Рішення № 90233274, 03.07.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 липня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/2698/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор груп" про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (надалі - відповідач, Приватний виконавець Дорошкевич В.Л.), у якому просив:

визнати протиправною та скасувати постанову від 4.03.2020 про відкриття виконавчого провадження №61442969;

визнати протиправною та скасувати постанову від 4.03.2020 про стягнення з боржника основної винагороди;

визнати протиправною та скасувати постанову від 4.03.2020 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;

визнати протиправною та скасувати постанову від 4.03.2020 про арешт майна боржника;

визнати протиправною та скасувати постанову від 4.03.2020 про арешт коштів боржника;

визнати протиправною та скасувати постанову від 21.04.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на протиправність рішень приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження №61442969 та вчинення виконавчих дій з огляду на відсутність підстав для прийняття до виконання виконавчого напису нотаріуса та відкриття виконавчого провадження у виконавчому окрузі м. Києва, адже боржник зареєстрований та проживає у м. Карлівці Полтавської області, майна у м. Києві не має.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнала, у наданому до суду відзиві просила у задоволенні позовних вимог відмовити /а.с. 72-81/. Свою позицію мотивувала посиланням на те, що у виконавчому написі нотаріуса та заяві про примусове виконання виконавчого документа зазначено місце проживання боржника у межах виконавчого округу м. Києва. На переконання відповідача, закон не зобов`язує виконавця перевіряти інформацію про фактичне місце проживання/перебування боржника, а тому нею правомірно прийнято виконавчий документ до виконання та відкрито виконавче провадження.

3. Позиція третьої особи.

Третя особа письмових пояснень на позов та відзив до суду не надала.

Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

4. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників. Цією ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор груп".

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною четвертою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Разом з цим, як визначено пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12.03.2020 на усій території України карантин. На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від17.06.2020 №500) дію карантину продовжено до 31.07.2020.

Обставини справи

Приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. 24.02.2020 видано виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , заборгованості за кредитним договором від 27.12.2012 №138978, укладеним ним з ПАТ "Терра Банк", правонаступником якого є ТОВ "Фінансова компанія "Фактор груп", у розмірі 47537,09 грн та 600,00 грн за вчинення виконавчого напису /а.с. 87-88/.

3.03.2020 ТОВ "Фінансова компанія "Фактор груп" подано Приватному виконавцю Дорошкевич В.Л. заяву про примусове виконання зазначеного виконавчого напису /а.с. 83/. У заяві стягувачем зазначено місце проживання боржника за адресою: АДРЕСА_3 , 1 /а.с. 83/.

4.03.2020 Приватним виконавцем Дорошкевич В.Л. відкрито виконавче провадження №61442969 /а.с. 90-91/.

Того ж дня відповідач прийняв постанови: про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження /а.с. 93-94/, про стягнення з боржника основної винагороди /а.с. 96-97/, про арешт майна боржника /а.с. 99-100/, про арешт коштів боржника /а.с. 102-103/.

21.04.2020 Приватним виконавцем Дорошкевич В.Л. прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника /а.с. 108-109/.

Не погодившись з вищепереліченими постановами приватного виконавця, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Джерела права

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 1 Закону України від 2.06.16 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 3 частини першої статті 3 названого Закону, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 23 Закону України від 2.06.16 №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (надалі - Закон №1403-VIII) у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Частиною першою статті 25 Закону №1403-VIII передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

А відповідно до частини другої цієї статті, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Місце виконання рішення згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2.04.12 за №512/5, визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону №1404-VIII.

Частиною другою статті 24 Закону №1404-VIII передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 19 Закону №1404-VIII право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

За змістом статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

У силу абзацу третього частини другої статті 56 Закону №1404-VIII постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Частиною третьою статті 45 Закону №1404-VIII визначено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

За змістом частини четвертої статті 27 Закону №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Оцінка судом обставин справи

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Як визначено частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом спору у даній справі є правомірність постанов приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження та щодо вчинення окремих виконавчих дій у межах виконавчого провадження №61442969.

Мотивуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 виходив з того, що Приватним виконавцем Дорошкевич В.Л. безпідставно відкрито виконавче провадження у межах виконавчого округу м. Києва, оскільки він фактично проживає у м. Карлівці Полтавської області, у м. Києві ніколи не проживав, майна на території виконавчого округу м. Києва не має.

Оцінюючи наведені доводи позивача, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

За змістом частини першої статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Згідно з частиною десятою статті 6 цього Закону, реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Таким чином, суд зазначає, що фактичне місце проживання особи може відрізнятися від зареєстрованого у встановленому законом порядку.

Отже, положення частини другої статті 24 Закону №1404-VIII у взаємозв`язку з частиною третьою статті 26 цього ж Закону, щодо відомостей про місце проживання, місце перебування чи місцезнаходження особи не можна тлумачити виключно як вказівку на зареєстроване місце проживання, оскільки в Закону №1404-VIII застосовуються всі три окремих поняття.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що Закон №1404-VIII не уповноважує виконавця перевіряти інформацію про фактичне місце проживання / перебування боржника для вирішення питання про прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження, адже відповідні відомості виконавець встановлює на підставі виконавчого документа та заяви про його примусове виконання, поданої стягувачем.

Суд враховує, що у матеріалах виконавчого провадження №61442969 наявний виконавчий напис нотаріуса від 24.02.2020 №2274, у якому зазначено місце проживання боржника за адресою: 02088, м. Київ, вул. Нектарна, 1 /а.с. 87-88/. Дану адресу зазначено стягувачем у заяві про прийняття виконавчого документа до виконання /а.с. 83/.

Суду не надано доказів оскарження виконавчого напису нотаріуса та його скасування у визначеному законом порядку, що є підставою для висновку про чинність даного виконавчого документа.

Чинне законодавство, що регламентує спірні відносини, не містить застереження про здійснення виконавчого провадження виключно за місцем реєстрації місця проживання боржника. Водночас законодавець розрізняє поняття "місце реєстрації" та "місце проживання", допускаючи можливість проживання фізичної особи не за місцем реєстрації.

Так само, Закон №1404-VIII не вимагає встановлення факту проживання боржника на території виконавчого округу на дату вирішення питання про відкриття виконавчого провадження.

Натомість у разі відсутності підстав, визначених чинним законодавством для повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець не має права вибору альтернативної поведінки і зобов`язаний відкрити виконавче провадження.

За таких обставин, оскільки в силу положень Закону №1404-VIII виконавець не має обов`язку перевіряти місцезнаходження боржника, у відповідача не було підстав вважати, що виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання та повертати його стягувачу.

До того ж, у контексті даного спору суд враховує, що кредитний договір від 27.12.2012 №138978, за невиконання зобов`язань за яким нотаріусом видано виконавчий напис, укладений позивачем у відділенні ПАТ "Терра Банк", розташованому у м. Київ по вул. Срібнокільській, 24 (відділення банку №7 у м. Києві) /а.с. 85-86/. При цьому, позивач у позовній заяві не заперечував проти наявності у нього зобов`язань за цим кредитним договором.

Посилання позивача на відсутність у нього майна у м. Києві у контексті даного спору суд визнає безпідставними, адже при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження №61442969 виконавець виходив виключно з інформації про місце проживання боржника у м. Києві.

Так само суд визнає необґрунтованими посилання позивача на те, що паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 не містить відміток про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 у м. Києві, адже, як зазначалось судом вище, в силу положень Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" у разі проживання особи за кількома адресами реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою.

Враховуючи, що у виконавчому документі зазначено адресу проживання боржника в межах виконавчого округу, де веде діяльність відповідач, суд вважає, що Приватний виконавець Дорошкевич В.Л. відкрила виконавче провадження за місцем проживання боржника у відповідності до положень статті 24 Закону №1404-VIII.

Відтак, у суду відсутні підстави для скасування постанови від 4.03.2020 про відкриття виконавчого провадження №61442969 з мотивів, наведених у позовній заяві.

Протиправність інших прийнятих приватним виконавцем у виконавчому провадженні №61442969 постанов позивач пов`язував виключно з безпідставністю прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження у межах виконавчого округу м. Києва. А оскільки дані обставини не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи судом, підстав для скасування таких постанов немає.

У разі незгоди позивача з вимогами виконавчого документа та наявністю зобов`язань за кредитним договором від 27.12.2012 №138978 перед ТОВ "Фінансова компанія "Фактор груп" належним способом захисту прав позивача буде подання позову про оскарження виконавчого напису нотаріуса від 24.02.2020 №2274 у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.04.2020 у справі №580/3311/19, не можуть бути застосовані до спірних відносин з огляду на різні фактичні обставини спору. Так, у згаданій справі суд касаційної інстанції досліджував правомірність постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження виключно з підстав наявності чи відсутності у боржника майна за місцем відкриття виконавчого провадження.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з цим, як визначено частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

А відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У цій справі відповідачем доведено, що приймаючи до примусового виконання виконавчий напис нотаріуса від 24.02.2020 №2274 та відкриваючи виконавче провадження №61442969 він діяв на підставі, у межах повноважень та у осіб, що визначені чинним законодавством.

Натомість, позивачем не надано суду належних, достатніх та достовірних доказів, що свідчили б про протиправність оскаржених постанов приватного виконавця.

Зважаючи на повідомлені учасниками справи фактичні обставини спору та беручи до уваги вищенаведені норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Розподіл судових витрат

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності у матеріалах справи доказів понесення судових витрат відповідачем та третьою особою, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262, 268-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор груп" про визнання протиправними та скасування постанов відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295, пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення", підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.О. Кукоба