Рішення № 90234274, 06.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2020 року м. Київ № 826/10678/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Аерофлот-російські авіалінії»доДержавної авіаційної служби Українипровизнання нечинною та скасування постанови №6594 про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації від 13 червня 2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Аерофлот-російські авіалінії» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної авіаційної служби України (далі по тексту - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просив суд:

- визнати нечинною та скасувати постанову №6594 про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації від 13 червня 2016 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відповідачем порушені вимоги Порядку накладення та стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 26 грудня 2011 року №637 під час оформлення протоколу №6594 про правопорушення в галузі цивільної авіації від 07 червня 2016 року, що став підставою для винесення спірної постанови, у зв`язку з чим позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

При цьому, у заяві про зміну підстав позову представник позивача зазначив, що державний інспектор Байдужем Р.Е., яким складено протокол про правопорушення у галузі цивільної авіації від 07 червня 2016 року №6594, не мав повноважень на проведення інспектування у сфері безпеки авіації, оскільки у відповідності до посвідчення, останній працює на посаді державного інспектора з авіаційного нагляду за льотною експлуатацією.

За твердженнями представника позивача, під час оформлення вказаного протоколу інспектором не здійснювалась перевірка інформації, що стала підставою для встановлення факту вчинення правопорушення з боку позивача, з урахуванням того, що заборонені зони для польотів не можуть встановлюватись шляхом видачі та опублікування повідомлення NOTAM, а жодних повідомлень від командира повітряного судна, органів ОПР або органів управління Повітряних Сил Збройних Сил про факт порушення порядку використання повітряного простору України з боку позивача не було.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що при складанні протоколу №6594 державний інспектор діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений Повітряним кодексом України.

У зв`язку з виявленням порушення вимог законодавства з боку позивача, за доводами представника відповідача, відповідачем правомірно винесено оскаржувану постанову.

Не погоджуючись з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву, представник позивача у відповіді на відзив на позовну заяву наполягав на порушенні відповідачем вимог законодавства при складанні протоколу та винесенні оскаржуваної постанови.

У запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву представник відповідача ще раз послався на те, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідач діяв у порядок та спосіб, визначені законом.

У письмових поясненнях на заперечення представника відповідача, представник позивача наполягав на доводах, викладених, як у заяву про зміну підстав позову, так і у відповіді на відзив на позовну заяву.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2016 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи.

16 листопада 2016 року у судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд справи у письмовому провадженні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2017 року у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі відмовлено та призначено судове засідання.

На підставі розпорядження керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року №7633 адміністративну справу №826/10678/16 передано на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 жовтня 2017 року для розгляду адміністративної справи №826/10678/16 визначено склад колегії суддів: головуюча суддя Добрівська Н.А., судді Огурцов О.П., Кузьменко В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2017 року адміністративна справа №826/10678/16 прийнята до провадження суддею Добрівською Н.А. та призначено до попереднього судового засідання.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом викладення його у новій редакції.

Відповідно до пункту 10 підпункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року прийнято до розгляду заяву про зміну підстав позову.

02 липня 2018 року судом постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду.

При вирішенні питання щодо складу суду, яким має розглядатись дана справа, судом враховано наступне.

Згідно частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Як встановлено статтею 32 Кодексу адміністративного судочинства України, усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім випадків, встановлених цим Кодексом, розглядаються і вирішуються суддею одноособово.

Відповідно до статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, Національного банку України, окружної виборчої комісії (окружної комісії з референдуму), розглядаються і вирішуються в адміністративному суді першої інстанції колегією у складі трьох суддів.

Відповідно до частини другої статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України будь-яку справу, що відноситься до юрисдикції суду першої інстанції, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів, крім справ, які розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження. Питання про призначення колегіального розгляду вирішується до закінчення підготовчого засідання у справі (до початку розгляду справи, якщо підготовче засідання не проводиться) суддею, який розглядає справу, за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, про що постановляється відповідна ухвала.

Статтею 35 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.

У разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом (стаття 242).

Враховуючи, що згідно ухвали суду від 04 грудня 2017 року відбулася зміна складу суду, що має наслідком розгляд справи спочатку, відсутність визначення складу колегії суддів, а також з метою дотримання статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про розгляд справи одноособово, про що складено відповідний протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 лютого 2018 року.

В судовому засіданні 12 вересня 2018 року представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити, надавши суду аналогічні пояснення тим, що викладені у позовній заяві та заяві про зміну підстав позову. Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити, пославшись на аналогічні обставини тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи, у судовому засіданні 12 вересня 2018 року судом, згідно з частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято рішення про подальший розгляд у письмовому провадженні.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, судом встановлені такі обставини справи.

Наказом Державної авіаційної служби України (далі по тексту - Державіаслужби) від 30 грудня 2014 року №806 державним інспекторам з авіаційного нагляду за льотною експлуатацією у складі, що додаються доручено здійснити перевірку інформації, викладеної в первинних повідомленнях про порушення порядку використання повітряного простору України, які надходять до Державіаслужби від Украероцентру - головного оперативного підрозділу системи організації повітряного руху та в разі встановлення правопорушень в галузі цивільної авіації вжити заходів щодо складання відповідних протоколів у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії наказу, державний інспектор з авіаційного нагляду за льотною експлуатацією відділу інспекторів SAFA управління виконання польотів департаменту льотної експлуатації Байдуж Роман Едуардович входив до складу уповноважених осіб на проведення перевірки згідно наказу від 30 грудня 2014 року №806.

Так, 07 червня 2016 року державним інспектором Байдужем Р.Е. проведено перевірку інформації, викладеної в телеграмі Украероцентру №171921.

В результаті перевірки встановлено, що повітряним судном позивача, яким виконувався рейс AFL 1631, 19 січня 2016 року о 18 годині 29 хвилин здійснено політ з порушенням порядку використання повітряного простору України, незважаючи на заборону використання повітряного простору, чим порушено статтю 30 Повітряного кодексу України, пункт 94 та пункту 118 постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року №401 «Про затвердження Положення про використання повітряного простору України» (далі по тексту - Положення №401), що зафіксовано у протоколі про правопорушення у галузі цивільної авіації від 07 червня 2016 року №6594.

13 червня 2016 року Державною авіаційною службою України прийнято постанову №6594 про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації, відповідно до змісту якої на Публічне акціонерне товариство «Аерофлот - російські авіалінії» накладено штраф у розмірі 136 000,00 грн за порушення правил та порядку використання повітряного простору України при виконанні рейсу AFL 1631 о 18 годині 29 хвилин 17 січня 2016 року без відповідного дозволу та заявки на використання повітряного простору України, що є порушенням статті 30 Повітряного кодексу України, пунктів 94, 118 постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року №401.

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

У відповідності до пункту 26 частини 1 статті 1 Повітряного кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, використання повітряного простору України - провадження діяльності, пов`язаної з польотами повітряних суден, з переміщенням (перебуванням) матеріальних об`єктів у повітряному просторі України, а також з вибуховими роботами, пусками ракет, усіма видами стрільб, у тому числі з метою здійснення впливу на гідрометеорологічні процеси в атмосфері, що становлять загрозу безпеці польотів повітряних суден та інших літальних апаратів.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 23 Повітряного кодексу України, організація використання повітряного простору України - комплекс заходів, який вживається для забезпечення безпечного, економічного та регулярного повітряного руху, а також будь-якої іншої діяльності, пов`язаної з використанням повітряного простору України. Положення про використання повітряного простору України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порушенням порядку використання повітряного простору України вважаються дії або бездіяльність юридичних чи фізичних осіб, що призвели до порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів, які регулюють порядок використання повітряного простору України.

Частиною 1 статті 29 Повітряного кодексу України передбачено, що використання повітряного простору України здійснюється на підставі дозволів, що надаються органами об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху відповідно до порядку, визначеного Положенням про використання повітряного простору України, крім випадків, передбачених пунктами 1 - 5 частини другої статті 24 цього Кодексу.

Порядок подання заявок, видачі дозволів та визначення умов використання повітряного простору врегульовані Розділом IV Положення про використання повітряного простору України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року №401 (далі по тексту - Положення №401 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).

Так, користувачі повітряного простору, заінтересовані у провадженні діяльності, зазначеної у пункті 3 цього Положення, повинні подати відповідну заявку на використання повітряного простору (пункт 56 Положення №401).

Згідно з пунктом 57 Положення №401, подання заявок та видача дозволів на використання повітряного простору або анулювання заявок може здійснюватися за допомогою телеграфу, телефону, поштового зв`язку, телефаксу тощо. Користувачі повітряного простору зобов`язані мати прямий зв`язок (телеграф, телефон, телефакс або інші види зв`язку) з органами ОПР та відповідними органами управління Повітряних Сил Збройних Сил.

Пунктом 58 Положення №401 передбачено, що форма розкладів та заявок на польоти цивільних повітряних суден, а також терміни їх подання визначаються Правилами надання експлуатантам дозволів на виліт з аеропортів України та приліт до аеропортів України під час виконання міжнародних, внутрішніх та транзитних польотів, що затверджуються Мінінфраструктури та Міноборони.

Відповідно до пункту 60 Положення №401, розклад регулярних внутрішніх та міжнародних польотів цивільних повітряних суден експлуатантів України та іноземних експлуатантів затверджується Державіаслужбою і надсилається до Украероруху (Украероцентру) та органів управління Повітряних Сил Збройних Сил не пізніше ніж за 20 діб до введення його в дію.

Органи управління Повітряних Сил Збройних Сил, Украероцентр здійснюють контроль за виконанням регулярних внутрішніх та міжнародних польотів, а також транзитних регулярних польотів та наданням органами ОПР послуг з обслуговування повітряного руху. З цією метою користувачі повітряного простору подають Украероцентру перелік повторюваних планів польотів не пізніше ніж за 14 діб до початку польоту, а зміни до цього переліку - за 7 діб до введення їх у дію. Украероцентр доводить перелік повторюваних планів польотів до РДЦ та органів управління Повітряних Сил Збройних Сил (пункт 61 Положення №401).

Згідно пунктів 74, 75 Положення №401 визначено, що дозвіл на виконання внутрішніх та міжнародних регулярних польотів з посадкою (вильотом) в Україні (з України) видається Державіаслужбою.

При цьому, відповідно до пункту 2 розділу І Положення №401, дозволом на використання повітряного простору є офіційне повідомлення про надання користувачеві повітряного простору дозволу для провадження діяльності у порядку, що визначається відповідним підрозділом органу об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про створення об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України» від 19 липня 1999 року №1281, головним оперативним підрозділом системи є Український центр планування використання повітряного простору України та регулювання повітряного руху (далі по тексту - Украероцентр).

Загальний порядок польотів та маневрування повітряних суден у класифікованому повітряному просторі України та повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху (далі - ОПР) міжнародними договорами покладена на Україну, з метою забезпечення безпеки польотів цивільних повітряних суден і екологічної безпеки встановлюють Правила польотів цивільних повітряних суден у повітряному просторі України, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28 жовтня 2011 року №478 (далі по тексту - Правила).

Відповідно до пункту 1.3. Правил, контрольований політ - будь-який політ, який виконується за наявності диспетчерського дозволу; диспетчерський дозвіл - дозвіл командиру повітряного судна діяти відповідно до умов, установлених диспетчерським органом.

Відповідно до пункту 8.1 глави 8 Правил, дозвіл повинен бути отриманий до початку виконання контрольованого польоту або частини польоту, яка виконується як контрольований політ. Такий дозвіл запитується шляхом подання плану польоту до органу диспетчерського обслуговування повітряного руху .

Аналогічні положення закріплені у пунктах 3.3.1.1, 3.3.1.2, 3.3.2, 3.6.1.1 Додатку 2 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року «Правила польотів».

Так, на підставі телеграми Украероцентр від 17 січня 2016 №171921, копія якої наявна у матеріалах справи, Державною авіаційною службою України встановлено порушення використання повітряного простору над півостровом Крим в межах координат о 18 годині 29 хвилин рейсом AFL 1631.

Крім того, відповідно підпункту «n» пункту 5.1.1.1 розділу 5.1 Глави 5 Додатку 15 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року «Службы аэронавигационной информации» та Dос. 8126 ІСАО «Руководство по службам аэронавигационной информации», які є обов`язковими як для України, так і для Російської Федерації, згідно зі статтями 37 та 38 вказаної Конвенції, Державіаслужбою України були видані відповідні NОТАМ (А1391/14, А1946/14 та А2461/14).

Наведене в сукупності свідчить про те, що станом на 17 січня 2016 над півостровом Крим була встановлена заборона використання повітряного простору (заборонена зона), про що свідчить опублікована в NOTAM інформація.

Доказів того, що рейсом AFL 1631, який виконував політ 17 січня 2016 року о 18 годині 29 хвилин, перед початком його здійснення подано заяву на використання повітряного простору та надано план польоту позивачем суду подано не було, про що свідчить зміст телеграми Украероцентр від 17 січня 2016 року №171921.

У зв`язку з чим, суд погоджується з позицією відповідача щодо порушення повітряним судном позивача під час здійснення рейсу AFL №1631 порядку використання повітряного простору, з огляду на відсутність заявки та відповідних дозволів на виконання такого рейсу.

Суд також враховує, що вимоги до змісту, правил видачі та випуску NОТАМ уніфіковані для всіх країн, що приєднались до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року та містяться у Додатку 15 та Dос. 8126.

Відповідно до пункту 5.1.1 Додатку 15: «NОТАМ составляется и издается незамедлительно в тех случаях, когда подлежащая распространению информация носит временный и непродолжительный характер, или в случае введения в срочном порядке важных с эксплуатационной точки зрения постоянных изменений или временных изменений, носящих долгосрочный характер, исключая обширный текстовой и/или графический материал».

NОТАМ є складовою частиною об`єднаного пакета аеронавігаційної інформації, визначення якого міститься в розділі 1.1 «Определения» Глави 1 Додатку 15.

Відповідно до підпункту 2.1.2 пункту 2.1 глави 2 Правил №564, аеронавігаційна інформація затверджується Державіаслужбою України та публікується САІ.

Згідно з розділом 1.1 «Определения» Глави 1 Додатку 15 «Запретная зона - воздушное пространство установленных размеров над территорией или территориальными водами государства, в пределах которого полеты воздушных судов запрещены».

Відповідно до вимог підпунктів 2.2.1, 2.2.4 та 2.2.5 розділу 2.2 глави 2 Додатку 15, «...2.2.1 Служба аэронавигационной информации обеспечивает представление аэронавигационных данных и аэронавигационной информации, необходимых для обеспечения безопасности, регулярности и эффективности аэронавигации, в форме, отвечающей эксплуатационным требованиям, предъявляемым сообществом ОрВД, в том числе: а) персоналом, связанным с производством полетов, включая летные экипажи, при планировании полетов и в пилотажных тренажерах; b) органом обслуживания воздушного движения, ответственным за полетно-информационное обслуживание и службами, отвечающими за предполетную информацию»; « 2.2.4 Кроме того, служба аэронавигационной информации получает аэронавигационные данные и аэронавигационную информацию, позволяющие ей обеспечивать предполетное информационное обслуживание и удовлетворять потребности в информации во время полета, из следующих источников: а) от служб аэронавигационной информации других государств; b) из других источников»; « 2.2.5 Аэронавигационные данные и аэронавигационная информация, получаемые из источников, указанных в п. 2.2.4 а), при распространении сопровождается четкой ссылкой на то, что они опубликованы с санкции государства, от которого получены».

Більш того, відповідно до пункту 2.3.2 розділу 2.3 Глави 2 Додатку 2 «...До начала полета командир воздушного судна знакомится со всей имеющейся информацией, касающейся запланированной операции».

Пунктом 8.1.3 Додатку 15 закріплено, що «членам летного экипажа предоставляется краткая аннотация действующих NОТАМ, имеющих эксплуатационное значение, и другая информация срочного характера в форме составленных открытым текстом бюллетеней предполетной информации (РІВ)».

Вищевикладене, на переконання суду, спростовує твердження позивача щодо його необізнаності станом на час виконання рейсів про закриття повітряного простору України над півостровом Крим та діючих NОТАМ (А1391/14, А1946/14 та А2461/14).

Також, суд звертає увагу, що вказані NОТАМ мають у своєму тексті у полі визначення, цілі літери «NBO», що відповідно до Додатку А глави 6 Dос. 8126 ІКАО «Руководство по службам аэронавигационной информации» означає, що NОТАМ відібрано для негайного сповіщення експлуатантів повітряних суден, для включення в РІВ, та стосується виконання польотів.

Таким чином, відповідачем доведено, а позивачем не спростовано, що при виконанні рейсу AFL 1631 17 січня 2016 року о 18 годині 29 хвилин Публічним акціонерним товариством «Аерофлот - російські авіалінії» допущено порушення правил та порядку використання повітряного простору України.

При цьому, щодо необхідності проведення Державіаслужбою розслідування по кожному факту порушення порядку використання повітряного простору України слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 9 та частини 9 статті 119 Повітряного кодексу України, розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами і літальними апаратами України та іноземними цивільними повітряними суднами, які сталися на території України, а також порушення вимог щодо використання повітряного простору України здійснює спеціалізована експертна установа з розслідування авіаційних подій, що утворюється та статус якої визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2012 №228 утворено Національне бюро з розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами. Пунктом 3 Положення про Національне бюро (чинного станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що воно є державною спеціалізованою експертною установою з розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами. Тобто, розслідування по кожному факту порушення порядку використання повітряного простору України проводить Національне бюро, а не Державіаслужба.

Щодо відсутності у державного інспектора Байдужа Р.Е., яким складено протокол про правопорушення у галузі цивільної авіації від 07 червня 2016 року №6594, повноважень на проведення інспектування у сфері безпеки авіації, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4 Повітряного кодексу України державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України полягає у формуванні державної політики та стратегії розвитку, визначенні завдань, функцій, умов діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України, застосуванні заходів безпеки авіації, прийнятті загальнообов`язкових авіаційних правил України, у здійсненні державного контролю за їх виконанням та встановленні відповідальності за їх порушення.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 16 Повітряного кодексу України, державні інспектори та особи, уповноважені на проведення перевірок, на підставі службового посвідчення та спеціального завдання на проведення перевірки відповідно до частини шостої цієї статті мають право складати протоколи та розглядати справи про адміністративні правопорушення і застосовувати фінансові санкції.

Процедуру розгляду справ про правопорушення у галузі цивільної авіації, накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті визначено у Порядку накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 26 грудня 2011 року №637 (далі по тексту - Порядок № 637).

Дія цього Порядку поширюється на суб`єктів авіаційної діяльності (далі - Суб`єкт) у разі здійснення ними правопорушення у галузі цивільної авіації та фізичних осіб у разі здійснення ними адміністративного правопорушення на повітряному транспорті (пункт 1.2 Порядку №637).

Оформлення матеріалів про правопорушення у галузі цивільної авіації визначено у розділі ІІ названого Порядку.

Підставою для розгляду справи про правопорушення у галузі цивільної авіації згідно з пунктом 2.1 Порядку №637 є протокол про правопорушення у галузі цивільної авіації, складений за формою згідно з додатком 1.

Усі реквізити протоколу заповнюються розбірливим почерком українською мовою. Не допускається закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу, а також унесення додаткових записів після того, як протокол підписаний особою, стосовно якої він складений.

Відповідно до пункту 2.2 Порядку №637, протоколи про правопорушення в галузі цивільної авіації мають право складати Голова Державіаслужби України, його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи Державіаслужби України, керівники аеропортів, начальники служб авіаційної безпеки аеропортів або їх заступники.

При цьому суд звертає увагу, що повноваження державних інспекторів не обмежено кваліфікацією посад, а тому посилання представників позивача на наявність у державного інспектора Державіаслужби України Байдужа Р.Е. кваліфікації з авіаційного нагляду за льотною експлуатацією не позбавляє його повноважень на проведення перевірки та оформлення матеріалів про правопорушення у галузі цивільної авіації.

Більш того, на підтвердження правомірності дій інспектора щодо перевірки допущення позивачем порушень правил використання повітряного простору відповідачем надано наказ Державіаслужби України від 30 грудня 2014 року № 806 «Про проведення перевірки фактів порушення порядку використання повітряного простору», яким відповідач уповноважив державних інспекторів з авіаційного нагляду за льотною експлуатацією здійснити перевірку інформації, викладеної в первинних повідомленнях про порушення порядку використання повітряного простору України, чим, фактично, делегував свої функції на складання протоколу відповідним інспекторам, що прямо передбачено наведеними вище положеннями Порядку №637, у додатку до якого визначено перелік державних інспекторів з авіаційного нагляду за льотною експлуатацією здійснювати перевірку інформації, викладеної в первинних повідомленнях про порушення порядку використання повітряного простору України, до якого включений Байдуж Р.Е .

Водночас, суд вважає помилковим твердження представника позивача про необхідність проходження державним інспектором з льотної експлуатації спеціальної підготовки, що встановлено пунктом 2.4 Положення про державного інспектора з авіаційного нагляду у Державній авіаційній службі України, за яким посади державних інспекторів з льотної експлуатації можуть бути за такими напрямами: повітряні перевезення; авіаційні роботи; авіація загального призначення. Державний інспектор з льотної експлуатації проводить інспектування у сфері льотної експлуатації, а за умови проходження відповідної підготовки - за напрямами державного інспектора з безпеки авіації, крім авіаційної безпеки.

Так, статтею 16 Повітряного кодексу України, пункту 6.7 Положення про державного інспектора з авіаційного нагляду у Державній авіаційній службі України не встановлено обмежень щодо складення протоколів про порушення порядку використання повітряного простору в залежності від напрямів посад державних інспекторів з льотної експлуатації.

Крім того, за змістом пункту 2.4 зазначеного Положення напрями посад державних інспекторів з льотної експлуатації можуть бути встановлені за відповідними напрямками. При цьому, слово «можуть» свідчить про необов`язковість відповідних положень, та, відповідно, дискреційність у діях суб`єкта владних повноважень щодо встановлення відповідних напрямів посад.

Натомість, пункт 8 частини 1 статті 16 Повітряного кодексу України та пункт 2.2 Порядку № 637 наділяє державних інспекторів повноваженнями щодо складання протоколів про правопорушення у сфері цивільної авіації, що, в свою чергу, свідчить про те, що доводи позивача в частині проведення перевірки державним інспектором Байдужем Р.Е. є безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Стосовно строків накладення Державіаслужбою штрафу, суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 129 Повітряного кодексу України, підставою для розгляду справи про правопорушення в галузі цивільної авіації, які зазначені в статті 127 цього Кодексу, є протокол.

Статтею 128 Повітряного кодексу України встановлено, що справи про правопорушення у галузі цивільної авіації розглядаються уповноваженим органом з питань цивільної авіації, за результатами розгляду приймається постанова. Від імені уповноваженого органу з питань цивільної авіації розглядати справи про правопорушення і накладати стягнення мають право керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації та його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації. Державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації мають право накладати стягнення у розмірі до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Штраф може бути накладено на юридичну особу - суб`єкта авіаційної діяльності протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення. У разі вчинення юридичними особами - суб`єктами авіаційної діяльності двох або більше правопорушень штрафи накладаються за кожне вчинене правопорушення окремо.

Аналогічні строки накладення на юридичну особу - суб`єкта авіаційної діяльності штрафу визначено й у пункті 3.5 Порядку № 637.

Аналіз наведених норм законодавства дозволяє суду дійти висновку, що в них фактично містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що штраф не може бути накладено після спливу трьох років з дня вчинення відповідного порушення юридичною особою - суб`єктом авіаційної діяльності, зокрема, порушення порядку використання повітряного простору.

Другий обмежувальний строк, встановлений у таких нормах, полягає у тому, що штраф не може бути накладено пізніше шести місяців з дня виявлення уповноваженим органом з питань цивільної авіації відповідного порушення.

Таким чином, другий обмежувальний строк при накладенні штрафу за порушення норм, зокрема, порядку використання повітряного простору полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.

Отже, при виявленні факту вчинення юридичною особою - суб`єктом авіаційної діяльності порушення відповідних норм уповноважений орган з питань цивільної авіації, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною 3 статті 128 Повітряного кодексу України та пунктом 3.5 Порядку №637. Закінчення будь-якого зі встановлених зазначеними нормами строків застосування штрафу виключає застосування таких санкцій.

З урахуванням вищевикладеного та встановлених судом обставин, суд дійшов до висновку, що лише дотримання порядку та строків накладення штрафів за правопорушення в галузі цивільної авіації може бути належною підставою для винесення уповноваженим органом з питань цивільної авіації рішення про накладення штрафу. У протилежному випадку, невиконання вимог частини 3 статті 128 Повітряного кодексу України та пункту 3.5 Порядку №637 призводить до протиправності рішення про накладення штрафу та, як наслідок його скасування.

В той же час, згідно з пунктом 121 Положення №401, інформація про факти порушення порядку використання повітряного простору невідкладно доводиться до відома Державіаслужби, Украероцентру, командного центру Повітряних Сил Збройних Сил, штабу Антитерористичного центру при СБУ та відповідних органів ОПР.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, телеграма Украероцентру складена 17 січня 2016 року, тобто відповідач встановив факт вчинення правопорушення з боку позивача саме 17 січня 2016 року, у зв`язку з чим початком відліку строку накладення уповноваженим органом з питань цивільної авіації штрафу на позивача є 18 січня 2016 року (кінцевий термін 12 липня 2016 року), натомість оскаржувана постанова винесена відповідачем 13 червня 2016 року, що свідчить про її прийняття у межах строку, визначеного частини 3 статті 128 Повітряного кодексу України та пункту 3.5 Порядку №637.

Крім того, суд звертає увагу, що можливі процедурні порушення, допущені контролюючим органом при розгляді справи про правопорушення, не можуть бути обставиною, яка звільняє від відповідальності, у разі підтвердження факту правопорушення. Процедурні порушення не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками розгляду справи про правопорушення рішення. Натомість, вчинені контролюючим органом процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки ці порушення вплинули на можливість порушника захистити свої права та чи призвели процедурні порушення на встановлення обставин порушення та на наслідки.

В той же час, як станом на час звернення з цим позовом до суду, так і на час розгляду справи у суді і вирішення справи по суті, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування правомірності дій посадової особи Державіаслужби України при розгляді справи про правопорушення у галузі цивільної авіації.

При цьому, судом враховується, що навіть у випадку встановлення процедурних порушень прийняття акта суб`єктом владних повноважень, зазначене не може бути підставою для скасування останнього у випадку встановлення правопорушення, факт вчинення якого підтверджено у ході розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №826/10919/14 та від 24 жовтня 2018 року у справі №826/11783/14.

З урахуванням вищевикладеного та наданих доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не підтверджено достатніми та належними доказами факту протиправності дій відповідача у спірних правовідносинах, в той час як відповідачем доведено правомірність своїх дій та правомірність постанови про накладення штрафу з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що у задоволенні позову відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 3, 5-11, 72-77, 139, 143, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Аерофлот - російські авіалінії» відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII.

Суддя Н.А. Добрівська