Рішення № 90232823, 06.07.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/849/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Сагуна А.В.;

за участю секретаря судового засідання – Гуріної І.С.;

представника позивача – Усатенка В.Ю.

представника відповідача – Іванця Д.М.,Погребняка О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання неправомірним та скасування наказів, поновлення на посаді та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати неправомірним та скасувати наказ головного управління національної поліції в Кіровоградській області від 17.02.2020 №225 про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ;

- визнати неправомірним та скасувати наказ головного управління національної поліції в Кіровоградській області від 17.02.2020 №60 о/с в частині звільнення зі служби в поліції у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування головного управління національної поліції в Кіровоградській області;

- стягнути з головного управління національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу;

- стягнути з головного управління національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 04.02.2020 по 12.02.2020 у розмірі 4 263,84 грн.

Також просить, стягнути з головного управління національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі.

Звернути до негайного виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування головного управління національної поліції в Кіровоградській області.

В обґрунтування вимог представником позивача зазначено, що позивача звільнено зі служби в поліції через прохання надати відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та за перебування на лікарняному шляхом фальсифікації матеріалів службового розслідування про не вихід позивача на службу без поважних причин. Позивач з 04.02.2020 по 04.03.2020 перебував на лікарняному згідно з листком непрацездатності АКА №244518 КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради». Крім того, вказано, що за відсутності працівника поліції на службі 04.02.2020 не було повідомлено керівництво в цей же день і не були здійснені заходи з розшуку поліцейського, а протягом тижня складались акти про відсутність позивача.

Представником відповідача надано відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити в задоволенні вимог зазначивши, що в ході службового розслідування встановлено свідоме ігнорування позивачем вимог службової дисципліни та невихід на службу без поважних причин 4,5,6,7,10,11,12 лютого 2020 року, що і стало підставою прийняття оскаржуваних наказів (т.1 а.с.41-51).

Представником відповідача надано відповідь на відзив (т.1 а.с.142-150).

Представником відповідача надано до суду заперечення (т.1 а.с.173-179)

В судовому засіданні позивач та представник позивача надали пояснення та просили задовольнити вимоги.

Представники відповідача в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позовних вимог пославшись на обставин викладені у відзиві та письмових поясненнях (т.2 а.с. 40-41).

В судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 щодо обставин проведення службового розслідування відносно позивача ( т.1 а.с. 229-231).

Судом, за участю сторін, заслухано аудіозапис телефонної розмови позивача та ОСОБА_2 , наданий представником відповідача ( т.1 а.с.141).

Заслухавши пояснення сторін, свідків, аудіозапис, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням письмових доказів, судом встановлені відповідні обставини.

Так, позивач перебував на посаді начальника управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування головного управління національної поліції в Кіровоградській області з 10.01.2017, в спеціальному званні підполковника з 28.02.2018, що підтверджується копіями матеріалів особової справи (т.1 а.с. 53-60, 96-100).

11.02.2020 до ГУНП в Кіровоградській області надійшов рапорт Гончаренка В.В. на ім`я начальника ГУНП в Кіровоградській області від 10.02.2020 про те, що в період із 17.01.2020 по 03.02.2020 позивач здійснював догляд за дитиною. Одночасно, до вищевказаного рапорту додано листок непрацездатності серії НОМЕР_1 391302. Відповідно до змісту вказаного листка непрацездатності позивач повинен був стати до роботи 04.02.2020( т.1 а.с.80-81).

Враховуючи те, що позивач мав стати до роботи 04.02.2020, а станом на 12.02.2020 останнім не було надано жодних підтверджуючих та обґрунтованих документів відсутності на службі, начальник УКЗ ГУНП в Кіровоградській області підполковник поліції Горбенко О.В. звернувся із письмовим рапортом від 12.02.2020 № 354/15-2020 щодо відсутності позивача на службі без поважних причин у період із 4 по 12 лютого 2020 року.

До рапорту долучено акти про відсутність позивача на робочому місці (на службі), а саме: 04.02.2020 № 4/15-2020 (відсутність на службі із 09.00 по 13.00) та № 5/15-2020 (відсутність на службі із 13.45 по 18.00). 05.02.2020 № 6/15-2020 (відсутність на службі із 09.00 по 13.00) та № 7/15-2020 (відсутність на службі із 13.45 по 18.00), 06.02.2020 № 8/15-2020 (відсутність на службі із 09.00 по 13.00) та № 9/15-2020 (відсутність на службі із 13.45 по 18.00), 07.02.2020 № 10/15-2020 (відсутність на службі із 09.00 по 13.00) та № 11/15-2020 (відсутність на службі із 13.45 по 16.45), 10.02.2020 № 12/15-2020 (відсутність на службі із 09.00 по 13.00) та № 13/15-2020 (відсутність на службі із 13.45 по 18.00), 11.02.2020 № 14/15-2020 (відсутність на службі із 09.00 по 13.00) та № 15/15-2020 (відсутність на службі із 13.45 по 18.00), 12.02.2020 № 16/15-2020 (відсутність на службі із 09.00 по 13.00) та № 17/15-2020 (відсутність на службі із 13.45 по 18.00) (т.1 а.с.66-79).

Наказом ГУНП в Кіровоградській області від 12.02.2020 № 201 «Про призначення службового розслідування» за вищевказаним фактом призначено проведення службового розслідування (т.1 а.с.64).

Під час проведення службового розслідування опитано працівників УОАЗОР ГУНП в Кіровоградській області. Так, відповідно до наданих пояснень підполковників поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , майора поліції ОСОБА_7 , а також ОСОБА_8 встановлено, що у вищевказаний період часу позивач не з`являвся на робоче місце (т.1 а.с.107-110).

ОСОБА_1 за адресами місць проживання, зазначеними в особовій справі, а саме: АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; рекомендованими листами з повідомленням через засоби поштового зв`язку, надіслано листи про необхідність прибуття 17.02.2020 на 10.00 до ГУНП в Кіровоградській області для участі в засіданні комісії та надання пояснень щодо обставин справи (т.1а.с. 83-87).

17.02.2020 дисциплінарною комісією у відкритому засіданні розглянуто матеріали службового розслідування.

За результати відкритого засідання 17.02.2020 дисциплінарною комісією складено протокол № 154/31-2020, який долучено до матеріалів службового розслідування.

Так, відповідно до змісту вищевказаного протоколу дисциплінарна комісія ухвалила наступне.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 було викликано 13.02.2020 рекомендованими листами з повідомленнями для участі в засіданні дисциплінарної комісії на 10.00 17.02.2020 з дотриманням вимог, передбачених частиною 11 статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, керуючись вимогами частини 14 статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, ОСОБА_9 В ОСОБА_10 . визнано належним чином повідомленим. У зв`язку із тим, що ОСОБА_1 не з`явився у визначений термін на засідання дисциплінарної комісії та у порядку, передбаченому частиною 3 статті 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, не повідомив дисциплінарну комісію про поважні причини неприбуття на засідання, керуючись вимогами пункту 15 розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, ОСОБА_1 визнано таким, що відмовився від надання пояснень. Окрім того, керуючись вимогами частини 14 статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарна комісія провела засідання дисциплінарної комісії без участі ОСОБА_1 (т.1 а.с.88)

Також, дисциплінарною комісією складено акт від 17.02.2020 про відмову позивача у наданні пояснень, який долучено до матеріалів службового розслідування (т.1 а.с.89).

Крім того, дисциплінарною комісією складено акт про відсутність поліцейського на робочому місці (на службі) № 156/31-2020 від 17.02.2020, а саме відсутності ОСОБА_1 на робочому місці (на службі) 4, 5, 6, 7, 10, 11 та 12 лютого 2020 року. Вказаний акт долучено до матеріалів службового розслідування(т.1 а.с.90).

За результатами службового розслідування, дисциплінарна комісія прийшла до висновку, що в діях позивача вбачаються порушення вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 4, 8 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-УШ, внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців апарату Головного управління Національної поліції в області та підпорядкованих підрозділів, затвердженого наказом ГУНП в Кіровоградській області від 15.08.2016 № 530 «Про затвердження внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців Головного управління та підпорядкованих підрозділів ГУНП», що виразилося у свідомому ігноруванні вимог службової дисципліни та невиході на службу без поважних причин 4, 5, 6. 7, 10, 11, 12 лютого 2020 року (т.1 а.с.112-115).

За наслідками проведення службового розслідування видано наказ Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 17.02.2020 №225, яким начальника управління організаційно - аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП в Кіровоградській області підполковника поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів І, 2 частини 1 статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1,4, 8 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців апарату Головного управління Національної поліції в області та підпорядкованих підрозділів, затвердженого наказом ГУ1ГП в Кіровоградській області від 15.08.2016 № 530 «Про затвердження внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців Головного управління га підпорядкованих підрозділів ГУНП», що виразилося у свідомому ігноруванні вимог службової дисципліни та невиході на службу без поважних причин 4, 5, 6, 7, 10, 11, 12 лютого 2020 року.

Начальникові УФЗБО ГУНП в Кіровоградській області полковнику поліції Матвєєву О.Д. грошове утримання у період відсутності на робочому місці без поважних причин ОСОБА_1 не нараховувати, а вказаний період, зокрема 4, 5, 6, 7, 10, 11 та 12 лютого 2020 року, вважати прогулом (т.1 а.с.112).

Наказом Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 17.02.2020 №60 о/с згідно із Законом України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77(у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) підполковника поліції Гончаренка Валерія Валерійовича (0068088), начальника управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, 17 лютого 2020 року, виплативши грошову компенсацію за 3 дні невикористаної щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2020 рік (т.1 а.с.121).

Позивач, вважаючи, що відповідачем при накладенні дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не враховано відсутність доказів вчинення дисциплінарних порушень, зазначених у наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 38 Конституції України громадянам гарантовано рівне право доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Частиною шостою зазначеної статті Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із правових гарантій захисту громадян від незаконного звільнення з роботи є встановлений законами України вичерпний перелік підстав для звільнення працівника.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 “Про практику розгляду судами трудових спорів”, при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Так, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України врегульовано Законом України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VІІІ), який набрав чинності 7 листопада 2015 року.

У частині 1 статті 60 вказаного Закону № 580-VІІІ зазначено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно пункту 1 та 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Підпунктами 1, 10, 11 пункту 3.1 розділу ІІІ “Обов`язки поліцейського патрульної поліції” Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої наказом ДПП від 05.01.2016 року №4/1 передбачено, що поліцейський патрульної поліції під час несення служби зобов`язаний неухильно дотримуватись положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність патрульної поліції, а також присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки і накази керівництва, постійно і наполегливо самовдосконалюватись, підвищувати рівень довіри суспільства до поліції; у разі отримання інформації про можливе вчинення корупційного чи дисциплінарного правопорушення негайно інформувати безпосередньо керівника та (або) служби моніторингу патрульної поліції, і вжити заходів щодо його запобігання та припинення.

У відповідності до частини першої статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно частини другої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту НПУ визначено, що керівник, якому поліцейський підпорядкований за службою, у тому числі тимчасово, є прямим керівником для нього. Найближчий до підлеглого прямий керівник є безпосереднім керівником.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, у тому числі: знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння (частина третя статті 1 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до ч.6 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Статтею 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Згідно із статтями 14, 15, 19 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків провадиться службове розслідування.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

У висновку за результатами службового розслідування, у том числі, зазначаються: причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Аналогічні положення закріплені і у Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за №1355/32807.

Крім того, вказаним Порядком передбачено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 1 Розділу VII Порядку, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами розгляду матеріалів службового розслідування комісія вважала відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування підтвердженими. За вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося у порушенні норми Законів та нормативно-правових актів ОСОБА_9 В. ОСОБА_11 , запропоновано звільнити (т.2, а.с.51).

Суд звертає увагу на те, що правомірність наказів про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення ОСОБА_1 є предметом позову в даній адміністративній справі.

Тому, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб`єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Зі змісту оскаржуваного наказу Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 17.02.2020 №225, судом встановлено, що в останньому зазначені наступні підстави звільнення позивача , а саме: у ході проведення службового розслідування встановлено порушенні вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1,4, 8 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців апарату Головного управління Національної поліції в області та підпорядкованих підрозділів, затвердженого наказом ГУ1ГП в Кіровоградській області від 15.08.2016 № 530 «Про затвердження внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців Головного управління га підпорядкованих підрозділів ГУНП», що виразилося у свідомому ігноруванні вимог службової дисципліни та невиході на службу без поважних причин 4, 5, 6, 7, 10, 11, 12 лютого 2020 року.

З аналізу вищезазначених норм, порушень які, на думку відповідача, стали підставою звільнення, суд дійшов висновку про те, що позивача звільнено за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився фактично у свідомому ігноруванні вимог службової дисципліни та невиході на службу без поважних причин 4, 5, 6, 7, 10, 11, 12 лютого 2020 року.

Позивачем надано до суду листок непрацездатності АКА № НОМЕР_2 КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» відповідно до якого позивач перебував на лікарняному з 04.02.2020 по 04.03.2020. Оригінал лікарняного листа досліджено в судовому засіданні.

Тобто позивач був відсутній на службі 4, 5, 6, 7, 10, 11, 12 лютого 2020 року з поважних причин.

Суд, погоджується, з доводами представника відповідача, що позивачем не проінформовано безпосереднього керівника про неможливість проходження служби в зв`язку перебуванням на лікарняному. оскільки стороною відповідача не надано відповідних доказів повідомлення.

Однак, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за дане порушення є надто суворим та не відповідає тяжкості порушення.

Натомість, суд вважає, що повідомлення належним чином позивача про проведення судового розслідування та надання пояснень щодо поважності причин відсутності на службі 4, 5, 6, 7, 10, 11, 12 лютого 2020 року надало би можливість дисциплінарній комісії дослідити всі обставини проступку позивача та прийняти обґрунтований висновок.

Однак, позивача не було повідомлено про проведення службового розслідування, що призвело до порушення права позивача на участь у процесі прийняття рішення та прийняття необґрунтованого рішення.

Так, у відповідності до п.15 розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 №893, виклик поліцейського для надання пояснень у разі його відсутності на службі дисциплінарна комісія здійснює в порядку, визначеному частинами шостою-десятою статті 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

За приписами ч.6 - ч.7 ст. 18 Дисциплінарного статуту НПУ у разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для надання пояснень. Виклик для надання пояснень надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.

Виклик про надання пояснень надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії.

Суд не погоджується з твердженням представника відповідача про повідомлення належним чином позивача щодо необхідності прибуття та надання пояснень дисциплінарній комісії, шляхом направлення рекомендованими листами від 13.02.2020 №№ 170/110-2020, 171/110-2020, 172/110-2020, 173/110-2020 (на чотири різні адреси) запрошення для надання пояснень з приводу відсутності на службі в період з 04.02.2020 по 12.02.2020.

Так, згідно пояснень представника відповідача два рекомендованих листа повернулися без вручення позивачу, а два рекомендованих листа залишились на пошті без вручення, тобто позивач не був належним чином повідомлений про проведення засідання дисциплінарної комісії, був позбавлений подати пояснення та докази, що призвело до необґрунтованого висновку про відсутність на службі 4, 5, 6, 7, 10, 11, 12 лютого 2020 року без поважних причин.

Отже, висновок, дисциплінарної комісії, на підставі якого прийнято оскаржувані накази, прийнято без дотримання положень встановлених ч.2 ст. 2 КАС України, а саме не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); упереджено; недобросовісно; нерозсудливо; без дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; не пропорційно, зокрема з без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обставини не надання позивачу відпустки по догляду за дитиною, на які посилається представник позивача у позовній заяві в обґрунтування вимог, не досліджувалися судом, оскільки вказані обставини були предметом позову у іншій адміністративній справі №340/436/20.

З огляду на викладене позовні вимоги щодо визнання неправомірними та скасування наказів відповідача від 17.02.2020 №225, від 17.02.2020 №60 о/с та поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування головного управління національної поліції в Кіровоградській області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, враховуючи, що Законом України "Про Національну поліцію" не врегульовано питання поновлення на службі, суд вбачає наявними підстави застосування в даному випадку норм Кодексу законів про працю України.

Згідно частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, одночасно приймаючи рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Тому, підлягають задоволенню також позовні вимоги, щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Статтею 3 КЗпП України передбачено, що законодавством про працю, яке відповідно до статті 4 КЗпП України складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього, регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Пунктом 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, визначено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпечення за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

Право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу є невід`ємним правом позивача. захист якого гарантовано частиною першою статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Відповідно до пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” № 13 від 24 грудня 1999 року при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу розраховується відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Так, відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якої пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 24 січня 2014 року № 21-395а13.

Згідно з пунктом 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 “Про практику розгляду судами трудових спорів” у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі. Затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку. Виходячи із заробітку за останні два календарні місці роботи.

Відповідно до довідки про складові частини грошового забезпечення нарахованих та виплачених ОСОБА_1 за період з 01.12.2019 по 17.02.2020 позивачу за грудень- січень нараховано за 62 календарний день 36 547,12 грн. грошового забезпечення (т.1 а.с.32), тобто 589,47 грн. за один день. Станом на день розгляду справи кількість календарних днів з дня звільнення становить 140. Таким чином стягненню підлягає 82 525,8 грн.

Суд не приймає до уваги довідку про доходи ОСОБА_1 від 31.03.2020, надану представником відповідача, оскільки до неї, в порушення п.3 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, не включено до доходів розмір премії за грудень 2019 року та січень 2020 року.

Зазначена обставинна повідомлена представником відповідача при дослідженні письмових доказів.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 04.02.2020 по 12.02.2020 у розмірі 4 263,84 грн.

Враховуючи, що судом визнано неправомірним наказ Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 17.02.2020 №225 про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 (т.1 а.с.112) то зазначена вище вимога підлягає частковому задоволенню, а саме на користь позивача підлягає стягненню грошове утримання за період, 4, 5, 6, 7, 10 ,11 та 12 лютого 2020 року, який вважався прогулом, у сумі 4 126,29 ( 589,47х7) грн.

Також представник позивача просить, стягнути з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі.

Суд зазначає, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).

Відповідно до частин 1-5 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 134 КАС України ("Витрати на професійну правничу допомогу") витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Представник позивача на підтвердження розміру витрат Гончаренко В.В. на правничу допомогу адвоката надав такі документи: ордер Сергія ВА №1003281 від 14.03.2020, угода б/н про надання правничої допомоги від 02.10.2019, додаткова угода до договору від 21.04.2020, розрахунок до договору від 21.04.2020, акт приймання передачі від 21.04.2020, квитанцію до прибуткового касового ордеру №59 від 21.04.2020 на суму 6 000 грн.

Представник відповідача заперечував щодо співмірності заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу (т.1 а.с. 49-51, т.2 а.с.74-75).

Суд визнає підтвердженими та такими, що пов`язані з розглядом даної справи, з урахуванням принципу співмірності, витрати позивача на правничу допомогу адвоката на суму 3000 грн. ( 2000 грн. – представництво інтересів позивача в судових засіданнях; 1 000 грн. підготовка позовної заяви, відповіді на відзив). Вказані судові витрати слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно п.п. 2,3 ч.1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом дійсні обставини справи, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 139, 243 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (вул. В. Чміленка, 41, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ 40108709) про визнання неправомірним та скасування наказів, поновлення на посаді та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 17.02.2020 №225 про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 .

Визнати неправомірним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 17.02.2020 №60 о/с в частині звільнення зі служби в поліції у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 18.02.2020 по 06.07.2020 (включно) у розмірі 82 525,80 грн. (вісімдесят дві тисячі п`ятсот двадцять п`ять грн. 80 коп.) з подальшим вирахуванням обов`язкових податків та зборів.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 04.02.2020 по 12.02.2020 у розмірі 4 126,29 грн. (чотири тисяч сто двадцять шість грн. 29 коп.) з подальшим вирахуванням обов`язкових податків та зборів.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі (витрати на професійну правничу допомогу) у розмірі 3000 грн. (три тисячі грн.).

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на посаді начальника управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 18 273,57 (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят три) гривні 57 коп., з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства допустити до негайного виконання.

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-296 та пунктом 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.

Під час карантину, встановленого постановою Кабінетом Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, строки на апеляційне оскарження, визначені КАС України продовжуються на строк дії карантину.

Дата складання повного рішення - 07.07.2020.

Згідно з оригіналом

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. Сагун