Пульт 005» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони №6085646 від 01.01.2019 року в розмірі 3170,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд приходить до наступного.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно ч.1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно із роз`ясненнями, що містяться у пунктах 41 та 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 30 ЦПК України).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за договором про надання послуг охорони за допомогою технічних засобів, об`єктом якого є нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1 .

Зазначена адреса не знаходяться на території Заводського району міста Миколаєва, тому позивач безпідставно звернувся з позовом до Заводського районного суду міста Миколаєва.

Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним; про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна; про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна; про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Положеннями ст. 30 ЦПК України визначено перелік позовів, для яких установлена виключна підсудність, та такий перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Разом з тим поняття «позови, що виникають з приводу нерухомого майна» (ч. 1 ст. 30 ЦПК України) є більш широке, ніж поняття «позови, де предметом спору є нерухоме майно». А тому правило даної норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав.

Отже, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Оскільки позовні вимоги виникли з приводу нерухомого майна, а саме плати за договором про надання послуг охорони за допомогою технічних засобів, об`єктом якого є нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_1 , то підсудність за цим позовом має визначатися відповідно до правил, визначених частиною першою статті 30 ЦПК України, згідно з якими дана справа підсудна Ірпінському міському суду Київської області.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до частини 2 статті 32 ЦПК України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про необхідність направлення справи за позовом Приватного підприємства «Шериф-Пульт 005» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг охорони за допомогою технічних засобів до Ірпінського міського суду Київської області, за правилами виключної підсудності.

Керуючись ст.ст. 13, 30-32, 260, 353 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Цивільну справу за позовом Приватного підприємства «Шериф-Пульт 005» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг охорони за допомогою технічних засобів передати на розгляд до Ірпінського міського суду Київської області.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Суддя Т.А. Карташева