Рішення № 90232950, 23.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/269/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Грень Н.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Редкевич О.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Поліщак І.Р.,

представника відповідача Книш С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом громадянина Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національний університет "Львівська політехніка" про визнання визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

10.01.2020 до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява громадянина Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 07.11.2019 про скасування посвідки на тимчасове проживання на території України серії НОМЕР_1 від 10.11.2016 терміном дії до 15.09.2020, громадянину Арабської Республіки Єгипет- ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення відповідача про скасування посвідки на тимчасове проживання є протиправним, оскільки таке не містить жодних посилань на підстави його прийняття, а також посилань на те, які саме дії позивача загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в України чи на підставі яких підроблених або недійсних документів видано посвідку. Позивач також зазначає, що відповідачем порушено п. 65 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, оскільки копія видається іноземцеві або особі без громадянства, або ж надсилається такій особі і приймаючій стороні рекомендованим листом не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття. Всупереч вказаному вказане рішення передано до університету де навчається позивач, окрім того, таке датоване 07.11.2019, а вручене лише 23.12.2019.

Відповідач позов не визнав, 06.03.2020 подав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що рішення прийняте на підставі звернення управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та виходячи з недотримання позивачем Конституції та законів України.

Ухвалою судді від 15.01.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 10.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національний університет "Львівська політехніка".

Ухвалою суду від 11.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала. Просила суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив. Просив суд у задоволенні такого відмовити повністю.

Третя особа явку представника в судове засідання не забезпечила, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши та об`єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд встановив наступне.

10.11.2016 позивачу видана посвідка на тимчасове проживання строком дії до 15.09.2020.

Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції звернулося до відповідача із обґрунтованим зверненням від 28.10.2019 № 917/23-2019, в якому вказано, що позивач систематично порушує адміністративне законодавство України, а саме:

- 08.04.2019 вчинено адміністративне правопорушення за ст. 121-5 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 грн. Станом на 28.10.2019 року не сплачено.

-06.05.2019 вчинено адміністративне правопорушення за ч.І ст. 122 КУпАІІ, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. Сплачено 06.05.2019.

-31.10.2018 вчинено адміністративне правопорушення за ч.І ст. 122 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гр`н. Станом на 28.10.2019 року не сплачено.

-27.12.2018 вчинено адміністративне правопорушення за ч.І ст. 122 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. Сплачено 03.06.2019.

- 05.11.2018 вчинено адміністративне правопорушення за ч.І ст. 122 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. Сплачено 13.06.2019.

У зв`язку з цим, просив скасувати посвідку на тимчасове проживання серії НОМЕР_1 , видану позивачу.

07.11.2019 відповідач прийняв рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання № 1691, яким скасовано посвідку на тимчасове проживання серії НОМЕР_1 на підставі підпункту 1 та підпункту 4 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322.

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся із цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Стаття 26 Конституції України встановлює, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, а також порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України, визначається Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" № 3773-VI від 22.09.2011 (далі - Закон України № 3773-VI).

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України №3773-VI іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.

Згідно з частиною третьою статті 5 Закону України №3773-VI іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п`ятнадцятій та вісімнадцятій статті 4 вказаного Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.

У частині четвертій статті 5 Закону України №3773-VI встановлено, що підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною четвертою статті 4 вказаного Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (крім іноземців та осіб без громадянства, які згідно із законодавством України мають право на працевлаштування без отримання такого дозволу) та зобов`язання роботодавця повідомити центральні органи виконавчої влади, що забезпечують реалізацію державної політики у сферах міграції, зайнятості населення та трудової міграції про дострокове розірвання чи припинення трудового договору (контракту) з таким іноземцем або особою без громадянства.

Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 5-1 Закону України №3773-VI строк дії посвідки на тимчасове проживання для відповідних категорій іноземців та осіб без громадянства становить у випадку, визначеному частиною тринадцятою статті 4 вказаного Закону, - період навчання, який зазначається в документі, що підтверджує факт навчання в Україні.

Судом встановлено, що позивачу видано посвідку на тимчасове проживання у зв`язку з навчанням у Національному університеті "Львівська політехніка" серії НОМЕР_1 .

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі - Порядок № 322).

Посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні (пункт 1 Порядку № 322).

У пункті 63 Порядку № 322 передбачено, що посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі:

1) отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів;

2) отримання вмотивованого клопотання приймаючої сторони про скасування посвідки (у тому числі в разі звільнення іноземця або особи без громадянства із займаної посади) або припинення діяльності приймаючої сторони - юридичної особи;

3) коли іноземця або особу без громадянства засуджено в Україні до позбавлення волі;

4) коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;

5) коли уповноваженим державним органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства чи їх примусове видворення за межі України або про заборону подальшого в`їзду в Україну;

6) отримання особою паспорта громадянина України (тимчасового посвідчення громадянина України), посвідки на постійне проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, якій надано додатковий захист;

6-1) якщо з`ясується, що в іноземця або особи без громадянства припинилися підстави для перебування на території України, або якщо після оформлення посвідки з`ясується, що юридичний факт підтверджений/засвідчений відповідним документом, зазначеним у частинах четвертій - сімнадцятій статті 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", який подавався іноземцем або особою без громадянства для оформлення посвідки, визнано недійсним, скасованим, нікчемним або таким, що не відбувся;

6-2) отримання від іноземця або особи без громадянства заяви про скасування виданої посвідки;

7) в інших випадках, передбачених законом.

Рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування (пункт 64 Порядку № 322).

Відповідно до пункту 77 Порядку № 322 рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідки, про її скасування може бути оскаржено іноземцем або особою без громадянства в адміністративному порядку або до суду в установленому порядку.

Із змісту оскарженого рішення вбачається, що таке прийняте на підставі підпункту 1 та підпункту 4 пункту 63 Порядку № 322.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 1 та підпункту 4 пункту 63 Порядку № 322 посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі: отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів; коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

Щодо підстави, передбаченої підпунктом 1 пункту 63 Порядку № 322, суд вказує на те, що відповідач не надав доказів отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано позивачу на підставі неправдивих відомостей.

Таким чином, посилання відповідача в оскарженому рішенні на підпункт 1 пункту 63 Порядку № 322 є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо підстав, передбачених підпунктом 4 пункту 63 Порядку №322 для скасування посвідки позивача на тимчасове проживання, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом відповідач прийняв оскаржене рішення у зв`язку з надходженням до нього обґрунтованого звернення Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Львівській області від 28.10.2019 917/23-2019, в якому вказано, що позивач систематично порушує адміністративне законодавство України, а саме:

- 08.04.2019 вчинено адміністративне правопорушення за ст. 121-5 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 грн. Станом на 28.10.2019 року не сплачено.

-06.05.2019 вчинено адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАІІ, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. Сплачено 06.05.2019.

-31.10.2018 вчинено адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. Станом на 28.10.2019 року не сплачено.

-27.12.2018 вчинено адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. Сплачено 03.06.2019.

- 05.11.2018 вчинено адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. Сплачено 13.06.2019.

Відповідно до понятійного апарату Закону України "Про національну безпеку України" громадська безпека і порядок - захищеність життєво важливих для суспільства та особи інтересів, прав і свобод людини і громадянина, забезпечення яких є пріоритетним завданням діяльності сил безпеки, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та громадськості, які здійснюють узгоджені заходи щодо реалізації і захисту національних інтересів від впливу загроз.

Суд звертає увагу на те, що позивач вчинив правопорушення, відповідальність за які, передбачена статтею 121-5 КУпАП " Порушення водієм правил керування транспортним засобом, правил користування ременями безпеки або мотошоломами» та статтею 122 КУпАП «Перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху», які віднесені до адміністративних правопорушень, відповідальність за які, передбачена главою 10 "Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв`язку" КУпАП.

Разом з тим, вичерпний перелік адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку, за вчинення яких, передбачена адміністративна відповідальність, міститься в главі 14 КУпАП.

Таким чином, хоча позивач і вчинив адміністративні правопорушення, проте вони не можуть вважатися такими, що загрожують громадському порядку.

Відповідно до понятійного апарату Закону України "Про національну безпеку України" національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз.

В ході розгляду справи відповідач не надав будь-яких доказів, які б свідчили про те, що дії позивача загрожують національній безпеці.

Суд також зазначає, що відповідач не надав доказів, які б свідчили про те, що позивач вчинив дії, які загрожують здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність передбачених підпунктом 4 пункту 63 Порядку № 322 підстав для скасування посвідки на тимчасове проживання.

Суд також погоджується з аргументами позивача про те, що оскаржене рішення немає належного обґрунтування, оскільки в ньому не відображені конкретні підстави для його прийняття, а також не встановлено, які саме дії позивача загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров`ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.

Окрім того, відповідно до п. 64 Порядку - рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування.

Згідно із п. 65, 66 Порядку, копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом / територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається такій особі і приймаючій стороні рекомендованим листом не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття. Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС протягом п`яти робочих днів з дня прийняття рішення про скасування посвідки інформує про це ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби.

Суд зазначає, що доказів надіслання рекомендованим листом чи вручення позивачеві під розписку копії прийнятого рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання до матеріалів справи не долучено, що свідчить про порушення відповідачем п.п. 65,66 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003, яке відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України № 3477 підлягає застосуванню судами як джерело права, зазначено, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Рішення суб`єкта владних повноважень має ґрунтуватися на оцінці всіх фактів та обставин, які мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен урахувати всі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо якщо має місце несприятливе для особи рішення.

Суд зазначає, що будь-яке обмеження прав і свобод людини повинно обов`язково пропорційно співвідноситися з легітимною метою такого обмеження, навіть, у тому випадку, коли таке обмеження прямо передбачене законом.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про скасування посвідки на тимчасове проживання від 07.11.2019 № 1691 не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, викладеним у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки прийняте необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, непропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України з Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 841,00 грн.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 241-246, 250, 251, 255, 295, КАС України, суд -

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 07.11.2019 № 1691 про скасування посвідки на тимчасове проживання на території України серії НОМЕР_1 від 10.11.2016 терміном дії до 15.09.2020, громадянину Арабської Республіки Єгипет- ОСОБА_1 .

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11, код ЄДРПОУ 37831493, за рахунок бюджетних асигнувань на користь громадянина Арабської Республіки Єгипет ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації в Україні: АДРЕСА_1 судовий збір в сумі 841 (вісімсот сорок одна) грн. 00 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.Згідно з пунктом 3 Розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені для апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 03.07.2020.