Ухвала суду № 90236965, 07.07.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 07.07.2020

Справа № 937/1699/20

Провадження № 1-кп/937/658/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонним суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Бахаєва І.М.,

за участі секретаря - Фурсової Л.І.,

прокурора – Лелеченко С.Ю.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Медвідя Є.М.,

провівши відкрите судове засідання в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області по кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140003564 від 10 грудня 2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, –

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140003564 від 10 грудня 2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

У судовому засідання прокурор заявив клопотання про продовження терміну дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 строком на 60 днів, оскільки його строк тримання під вартою спливає 12 липня 2020 року та до цього часу розгляд справи не буде завершений та на даний час не відпали ризики, що були встановлені під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачені п.п.1,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, обвинувачений може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Медвідь Є.М. не заперечували щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 .

Представник потерпілої сторони Должков В.М. в судове засідання не з`явився, від нього до суду надійшла заява про розгляд кримінального провадження за його відсутності.

Суд заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 лютого 2020 року до підозрюваного ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23 березня 2020 року призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140003564 від 10 грудня 2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України. Застосовано відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, з утриманням в ДУ «Запорізькій слідчий ізолятор`строком на шістдесят днів, тобто з 23 березня 2020 року по 21 травня 2020 року, включно.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14.05.2020 продовжено термін дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 на строк 60 днів, до 12 липня 2020 року, включно.

Відповідно до вимог ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав і інтересів.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справах «Ілійков проти Болгарії» та «Летельє проти Франції», Європейський суд з прав людини, зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

На підставі викладеного, враховуючи те, що ОСОБА_1 будучи раніше судимою особою обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які віднесено до тяжких злочинів, з урахуванням того, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, постійного джерелу доходу не має, то суд приходить до висновку про наявність достатніх підстави вважати, що обвинувачений з метою ухилення від кримінального покарання може без перешкод залишити своє місце проживання та переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинить інше кримінальне правопорушення, що свідчить про існування ризиків передбачених п.п. 1,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав: при обранні особистого зобов`язання та домашнього арешту обвинувачений зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Відсутність у обвинуваченого місця роботи, джерела доходів, спосіб його життя -унеможливлює обрання до нього таких запобіжних заходів; особи, які заслуговують на довіру та поручаться за виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, відсутні. Відсутність таких осіб, а також достатнього рівня доходів унеможливлює також застосування відносно нього запобіжних заходів у вигляді особистої поруки та застави. Неможливо запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, при застосуванні до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, оскільки вони не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

З урахування вищевикладеного, суд приходить до висновку, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, тому вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що необхідно задовольнити клопотання прокурора та продовжити термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 строком на 60 днів.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 331, 369-372, 392 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Лелеченко С.Ю. про продовження терміну дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити.

Продовжити термін дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів, тобто з 07 липня 2020 року, по 04 вересня 2020 року, включно.

Копію ухвали надіслати на адресу Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» – для виконання, іншим учасникам кримінального провадження – для відома.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2019 від 13 червня 2019 року, ухвала може бути оскаржена лише в частині продовження строку тримання під вартою – в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суду Запорізької області протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ