Ухвала суду № 90236141, 01.07.2020, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/5189/17

1-кп/243/92/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року м. Слов`янськ

Колегія суддів Слов`янського міськрайонного суду Донецької області у складі:

головуючого - судді Старовецького В.І.

суддів Гончарової А.О. Проніна С.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Каліух К.М.

прокурора Крамаренко В.О.

потерпілого ОСОБА_1

захисників Пікуліна Р.М., Клечановської Ю.І., Дьяченко О.В.

обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за допомогою звуко – та відеозаписувальних технічних засобів в режимі відеоконференції в залі № 3 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 146, ч.4 ст. 187 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Слов`янського міськрайонного суду знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч.3 ст. 146, ч. 4 ст. 187 КК України.

Під час судового засідання прокурор Крамаренко О.В заявила клопотання про продовження в рамках даного кримінального провадження, обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави кожному, обгрунтувавши свої клопотання тим, що обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 обвинувачуються у скоєнні тяжких кримінальних правопорушень, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 10 років, а тому у випадку не продовження чи зміни відносно них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який та такий, що не пов`язаний з триманням під вартою, та перебуваючи поза межами установи виконання покарань, обвинувачені зможуть незаконно впливати на ще недопитаного на теперішній час у даному кримінальному провадженні свідка з метою спонукання його до зміни своїх показів на свою користь, крім того зможуть переховуватися від суду задля уникнення кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення, у зв`язку з чим на думку прокурора інші запобіжні заходи, не пов`язані з позбавленням волі, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинувачених в рамках судового розгляду даного кримінального провадження та цього не може бути достатнім для запобігання існуючим ризикам, які передбачені ст. 177 КПК України. Також зазначила в даній справі присутній публічний інтерес, а обставинами, які дають підстави стверджувати про наявність публічного інтересу, який

виправдовує як виняток із загальної норми про повагу до свободи людини, є непоправні наслідки інкримінованого обвинуваченим злочину, оскільки відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя та здоров`я є найвищими соціальними цінностями. Крім того вказала, що суспільний інтерес полягає ще і в повному та неупередженому розгляді кримінального провадження і запобіганні процесуальних ризиків.

В задоволенні клопотання захисника Дьяченко О.В., про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю, яке також підтримав і сам ОСОБА_4 , прокурор Крамаренко О.В. просила відмовити.

Потерпілий ОСОБА_1 під час судового засідання підтримав клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а в задоволенні клопотань обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника Дьяченко О.В., про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю - просив відмовити.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував з приводу заявленого клопотання прокурора. Щодо клопотання захисника - пояснень не надав.

Пояснень з приводу клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою про щодо обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 – не надав.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував з приводу заявленого клопотання прокурора про продовження відносно нього строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив відмовити в його задоволенні. Крім того просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Підтримав клопотання свого захисника, адвоката Дьяченко О.В. про зміну відносно себе запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контроля та просив це клопотання задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти клопотання прокурора, щодо продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , підтримав заявлені клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника, адвоката Дьяченко О.В. з приводу зміни відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу, просив ці клопотання задовольнити.

Захисник Пікулін Р.М. просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 та обвинувачених ОСОБА_4 і ОСОБА_3 . Підтримав клопотання адвоката Дьяченко О.В. та обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .

Захисник Клечановська Ю.І. просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , підтримала клопотання ОСОБА_4 та його захисника Дьяченко О.В. про зміну запобіжного заходу. Також захисник Клечановська Ю.І. просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора відносно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Захисник Дьяченко О.В. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .. Заявив клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю. Своє клопотання мотивував тим, що прокурор в своєму клопотанні в чергове не довів наявність

жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, та не зазначає які обставини свідчать про те, що ризики не зменшились або з`явилися нові ризики. Зазначає, що суд у своїх рішеннях про продовження строку дії запобіжного заходу лише обмежується переліком стандартних підстав. В той же час зазначає, що ризик ухилення обвинуваченого від судового слідства повністю буде усунений носінням ОСОБА_4 електронного засобу контролю, а тому наполягає на розгляді колегією суддів альтернативних запобіжних заходів, а саме більш м`яких. До клопотання захисником було додано пакет належним чином завірених документів на підтвердження міцності суспільно - соціальних зв`язків обвинуваченого ОСОБА_4 , інформації про його сімейний стан, наявності у власності майна та можливості подальшого працевлаштування у випадку зміни запобіжного заходу.

Заслухавши думку всіх учасників судового засідання, при вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також думки та позиції обвинуваченого ОСОБА_4 , та його захисника, адвоката Дьяченко О.В. з приводу зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Так згідно вимог ч. 1,2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.1,2 ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Однак приймаючи до уваги, що положення чинного кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання колегія суддів користується практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

У своїх рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Колегія суддів враховуючи всі встановлені під час судового розгяду кримінального провадження відомості про сукупність пред`явленого обвинувачення ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та обсяг відомостей, які були повідомленні в судовому

засіданні потерпілим та вже допитаними свідками, приходить до переконання, що висновки органу досудового розслідування, на які посилається в своєму клопотанні прокурор про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинувачених - не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими.

Відповідно до ст. 5 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

З огляду на вищевказане колегія суддів зазначає, що проголошуючи «право на свободу», стаття 5 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» передбачає фізичну свободу людини; її мета полягає в забезпеченні того, щоб жодна особа не могла бути свавільно позбавлена свободи.

Приймаючи до уваги сукупність вищевказаних обставин, колегія суддів не залишає без уваги та також приймає до відома позиції, думки та доводи, як самих обвинувачених так і їх захисників, як сторони захисту на користь обвинувачених, крім того аналізує та надає оцінку доводам та обгрунтуванням всіх обвинувачених загалом та обвинуваченого ОСОБА_4 зокрема, а саме в контексті заявленого клопотання про зміну запобіжного заходу, а також доводам та обгрунтуванням його захисника, адвоката Дьяченко О.В., викладеним в письмовому клопотанні про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контроля, яке долучено до матеріалів кримінального провадження разом із суспільно – характеризуючими документами відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , однак зазначає, що у даному кримінальному провадженні, як в контексті пред`явленого обсягу обвинувачення, характеру та тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень, так і наявності суспільного інтересу у даному кримінальному провадженню - зазначені в клопотаннях обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника Дьяченко О.В. доводи не перевищують саме загально суспільного інтересу у даній кримінальній справі, який по - перше з урахуванням обставин злочину, його тривалості та тяжкості є наявним в даній справі та виправдовує, як виняток із загальної норми про повагу до свободи людини, оскільки відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя та здоров`я є найвищими соціальними цінностями, а по – друге полягає у повному, всебічному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченими ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які на теперішній час не відпали та продовжують існувати. Доводи обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника Дьяченко О.В., що в судовому засіданні стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає такими, що не грунтуются на об`єктивних обставинах у справі, достовірність яких було встановлено під час допитів потерпілого та свідків. При цьому колегія суддів не ставить під сумнів відомості надані захисником Дьяченко О.В. щодо наявність соціальних та родинних зв`язків обвинуваченого ОСОБА_4 , однак вважає, що міцність соціальних зв`язків обвинуваченого про які зазначає захисник обвинуваченого в даному випадку не є гарантією беззаперечного та безальтернативного виконання обвинуваченим процесуальних рішень, а також дотримання, запобігання виникненню та попередженню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України з боку обвинуваченого ОСОБА_4 в контексті саме обсягу пред`явленого ОСОБА_4 обвинувачення та можливого покарання за інкриміновані кримінальні правопорушення.

Надаючи оцінку клопотанню прокурора про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою, колегія суддів зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинувачених, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Так існування ризиків незаконного впливу на ще не допитаного свідка та можливість переховування від правосуддя у випадку зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт або на інший не пов`язаний з з обмеженням волі запобіжний захід, прокурор в клопотанні обґрунтовує тим, що оскільки обставини та характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , свідчать про те, що, сукупне покарання за вчинення вказаних злочинів передбачає позбавлення волі на строк до 15 років, то обвинувачені задля уникнення покарання можуть, знаходячись поза межами установи виконання покарань, здійснити дії щодо примушування недопитаних свідків до зміни своїх показів на свою користь, або ж перешкоджання судовому розгляду шляхом переховування від правосуддя.

Оцінивши доводи надані прокурором про існування вищевказаних ризиків, колегія суддів вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні повністю та обгрунтовано довела, що на теперішній час продовжують існувати ризики того, що обвинувачені у разі зміни запобіжного заходу на захід не пов`язаний з триманням під вартою, зможуть переховуватись від суду задля уникнення можливого покарання у виді позбавлення волі та незаконно впливати на ще не допитаного свідка у справі.

Враховуючи, що кримінальні правопорушення у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є особливо тяжкими та тяжким за вчинення яких можливе покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, а тому зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинувачених переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Колегія суддів вважає обґрунтованим твердження прокурора про те, що продовжує існувати ризик незаконного впливу на ще недопитаного свідка, оскільки на теперішній час судове слідство триває, є необхідність як у допиті недопитаного свідків так і можливому та вірогідному проведенні повторних допитів вже допитаних свідків у випадку обгрунтованої потреби, а тому приймаючи до уваги ймовірне намагання обвинувачених у випадку зміни запобіжного заходу вчинити дії направлені на примусову зміну пояснень свідків, колегія суддів, вважає, що на сьогоднішній день продовжує існувати ризик можливого незаконного впливу ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на свідка у кримінальному провадженні, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Таким чином можливий як незаконний вплив обвинувачених на недопитаного свідка для зміни його показів на свою користь так і вірогідність уникнення покарання, шляхом переховування від суду - можуть мати негативні наслідки, як для інтересів суспільства так і для відправлення судочинства по даній кримінальній справі в контексті всебічності, обґрунтованості та законності ухваленого кінцевого рішення.

Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи (справа ЄСПЛ «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти РФ»).

Як зазначає Європейський суд з прав людини – у будь якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на існування

презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «W. Проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року).

У відповідності до п.п. 61,62 Рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Заслухавши думку всіх учасників кримінального провадження, дослідивши надані сторонами кримінального провадження матеріали, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі: сукупність наявних відомостей про вчинення обвинуваченими ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 особливо тяжких та тяжкого кримінальних правопорушеннь, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у інкримінованих кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких вони обвинувачуються, а саме позбавлення волі на строк до 15 років; вік та стан здоров`я кожного з обвинувачених, відсутність відомостей, медичних висновків та письмових доказів, які б виключали на теперішній час можливість тримання їх під вартою, або висновків експертиз, які б свідчили, що стан здоров`я обвинувачених не дозволяє їм на теперішній час, чи взагалі виключає можливість їх перебування в установі виконання покарань, а також врахувавши ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були зазначені прокурором у клопотанні та повністю знайшли своє підтвердження під час судового засідання, зокрема ймовірність того, що обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у разі зміни запобіжного заходу або його скасування можуть переховуватись від суду задля уникнення кримінальної відповідальності, оскільки можливість уникнення покарання може бути для обвинувачених меншим злом ніж процедура його відбування у разі визнання їх винним, а також можливість безпосереднього впливу обвинувачених на того свідка, який ще є не допитаним в рамках даного судового провадження, колегія суддів вважає, що для забезпечення належної процесуальної поведінки кожному обвинуваченому, обраний щодо них запобіжний захід у виді тримання під вартою, слід продовжити ще на 60 днів відносно кожного з обвинувачених.

Колегія суддів, з огляду на чинне кримінальне процесуальне законодавство, також розглянула й всі альтернативні триманню під вартою заходи забезпечення кримінального провадження відносно обвинувачених, які зазначені в ст. 176 КПК України, в тому числі і особисте зобов`язання, і домашній арешт з носінням електронного засобу контроля, однак вважає, що прокурором в судовому засіданні обґрунтовано було доведено, з посиланням на об`єктивні обставини справи, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів щодо обвинувачених не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

У відповідності до положень п.1 ч.4 ст. 183 КПК України розмір застави обвинуваченим не визначається у зв`язку із вчиненням обвинуваченими ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 злочину із застосуванням насильства.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.177, 183, 331, 376 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

В задоволенні клопотання захисника Дьяченко О.В. про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 з тримання під вартою на цілодобовоий домашній арешт з носінням електронного засобу контроля – відмовити.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 -

строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань» (№6) Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань» (№6) Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України строком на 60 днів, тобто з 01.07.2020 року по 29.08.2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань» (№6) Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України на строк 60 днів, тобто з 01.07.2020 року по 29.08.2020 року включно.

Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань» (№6) Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України строком на 60 днів тобто з 01.07.2020 року по 29.08.2020 року включно.

Копію ухвали для виконання направити начальнику Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань» (№6) Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Копію ухвали вручити обвинуваченим та прокурору.

Головуючий суддя В.І. Старовецький

судді А.О. Гончарова

С.Г. Пронін