Рішення № 90233360, 06.07.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 липня 2020 року м. Рівне №460/3213/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Л.А. Жуковської розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій та рішення неправомірними, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просить:

- визнати неправомірними дії та рішення суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови в призначенні пенсії за вислугою років відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції від 12.07.2001);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплатити пенсію за вислугою років відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції від 12.07.2001) у розмірі 90% суми місячного заробітку без обмеження її максимального розміру, з урахуванням довідок від 01.04.2020 №18-237 та №18-238 про складові заробітної плати прокуратури Рівненської області, з дня звернення за призначенням пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 24.04.2020 звернулася до відповідача з документами про призначення пенсії за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ ( в редакції від 12.07.2001). На підставі поданих документів працівниками Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області оформлено заяву від 24.04.2020 №3378. Листом від 04.05.2020 відповідач повідомив про відмову в призначенні пенсії. В обґрунтування відмови в призначенні пенсії відповідач зазначає, що з часу набрання чинності Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (з 15.07.2015) немає законних підстав для застосування положень ч.1 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ для призначення пенсії за вислугу років. Також, зазначено, що згідно з ч.1 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема: з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі, стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців. Позивач наголошує на тому, що метою призначення пенсії за вислугу років є забезпечення потрібних умов життя особам, робота яких пов`язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Звертає увагу на те, що у ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697 збільшено стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, у порівнянні зі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789 (у редакції закону від 12.07.2011) з 20 років до 24 років 6 місяців. Відтак, вважає, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-XII (у редакції закону від 12.07.2001 № 2663-ІІІ) є звуженням її прав на пенсію за вислугу років у розумінні Конституції України. Враховуючи викладене, просить суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 02.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, у встановлені судом строки, подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що позивач звернулася до управління із зверненням щодо призначення пенсії, яке управлінням було розглянуто в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян" та яке не може слугувати підставою для призначення пенсії. Також вказує про те, що спірні правовідносини, що виникли регулюються Конституцією України, Законом України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на момент звернення позивача до органу Пенсійного фонду про призначення пенсії), який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. 14.10.2014 Верховна Рада прийняла Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII, з набранням чинності яким втратив чинність Закон України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-XII, крім положень частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої зазначеної статті 50-1 (зазначені норми не регулюють умови визначення права на пенсійне забезпечення). Водночас, п.5 Прикінцевих положень Закону №213-VIII передбачено, що, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України "Про прокуратуру". Враховуючи викладене, з часу набрання чинності Законом України "Про прокуратуру" № 1697-VII (з 15.07.2015) немає законних підстав для застосування, зокрема, положень ч. 1 ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ для призначення пенсії за вислугу років. Звертає увагу на те, що підстав для призначення пенсії за вислугою років відповідно до ст.86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII згідно з поданими позивачем документами немає через відсутність на день звернення вислуги років не менше 24 років 6 місяців. Водночас відсутні підстави для призначення позивачу пенсії за вислугою років згідно з ч.5 ст.86 Закону №1697, оскільки позивач не досягла віку 55 років і не має страхового стажу 30 років. Крім того, зазначає, що підстави для виплати пенсії позивачу без обмеження її максимального розміру відсутні. Враховуючи викладене, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю (а.с.63-66).

02.07.2020 позивачем подано відповідь на відзив, в якій спростовано аргументи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву (а.с.67-81).

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив та з`ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 1996 року по 2001 рік навчалася в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого, що підтверджується дипломом спеціаліста серії НОМЕР_3 та додатком до диплома про вищу освіту (а.с.20-21).

Згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 01.08.2001 по теперішній час працює в органах прокуратури України (а.с.26-28).

Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області листом від 04.05.2020 №1700-0301-8/10525 відмовило позивачу в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII, за заявою №3378 від 24.04.2020. Вказувало про те, що з часу набрання чинності Законом України "Про прокуратуру" №1697-VII (з 15.07.2015) немає законних підстав для застосування, зокрема, положень ч. 1 ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ для призначення пенсії за вислугу років. Крім того, зазначало, що згідно з ч.1 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема: з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі, стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців. У даному листі відповідач також покликався на те, що підстави для призначення позивачу пенсії за вислугу років згідно з ч.5 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII відсутні, оскільки позивач не досягла віку 55 років і не має страхового стажу не менше 30 років та відсутній необхідний стаж роботи на посадах прокурорів не менше 15 років. Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зазначало, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з ч.6 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII не зараховано період відпустки по догляду за дітьми до досягненню ними трирічного віку, оскільки документами не підтверджено період надання зазначеної відпустки (а.с.17-18).

Не погодившись із прийнятим рішенням відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за вислуго років, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15.07.2015 визначалися Законом України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ).

Статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції Закону від 12.07.2001) визначено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

01.04.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII (далі - Закон №213-VIII), яким у п.5 розділу ІІІ "Прикінцевих положень" визначено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема, "Про прокуратуру".

Вказаний у п. 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону №213-VIII закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року прийнятий не був, у зв`язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону № 1789-ХІІ щодо права прокурорів і слідчих на пенсійне забезпечення за вислугу років і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.

Отже, з аналізу п.5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону №213-VIII суд дійшов висновку, що ним скасовані діючі станом на 01.06.2015 норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до конкретного переліку законів, зокрема, і відповідно до Закону №1789-ХІІ.

Разом з тим, 15.07.2015 набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), відповідно до пп.1 п. 3 розділу XII "Прикінцеві положення" якого норми Закону №1789-XII втратили чинність, крім, зокрема, ч.3, 4, 6 та 11 ст.50-1.

Статтею 86 Закону №1697-VII врегульовано питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури, які і були чинними на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії.

Про чинність Закону №1697-VII свідчить і внесення до нього змін, зокрема, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VІІІ, пп.8 "Прикінцевих та перехідних положень" якого установлено, що норми ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" щодо пенсійного забезпечення діють до дня внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Зміни вносились і безпосередньо до ст.86 Закону №1697-VII, зокрема, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 19.12.2017 №2249-VІІ, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774- VІІ.

Отже, питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України регулюється ст. 86 Закону №1697-VІІ, який набув чинності 15.07.2015 та є діючим.

А тому, враховуючи дату звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії (24.04.2020), до спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону №1697-VІІ, а не ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, як вважає позивач.

Відповідно до ст.86 Закону №1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років.

Поряд з цим, судом встановлено, що відповідачем не враховано до вислуги років період відпустки по догляду за дітьми до досягненню ними трирічного віку. Проте, суд вважає такі твердження відповідача безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до наказу прокуратури Рівненської області від 24.11.2008 №779 ОСОБА_1 надано частково оплачувану відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на період з 24.11.2008 по 27.09.2011 (а.с.74).

Наказом прокуратури Рівненської області від 27.09.2011 №877 ОСОБА_1 надано частково оплачувану відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на період з 28.09.2011 по 03.05.2014 (а.с.75).

Вказані обставини також підтверджуються листом Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 05.05.2020 №М-1289 (а.с.34).

Враховуючи викладене, період відпустки по догляду за дітьми з 24.11.2008 по 03.05.2014 підлягає зарахуванню до вислуги років.

У ході розгляду справи судом встановлено, що станом на день звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, ОСОБА_1 має вислугу років 21 рік 01 місяць 24 дні, що підтверджується довідкою прокуратури Рівненської області від 27.04.2020 №11-35д (а.с.32).

Отже, вислуга років позивача є недостатньою для призначення пенсії за вислугу років у відповідності до ст. 86 Закону №1697-VII.

У сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплатити пенсію за вислугою років відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції від 12.07.2001) у розмірі 90% суми місячного заробітку без обмеження її максимального розміру, з урахуванням довідок від 01.04.2020 №18-237 та №18-238 про складові заробітної плати прокуратури Рівненської області, з дня звернення за призначенням пенсії, відсутні.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що наявність права на призначення пенсії на підставі положень ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ, в редакції Закону №2663-ІІІ від 12.07.2001, позивач пов`язувала з тим, що вказана норма права діяла під час її роботи в органах прокуратури.

Подальша зміна правового регулювання питань призначення пенсій прокурорам, зокрема, прийняття Закону №1697-VII, призвела до збільшення необхідного стажу для призначення пенсії та зменшення розміру пенсії у відсотковому виразі до посадових окладів, свідчить про звуження змісту та обсягу існуючих прав, що прямо суперечить положенням Конституції України.

При цьому, суд зазначає, що оскільки у період часу роботи в органах прокуратури позивач не мала необхідного стажу роботи для призначення пенсії, то у неї не виникло право на пенсійне забезпечення за вислугу років на підставі ст.50-1 Закону №1789-ХІІ (у вказаній редакції).

Так як, позивач не набув такого права, то неможливо стверджувати і про звуження його змісту та обсягу, оскільки положення Конституції України, на які посилається позивач, вказують на неприпустимість звуження змісту та обсягу вже існуючого права.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 17.07.2018 у справі №348/2385/16-а, та від 11.06.2020 у справі №265/2627/17, які в силу вимог ч.5 ст. 242 КАС України враховуються судом при прийнятті даного рішення.

Щодо покликань позивача на те, що вона мала обґрунтовані очікування на отримання пенсії на умовах, що діяли на момент початку роботи, суд зазначає, що за правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у рішенні "Великода проти України" (№43331/12), законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Висновки аналогічного характеру викладені Верховним Судом в постанові від 11.06.2020 у справі №265/2627/17, які в силу вимог ч.5 ст. 242 КАС України враховуються судом при прийнятті даного рішення.

У сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що оскільки стаж позивача за вислугу років недостатній для призначення пенсії на підставі ст. 86 Закону №1697-VII, а в період дії ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ позивач не набула права на призначення пенсії за вислугу років, то відповідачем обґрунтовано відмовлено у призначенні пенсії позивачу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач не довела тих обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області ( вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, ЄДРПОУ 21084076 ) про визнання дій та рішення неправомірними, зобов`язання вчинення певних дій, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 06 липня 2020 року.

Суддя Л.А. Жуковська