Рішення № 90232934, 24.06.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.006039

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року зал судових засідань № 11

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Кушика Й.-Д. М.,

представника відповідача Телічак Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Межирічанська сільська рада Сокальського району Львівської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області код ЄДРПОУ 39769942, місцезнаходження: 79019, м.Львів, просп. Чорновола, буд. 4 (далі - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо відмови наказом від 02.10.2019 за №13-6252/16-19-СГ у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населеного пункту на території Межирічанської сільської ради Сокальського району Львівської області, та скасувати цей наказ;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 27.08.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населеного пункту на території Межирічанської сільської ради Сокальського району Львівської області із прийняттям обґрунтованого і законного рішення за результатами його розгляду в установленому порядку та з обов`язковим врахуванням висновків, наведених в мотивувальній частині судового рішення.

Ухвалою від 25.11.2019 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 16.12.2019 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 09.01.2020 суд витребував від Головного управління Держгеокадастру у Львівській області належним чином засвідчені докази, а саме: клопотання ОСОБА_1 з додатками до нього про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та копію усіх документів, на підставі яких прийнято рішення про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Ухвалою від 10.02.2020 суд залучив третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Межирічанську сільську раду Сокальського району Львівської області (далі - третя особа).

Ухвалою від 04.03.2020 суд закрив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 06.04.2020 суд повернув без розгляду клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Вказана в оскарженому наказі підстава для відмови не відповідає дійсності. Позивач зазначив, що на виконання вимог Земельного кодексу України, вказав орієнтовну площу земельної ділянки. Разом з тим, відповідач не вказав, яка саме частина земельної ділянки відноситься до земель водного фонду. До того ж, про протиправність відмови відповідача свідчить і те, що закон не визначає таку категорію цільового призначення земель, як землі пайового фонду. Крім цього, земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть використовуватись для ведення особистого селянського господарства. Позивач також звертає увагу на те, що запропонована ним до виділення земельна ділянка знаходиться в масиві земельних ділянок, у якому вже виділені громадянам земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

27.01.2020 представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечила. Відзив обгрунтований тим, що до повноважень відповідача не входить розпорядження земельними ділянками водного фонду. Земельний кодекс України не передбачає можливості передачі територіальним органом Держгеокадастру земельних ділянок із видом використання: для ведення товарного сільськогосподарського виробництво. Законодавство не передбачає можливості безоплатної приватизації земельних ділянок водного фонду і пайового фонду, відтак відповідач немав правових підстав для надання дозволу позивачу.

07.02.2020 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач в оскарженому наказі вказав, що лише частина земельної ділянки відноситься до земель водного фонду, при цьому не вказавши площі такої частини. Таким чином, ніщо не перешкоджало надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на кілька метрів перемістивши запропоноване ним місце, тобто зі зміною конфігурації такої площі.

У судове засідання позивач не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача подав заяву про розгляд справи без участі сторони позивача.

У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечила. Просила суд відмовити у задоволенні позову повністю.

У судове засідання третя особа явку представника не забезпечила, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Подала клопотання про розгляд справи без участі її представника.

Заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач звернувся до відповідача із клопотанням від 27.08.2019, в якому просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель запасу Межирічанської сільської ради Сокальського району Львівської області, землі сільськогосподарського призначення, яка розташована за адресою: за межами населеного пункту Межирічанської сільської ради Сокальського району Львівської області, та із півночі межує із земельними ділянками з кадастровими номерами 4624883500:09:000:0262, 4624883500:09:000:0261, наданими у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства. До вказаного клопотання позивач додав: копію паспорта, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, графічні матеріали з нанесеним бажаним місцем розташування земельної ділянки.

Наказом від 02.10.2019 № 13-6252/16-19-СГ (далі - оскаржений наказ) відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Межирічанської сільської ради Сокальського району Львівської області, орієнтований розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: частина пропонованої до відведення земельної ділянки відноситься до земель водного фонду, частина до земель пайового фонду та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вважаючи наказ відповідача від 02.10.2019 № 13-6252/16-19-СГ протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з наступного.

Статею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтями 2 та 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених зазначеним Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених зазначеним Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених ЗК України, провадиться один раз за кожним видом використання. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно з пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Статею 118 ЗК України передбачений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статею.

Згідно із частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статею 122 зазначеного Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статею 122 вказаного Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Як встановив суд, позивач звернувся до відповідача із клопотанням від 27.08.2019, в якому просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства. До вказаного клопотання позивач долучив, зокрема, графічні матеріали з нанесеним бажаним місцем розташування земельної ділянки.

Надаючи оцінку посиланню в оскарженому наказі на те, що частина пропонованої до відведення земельної ділянки відноситься до земель водного фонду, суд зазначає наступне.

У листі начальника Міськрайонного управління у Сокальському районі та м.Червонограді Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 12.11.2019 №0-13-0.18-9/331-19 вказано, що згаданий масив земель межує із масивом земель запасу (угіддя - болота), але підтвердити, що бажане місце розташування земельної ділянки може частково поширюватись на такий масив земель запасу (угіддя0болота) не виявляється можливим, оскільки місце розташування та площа земельної ділянки позначено орієнтовано і в процесі відведення такої земельної ділянки її місце розташування та площа могли бути уточнені.

Суд вказує на те, що відповідач не надав належних доказів, які б підтверджували розташування пропонованої позивачем земельної ділянки у межах водного фонду.

До того ж, суд погоджується із аргументами позивача про те, що в оскарженому наказі відповідач не вказав, яка частина запропонованої ним земельної ділянки знаходиться у межах земель водного фонду.

Щодо посилання в оскарженому акті на те, що частина пропонованої до відведення земельної ділянки відноситься до земель пайового фонду та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, суд вказує таке.

У згаданому листі начальника Міськрайонного управління у Сокальському районі та м. Червонограді Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 12.11.2019 № 0-13-0.18-9/331-19 зазначено, що згідно з проектом роздержавлення і приватизації СС «Галичина» Межирічанської сільської ради Сокальського району Львівської області та викопіюванням із публічної кадастрової карти України орієнтоване місце розташування земельної ділянки знаходиться у масиві земель, який підлягав паюванню, але під час паювання північна частина масиву, в тому числі земельна ділянка зазначена на викопіюванні із публічної кадастрової карти України, не розпайовані у зв`язку із малопродуктивністю угідь. У зв`язку із завершенням паювання такі землі обліковуються, як землі не надані у власність чи користування, тобто землі запасу.

Таким чином, пропонована позивачем земельна ділянка відноситься до земель запасу.

До того ж, суд погоджується із аргументами позивача про те, що в оскарженому наказі відповідач не вказав, яка частина запропонованої ним земельної ділянки знаходиться у межах земель пайового фонду.

Суд повторно зазначає, що згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Суд звертає увагу на лист начальника Міськрайонного управління у Сокальському районі та м. Червонограді Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 13.09.2019 № 2168/421-19-1.08, згідно з яким Міськрайонне управління у Сокальському районі та м. Червонограді надає відповідачу належним чином оформлені документи позивача, визначені наказом Держгеокадастру від 04.06.2015 № 95. До вказаного листа долучено інформацію щодо земельної ділянки, яка розташована в межах 462883500:09:000, згідно з якою відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій буде встановлюватись проектом.

Тобто, Міськрайонне управління у Сокальському районі та м. Червонограді надало відповідачу інформацію, яка не дає підстав вважати, що запропонована позивачем земельна ділянка, а саме її місце розташування не відповідає вимогам законів, прийнятим відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, що є єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Суд наголошує на тому, що у ЗК України не передбачено обов`язку громадянина, який звертається до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вказати точні розміри такої земельної ділянки.

З урахуванням принципу правової визначеності, як однієї із складових принципу верховенства права, суд вважає, що позивач виконав вимоги ЗК України та вказав у клопотанні від 27.08.2019 цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри, а також додав графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Таким чином, суд погоджується із аргументами позивача про те, що відповідач протиправно не зазначив, які саме частини земельної ділянки знаходяться в межах водного фонду та в межах пайового фонду.

Заслуговують на увагу й аргументи позивача про можливість відповідача скоригувати розміри запропонованої ним земельної ділянки та відповідно надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Вказане дає суду підстави вважати, що оскаржений наказ не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки є необґрунтованим, недобросовісним та непропорційним.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідач прийняв за результатами розгляду клопотання позивача наказ, а тому відсутні підстави для визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо відмови наказом від 02.10.2019 за №13-6252/16-19-СГ у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населеного пункту на території Межирічанської сільської ради Сокальського району Львівської області.

Суд, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача від порушень з боку суб`єкта владним повноважень вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 02.10.2019 за №13-6252/16-19-СГ.

З урахуванням висновку суду про протиправність наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 02.10.2019 за №13-6252/16-19-СГ, такий відповідно до статті 5 КАС України підлягає скасуванню.

З метою повного та ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання позивача від 27.08.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населеного пункту на території Межирічанської сільської ради Сокальського району Львівської області та прийняти відповідне рішення за результатами такого розгляду з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до статті 139 КАС України необхідно стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 1536,80 грн, сплачений згідно з квитанціями від 11.11.2019 № 12, №13.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 02.10.2019 за №13-6252/16-19-СГ.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 27.08.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населеного пункту на території Межирічанської сільської ради Сокальського району Львівської області та прийняти відповідне рішення за результатами такого розгляду з урахуванням висновків суду.

У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо відмови наказом від 02.10.2019 за №13-6252/16-19-СГ у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населеного пункту на території Межирічанської сільської ради Сокальського району Львівської області відмовити повністю.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області код ЄДРПОУ 39769942, місцезнаходження: 79019, м. Львів, просп. Чорновола, буд. 4 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість)грн 80 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 06 липня 2020 року.

Суддя А.Г. Гулик