Рішення № 90236487, 07.07.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12000/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого судді Данко В.Й.,

з участю секретаря судового засідання Павлюх Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Закарпатській області сержанта Марини Олега Михайловича, Управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до поліцейського взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Закарпатській області сержанта Марини О.М., Управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Обгрунтовуючи вимоги даного позову вказує на те, що 26.09.2019 року поліцейським УПП в Закарпатській області Марина О.М. відносно ОСОБА_1 винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серія ДП018 № 751934. Оскільки від розгляду справи на місці та підпису на постанові позивач відмовився, то її копія була направлена йому поштовим зв`язком й отримана простим листом 02 жовтня 2019 року, тобто про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу ОСОБА_1 стало відомо тільки 02 жовтня 2019 року.

Відповідно до винесеної постанови позивач визнаний винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП України. Як зазначено в постанові, 26.09.2019 року, він, керуючи належним йому транспортним засобом, перевищив встановлену швидкість руху в населеному пункті на 28 км, чим порушив п.12.4 ПДР України. Однак, позивач вказує на те, що жодного порушення правил дорожнього руху з його боку не відбулося, оскільки йдеться про відрізок об`їзної траси Київ - Чоп біля селища Неліпино у Свалявському районі, рух транспорту на якій дозволено 90 км на годину.

Також, позивач вказує на те, що дорожні знаки щодо населеного пункту встановлено в даному місці невірно, так як населений пункт знаходиться в стороні від траси, про що повідомляє знак синього кольору і що відповідає дійсності, а далі через десять метрів по незрозумілим причинам встановлено додатковий білий знак про населений пункт, якого фактично там не має, як і не має знаку про закінчення цього населеного пункту. Дані факти викликають думку, що білий знак про населений пункт встановлено навмисно, щоб водії попадалися та спланували безпідставні штрафи.

Крім того, знизити швидкість з 90 км на годину протягом десяти метрів між спірними знаками до 50 км на годину є технічно неможливим, про що він пояснив поліцейському і вказав на незаконність його дій, наполягаючи на об`єктивному розгляді справи в інший час, але це працівника поліції не зупинило і він склав оскаржувану Постанову з порушенням порядку, передбаченого чинним законодавством.

Також, відеофіксація швидкості руху автомобіля на спеціальний прилад проводилася з порушеннями, оскільки прилад повинен був бути закріпленим на стаціонарній підставці та повинен був стояти попереджувальний знак, тому результати такої відеофіксації викликають сумніви, а результат вимірювання не відповідає дійсності.

Так, в порушення норм КУпАП розгляду справи фактично не було, поліцейський не роз`ясняв позивачу його права, не досліджував жодних доказів, не допитував свідків, не надав можливості заявити клопотання, скористатися послугами адвоката, надати свої пояснення тощо. Крім того до постанови не надано жодного належного та допустимого доказу про скоєння адміністративного правопорушення, а працівник поліції не має права притягати водія до адмінвідповідальності без доказів та з`ясування всіх обставин справи.

На підставі вищенаведеного позивач просить суд скасувати постанову поліцейського УПП в Закарпатській області про накладення на ОСОБА_1 , адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП та закрити провадження у справі.

Позивач ОСОБА_1 у останнє судове засідання не з`явився, однак, в попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позові. Окрім того, позивач надав суду заяву, в якій просив провести розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача Русин М.В. в судове засідання не з`явилися. Однак, надала суду відзив, в якому просила суд відмовити в задоволенні даного позову.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд доходить наступного висновку.

Згідно ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 26 вересня 2019 року, під час несення служби поліцейським управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції Марина О.М. за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000647) було виявлено порушення Правил дорожнього руху. А саме, водій транспортного засобу Chrysler з номерним знаком НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 78 (сімдесят вісім) км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 28 (двадцять вісім) км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР України.

На підставі ст. 35 ЗУ "Про Національну поліцію" транспортний засіб було зупинено. Інспектор підійшов до водія, яким виявився позивач, належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину та підставу зупинки та перевірки документів, попросив пред`явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 ПДР України. Водій виконав законну вимогу патрульного та надав запитувані документи для перевірки.

Водій також був ознайомлений з документами, що підтверджують правомірність використання вимірювального приладу TruCam, а також фотознімками, які зроблені приладом. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 12.4 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача.

Після чого водію було роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Всі усні доводи позивача були взяті до уваги про розгляді справи про адміністративне правопорушення, письмових пояснень позивач не надав.

Інспектор виніс постанову за ч. 1 ст. 122 КУпАП та наклав стягнення на правопорушника в розмірі 255 грн., відповідно до санкції статті. Згідно зі ст. 285 КУПАП позивача було ознайомлено зі змістом Постанови, однак водій від підпису відмовився.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, оскаржувану постанову було винесено відповідачем на місці вчинення правопорушення без складання адміністративного протоколу, однак позивач обставини справи та свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП не визнав, про що зазначив у позовній заяві.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень, припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності (ст. 68 Конституції України).

Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення (ст. 8 КУпАП).

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМ України від 10.10.2001 року №1306 (далі - ПДР). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з п. 1.5 ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до п. 2.3 б ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Як закріплено ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Позивач мотивує свої вимоги, тим, що дорожні знаки в с. Неліпино встановлені незаконно.

Однак, суд критично розцінює вказану вище обставину з огляду на те, що відповідно до ст. 9 ЗУ України «Про дорожній рух» обладнання доріг, вулиць та залізничних переїздів технічними засобами регулювання дорожнього руху та їх утримання належить до компетенції власників автомобільних доріг, тобто в даному випадку до Служби автомобільних доріг в Закарпатській області. А працівниками патрульної поліції в Закарпатській області здійснюється постійне патрулювання та контроль за дотриманням ПДР України.

Окремо слід зазначити що позовні вимоги стосуються скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, а не законності встановлення зазначених дорожніх знаків, тому робити висновки про незаконність встановлення дорожніх знаків є недоцільно.

Позивач, подавши позов, обгрунтував свою позицію, проте не надав жодного доказу на її підтвердження, в тому числі докази незаконності встановлення дорожніх знаків, хоча підтверджує сам факт наявності цих знаків.

Отже, інспектором було вірно кваліфіковано діяння ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Крім того, відповідно до положень ст. 258 ч. 4 та відповідно до положень Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, інспектором було прийнято рішення по справі на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Отже, розглядаючи дану справу, інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно - правовими актами.

Оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, тому немає підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, доказів, які мали спростувати факт відсутності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає висновки відповідача по справі, про порушення позивачем ОСОБА_2 дорожнього руху такими, що підтверджені та допустимими доказами для доказування винуватості особи, оскільки обставини з якими закон пов`язує настання даних подій відповідачем доведені повністю, а тому вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 72-74, 77, 229, 242, 244-246, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейського взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Закарпатській області сержанта Марини Олега Михайловича, Управління патрульної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.Й. Данко