Рішення № 90233110, 06.07.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3662/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Марина П.П.,

розглянувши у поряду письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси, в якому позивач просить:

визнати протиправними дії відповідача, що виразились у неналежному розгляді звернення від 14.04.2020 року;

визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виразилась у відмові виплати мені разової грошової допомоги до 5 травня;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити мені разову грошову допомогу до 5 травня;

стягнути з відповідача на мою користь 250000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень у якості компенсації моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених позовних вимог в позовній заяві позивач зазначив, що є учасником бойових дій та Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивачу гарантована виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, що визначається Кабінетом Міністрів України. Позивач, 14.04.2020 року звернувся до відповідача із проханням нарахувати та виплатити грошову виплату до 5 травня. Відповідач листом від 17.04.2020 року відмовив у нарахуванні гарантованої Законом виплати. Позивач вважає, що протиправна бездіяльність відповідача завдала моральних страждань, унеможливила функціонування особистості на конституційних засадах.

Відповідачем надано відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача зазначив, що не погоджується з вимогами позивача і вважає адміністративний позов таким, що суперечить нормам процесуального та матеріального права. Представник відповідача зазначив, що позивач зареєстрований у м. Ізмаїлі Одеської області, на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як учасник бойових дій не перебуває. Особам, які не є пенсіонерами, виплата грошової допомоги здійснюєть на їх рахунки в банківських установах на підставі списків, поданих до управління соціального захисту Міністерством оборони, Міністерство внутрішніх справ, Національною гвардією, Національною поліцією та іншими силовими структурами. З огляду на вищевикладене, виплата грошової допомоги проводиться лише та на підставі списків наданих вищезазначеними органами. Оскільки в списках, наданих Приморським відділом обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями - щодо осіб, які не перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України, прізвище ОСОБА_1 відсутнє, тому виплата до 5 травня разової грошової допомоги за 2020 року позивачу не проводилась правомірно. Також, позивач не був внесений до списків на виплату разової грошової допомоги до 5-го травня в 2020 році за місцем реєстрації.

Ухвалою суду від 04.05.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 виданим 23.03.2015 року (а.с.7).

Позивач, 14.04.2020 року звернувся до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси, із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити грошову виплату до 5 травня (а.с.4).

На звернення позивача, Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси 17.04.2020 року надано відповідь (а.с.5-6), в якій повідомлено, що на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як учасник бойових дій, в управлінні позивач не перебуває. В списках, наданих Приморським відділом обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями - щодо осіб, які не перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України, прізвище позивача відсутнє. Виплатити позивачу разову грошову допомогу до 5 травня у 2020 році не має підстав.

Також, у вказаному листі зазначено, що позивачу в телефонній розмові 16.04.2020 року було з`ясовано, що позивач не є пенсіонером, не проходить військову службу, зареєстрований в м. Ізмаїл Одеської області, виплата зазначеної вище допомоги має бути здійснена на підставі списків, наданих Ізмаїльським об`єднаним міським військовим комісаріатом, управлінням праці та соціальної політики Ізмаїльської міської ради.

Позивач вважає, що бездіяльність відповідача завдала йому моральних страждань, унеможливила функціонування особистості на конституційних засадах, а тому позивач звернувся до суду зданим позовом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII від 22 жовтня 1993 року (далі - Закон №3551-XII) визначає правовий статус ветеранів війни та забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону №3551-XII щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №112 від 19.02.2020 року «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Постанова) встановлено, що з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінет Міністрів України постановляє, зокрема, установити, що у 2020 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - грошова допомога), проводить Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат).

Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у відповідних розмірах, зокрема військовослужбовцям, поліцейським, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, особам начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби, які проходять службу (крім пенсіонерів), виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування коштів районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на спеціальні рахунки військових частин, установ, організацій за місцем їх служби.

Пунктом 2 вказаної постанови зазначено забезпечити подання до 23 березня 2020 р. районним органам соціального захисту населення переліків осіб, які мають право на отримання грошової допомоги: Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною гвардією, Національною поліцією, Державною податковою службою, Державною митною службою, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Міністерством юстиції, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державною спеціальною службою транспорту, Офісом Генерального прокурора, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями - щодо осіб, які не перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України.

Пенсійним фондом України - щодо осіб, які перебувають на обліку в його органах.

Отже, як вбачається з вищезазначених норм законодавства, виплата грошової допомоги щорічно до 5 травня проводиться за певним списком осіб, який подається відповідним органом, в залежності від того, де саме на обліку перебуває особа, яка має право на зазначену виплату.

Як вбачається з відповіді відповідача, позивач не внесений до списків на виплату одноразової грошової допомоги до 5 травня 2020 року за місцем реєстрації (а.с.5-6).

Суд зазначає, що жодних доказів на підтвердження перебування позивача в списках на виплату разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року, які, відповідно до законодавства мають бути надані Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною гвардією, Національною поліцією, Державною податковою службою, Державною митною службою, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Міністерством юстиції, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державною спеціальною службою транспорту, Офісом Генерального прокурора, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями чи органами Пенсійного фонду України - позивачем до суду не надано.

З урахуванням того, що прізвище позивача не внесено до відповідного списку, на підставі якого, зокрема Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси має право здійснити виплату разова грошова допомога до 5 травня 2020 року, відповідач правомірно відмовив позивачу у зазначеній виплаті, а тому позовні вимоги стосовно визнання протиправною бездіяльність відповідача, що виразилась у відмові виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити мені разову грошову допомогу до 5 травня необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Стосовно визнати протиправними дії відповідача, що виразились у неналежному розгляді звернення від 14.04.2020 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року №393/96-ВР регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідно до абз.3 ст.3 Закону України «Про звернення громадян» зазначено, що заява (клопотання) це - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Положеннями ст.5 Закону України «Про звернення громадян» передбачені вимоги до звернення, зокрема, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Термін розгляду звернень громадян визначені ст.20 Закону України «Про звернення громадян», в якій зазначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Так, суд встановив, що 14.04.2020 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси, із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити грошову виплату до 5 травня (а.с.4).

Зазначену заяву Управлінням соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси отримано 14.04.2020 року.

Відповідь на заяву позивача надана відповідачем 17.04.2020 року надано відповідь (а.с.5-6), тобто триденний строк.

Позивач обґрунтовує протиправність дій відповідача саме неналежним розглядом звернення, при цьому не наводить жодних обґрунтувань в чому саме полягає неналежність розгляду заяви позивача Управлінням соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси.

Як встановлено судом, на заяву позивача від 14.04.2020 року відповідь надано у триденний строк, тобто у найкоротший термін встановлений ст.20 Закону України «Про звернення громадян».

Оцінюючи порядок розгляду скарги позивача за Законом України «Про звернення громадян», суд доходить висновку, що відповідачем не було допущено порушення цього закону.

Тому враховуючи вищевикладені встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дії відповідача, що виразились у неналежному розгляді звернення від 14.04.2020 року є безпідставними, не підтвердженими належними доказами, а тому не належать задоволенню.

Стосовно вимоги стягнути з відповідача на користь позивача 250000 гривень у якості компенсації моральної шкоди, суд зазначає, що у задоволенні зазначеної позовної вимоги також належить відмовити так, як дана позовна вимога є похідною від вимог щодо визнати протиправними дії відповідача, що виразились у неналежному розгляді звернення від 14.04.2020 року та визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виразилась у відмові виплати разової грошової допомоги до 5 травня у задоволенні яких судом відмовлено.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси (код ЄДРПОУ 36290160, м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 7).

Суддя П.П. Марин

.