Рішення № 9023794, 15.04.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" квітня 2010 р. Справа № 03/54-38 за позовом Приватного підприємства “Вальдес”, м. Кременчук до відповідача Дочірнього підприємства “Волинський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія” “Автомобільні дороги України”, м. Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Служба автомобільних доріг України у Волинській області, м.Луцьк

про стягнення 1117334 грн. 69коп. пені

                                                                       Суддя Сініцина Л.М.

Представники

від позивача: Павлишин І.М. - адвокат, дов. в справі

від відповідача: Лапковський О.Ю. - юрисконсульт, дов. в справі

від третьої особи: Кінах Т.М. - нач. юрид. відділу, дов. в справі

Згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) в судовому засіданні 12.04.2010р. було оголошено перерву до 15.04.2010р. до 15 год. 30 хв. для подачі доказів в обґрунтування заперечень відповідачем.

Суть спору: Приватне підприємство “Вальдес” звернулося до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства “Волинський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про стягнення 7090195,42 грн., з яких 4935604,58 грн. основного боргу, 1117334,69 грн. пені, 147416,97грн. 3% річних та 889839,18 грн. інфляційних втрат по договору №27-У1 від 27.10.2008 р. про відступлення права вимоги та витрат по сплаті державного мита 25500 грн. і витрат на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 118 грн. Свої вимоги обґрунтувало тим, що відповідач не провів оплату отриманого товару в строки, обумовлені договором та специфікаціями до нього, у зв'язку з чим, відповідно до норм чинного законодавства застосувало до відповідача господарські санкції.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.08.2009р. у даній справі позов було задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 2835604,58 грн., 3% річних в сумі 168325,49 грн., індекс інфляції в сумі 1015433,08 грн. та пеню в сумі 111733 грн. (а.с.130-137, т.I).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2009р. дане рішення залишено в силі (а.с.218-225, т.I).

Постановою Вищого господарського суду України від 09.03.2010р. рішення господарського суду Волинської області від 06.08.2009р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2009р. у справі №9/81-38 скасовано в частині стягнення пені, а справу передано в цій частині на новий розгляд до господарського суду Волинської області (а.с.58-61, т.II).

В заяві від 15.04.2010р. про уточнення (зменшення) розміру пені представник позивача з врахуванням частини 6 статті 232 ГК України просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 986 746,96 грн. (а.с.93, т.II).

В поясненні по суті позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені від 09.04.2010р. поданому позивачем на вимогу суду з врахуванням Постанови Вищого Господарського суду України від 09.03.2010р., позивач вважає рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення пені з відповідача незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства; зазначає, що суд першої інстанції вважає, що нарахована пеня є надмірно великою у порівнянні з сумою основного боргу, однак, в цьому ж рішенні від 06.08.2009р. судом встановлено, що по договору уступки вимоги було передано право вимоги основного зобов'язання 10 460 604,58грн., на момент розгляду справи основний борг становить 2 835 604,58грн.; при прийнятті рішення про зменшення розміру пені суд першої інстанції помилково визнав винятковою обставиною той факт, що відповідач є державним підприємством, фінансування дорожніх робіт Службою автомобільних доріг у Волинській області здійснюється в межах надходження коштів по всіх джерелах; в ході судового розгляду представником відповідача не наведено жодних вмотивованих підстав, що давали б підстави для зменшення розміру позовних вимог; даний факт знаходить дане підтвердження і в рішенні суду - всупереч ст.33 ГПК України відповідачем не спростовано документально заявлені позивачем вимоги і суму заборгованості, у зв'язку з чим заперечення відповідача безпідставні; просить суд стягнути з Дочірнього підприємства „Волинський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (43001 м. Луцьк, вул. Ковельська, 41, код ЄДРПОУ 32035139) на користь Приватного підприємства „Вальдес" (39623 м.Кременчук, вул. 60-річчя Жовтня, 138; 79058, м.Львів, вул. Замарстинівська, 31-А; код ЄДРПОУ 34987468; р/р 26009450451000 в ПАТ «ДОНГОРБАНК»м.Донецьк, МФО - 334970. - 1 117 334 грн. 69 коп. пені (а.с.84-87, т.II).

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 09.04.2010р. просить суд в позові відмовити по мотивах, викладених в касаційній скарзі дочірнього підприємства “Волинський облавтодор” на ім'я Верховного суду України від 07.04.2010р., в якій відповідач зазначає, що фактично правовідносини між ТзОВ "Укрмонтажсервіс" та ДП "Волинський облавтодор" існували у відповідності до статті 11 ЦК України не на підставі договору поставки №31, а на підставі інших правочинів та на підставі інших юридичних фактів; аналіз договору № 27-УІ від 27 жовтня 2008 року про відступлення права вимоги свідчить про те, що він укладений між ТзОВ «Укрмонтажсервіс»та ПП «Вальдес»на підставі договору №31 від 10 березня 2006 року, який згідно закону вважається неукладеним, строк дії якого згідно закону сплив ще 10 березня 2007 року; тобто, договір про відступлення права вимоги укладений на підставі неіснуючого договору між первісним кредитором та боржником, а тому є незаконним та недійсним і не є підставою для постановки питання про будь-яку правову відповідальність боржника перед новим кредитором (а.с.74-81).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Служба автомобільних доріг України у Волинській області в поясненнях від 22.07.2009р. зазначила, що вона, як замовник, у 2008 році уклала з дочірнім підприємством "Волинський облавтодор" договори підряду на виконання робіт з реконструкції, ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування; даними договорами не передбачено вимогу узгоджувати з замовником постачальників матеріалів, їх вартість, терміни та обсяги постачання та надавати відповідні документи; все це ДП "Волинський облавтодор" самостійно обумовлює з постачальником; служба доріг при прийманні виконаних робіт здійснює контроль за тим, щоб вартість матеріалів, що використовуються при виконанні дорожніх робіт, не перевищувала регіональних граничних оптових цін, погоджених Укравтодором, а тому, в Служби доріг відсутня інформація та відповідні документи щодо поставок та оплати бітуму нафтового марки БНД 60/90, БНД 90/130 по договору від 10.03.2006р. № 31; просив відмовити ДП "Волинський облавтодор" в проханні залучити Службу автомобільних доріг України у Волинській області як солідарного відповідача у даній справі; надати ДП "Волинський облавтодор" відстрочку виконання рішення суду на 6 місяців (а.с. 113-115, т.I).

В судовому засіданні надано слово представнику позивача, який підтримав позовні вимоги в частині стягнення пені з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях; представнику відповідача, який позовні вимоги щодо стягнення пені заперечив з підстав, викладених у відзиві та касаційній скарзі, заперечив період нарахування пені; представнику третьої особи, який позовні вимоги заперечив з тих же підстав, що і представник відповідача, просив в позові відмовити у зв'язку із економічною кризою; оглянуто та досліджено докази.

Із досліджених матеріалів справи, пояснень представників сторін та третьої особи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

10.03.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрмонтжсервіс" (постачальник) та Дочірнім підприємством “Волинський облавтодор” (покупець) був укладений договір поставки №31 (а.с.23-25, 160-162, т.I).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3 розділу 1 договору постачальник приймає на себе обов’язки поставити окремими партіями бітум нафтовий марки БНД 60/90, БНД 90/130 та щебеневу продукцію, покупець прийняти та сплатити за отриманий товар; поставка (відпуск) кожної партії товару попередньо узгоджується по кількості, ціні, термінах відвантаження (відпуску) (а.с.23, т.I).

Як вбачається з матеріалів справи поставка бітуму нафтового дорожнього проводилася на підставі специфікацій №12 від 15.07.2008р.; № 13 від 15.08.2008р.; № 14 від 18.08.2008р. до договору №31 від 10.03.2006р., в яких зазначена кількість, ціна товару, загальна сума, а також термін оплати впродовж 30 календарних днів з моменту передачі товару (а.с.26, 29, 32, т.I); видаткових накладних від 15 липня 2008р., 15 серпня 2008 року та 18 серпня 2008 року (а.с.27-28, 30-31, 33, т.I).

Розрахунки проводилися відповідачем згідно платіжних доручень на рахунки в банку ПП "Вальдес" (а.с.34-38, 42-46, т.I).

27.10.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрмонтжсервіс" (первісний кредитор) та Приватним підприємством "Вальдес" (новий кредитор) був укладений договір №27-У1 про відступлення права вимоги (а.с.20-21, 90т.I) та додаткові угоди до нього від 11.12.2008р. та від 12.12.2008р.(а.с.52, 91-92, 163 т.I).

Документи, що підтверджують право вимоги за Основним договором передавалися первісним кредитором новому кредитору згідно акту приймання-передачі від 28.10.2008р. (а.с.53, т.I) та протоколу заліку взаємних вимог від 28.11.2008р. (а.с.96, т.I).

Згідно пункту 1.1 розділу 1 договору про відступлення права вимоги первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові згідно з договором №31 від 10.03.2006р., укладеним між первісним кредитором та ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" виключно в частині, визначеній пунктом 1.2 цього договору (а.с.20, 90, т.I).

Пунктом 1.2 даного договору передбачено, що предметом права вимоги являється заборгованість ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" перед первісним кредитором за поставлений та переданий у його власність первісним кредитором бітум нафтовий дорожній по основному договору в сумі 10 460 604 грн. 58 коп. як по основному зобов’язанню так і по штрафних санкціях (пеня, неустойка), які вже виникнули і можуть виникнути в майбутньому (а.с.20-90, т.I).

Як вбачається з повідомлення про відступлення права вимоги №63 від 28.10.2008р., Приватне підприємство "Вальдес" повідомило, що ТзОВ "Укрмонтажсервіс" відступив своє право вимоги заборгованості в сумі 10 460 604,58 грн., що існує у ДП "Волинський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" перед ТзОВ "Укрмонтажсервіс" по договору поставки №31 від 10.03.2006р. на користь нового кредитора - Приватного підприємства "Вальдес", а ДП "Волинський облавтодор" на цьому ж повідомленні підтвердив, що письмово повідомлений 28.10.2008р. про зміну кредитора у договорі №31 від 10.03.2006р. і обізнаний про необхідність виконання зобов'язання в сумі 10 460 604,58 грн. по договору №31 від 10.03.206р. на користь нового кредитора - ПП "Вальдес". Повідомлення підписано директором ПП "Вальдес" та директором ДП "Волинський облавтодор" (а.с.22, 93, т.I).

Відповідно до підпунктів 2.2.1, 2.2.2 пункту 2.2 розділу 2 договору про відступлення права вимоги новий кредитор має право вимагати від боржника належного виконання основного договору; вимагати від боржника, у випадку наявності підстав, сплати штрафних санкцій за належне виконання основного зобов'язання (а.с.20, 90, т.I).

Пунктом 5.3 розділу 5 цього ж договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (а.с.20, 90, т.I).

Згідно пункту 5.1 розділу 5 договору поставки №31 за несвоєчасний термін оплати згідно з пунктом 2.2.2 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу (а.с.24, 161, т.I).

Як вбачається з розрахунку сум відповідальності, наведеного позивачем в позовній заяві, позивач, з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яким встановлено максимальний розмір пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ просить стягнути пеню за період з 15.08.2008р. по19.03.2009р. становить 1 117 334,69 грн. (а.с.8-9, т.I).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У зв'язку з чим, представником позивача було перераховано пеню в межах шести місяців, тобто за період з 15.08.2008р. по 15.02.2009р. і зменшено розмір пені до 986 749 грн. 96 коп. (а.с.93, т.II).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не вказано договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений судами двох інстанцій факт отримання відповідачем згідно договору поставки №31 від 10.03.2006р. бітуму нафтового дорожнього, а також існування заборгованості відповідача перед позивачем на день прийняття рішення в частині стягнення основного боргу по договору в сумі 2 835 604,58 грн., суд касаційної інстанції визнав правильним висновок судів про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім договірних зобов'язань щодо оплати отриманого ним бітуму, з урахуванням інфляційних втрат у сумі 111 733,00 грн. та 3 % річних у сумі 168 325,49 грн. (а.с.58-61, т.II).

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно частини 1 статті 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею) розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Тобто, на день розгляду справи в суді пеня в сумі 986 749 грн. 96 коп. доведена матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Заперечення відповідача у відзиві на позовну заяву від 09.04.2010р., в якому він просить суд в позові відмовити по мотивах, викладених в касаційній скарзі, а саме з тих підстав, що фактично правовідносини між ТзОВ "Укрмонтажсервіс" та ДП "Волинський облавтодор" існували у відповідності до статті 11 ЦК України не на підставі договору, а на підставі інших правочинів та на підставі інших юридичних фактів; аналіз договору № 27-УІ від 27 жовтня 2008 року про відступлення права вимоги свідчить про те, що він укладений між ТзОВ «Укрмонтажсервіс»та ПП «Вальдес»на підставі договору №31 від 10 березня 2006 року, який згідно закону вважається неукладеним, строк дії якого згідно закону сплив ще 10 березня 2007 року; тобто, договір про відступлення права вимоги укладений на підставі неіснуючого договору між первісним кредитором та боржником, а тому є незаконним та недійсним і не є підставою для постановки питання про будь-яку правову відповідальність боржника перед новим кредитором (а.с.74), судом до уваги не приймаються з наступних підстав.

В постанові Вищого господарського суду України від 09.03.2010р. зазначено, що згідно пункту 1 договору ПП "Вальдес" набуло право вимоги, належне ТзОВ "Укрмонтажсервіс", згідно з договором №31 від 10.03.2006 року, укладеним між ТзОВ "Укрмонтажсервіс" та ДП "Волинський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" виключно в частині визначеній пунктом 1.2 договору, предметом якого є заборгованість ДП "Волинський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" перед ТОВ "Укрмонтажсервіс" за поставлений та переданий у його власність бітум нафтовий дорожній в сумі 10 460 604,58 грн., як по основному зобов'язанню так і по штрафних санкціях (пеня, неустойка), які вже виникнули і можуть виникнути в майбутньому. Вищий господарський суд України постановою від 09.03.2010р. рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2009 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2009 щодо стягнення з Дочірнього підприємства “Волинський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія” “Автомобільні дороги України” на користь Приватного підприємства “Вальдес” 4131096,15 грн., в тому числі: 2835604,58 грн. заборгованості, 168325,49 грн. 3% річних, 1015433,08 грн. індексу інфляції та 25500 грн. витрат по сплаті державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, залишив без змін (а.с.58-59, т.II). Отже, першою, другою інстанцією та Вищим господарським судом України визнано, що господарські відносини між сторонами у даній справі відбувалися згідно договорів поставки №31 та відступлення права вимоги. Відповідач не звертався до суду з позовом про визнання цих договорів недійсними чи неукладеними.

Посилання відповідача на пункт 3 статті 267 ГК України, згідно якого, якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору; якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік та на частину частини 8 статті 181 ГК України щодо якої у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся), спростовуються пунктом 5 статті 265 ГК України згідно якої передбачено, що поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом та другим реченням частини 8 статті 181 ГК України, якою передбачено, що якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

А згідно частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Крім того, поставка товару відбувалася згідно специфікацій та видаткових накладних, в яких є посилання на договір №31 від 10.03.2006р. (а.с.26-33, т.I), часткова оплата проводилася згідно платіжних документів, в яких є посилання на договір поставки №31 від 10.03.2006р. (а.с. 34-38, т.I) та на договір і повідомлення про відступлення права вимоги №63 від 28.10.2008р. (а.с.42-46, т.I); заборгованість відповідачем визнана шляхом підписання акту звірки (а.с. 39-41, т.I), а також відповідачем письмово визнано заміну кредитора у договорі поставки №31 від 10.03.2006р. (а.с.22, т.I). Цей факт ним не оспорювався в суді і був підтверджений у відзиві на позовну заяву у справі №7/101-38, де він просив в частині позову в сумі 10 406 604,58 грн. відмовити, оскільки ТзОВ "Укрмонтажсервіс" 27.10.2008р. уклав договір з ПП "Вальдес" про відступлення права вимоги на дану суму (а.с.125-126, т.I), у відзиві на позовну заяву у даній справі (а.с.71-74, т.I).

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасні розрахунки в сумі 986 749,96 грн. підлягають до задоволення.

Керуючись статтями 525, 526, 546, 548, 549, 610, 611, 625, 712 ЦК України, статтею 181, 230, 232, 265, 267 ГК України, статтями 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов в частині стягнення пені задоволити повністю.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства „Волинський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (43001 м. Луцьк, вул. Ковельська, 41, код ЄДРПОУ 32035139) на користь Приватного підприємства „Вальдес" (юридична адреса: 79058 м.Львів, вул. Замарстинівська, 31-а; фактична адреса: 39623 м.Кременчук, вул. 60-річчя Жовтня, 138, код ЄДРПОУ 34987468) пеню в сумі 986 749 грн. 96 коп.

Суддя                                                                                                    Л. М. Сініцина

Повний текст рішення підписано __.04.2010р.