Ухвала суду № 90236435, 02.07.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5577/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.07.2020 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді – Сарай А.І.,

за участю секретаря судового засідання – Зборовської Х.В.,

прокурора – Левкулич О.І.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника – Леньо І.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020070170000621 від 25.05.2020 року, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з Ужгородської місцевої прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12020070170000621 від 25.05.2020 року, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Ухвалою судді від 16.06.2020 року призначено підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 314 КПК України підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, головуючий з`ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.

Потерпілий ОСОБА_2 у підготовче судове засідання не прибув та про причини своєї неявки суд не повідомив.

Разом з тим, суд констатує, що через зростання кількості хворих гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, Кабінет Міністрів України подовжив дію карантинних обмежень до 31 липня 2020 року. Відповідне рішення Уряд ухвалив на засіданні шляхом внесення змін в низку актів Кабінету Міністрів, якими встановлені карантинні обмеження (Постанова Кабінету міністрів України від 17 червня 2020 р. № 500 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України»).

Прокурор у підготовчому судовому засіданні вважає неможливим призначення судового розгляду без участі потерпілого, зауваживши, що участь останнього у підготовчому судовому засіданні є обов`язковою.

З урахуванням наведених обставин, з`ясувавши в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду, суд дійшов висновку про відкладення підготовчого судового засідання.

Прокурором у підготовчому судовому засіданні подано клопотання про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

В обґрунтування зазначеного клопотання прокурор посилається на те, що під час досудового розслідування у рамках даного кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_1 , будучи засудженим Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області від 28.12.2017 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, до позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць, а 09.10.2019 року звільненим Ковельським міськрайонним судом Волинської області умовно-достроково від відбування покарання з невідбутою частиною строку 10 місяців 19 днів, на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний злочин.

Прокурор вказує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, тобто в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, групою осіб за попередньою змовою та поєднаному з проникненням у житло, що обґрунтовується такими доказами, як: протокол огляду місця події від 05.04.2020 року; протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, проведене зі свідком ОСОБА_3 від 28.04.2020 року; протокол огляду речей від 29.04.2020 року; висновок товарознавчої експертизи № 11/251 від 27.04.2020 року; висновок дактилоскопічної експертизи № 3/118 від 28.04.2020 року; показання свідка ОСОБА_4 від 16.04.2020 року; показання свідка ОСОБА_5 від 16.04.2020 року; показання свідка ОСОБА_3 від 28.04.2020 року; показання потерпілого ОСОБА_2 від 04.04.2020 року; речові докази (нетбук марки «Acer» моделі «One 10 (D16H1)», комп`ютерна USB-мишка марки «A4NTCH» моделі «N-70FX», ноутбук марки «Lenovo» моделі «V580C» із зарядним пристроєм).

Як зауважує прокурор, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з огляду на те, відповідно до положень закону про кримінальну відповідальність кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, карається позбавленням волі на строк від 3 до 6 років. Тому обвинувачений ОСОБА_1 , знаючи про тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

При цьому прокурор вважає, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. Зокрема, під час досудового розслідування вказаного кримінального правопорушення стороною обвинувачення допитано свідків ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та потерпілого ОСОБА_2 , чиї показання слідчий, прокурор врахували під час встановлення наявності фактів та обставин, що мають важливе значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Водночас суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Усвідомлюючи зазначене, обвинувачений ОСОБА_1 може вчинити спроби незаконного впливу на перелічених вище свідків та потерпілого у кримінальному провадженні з метою зміни наданих раніше показань, що негативним чином позначиться на неупередженості дослідження обставин кримінального правопорушення.

Крім того, сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зважаючи на те, що вказане кримінальне правопорушення вчинене не самостійно ОСОБА_1 , а групою наразі невстановлених органом досудового розслідування осіб. Враховуючи те, що співучасники вчинення злочину перебувають на свободі, ОСОБА_1 зможе шляхом надання порад, вказівок, усуненням перешкод та іншим чином сприяти уникненню вказаними особами кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, перешкоджаючи у такий спосіб виконанню завдань кримінального провадження.

На думку прокурора, обвинувачений ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Звертає увагу, що ОСОБА_1 раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини. Зокрема, вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.03.2017 року у справі № 308/6921/16-к (кримінальне провадження № 12016070030001582) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі. При цьому цим же вироком на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням строком на 1 рік. Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.12.2017 року у справі № 308/7488/17 (кримінальне провадження № 12017070170001055) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України ОСОБА_1 частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.03.2017 року та остаточно призначено покарання у виді 3 років 1 місяць позбавлення волі. Водночас, будучи звільненим Ковельським міськрайонним судом Волинської області умовно-достроково від відбування покарання з невідбутою частиною строку 10 місяців 19 днів, ОСОБА_1 на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний злочин проти власності. Тобто вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, у тому числі того, яке розслідується у вказаному кримінальному провадженні, не є одиноким випадком, а має ознаки певної тенденції.

Прокурор наголошує, що обвинувачений ОСОБА_1 не має постійного офіційного джерела доходу та, відповідно, засобів для існування, а тому, враховуючи логічний взаємозв`язок з вказаними вище обставинами, існує високий ризик, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може розпочати нові злочини проти власності з метою задоволення особистих потреб за рахунок незаконного заволодіння чужим майном.

Системний аналіз змісту та характеру більш м`яких запобіжних заходів дає стороні обвинувачення достатні підстави вважати, що жоден з них не здатен унеможливити ризики, зазначені у клопотанні, позаяк наявність лише передбачених ст. 194 КПК України обов`язків, які можуть бути покладені на підозрюваного, не забезпечить реальної можливості запобігти ризиками, передбаченим ст. 177 КПК України.

Клопотання мотивовано тим, що під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурором враховано такі обставини: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, зокрема, у матеріалах досудового розслідування містяться докази, які є вагомими для повідомлення ОСОБА_1 про підозру, та свідчать про об`єктивний зв`язок між обвинувачем та вчиненим кримінальним правопорушенням; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, у разі визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 6 років; вік та стан здоров`я обвинуваченого, який не належить до неповнолітніх осіб, осіб похилого віку, тяжко хворих, багатодітних батьків тощо, а тому не існує обставин, які б істотно впливали на доцільність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, проживає з матір`ю ОСОБА_6 , 1982 року народження, сестрою ОСОБА_7 , 2003 року народження, сестрою ОСОБА_8 , 2006 року народження, братом ОСОБА_9 , 2006 року народження, братом ОСОБА_10 , 2016 року народження, неодружений, дітей на утриманні не має; ОСОБА_1 не має постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується негативно; майновий стан обвинуваченого, який ОСОБА_1 не має постійного джерела доходу, наразі ніде не працює, у власності об`єктів нерухомого майна чи транспортних засобів не має; наявність судимостей у обвинуваченого, який був засуджений Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області від 28.12.2017 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, до позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць, а 09.10.2019 року звільнений Ковельським міськрайонним судом Волинської області умовно-достроково від відбування покарання з невідбутою частиною строку 10 місяців 19 днів, тобто має непогашену (не зняту) судимість; дотримання умов раніше застосованих запобіжних заходів до ОСОБА_1 , а саме особистого зобов`язання у кримінальному провадженні № 12016070030001582 та тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12017070170001055; ОСОБА_1 станом на час подання цього клопотання не повідомлено про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачений ОСОБА_1 , становить 7716,30 грн., що підтверджується висновком товарознавчої експертизи № 11/251 від 27.04.2020 року; ризик повторення протиправної поведінки ОСОБА_1 , так як не зважаючи на те, що обвинувачений вже отримував раніше декілька шансів від суду стати на шлях виправлення, а саме під час звільнення від кримінальної відповідальності з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та під час умовно-дострокового звільнення від відбування покарання відповідно до ст. 81 КК України, останній все одно ігнорував обов`язки, покладені на нього судом, та надалі прожовував вчиняти злочини, аналогічні тим, за які раніше вже притягався до відповідальності.

За твердженням прокурора, зазначене поводження обвинуваченого свідчить про існування ризику повторення протиправної поведінки, що може виразитися у подальшому вчиненні ОСОБА_1 нових умисних злочинів, у тому числі проти власності.

Враховуючи викладене, прокурор просить застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Прокурор клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримав, посилаючись на обставини, викладені у відповідному клопотанні, та просив задовольнити, наголосивши, що ОСОБА_1 є неодноразово судимим та будучи засудженим за попередній вирок вчинив новий умисний злочин, а відтак, схильний до вчинення кримінальних правопорушень. На думку прокурора застосування інших запобіжних заходів не забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків і не забезпечить уникнення ризиків, зазначених у клопотанні.

Захисник проти задоволення клопотання прокурора про застосування відносно його підзахисного запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечив, вважаючи подане клопотання необґрунтованим, зауваживши, що нових ризиків стороною обвинувачення не вказано, а також нових доказів не надано. Захисник просив обмежитися застосуванням відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Обвинувачений у підготовчому судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Розглянувши клопотання прокурора про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, заслухавши учасників судового провадження з цього приводу та вивчивши наявні матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Як встановлено судом у судовому засіданні, під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні згідно з ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.05.2020 року (справа № 308/4444/20) відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Постановлено строк тримання під вартою відносно ОСОБА_1 рахувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 08.05.2020 року 16 год. 00 хв. Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 закінчується 06.07.2020 року, включно. Визначено розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ОСОБА_1 обов`язків, передбачених КПК України, у виді сорок розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 84080 грн. Роз`яснено, що ОСОБА_1 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. У разі внесення застави на ОСОБА_1 постановлено покласти наступні обов`язки: прибувати до особи кримінального провадження – слідчого – із встановленою слідчим періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

Відповідно до ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки (п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України).

За приписами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу судом встановлено, що стороною обвинувачення ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.

Перевіряючи обґрунтованість обвинувачення суд виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтоване обвинувачення, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020070170000621, та на які посилається сторона обвинувачення у своєму клопотанні.

Оцінюючи наявність ризиків у кримінальному провадженні, суд виходить з того, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу суд враховує вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність в нього родини, який неодружений, відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи та джерела доходу, репутацію обвинуваченого, майновий стан обвинуваченого, який не працює та немає постійного джерела доходу, наявність судимостей у обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів проти власності, зокрема, вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.03.2017 року (справа № 308/6921/16-к) за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді трьох років позбавлення волі, на підставі звільнений від відбування призначеного основного покарання з випробуванням строком на один рік, з покладенням на нього у відповідності до ст. 76 КК України відповідних обов`язків, вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.12.2017 року (справа 308/7488/17) затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 28.12.2017 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017070170001055, визнано його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді трьох років позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.03.2017 року та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді трьох років і одного місяця позбавлення волі, при цьому ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09.10.2019 року (справа № 159/5631/19) засудженого ОСОБА_1 звільнено від відбуття покарання у виді позбавлення волі, визначеного вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.12.2017 року умовно-достроково на строк 10 місяців 19 днів, тобто у даному кримінальному провадженні обвинуваченому інкримінується новий злочин, вчинений під час його умовно-дострокового звільнення, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Зважаючи на викладене та обґрунтування сторони обвинувачення, особу обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення умисних злочинів проти власності та на даний час йому інкримінуються вчинення нового умисного злочину під час умовно-дострокового звільнення, беручи до уваги, що на даний час потерпілий та свідки у даному кримінальному провадженні не допитані, а докази, передбачені ст. 84 КПК України, із сторони обвинувачення та сторони захисту не досліджено, суд вважає доведеними під час розгляду клопотання наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування обвинуваченого від суду, враховуючи тяжкість злочинів, у вчиненні яких він обґрунтовано обвинувачується та суворість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим, що оцінені в сукупності з даними про особу обвинуваченого; можливість незаконного впливу на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, враховуючи характер інкримінованого діяння, шляхом їх залякування з метою змінити покази в суді; можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений постійного місця роботи та джерела доходу постійного немає, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності.

За таких обставин, виходячи з вимог ст. ст. 177, 178, 183 КПК України та з огляду на обґрунтованість обвинувачення, тяжкість ймовірного покарання, конкретні обставини кримінального правопорушення, встановлені ризики, що оцінені в сукупності із даними про особу обвинуваченого, суд вважає, що належний контроль за поведінкою ОСОБА_1 та дієве запобігання встановленим в провадженні ризикам неможливе шляхом застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, а тому клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є підставним та підлягає задоволенню.

Доводи сторони захисту зазначених висновків суду не спростовують.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

На виконання зазначених вимог суд, враховуючи обставини кримінального правопорушення та стадію розгляду в даному провадженні, вважає за можливе одночасно визначити заставу як альтернативний запобіжний захід.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, – від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ОСОБА_1 обов`язків, передбачених цим Кодексом, суд виходить з вимог ч. 4 та п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, і вважає, що розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених цим Кодексом, становить сорок розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, передбаченого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», складає 84080 грн.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, у разі внесення застави на обвинуваченого у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України слід покласти наступні обов`язки: прибувати до суду на першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом на даному етапі не встановлено та сторонами кримінального провадження не наведено.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, – з моменту затримання. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 197, 314-316, 369, 372, 376 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Відкласти підготовче судове засідання кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020070170000621 від 25.05.2020 року, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, на 14 липня 2020 року о 15 год. 30 хв.

Клопотання прокурора про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою – задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк дії ухвали закінчується 31 серпня 2020 року, включно.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обов`язків, передбачених КПК України, – 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 84080 (вісімдесят чотири тисячі вісімдесят) гривень на рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 26213408; банк отримувача – ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) – 820172; рахунок отримувача – UA198201720355209001000018501.

Роз`яснити, що обвинувачений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

У разі внесення застави на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов`язки: прибувати до суду на першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Ухвала у частині обрання запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити Державній установі «Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)».

Ухвала суду в частині обрання запобіжного заходу може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали 06 липня 2020 року о 16 год. 15 хв.

Головуюча А.І. Сарай