Рішення № 90233182, 07.07.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2754/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання нарахувати та виплатити державну пенсію по інвалідності, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Одеської області, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 19.03.2020 року №951370202947, яким було відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії на підставі прямої дії частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ, за його бажанням, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 01 січня відповідного року;

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті державної (основної) пенси по інвалідності, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796- ХІІ, як норми прямої дії, з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 01 січня відповідного року згідно відсотку втрати працездатності 70%, тобто як добуток п`яти мінімальних заробітних плат та відповідного відсотку втрати працездатності;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 державної (основної) пенсії по інвалідності, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 1), відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ, як норми прямої дії, з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 01 січня відповідного року згідно відсотку втрати працездатності 70%, тобто провести обчислення державної (основної) пенсії ОСОБА_1 по інвалідності виключно як добуток п`яти мінімальних заробітних плат та відповідного відсотку втрати працездатності, без врахування інших положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796 - XII та положень постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", без застосування понижуючих коефіцієнтів, інших формул чи розрахунків, а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії, за заявою ОСОБА_1 починаючи з 11 березня 2020 р, з урахуванням здійснених виплат;

звернути до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) - у межах суми стягнення за один місяць, відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України.

встановити судовий контроль за виконанням рішення суду, зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, ЄДРПОУ: 20987385) подати до суду у встановлений судом строк, звіт про виконання судового рішення, відповідно до статті 382 КАС України.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (Категорія 1), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 28.03.2019 р. Одеською обласною державною адміністрацією, а також, має статус особи з інвалідністю внаслідок війни 2-ї групи, що підтверджується посвідченням Серія НОМЕР_3 , виданим управлінням соціального захисту населення у Малиновському районі департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради 21.09.2015 р.

Позивач вказує, що 11 березня 2020 року він звернувся до Головного управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про переведення пенсії по інвалідності призначеної за нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на інший вид пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивач зауважує, що до заяви встановленого зразка, додав заяву, в якій виклав своє законне прохання провести нарахування та виплату пенсії по інвалідності, оскільки брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження військової служби, внаслідок чого частково втратив працездатність і став особою з інвалідністю та належить до категорії військовослужбовців, які мають право на отримання пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у відповідності до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 20 лютого 1991 року № 796-ХІІ.

Разом з тим, позивач зазначає, що 24.03.2020 року він отримав рішення від 19.03.2020 року №951370202947 про відмову в перерахунку пенсії. За твердженням позивача, відповідач, всупереч його бажанню, незаконно провів відповідний розрахунок пенсії не на підставі прямої дії частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 01 січня відповідного року. Також, у рішенні відповідач зазначає, що розмір пенсії по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків обчисленої відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" становить - 8994,04 грн., який менше розміру пенсії по інвалідності, яку позивач отримував до цього, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який становить - 10698,30 грн.

Позивач вважає, що такі дії Головного Управління Пенсійного Фонду України у Одеській області є неконституційними, незаконними і протиправними, а його вимоги базуються на чітких законодавчих положеннях, тому позивач змушений звернутися за захистом своїх прав з цим адміністративним позовом до суду.

Відповідачем поданий відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що Головне управління ПФУ в Одеській області вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Представник відповідача зазначив, що позивачу з 14.11.1998 року була призначена пенсія по інвалідності згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992 року. 11.03.2020 року позивачем подано заяву за №2039 про перехід з пенсії по інвалідності, призначеної згідно із Законом № 2262 на пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків обчисленої відповідно до Закону №796-ХІІ. Але позивачу в задоволенні заяви було відмовлено у зв`язку із тим, що розмір пенсії згідно Закону № 2262 більший ніж розмір пенсії відповідно до Закону №796-ХІІ. А саме, після проведення розрахунку пенсії згідно Закону № 796-ХІІ середньомісячний заробіток позивача склав 11298,91 грн. Основний розмір пенсії позивача становитиме 70% (відсоток втрати працездатності) від середньомісячного заробітку - 7909,24 грн та цільова допомога інвалідам війни 2-ї групи - 50,00 грн, підвищення інвалідам війни 2-ї групи - 655,20 грн, додаткова пенсія інвалідам 2-ї групи з числа ліквідаторів ЧАЕС - 379,60 грн, розмір пенсії з надбавками - 8994,04 грн. В той час пенсія згідно Закону №2262 становить 10698,30 грн, отже перехід на пенсію згідно Закону № 796-ХІІ є недоцільним.

Також представник відповідача зазначив, що відповідно до ст. 67 Закону № 796-ХІІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Таким чином немає законних підстав для задоволення вказаної вимоги.

Представник відповідача зазначає, що Головне управління діяло в порядку та межах повноважень визначених чинним законодавством.

Від позивача до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив на адміністративний позов (а.с. 100-102), в якій позивач наполягає, що розмір належної йому державної (основної) пенсії по інвалідності, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 1), відповідно до норми прямої дії частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" N°796-ХІІ, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 01 січня відповідного року згідно відсотку втрати працездатності 70%, призначеної за бажанням заявника, є доцільним та повинен становити :?

П= Зп(мін) х 5 х Кв/100% = 4723,00 х 5 х 70/100 = 16 530,50 грн. При цьому, загальний розмір пенсії, на думку позивача, по інвалідності повинен становити:

Пзаг =16 530,50 + 50,00 + 655,20 + 379,60 = 17 615,30 грн.

До того ж також позивач звертає увагу на той факт, що в статті 54 Закону № 796-ХІІ йдеться про призначення пенсії, а в частині третій статті 59 цього Закону йдеться виключно про обчислення за бажанням громадянина (особи) вже призначеної колись пенсії по інвалідності, що є зовсім різними правочинами та є різними праворегулюваннями у різних правовідносинах. Зазначене також висвітлено в певній мірі і в рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2019 року № 1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19,1737/19).

З урахуванням вищевикладеного, позивач вважає що зазначені положення частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, у законний спосіб розповсюджуються на ОСОБА_1 , тому відповідач повинен провести за його бажанням, вираженому у заявах від 11.03.2020 р., перерахунок пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як норми прямої дії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, а посилання відповідача на застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1210, які обмежують цю норму, є неконституційними, незаконними і протиправними.

Відповідачем 12.06.2020 року до суду подані заперечення на відповідь на відзив (а.с. 113-121), в яких представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою, яка складена в довільній формі. Однак, враховуючи позицію Верховного Суду в постанові від 19 квітня 2018 року по справі №601/198/16, представник відповідача стверджує, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.

Разом з тим, представник відповідача зазначає, що заява була розглянута Головним управлінням та 19.03.2020 рішенням №951370202947 в задоволені заяви від 11.03.2020 було відмовлено. В зв`язку з недоцільністю такого переведення, оскільки переведення на інший вид пенсії позивача, а саме за положеннями ч.3 ст. 59 Закону №796 призведе до погіршення його матеріального становища, про що позивачу було повідомлено.

Також представник відповідача вважає необґрунтованими твердження позивача щодо того, що механізм обчислення пенсії, визначений у п. 9-1 Порядку №1210, суперечить положенням ч.3 ст. 59 Закону №796, внаслідок чого не підлягає застосуванню при розгляді спірних правовідносин. Так представником Головного управління ПФУ в Одеській області зазначено, що прийняття Конституційним Судом України рішення від 25.04.2019 року № 1-р (ІІ)/2019 справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) стало підставою для поширення права на перерахунок пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в тому числі і на категорію військовослужбовців, до числа яких належить позивач. У зв`язку з визнанням Конституційним Судом України неконституційним словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2019 року № 543 абзац перший пункту 9-1 Порядку №1210 викладено у такій редакції: "За бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов`язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою:" При цьому, сама формула розрахунку пенсії, призначеної відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", залишилася незмінною. Як вже зазначалось, відповідно до ст. 59 Закону №796, за бажанням особи пенсія обчислюється, серед іншого, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. При цьому, представник відповідача акцентує увагу на те, що "обчислення" та "встановлення" не є тотожними поняттями. Зокрема, "обчислення" - це процес отримання якого-небудь результату за допомогою дій над числами. Як вбачається з формули, встановленої пунктом 9-1 Порядку №1210, розмір пенсії дійсно розраховується з використанням п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня відповідного року, тому відсутні суперечності між нормою Порядку №1210 та нормою Закону №796. Враховуючи це, відсутні жодні суперечності між положеннями пункту 9-1 Порядку №1210 та ч. З ст. 59 Закону №796, оскільки законом закріплюється право особи на обчислення пенсії з застосуванням п`ятикратного мінімального розміру пенсії, в той час як нормативно-правовим актом визначається механізм реалізації права, встановленого законом.

Також представник відповідача вказує, що частина 3 статті 59 Закону № 796 не передбачає обов`язку при розрахунку пенсії застосовувати відсоток втрати працездатності пенсіонера, якому перераховується пенсія, натомість, такий обов`язок міститься саме у Порядку №1210 та передбачений саме у формулі, проти застосування якої позивач фактично й заперечує, вимагаючи, при цьому, провести перерахунок його пенсії з врахуванням його відсотку втрати працездатності (70%).

Разом з тим, представник відповідача вказує, що відповідність пункту 9-1 Порядку №120 положенням ч.3 ст. 59 Закону №796 встановлено Верховним Судом у постанові від 11 грудня 2018 року по справі №822/1346/18. Верховним Судом встановлено, що пункт 9-1 Порядку №1210 не суперечить ч.3 ст. 59 Закону №796, є таким, що прийнятий на реалізацію норм ч.3 ст. 59 Закону №796 та підлягає застосуванню виключно при обчисленні пенсії особам, визначеним ч.3 ст. 59 Закону №796, до яких власне і належить позивач.

Окрім того, представник Головного управління ПФУ в Одеській області зазначає, що Верховний Суд у рішенні від 20.05.2020 по справі №520/12609/19 надав свою правову оцінку в зразковій справі з аналогічних правовідносин. У зазначеному рішенні Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача за положеннями ч.3 ст. 59 Закону №796 з розрахунку п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати та відсотку втрати працездатності.

Позивачем до суду надано пояснення на заперечення Головного управління ПФУ в Одеській області (а.с. 166-167), в якій висловлено незгоду з доводами представника відповідача та зазначено, що правова позиція відповідача не відповідає вимогам чинного законодавства України, та є грубим порушенням права позивача на пенсію.

Ухвалою суду від 06.04.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , звільнений з військової служби за п. «в» ст. 65 відповідно до витягу з наказу Заступника Міністра оборони України - Командувача Сил ППО України №0340 від 17.10.1998 року. (з/б а.с. 48).

Згідно з наказом командира військової частини А0152 №262 від 13.11.1998 року ОСОБА_1 з 13.11.1998 року виключено зі списків особового складу. (а.с. 48)

Як вбачається з розрахунку на пенсію по інвалідності, позивачу призначено пенсію з 14.11.1998 року. (а.с. 42)

Відповідно до постанови 15 військово-лікарської комісії МО України, складеної на підставі протоколу №247 від 13.06.2005 року стосовно захворювання ОСОБА_1 , позивач має хворобу пов`язану з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків на ЧАЕС та хвороби, пов`язані з проходженням військової служби. (а.с. 14).

Відповідно до виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісії №047958 від 11.07.2005 року, ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності, причина якої є захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків на ЧАЕС. (а.с. 15).

Як вбачається з протоколу за пенсійною справою від 11.02.2014 року, позивачу призначена пенсія згідно з Законом України №2262-ХІІ від 09.04.1992 року.

За результатом повторного медичного огляду, позивачу видана довідка МСЕК №261309 від 23.10.2019 року, відповідно до якої ступінь втрати працездатності складає 70%, група інвалідності - ІІ, захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ліквідації наслідків ЧАЕС. (а.с. 91-92).

28.03.2019 року позивачу видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 року. (а.с. 17)

11 березня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про нарахування та виплату пенсії по інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 ст. 59 Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІ. (а.с. 29-31, 57-59).

Рішенням №951370202947 від 19.03.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України відмовило в перерахунку пенсії оскільки розмір пенсії відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» становить - 10698,30 грн, а розмір пенсії по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків обчисленої відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» становить - 8994,00 грн. У зв`язку з тим, що перерахунок пенсії призводить до зменшення розміру пенсії, позивачу в перерахунку відмовлено.

Позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у здійсненні йому перерахунку пенсії протиправним, а тому звернувся до суду із вказаним позовом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

В свою чергу в п.6 ч.1 ст.92 Конституції України зазначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закону №1058) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 13 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Статтею 9 Закону № 796-XII визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Відповідно до статті 10 Закону № 796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі, проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Згідно примітки "*" тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Частиною 1 статті 54 Закону № 796-XII встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Отже, оскільки позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та інвалідом ІІІ групи по захворюванню, що пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, то відповідно до статті 54 Закону № 796-XII він має право на пенсію по інвалідності.

Відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції до 01 жовтня 2017 року) особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

З 01 жовтня 2017 року редакція вказаної норми змінена Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII, та застосовується із вказаного часу у такій редакції: «особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України (другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р (ІІ)/2019 справа № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Також, вказаним рішенням встановлено, що словосполучення "дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, з резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України (другий сенат) від 25 квітня 2019 року випливає, що визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону, та втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення.

Згідно з частиною 2 статті 152 Конституцій України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

З огляду на це чинними після 25 квітня 2019 року є положення частини третьої статті 59 Закону, згідно з якими особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Тобто фактично в результаті ухвалення Рішення Конституційним Судом України змінено положення частини третьої статті 59 Закону, оскільки розширено раніше встановлений перелік осіб, на яких поширювався порядок обчислення пенсій по інвалідності, визначений цими положеннями Закону.

Відтак особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби та є інвалідами внаслідок цього, мають право на обчислення пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру згідно з частиною 3 статті 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» з 26 квітня 2019 року.

Судом встановлено, що позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з огляду на захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з 11.07.2005 року.

Також судом встановлено, що позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 70%, з 23.10.2019 року.

З заявою про нарахування та виплату пенсії по інвалідності, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 ст. 59 Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІ ОСОБА_1 звернувся до відповідача 11.03.2020 року.

Отже, з урахуванням наведеного вище, позивач станом на день подання заяви про перерахунок пенсії мав право на призначення пенсії по інвалідності на підставі частини 3 статті 59 Закону № 796-XII, як військовослужбовець, який брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та з огляду на це отримав інвалідність.

Також, відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що обчислення позивачеві пенсії на підставі Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є недоцільним, так як розмір пенсії зменшиться.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Закону №1058 у разі якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Крім того, право позивача на обчислення пенсії згідно з частиною 3 статті 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» та право вимагати такого обчислення у суді встановлено законом, і воно не залежить від позиції відповідача щодо доцільності такого обчислення. Особа має право на перехід на інший вид пенсії і може ним скористатись, якщо, на її думку, це буде доцільно.

Водночас, у період з 01 жовтня 2017 року до 25 квітня 2019 року у позивача було відсутнє право на отримання пенсії по інвалідності саме, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, оскільки у цей період стаття 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» поширювалась лише на осіб, що на момент участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС проходили дійсну строкову службу.

Аналогічна позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.02.2020 року №520/1972/19, від 23 квітня 2019 року, справа № 822/1311/18, від 12 грудня 2019 року, справа № 816/2085/18 від 18 липня 2019 року, справа № 816/105/18, від 20 листопада 2019 року, справа № 360/572/19, від 17 грудня 2019 року, у справі № 808/2492/18.

Відтак особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби та є інвалідами внаслідок цього, мають право на обчислення пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати згідно з ч. 3 ст. 59 Зaкoну Укрaїни "Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи" з 25 квітня 2019 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 року № 543 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» абзац перший п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, викладено у такій редакції:

« 9-1. За бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов`язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою: П=Зс*Кзс*Кв/100%

де П - розмір пенсії; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки; Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії; Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).

Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою:

Кзс=Зп(мін)*5/Зс1

де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;

Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року.

Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи.

У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».

Судом установлено, що позивач має статус особи, яка брала участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, особою з інвалідністю ІІ групи, перебуває на обліку в пенсійному органі як отримувач пенсії по інвалідності на умовах, встановлених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 9 квітня 1992 року.

Отже, обчислення основної державної пенсії по інвалідності позивача відповідно вимог ч. 3 ст. 59 Закону №796-XII, підлягає з дати звернення із заявою, виходячи з того, що означеною законодавчою нормою передбачено, що обчислення пенсії по інвалідності, призначеної на умовах Закону №796-XII, в розмірі, який обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, можливе лише за бажанням пенсіонера.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача стосовно того, що подана позивачем заява не відповідає формі встановленого зразка у зв`язку з чим не може вважатися поданою, внаслідок чого у відповідача відсутній обов`язок здійснити перерахунок пенсії з огляду на наступне.

Відповідно до частини 5 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженим постановою правління ПФУ 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок 22-1).

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку 22-1, в редакції чинній на день звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії, заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

Абз. 5 п. 1.7 розділу І Порядку 22-1 встановлено, днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Згідно з п. 2.2 розділу ІІ до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу.

Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК.

До заяви про призначення пенсії по інвалідності військовослужбовців строкової служби додається копія свідоцтва про хворобу, видана і завірена військовим комісаріатом за місцем зняття військовослужбовця з військового обліку, або довідка військово-лікарської комісії. Якщо інвалідність настала після звільнення з військової служби, то замість копії свідоцтва про хворобу подаються довідка військового комісаріату про проходження військової служби із зазначенням дати призову, дати і підстави звільнення з військової служби та висновок МСЕК про те, що інвалідність пов`язана з проходженням військової служби.

Відповідно до п. 2.8 розділу ІІ поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3) (п.4.3 розділу ІV).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Відповідно до п. 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Згідно з п. 4.3 розділу ІV Порядку 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Пункт 4.7 розділу ІV Порядку 22-1 передбачає, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Аналізуючи наведені норми права можна дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.

Так, матеріали пенсійної справи, завірені копії якої відповідачем надані до суду та залучені до матеріалів справи, дійсно містять заяву ОСОБА_1 , яка складена в довільній формі та в якій викладені обставини щодо підстав для здійснення переходу з одного виду пенсії на інший.

Разом з тим, матеріали справи містять заяву позивача, яка відповідає формі, встановленій порядком 22-1 та відповідає додатку 3.

Також, матеріали пенсійної справи містять всі необхідні документи, які підтверджують право позивача на отримання пенсії відповідно до ч.3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII.

Таким чином доводи представника відповідача спростовуються зібраними по справі доказами.

Крім того, відповідачем прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії №9513702020947 від 19.03.2020 року з підстав недоцільності переведення на інший вид пенсії. При цьому розписка про необхідність подання додаткових документів пенсійним органом позивачу не видавалась, що свідчить про те, що подані позивачем документи відповідали встановленому порядку.

З приводу доводів позивача щодо неможливості застосування при перерахунку пенсії за формулою, передбаченою п.9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд зазначає наступне.

Як вбачається з повідомлення Головного управління ПФУ в Одеській області від 24.03.2020 року №2315-2170/Ш-02/8-1500/20, відповідачем при здійсненні розрахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» враховано:

Середньомісячну заробітну плату - 11298,00 грн;

Ступінь втрати професійної працездатності - 70%;

Підвищення як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни - 655,20 грн;

Додаткова пенсія інвалідам ІІ групи з числа ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобільській АЕС - 379,60 грн;

Цільова грошова допомога - 50,00 грн.

Основний розмір пенсії склав - 7909,24 грн, а з урахуванням надбавок - 8994,04 грн., що є нижчим за пенсію, яку отримує позивач у розмірі 10698,30 грн.

Суд зазначає, що формулу, за якою обчислюється пенсія по інвалідності у цьому випадку, визначено пунктом 9-1 Порядку № 1210. Цією нормою передбачено застосування для обчислення пенсії трьох складових: середнього показника середньої заробітної плати (доходу) за 2014, 2015 та 2016 роки, середньомісячного коефіцієнта заробітної плати та розміру відшкодування фактичних збитків. При цьому, для обчислення середньомісячного коефіцієнта заробітної плати у розрахунок береться п`ятикратний розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня відповідного року та розмір середньої заробітної плати (доходу) на одну застраховану особу в цілому по Україні за рік, що передує відповідному року, тобто за попередній рік.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 Закону № 796-XII умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 1210), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Застосування формули, передбаченої Порядком № 1210, при обчисленні розміру пенсії узгоджується також зі змістом ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що передбачає право особи на обчислення пенсії по інвалідності відповідно до цього Закону або за бажанням - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Тобто, за Законом 796-XII умови, порядок призначення пенсії по інвалідності визначаються актами Кабінету Міністрів України (ч. 3 ст. 54), і розмір пенсії може бути обчислений, з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

При цьому, Закон 796-XII та Закон № 2262 не містять положень про те, що пенсія по інвалідності розраховується саме в п`ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, водночас передбачають проведення розрахунку пенсії у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, за формулою, в якій однією зі складових є п`ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

У Рішенні №3-рп/2012 від 25.01.2012 року Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Отже, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов`язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.

Щодо вимог позову в частині проведення відповідних виплат без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії та інших обмежень щодо виплати заборгованості, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Тобто, в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб підлягає захисту у разі встановленням судом факту їх порушення.

Верховний Суд України, розглядаючи справу № 21-438а12, у своїй постанові від 26 березня 2013 року прийшов до правового висновку про те, що відповідно до ч. 1 статті 2, п.п. 6, 8 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 6 КАС України, предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивачів.

Матеріали даної справи не містять доказів того, що відповідачем прийнято рішення, яким розмір пенсії позивача після проведеного перерахунку обмежений максимальним розміром.

Крім того, у спірних правовідносинах відповідачем як суб`єктом владних повноважень, якому позивачем спрямовано заяву, що підлягала розгляду із прийняттям рішення, вчинені дії, що полягають у розгляді заяви по суті та прийнятті рішення.

Особливістю вчинення дій суб`єктом владних повноважень на виконання його владних управлінських функцій є те, що такі дії можуть вчинятись виключно на підставі та у межах повноважень, встановлених Конституцією та законами України, тобто виключають право діяти в інший спосіб.

Протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень є така зовнішня форма поведінки (діяння), яка полягає у неприйнятті рішення, невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які в силу Конституції та законів України віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не здійснені.

Отже, обставини цієї справи виключають можливість кваліфікації форми правової поведінки відповідача як бездіяльності, через що у задоволенні позову в частині вимоги про визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області слід відмовити.

З урахуванням нормативного аналізу встановлених судом обставин та наявних в матеріалах справи доказів, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання нарахувати та виплатити державну пенсію по інвалідності, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підлягає частковому задоволенню.

Також, в прохальній частині позову позивач просить допустити до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії ОСОБА_1 у межах стягнення за 1 місяць.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

З огляду на зазначене, враховуючи, що станом на 07.07.2020 року ОСОБА_1 отримує пенсійні виплати, суд вважає, що відсутні підстави для звернення рішення до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

З огляду на ненаведення позивачем аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги щодо встановлення судового контролю.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.07.2018 по справі №235/7638/16-а.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21,22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання нарахувати та виплатити державну пенсію по інвалідності, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 19.03.2020 року № 951370202947, яким було відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії на підставі прямої дії частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ, за його бажанням, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 01 січня відповідного року;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 державної (основної) пенсії по інвалідності, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 1), відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ, з урахуванням здійснених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.15.5 ч.І Перехідних положень КАС України апеляційна скарга подається до або через відповідні суди, а матеріали справи витребуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, 65012, м.Одеса, вул. Канатна, 83);

Суддя П.П. Марин

.