Рішення № 90233607, 07.07.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2020 р. № 520/6233/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов.) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить суд:

1. Забов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківський області з 01.07.2020 року начисляти і виплачувати ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно Закону України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (ЗУ 796-ХІІ), згідно статті 50 ЗУ 796-ХІІ - " 75 процентів мінімальної пенсії за віком", яка становить 1712.00 грн. X 75% = 1284.00 грн. І далі безстроково начисляти і виплачувати ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, і мінімальної пенсії за віком, які встановлюється Державним бюджетом України на відповідний рік.

2. Зобов`язати суб`єкта владних повноважень ГУ ПФУ в Харківській області , не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувані дії відповідача є незаконними, оскільки вони порушують право позивача на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 01.06.2020 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Згідно ч. 4 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Від відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, відзив на адміністративний позов не надходив, отже, своїм правом на подання відзиву по адміністративній справі відповідач не скористався, однак відповідачем до суду було подано клопотання про закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, надано статус інваліда війни ІІ групи, перебуває на обліку в Зміївському ОУПФ України Харківської області, отримує пенсію відповідно до положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Як вбачається з матеріалів справи в період з 21.08.1986 по 10.10.1986 позивач приймав участь в ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС.

Суд зазначає, що з 01.07.2019 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 №543 позивачу перераховано відповідно до положень ч.3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

26.09.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок та обчислення державної (основної) пенсії за бажанням, починаючи з 25.04.2019 по 30.06.2019, з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, у відповідності до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв`язку з рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1- р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019.

Листом від 25.10.2019 №5403/ч-14 позивачу відмовлено у проведенні такого перерахунку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 року по справі № 520/12512/19 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, щодо відмови у виконанні рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 по перерахунку пенсії обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року (2019р.). Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області за бажанням ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), в період з 25.04.2019 по 30.06.2019, провести перерахунок та обчислення, з виплатою державної (основної) пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до положення ч. 3 ст.59 Закону України "Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як норми прямої дії, згідно висновків Конституційного Суду України, викладених у Рішенні від 25.04.2019 №1- р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19). В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також судом під час розгляду справи судом було встановлено, що 18.05.2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 01.07.2020 року нараховувати та виплачувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно Закону України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (ЗУ 796-ХІІ), відповідно до статті 50 ЗУ 796-ХІІ - " 75 процентів мінімальної пенсії за віком", яка становить 1712.00 грн. X 75% = 1284.00 грн. І далі безстроково начисляти і виплачувати ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, і мінімальної пенсії за віком, які встановлюється Державним бюджетом України на відповідний рік.

З тих підстав як зазначив позивач в заяві від 18.05.2020 року, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю раніше складала інвалідам 2-ої групи відповідно до статті 50 Закон України 796-ХІІ - « 75 процентів мінімальної пенсії за віком».

25.03.2014 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 112, в який в пункті №5 була установлена фіксована сума додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка і на теперішній час становить в 2020 році 379.60 гривень

Відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (ЗУ 1058-IV від 29.05.2003р), мінімальна пенсія за віком, відповідно до статті 28 Закону, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, на відповідний рік, згідно Закону України «Про Державний бюджет». В травні 2020 року мінімальна пенсія за віком -1638 гривень, 75% якої більше ніж у 3 рази фіксованої суми 379.60гривень. Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. У випадку суперечності норм підзаконного акта (КМУ 112) нормам закону (Закону № 796-ХІІ), слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Статтею 67 Закону № 796-ХП установлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, мінімаль ної пенсії за віком.

Кабінет Міністрів України з 2014 по 2020 роки ні разу цього не зробив, не підвищивши суму додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, що є протиправним.

Надання Законом № 79-VIII Кабінету Міністрів України повноважень щодо визначення розміру і порядку виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХП, не надає йому права їх зменшувати або скасовувати, тобто не надає йому права приймати підзаконні акти, які будуть суперечити Закону № 796-ХП, оскільки у самому Законі встановлені розміри підвищення пенсії, а не зазначено, що такий розмір встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, позивач звернувся за їх захистом до суду.

Суд аналізуючи зміст позовних вимог в контексті заяви позивача від 18.05.2020 року наданої до Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області приходить до висновку, що позивач фактично незгоден з тією обставиною, що КМУ не підвищує розмір суми додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у відповідності до мінімальна пенсія за віком та намагається рішення суду підмінити виключні повноваження КМУ щодо визначення сума додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб віт порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суд.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відтак, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеною права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №826/4406/16, від 26.06.2018 у справі №802/1064/17-а, від 03.07.2018 у справі №826/16634/16, від 12.09.2019 у справі №826/18573/14 (адміністративні провадження №К/9901/8152/18, №К/9901/8155/18), від 31.10.2019 у справі №826/4802/17 (адміністративне провадження №К/9901/17913/18), від 07.11.2019 у справі №826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18).

Однак, порушення вимог Закону діями/бездіяльністю суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями/бездіяльністю.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №802/2678/15-а (провадження №К/9901/1141/18), від 03.08.2018 у справі №808/967/17 (адміністративне провадження №К/9901/992/17), від 28.02.2019 у справі №683/182/17 (провадження №К/9901/21182/18), від 24.04.2019 у справі №803/1184/17 (адміністративне провадження №К/9901/29206/18, №К/9901/26536/18).

Отже, право позивача на звернення до адміністративного суду з позовом виникає лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Водночас, аналіз матеріалів справи свідчить про те, що позивач не надав суду доказів того, що діями (бездіяльністю) відповідача були порушені його права, свободи та інтереси в сфері публічно-правових відносин оскільки як було зазначено судом вище позивач фактично незгоден з рішенням КМУ щодо встановлення фіксованої суми додаткової пенсії за шкоду заподіяно здоров`ю, жодного рішення відповідача позивач неоскаржує .

Крім цього суд зазначає, що позовні вимоги повинні бути чіткими, зрозумілими та не повинні містити вимоги спрямовані на майбутнє.

Аналізуючи вимоги позивача суд зазначає, що позивач звернувся до суду з вимогою зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківський області з 01.07.2020 року начисляти і виплачувати ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно Закону України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (ЗУ 796-ХІІ), згідно статті 50 ЗУ 796-ХІІ - " 75 процентів мінімальної пенсії за віком", яка становить 1712.00 грн. X 75% = 1284.00 грн. І далі безстроково начисляти і виплачувати ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, і мінімальної пенсії за віком, які встановлюється Державним бюджетом України на відповідний рік, тобто з вимогою спрямованою на майбутнє, а отже станом на час звернення позивача до суду його права порушено не було.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов.) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.