Рішення № 90233239, 07.07.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1879/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бойка С.С., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

08 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання протиправним та скасувати рішення Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 13 квітня 2020 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області та зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, згідно клопотання від 07.02.2020 /з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 06.05.2020/ .

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідачем безпідставно відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав не передбачених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

05 червня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позов у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував. Зазначив, що земельна ділянка щодо якої звернувся позивач включена в перелік земельних ділянок, право оренди на які буде продано на земельних торгах.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

07 лютого 2020 року ОСОБА_1 до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області подано клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населеного пункту.

До заяви додано копії паспорта та ідентифікаційного номера, а також викопіювання з кадастрової карти (плану) із зображенням місця розташування земельної ділянки.

Рішенням п`ятдесят шостої сесії сьомого скликання Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 13.04.2020 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок" відмовлено у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав включення обраної нею земельної ділянки до переліку земельних ділянок призначених для продажу на земельних торгах у формі аукціону.

Разом з цим, рішеннями п`ятдесят шостої сесії сьомого скликання Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 13.04.2020 затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 13,6416 га з кадастровим номером 5323285600:00:001:0106 та площею 10,5096 га з кадастровим номером 5323285600:00:001:0107 з метою продажу права оренди на них на земельних торгах (аукціоні).

Не погоджуючись з рішенням п`ятдесят шостої сесії сьомого скликання Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 13.04.2020 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок", позивач оскаржила його до суду.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Так, згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Отже, позивач має право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

За приписами частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною сьомого згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Разом з тим, спірний наказ не містить чітких посилань на те, у чому саме виявилась невідповідність поданого клопотання вимогам частин шостої та сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Зі змісту відзиву судом встановлено, що відповідач відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою виходячи з того, що обрана позивачем земельна ділянка відноситься до земель право оренди на які буде продано на земельних торгах (аукціонах).

Зі змісту спірного рішення судом встановлено, що позивач просить надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 5323285600:00:004:0173.

Відповідачем, не надано суду ані доказів проведення інвентаризації обраної позивачем земельної ділянки, ані доказів включення її до переліку земельних ділянок, право оренди на які буде продано на земельних торгах.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення п`ятдесят шостої сесії сьомого скликання Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 13.04.2020 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

Надаючи оцінку позовним вимогам про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, згідно клопотання від 07.02.2020, суд виходить з наступного.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з того, що завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень на їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Матеріали справи не містять доказів, що свідчили б про відсутність можливості та наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.

Відтак, з урахуванням викладеного, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із прийняттям відповідного владного рішення.

Наведені висновки суду відповідають позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 14.08.19 у справі №480/4298/18.

Відтак, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Факт сплати позивачем судового збору у розмірі 840,80 грн. підтверджується квитанцією від 06.04.2020.

Також судом встановлено, що 09.03.2020 між гр. ОСОБА_1 (клієнт) та ОСОБА_2 (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги, за умовами якого гонорар адвоката становить 7000 грн.

Позивачем надано акт виконаних робіт (наданих послуг) від 12.03.2020 на загальну суму 7000 грн, в якому зазначено детальний опис робіт (наданих послуг), квитанцію про оплату гонорару від 12.03.2020 №15.

При цьому законодавством не встановлено права суду змінювати розмір гонорару і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Дослідивши акт виконаних робіт за договором, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, зважаючи на часткове задоволення адміністративного позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 420,40 грн. та витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в сумі 3 500 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області (вул. Гоголя, 26, с. Великі Сорочинці, Миргородський район, Полтавська область, 37645, код ЄДРПОУ 24832716) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення п`ятдесят шостої сесії сьомого скликання Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 13.04.2020 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

Зобов`язати Великосорочинську сільську раду Миргородського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.02.2020 про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень сорок копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500 грн. (три тисячі п`ятсот гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.С. Бойко