Рішення № 90233079, 06.07.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3352/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 17 квітня 2020 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску (штрафу, пені) №Ф-141270-50 від 25 вересня 2019 року на суму 23785,08 грн.

Ухвалою суду від 22 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали. Роз`яснено, що виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду належним чином оформленої позовної заяви (у двох примірниках).

04 травня 2020 року до суду від позивача за вх.№147320/20 надійшла заява належним чином оформлена позовна заява у двох примірниках.

Ухвалою суду від 07 травня 2020 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду задоволено та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску (штрафу, пені) №Ф-141270-50 від 25 вересня 2019 року. Прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 (вх. №17320/20). Відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 25 вересня 2019 року Головним управлінням ДПС в Одеській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-141270-50, відповідно до якої позивач повинен сплатити до бюджету недоїмку з єдиного соціального внеску у сумі 23785,08 гривень. Вказана недоїмка виникла станом на 31 липня 2019 року. Зазначену вимогу позивач отримав 23.10.2019 р. До Головного управління ДПС в Одеській області позивачем 01.11.19 р. було подано скаргу з вимогою про її скасування. Відповідь про розгляд скарги на адресу позивача, як у встановлений термін, так і по день звернення із позовом не надходила. Вважаючи свою скаргу задоволеною позивач вважав вирішеним на його користь питання про скасування недоїмки, викладеної у вимозі про сплату боргу № Ф-141270-50 від 25 вересня 2019 року. 04.03.2020 р. державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Зайченко Б.В., на підставі вимоги про сплату боргу № Ф-141270-50 від 25.09.2019 р., що видало Головне управління ДПС в Одеській області, винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №61445872. Позивач зазначає, що ОСОБА_1 з 02.0.2006 р. був зареєстрований як фізична особа-підприємець та взятий на облік як платник єдиного податку за спрощеною системою оподаткування та як платник єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, проте з 4 кварталу 2008 р. року та по теперішній час фактично підприємницьку діяльність не здійснює. З моменту реєстрації позивач вів господарську діяльність по 3 квартал 2008 р., за 2009 рік позивач подавав декларації про відсутність доходу, оскільки не отримував дохід, а припинив подавати податкову звітність до контролюючих органів, як ФОП з 2010 р. Вказує, що ФОП на спрощеній системі оподаткування, який не отримує дохід (не здійснює підприємницьку діяльність), не зобов`язаний сплачувати ЄСВ. Управління чи інший державний орган не проводило перевірку стосовно позивача, не витребовувались та не надавались до відповідача бухгалтерські та інші документи. Відомості з інтегрованої картки платника внеску та з Реєстру не входять до переліку «інших документів», оскільки не підтверджують суми виплат (доходу). Контролюючим органом не надсилались жодних повідомлень до 23.10.2019 року про необхідність сплати боргу. У вимозі про сплату боргу не зазначено період, за який нарахований борг.

29 травня 2020 року до суду від відповідача за вх.№20622/20 надійшов відзив на позов (а.с.59-60), у якому відповідач зазначає, що станом на 31 серпня 2018 року в інтегрованій картці платника податків позивача рахувалась заборгованість у сумі 23785,08 грн. На підставі цих даних, а також згідно статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 1 січня 2011 року (зі змінами та доповненнями) та згідно з пунктом 4 розділу VI «Інструкції про порядок нарахуванні і салати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства юстиції України 07.05.2015 за №508/26953, зі змінами та доповненнями, була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 25.09.2019 року №Ф-141270-50. Вимогу було направлено платнику засобами поштового зв`язку та отримано 23.10.2019 року. Відповідач вказує, що аналіз положень ст. 56 Податкового кодексу України дає змогу дійти висновку, що позивач повинен був направити скаргу до Державної податкової служби України та письмово повідомити про це Головне управління ДПС в Одеській області, тобто позивачем було направлено скаргу не до того органу, тому відповідно до п. 7 ст. 56 скарга не розглядалась. Зазначає, що вимога складена відповідно до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів. Твердження позивача, що фізична особа - підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування та не отримує дохід (прибуток), не має обов`язку сплачувати єдиний внесок є лише власним припущенням, що не відповідає нормам закону. Для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, встановлюється обов`язок самостійно визначати нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та не менше за розмір мінімального страхового внеску. При цьому, отримання фізичною особою - підприємцем доходу (прибутку) не впливає на обов`язок по сплаті єдиного внеску. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Фізичні особи-підприємці (крім фізичних осіб-підприємців, які є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу) сплачують єдиний внесок у розмірі 22% бази нарахування, визначеної ст. 7 Закону № 2464, залежно від обраної системи оподаткування, незалежно від отримання доходу (прибутку) в терміни, встановлені ст. 9 Закону № 2464. Не подання звітів не звільняє платника податків від зобов`язання сплатити єдиний внесок. Вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 25.09.2019 року №Ф-141270-50 є винесеною відповідно до норм законодавства.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець 02.03.2006 року та перебував на податковому обліку з 15.03.2006 року.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та витягу з реєстру страхувальників, позивач з 14.03.2006 року взятий на облік як платник єдиного внеску, видами діяльності якого за КВЕД є: 29.11.3 Ремонт і технічне обслуговування двигунів та турбін.

28 жовтня 2019 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було зареєстровано запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем - позивачем №25560060003038419 та відповідно до даних про взяття на облік платників податків з 28.10.2019 року позивач знятий з податкового обліку.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування.

17 травня 2019 року Головне управління ДПС в Одеській області прийняло вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-141270-50, згідно з якою позивачу, як фізичній особі-підприємцю, нараховано суму заборгованості станом на 31 липня 2019 року зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 23785,08 грн. відповідно до статті 25 Закону № 2464-VI на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів (а.с. 16).

Позивач, не погоджуючись з вказаною вимогою, 01.11.2019 року подав на неї скаргу до Головного управління ДПС в Одеській області (а.с.17).

Відповідачем до суду не надано доказів розгляду вказаної справи чи доказів її повернення позивачу, однак, враховуючи те, що такі дії/бездіяльність відповідача позивачем в межах даної адміністративної справи не оскаржуються, суд не надає їм правової оцінки.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно ч.1 ст.5 Закону № 2464-VI взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється податковим органом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється податковими органами на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку (абз.11 ч.1 ст.5 Закону № 2464-VI).

З матеріалів справи вбачається, що станом на час прийняття оскаржуваної вимоги позивач був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, тобто був платником єдиного внеску.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI, що діє з 01 січня 2017 року, особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, від сплати за себе єдиного внеску звільняються лише ті фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з ч.8 ст.9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок нараховується: 2) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI).

Відповідно до ч.12 ст.9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Таким чином з викладеного вбачається, що незалежно від того, чи отримувала фізична особа-підприємець дохід чи ні, незалежно від здійснення особою, зареєстрованою як фізична особа-підприємець фактично підприємницької діяльності, або не здійснення такої діяльності, така фізична особа-підприємець, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, має сплачувати єдиний внесок.

Щодо доводів позивача, що Головне управління ДПС в Одеській області не мало права застосовувати інформацію з ІКП як доказ наявності заборгованості, та що така може встановлюватись лише на підставі актів перевірки чи звітів платника, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1, абз. 2 п. 2, п. 3 розділу VI «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 року № 449, до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо, зокрема, платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

З аналізу змісту вищенаведених норм вбачається, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

З наданої відповідачем до суду копії інтегрованої картки платника податків позивача вбачається, що станом на 31.12.2018 року у ФОП ОСОБА_1 обліковувалась недоїмка зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 15819,54 грн., а станом на 31.07.2019 року - у розмірі 23785,08 грн. (а.с.62-63).

Саме ця сума недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 23785,08 грн. зазначена у вимозі про сплату боргу (недоїмки) №Ф-141270-50 від 17 травня 2019 року.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст.25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (ч.1). У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею (ч.2). Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (ч.4).

Враховуючи те, що позивач станом на 25 вересня 2019 року був платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та станом на 31.07.2019 року мав заборгованість зі сплати вказаного внеску, суд вважає оскаржувану вимогу Головного управління ДПС в Одеській області від 25 вересня 2019 року №Ф-141270-50 про сплату боргу (недоїмки) правомірною та такою, що скасуванню не підлягає.

Щодо твердження позивача про порушення строків обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, суд зазначає, що відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Решта доводів та заперечень відповідача у відзиві на позов висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд доходить висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 295, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску (штрафу, пені) №Ф-141270-50 від 25 вересня 2019 року на суму 23785,08 грн. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 43142370).

Суддя Вовченко O.A.