Рішення № 90234186, 06.07.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2020 року м. Київ № 640/9228/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шевченко Н.М., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБФ ГРУП» до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБФ ГРУП» (позивач, ТОВ «ПБФ ГРУП») до Головного управління ДФС у м. Києві (відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про скасування податкового повідомлення-рішення № 02882615140105 від 06.03.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням порядку встановлення фактів під час проведення перевірки. Позивач наголошує також на інших порушеннях посадових осіб відповідача та зазначає про наявність достатніх первинних документів для висновку про реальність господарських операцій, з огляду на що, оскаржуване податкове повідомлення-рішення слід визнати протиправним та скасувати.

У відзиві відповідач не погоджується із доводами, викладеними у позові, зазначаючи про дотримання контролюючим органом норм податкового законодавства до та під час здійснення перевірки, посилається на висновки, викладені в акті перевірки на підтвердження обставин, що призвели до заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств.

Ухвалою від 20.03.2020 здійснено заміну первинного відповідача - Головне управління ДФС у м. Києві на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві.

Вивчивши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

За результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ПБФ ГРУП» посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві складено акт № 94/26-15-14-01-05/39709878 від 14.02.2019 (Акт перевірки).

У частині «Висновок» Акту перевірки зазначено про встановлення порушення ТОВ «ПБФ ГРУП» пп. 14.1.36 ст. 14, пп. 14.1.54, пп. 14.1.55, пп. 14.1.56, пп. 14.1.138, пп. 14.1.228 ст. 14, п. п. 36.1, 36.3, 36.5 ст. 36, п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України (ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток підприємств у розмірі 476 365,00 гривень:

- 4 квартал 2016 року - 89 640,00 грн;

- 1 квартал 2017 року - 54 954,00 грн;

- 2 квартал 2017 року - 72 585,00 грн;

- 3 квартал 2017 року - 87 480,00 грн;

- 1 квартал 2018 року - 161 208,00 грн;

- 2 квартал 2018 року - 10 498,00 грн.

Порушення термінів сплати визначених грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств, що підлягає сплаті протягом строків, визначених п. 57.1, п. 57.3 ст. 57 ПК України за 2017 рік, три квартали 2018 року та узгодження податкового зобов`язання протягом березня 2018 року.

Інші висновки не стосуються предмета позову, оскільки не вплинули на винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У подальшому відповідачем направлено податкове повідомлення-рішення № 02882615140105 від 06.03.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 476 365, 00 грн та за штрафними (фінансовими санкціями) - на 238 182,50 гривень.

Позивачем направлено скаргу від 25.03.2019, яка залишена без задоволення рішенням про результати розгляду № 22924/6/99-99-11-04-01-25 від 17.05.2019.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням та діями відповідача позивач звернувся до суду. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1- 2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у редакціях, чинних на дати проведення перевірки та отримання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати. Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати (п. 86.1 ст. 86 ПК України).

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків (п. 86.8 ст. 86 ПК України).

Зі змісту Акту перевірки убачається, що заниження грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств виникло внаслідок відображення у відповідних деклараціях нереальних господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

До перевірки позивачем у підтвердження отриманих від ФОП ОСОБА_1 послуг баштовим краном на об`єкті замовника не було надано в повному обсязі первинних документів, а саме: табелі обліку роботи баштового крану до кожного з актів приймання-передачі, додатку 1 до договору із характеристиками крану, копії експертизи проекту виконання робіт, копії Наказу про призначення відповідальних осіб по здійсненню безпечного переміщення вантажів, копії Наказу про призначення стропальників.

На підтвердження отриманих від ФОП ОСОБА_2 надано акти приймання-передачі виконаних робіт на суму 2 957 798,00 грн, не надано: акти приймання-передачі виконаних робіт за 1 квартал 2018 року на суму 140 400,00 грн та за 2 квартал 2018 року на суму 58 320,00 грн; табелі обліку роботи баштового крату на суму 198 720,00 гривень.

За висновком контролюючого органу, відсутність згаданих документів не дає можливості підтвердити фактичне надання послуг.

Відповідно до п.п. 14.1.36, 14.1.54, 14.1.55, 14.1.56, ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні;

дохід, отриманий з джерел за межами України, - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам;

Підпункт 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 ПК України, на який посилається відповідач в Акті перевірки виключено на підставі Закону № 71-VIII від 28.12.2014.

Згідно з п. п. 36.1, 36.3, 36.5 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до п. 134.1 ст. 134 ПК України Об`єктом оподаткування з податку на прибуток підприємств є. прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

За приписами п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування податком на прибуток підприємств є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

З аналізу зазначеного убачається, що за наслідком визнання контролюючим органом господарських операцій позивача нереальними (фіктивними), відповідні договірні зобов`язання визначено як дохід позивача, який є базою оподаткування.

Дослідивши наявні матеріали справи та оцінивши подані учасниками справи докази, суд зазначає наступне.

У відповідь на запит Головного державного ревізора-інспектора Лінчук Н. М. від 29.01.2019 про надання первинних документів, отриманий позивачем без печатки ГУ ДФС у м. Києві, виконаний рукописно та без зазначення необхідних реквізитів, передбачених відповідної інструкції з діловодства (вихідний номер, найменування органу посадової особи), позивачем надано відповідь, у якій відмовило з підстав неналежності форми запиту та неможливості за таких обставин надати документи, що містять конфіденційну інформацію. Наголошено на тому, що всі оригінали документів надаються службовим особам ГУ ДФС у м. Києві.

Згадана відмова відображена в акті перевірки зазначенням про те, що додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність платника податків за період, що перевіряється відсутні.

До матеріалів справи позивачем подано, окрім наявних під час проведення перевірки, копії наступних документів: додаток 1 від 05.09.2016 до Договору про надання послуг ОСОБА_1 , в якому зазначені характеристики баштового крана Eurogru 60.12, Дозвіл № 1020.17.12 ОСОБА_1 експлуатувати згаданий кран та Дозвіл № 0130.15.12 виконувати монтаж, демонтаж та інше, табелі обліку роботи баштового крану ЕвроГру 60.12 за період з 01.09.2016 по 25.01.2018, паспорт крану EuroGru 60.12, висновок експертизи № 32349901-03.1-10-0264.16 щодо відповідності машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, наказ № 39-ОП від 29.07.2016 про призначення відповідальних осіб.

На підтвердження господарських операцій із ФОП ОСОБА_2 надано табелі обліку роботи баштового крану за період з 01.04.2017 по 30.06.2018 та відповідні акти прийому-передачі виконаних робіт, з яких за перший-другий квартали 2018 року, поміж інших акт № 10 від 20.01.2018 на суму 140 400,00 грн та акт № 16 від 30.06.2018 на суму 58 320,00 грн, яких не надано, за даними Акту перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені обов`язкові реквізити первинних документів.

За висновком суду, надані позивачем із позовною заявою докази підтверджують реальність господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

Водночас, як зазначає відповідач, що не заперечується позивачем, згадані документи не були надані під час проведення перевірки.

Відповідно до п. 85.4 ст. 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (п. 85.4 ст. 85 ПК України)

Суд критично сприймає доводи позивача щодо відсутності акту в довільній формі про відмови в наданні копій первинних документів, оскільки відповідне застереження містить Акт перевірки.

Згідно з п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У той же час, суд звертає увагу на те, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення п. 44.6 ст. 44 ПК України визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого судового розгляду.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 24.01.2019 у справі № 820/12113/15.

Оскільки позивачем надано первинні документи за господарськими операціями, висновки ГУ ДФС у м. Києві щодо нереальності таких спростовуються. Зважаючи на те, що відсутність первинних документів є єдиною підставою для формування висновку про нереальність господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 за період, що перевірявся, а також надсилання податкового повідомлення-рішення № 02882615140105 від 06.03.2019, суд убачає підстави для його скасування.

У той же час, висновки, викладені в Акті перевірки, за умови ненадання платником податків запитуваних документів, є правомірними на дату складання такого акту.

За висновком суду, контролюючий орган діяв правомірно, а прийняте рішення є обґрунтованим у часі до моменту встановлення судом реальності відповідних господарських операцій. Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 02882615140105 від 06.03.2019 не підлягає визнанню протиправним

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 90 КАС України Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

З урахуванням викладеного вище, зважаючи на доведення позивачем обставин, що виключають викладені в податковому повідомленні-рішенні № 02882615140105 від 06.03.2019 порушення, звертаючи увагу на обставини, за яких таке рішення надсилалось платнику податків, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з платіжним дорученням № 1979 від 24.05.2019 позивачем сплачено 10718,22 грн судового збору. Оскільки судовий збір сплачений відповідно до ціни позову, яка розрахована, виходячи з суми грошового зобов`язання за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, за наслідками скасування останнього, пропорційно до розміру відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві підлягає 10718,22 грн.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241- 247, 250, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБФ ГРУП» до Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 02882615140105 від 06.03.2019.

3. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

4. Стягнути витрати зі сплати судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБФ ГРУП» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві у розмірі 10718,22 (десять тисяч сімсот вісімнадцять) гривень 22 копійки.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПБФ ГРУП» (вул. Басейна, 12, група приміщень № 40, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ: 39709878).

Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ: 43141267).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 КАС України із урахуванням п. 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Шевченко