Рішення № 90232771, 07.07.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2020 року м. Київ №320/7327/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В.,

за участі секретаря судового засідання - Чубко А.Ю.,

за участю:

позивача - не прибув,

представника відповідача - не прибув,

представника третьої особи - Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Рокитнянської районної адміністрації - не прибув,

третьої особи - головного державного виконавця Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Бабенко Ольги Іванівни - не прибула,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), треті особи: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Рокитнянської районної адміністрації та головний державний виконавець Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Бабенко Ольга Іванівна, про визнання протиправними та скасування постанов,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, треті особи Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Рокитнянської районної адміністрації та головний державний виконавець Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Бабенко Ольга Іванівна, у якому просить визнати протиправними та скасувати постанови головного державного виконавця Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Бабенко Ольги Іванівни від 15.06.2017 про накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн та 3400,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що оскаржувані рішення є протиправними.

Так, 20.04.2017 державним виконавцем Бабенко О.І. на підставі виконавчого листа від 14 квітня 2017 року №375/372/16-ц було відкрито виконавче провадження.

При цьому, вже 15.06.2017 державним виконавцем було винесено дві постанови про накладення на позивачку штрафів у розмірі 1700 грн та 3400 грн за те, що остання не виконала рішення суду, а саме не надала сина ОСОБА_3 для спілкування з батьком ОСОБА_4 3 та 4 червня 2017 року.

Позивач стверджує, що як 3 так і 4 червня 2017 року до її дому ОСОБА_4 та державний виконавець не з`являлись, а сама позивачка в години визначені для спілкування ОСОБА_4 зі своїм сином, знаходилась вдома. Проте, відповідач в актах від 03 та 04 червня 2017 року чомусь зазначає, що боржниця, тобто позивачка, відсутня за місцем свого проживання.

Разом з тим, як вбачається з актів від 03 та 04 червня 2017 року понятим не було роз`яснено їхні права і обов`язки, більш того в акті від 04 червня 2017 року взагалі не зрозуміло хто поставив свої підписи в графі "поняті", оскільки після підписів не зазначено ні прізвища, ні імені по батькові.

Крім того, в оскаржуваних постановах державним виконавцем зазначено, що 08.06.2017 викликом державного виконавця для надання пояснення, щодо невиконання рішення суду позивачка не з`явилась. При цьому, жодних викликів на 08.06.2017 позивачці не надходило.

Також, перед тим як винести оскаржувані рішення державним виконавцем було надіслано позивачці повідомлення від 08.06.2017 про її виклик до державного виконавця на 14.06.2017 на 10 год. 00 хв. для вирішення питання про порушення справи про адміністративне правопорушення за невиконання рішення суду.

При цьому, дане повідомлення було надіслано державним виконавцем лише 13.06.2017 та отримано позивачкою 14.06.2017 після 13 год. 00 хв., а отже позивачка не могли з`явитись на 10 год. 00 хв. у той же день.

Таким чином, позивачка при винесенні державним виконавцем оскаржуваних постанов, була позбавлена останнім права надати будь які пояснення та докази на свою користь та скористатись правовою допомогою.

Київський окружний адміністративний суд 06.01.2020 постановив ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив справу до розгляду у судовому засіданні.

Також суд поновив позивачеві строк звернення до адміністративного суду з даним позовом.

Під час судового розгляду даної адміністративної справи ОСОБА_1 надала суду докази, а саме, копію свідоцтва про шлюб від 28.01.2020 НОМЕР_2 та копію паспорта громадянина України від 14.02.2020 НОМЕР_3, які свідчать про зміну нею прізвища на ОСОБА_1 .

Представник відповідача подав до суду письмовий відзив на позов, в якому він позовних вимог не визнав та просив відмовити у задоволенні позову (т. 1, а.с. 110-113).

Пояснив, що на виконанні у Рокитнянському районному відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального міністерства юстиції перебуває виконавче провадження АСВП №53807941 відкрите на підставі виконавчого листа від 26.04.2013 №375/372/16-ц, виданого Рокитнянським районним судом Київської області про зобов`язання ОСОБА_1 надавати ОСОБА_4 можливість приймати участь у вихованні сина та спілкуватися з сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також встановлено спосіб участі ОСОБА_4 у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 до досягнення дитиною 18-ти річного віку шляхом побачень без присутності матері ОСОБА_1 в першу та третю суботи та неділі місяця з 10:00 годин до 20:00 годин, обов`язкового побачення в день народження дитини на протязі 4 годин, а також 2 тижні влітку для проведення спільного відпочинку з дитиною за попереднім узгодженням періоду такого відпочинку між батьками за виключенням днів хвороби малолітнього ОСОБА_3 , якщо це підтверджується довідкою медичного (лікувального) закладу.

Державним виконавцем 05.05.2017 та 06.05.2017 проведено виїзд по місцю проживання ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 для проведення виконавчих дій, рішення суду ОСОБА_1 не виконано, була відсутня по місцю проживання, про що складено акт державного виконавця.

ОСОБА_1 15.05.2017 отримала постанову про відкриття виконавчого провадження та ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження, про що складено акт державного виконавця.

ОСОБА_1 дізналася про відкриття виконавчого провадження 13.05.2017 та 15.05.2017 також повідомлена державним виконавцем, в день виїзду державного виконавця по місцю її проживання для виконання рішення суду, про що особисто підписалася в акті державного виконавця.

Державним виконавцем 20.05.2017 та 21.05.2017 проведено повторний виїзд по місцю проживання ОСОБА_1 для проведення виконавчих дій. ОСОБА_1 не заперечувала, але дитина відмовилася проводити час з батьком, про що складено акт державного виконавця.

Так як, 03.06.2017 - це перша субота місяця, державним виконавцем проведено виїзд по місцю проживання ОСОБА_1 для проведення виконавчих дій, рішення суду не виконано, так як ОСОБА_1 відсутня без поважних причин, про що складено акт державного виконавця в присутності понятих.

Оскільки 04.06.2017 це перша неділя місяця, державним виконавцем проведено виїзд по місцю проживання ОСОБА_1 для проведення виконавчих дій, рішення суду не виконано, так як ОСОБА_1 відсутня без поважних причин, про що складено акт державного виконавця, в присутності понятих.

Державним виконавцем 08.06.2017 направлено ОСОБА_1 виклик на 14.06.2017 для надання пояснення щодо невиконання рішення суду 03.06.2017, 04.06.2017, на який боржниця не з`явилася, пояснення не надала.

Представник ОСОБА_1 вказує, що виклик від 08.06.2017 на 14.06.2017 ОСОБА_1 не отримувана. В матеріалах виконавчого провадження є повідомлення про те, що направлення від 13.06.2017 отримано 16.06.2017, однак ОСОБА_1 отримавши виклик так і не повідомила поважної причини невиконання рішення суду 03.06.2017 та 04.06.2017.

На думку відповідача, цей факт на винесення постанов про накладення штрафу за невиконання рішення суду не впливає, оскільки ОСОБА_1 знала про відкрите виконавче провадження, погодилася з його добровільним виконанням, та знаючи, що 03.06.2017 та 04.06.2017 тобто перша субота та неділя місяця необхідно надати дитину батьку ОСОБА_4 , без поважних на те причин рішення суду не виконала, а саме - була відсутня два дні за адресою місця проживання, що унеможливило виконати рішення суду.

Також, на думку відповідача, навіть, якщо допустити, що ОСОБА_1 не могла в силу якихось обставин бути присутньою по місцю проживання для виконання рішення суду, вона зобов`язана була б повідомити державного виконавця самостійно, а не через постійні виклики до державного виконавця.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що приблизно о 10-11 годині 03.06.2017 він разом з державним виконавцем та понятими приїхали до місця проживання позивачки, де також проживає їх спільний син, для того, щоб згідно встановленого судовим рішенням порядку та способу побачити свого сина. Вхідні ворота були замкнені, позивачка не вийшла. Наступного дня за таких же обставин він знову приїхав для зустрічі з сином, але зустрічі також не було, про що складено акт.

У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позові. Наполягали на тому, що рішенням Рокитнянського районного суду від 11.04.2019 у цивільній справі №375/1873/17 встановлено, у т.ч., що обставини на підставі яких прийнято оскаржувані постанови не знайшли свого підтвердження.

Представник відповідача, який є також третью особою - головний державний виконавець Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Бабенко Ольга Іванівна, у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Третя особа - Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Рокитнянської районної адміністрації у судову засідання не прибула, з клопотанням про відкладення засідання до суду не звертались.

Розглянувши позовну заяву, відзив відповідача на позов, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача та третьої особи - головного державного виконавця Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Бабенко Ольги Іванівни, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.

Рокитнянським районним судом Київської області 08.09.2016 ухвалено рішення у справі №375/372/16-ц, залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 09.03.2017, яким ОСОБА_1 зобов`язано надавати ОСОБА_4 можливість приймати участь у вихованні сина та спілкуванні з сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також зазначеним рішенням встановлено спосіб участі ОСОБА_4 у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку, шляхом побачень без присутності матері ОСОБА_1 в першу та третю суботи та неділі місяця з 10 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., обов`язкового побачення в день народження дитини протягом чотирьох годин, а також два тижні влітку для проведення спільного відпочинку з дитиною за попереднім узгодженням періоду такого відпочинку між батьками за виключенням днів хвороби малолітнього ОСОБА_3 , якщо це підтверджується довідкою медичного (лікувального) закладу. Визначено місце спілкування ОСОБА_4 з сином ОСОБА_3 за місцем проживання матері - ОСОБА_1 .

На підставі відповідної заяви ОСОБА_4 від 18.04.2017 та виконавчого листа Рокитнянського районного суду Київської області від 14.04.2017 у справі №375/372/16-ц головним державним виконавцем Бабенко О.І. 20.04.2017 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №53807941 (т. 2, а.с. 1-6).

В ході виконання виконавчого провадження ВП №53807941 державним виконавцем прийнято постанови від 15.06.2017, якими на позивачку накладено штраф у розмірі 1700,00 грн та 3400,00 грн за невиконання без поважних причин боржником рішення.

Вважаючи вказані постанови протиправними, позивачка звернулась до суду з позовом про їх оскарження.

Згідно з ст. 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII, тут і далі у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 63 Закону №1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 75 Закону №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З наявної в матеріалах справи копії акта державного виконавця від 15.05.2017 слідує, що ОСОБА_1 з`явилась до відділу о 11.00 год. 15.05.2017 та повідомила, що отримала постанову про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення зобов`язального характеру. Зобов`язалась рішення суду виконувати та не чинити перешкод у побаченні батька з сином (т. 2, а.с. 20).

Також, зі змісту розписки на відповідній заяві слідує, що 23.05.2017 ОСОБА_1 отримала копії матеріалів виконавчого провадження (т. 2, а.с. 23).

Отже, станом на 03 та 04 червня 2017 року позивачеві було відомо про те, що на виконанні Рокитнянського районного відділу ДВС перебуває зазначене виконавче провадження.

Доводи позивачки про те, що 03 та 04 червня 2017 року до її дому ОСОБА_4 та державний виконавець не з`являлись, а сама позивачка в години визначені для спілкування ОСОБА_4 зі своїм сином, знаходилась вдома судом оцінюються критично, оскільки жодним чином не підтверджуються.

Натомість, той факт, що 03.06.2017 (перша субота місяця) ОСОБА_1 була відсутня за місцем проживання та не надала можливості ОСОБА_4 зустрітись зі своїм сином у визначений рішенням суду спосіб підтверджується актом державного виконавця від 03.06.2017, який підписаний стягувачем та понятими (т. 2, а.с. 32).

Отже, висновки державного виконавця, які стали підставою для прийняття постанови від 15.06.2017 про накладення на позивачку штрафу у розмірі 1700,00 грн є обґрунтованими, а тому адміністративний позов в частині оскарження цієї постанови задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог в іншій частині, суд зазначає наступне.

Так, зміст абз. 2 ст. 75 Закону №1404-VIII вказує на те, що обов`язковою передумовою для накладення на боржника штрафу за повторне невиконання рішення є встановлення державним виконавцем нового строку для виконання рішення.

Крім того, згідно з розділом 14 ч. 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 "Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень", у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника та встановлює новий строк виконання. Постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилається боржнику.

Отже, після невиконання 03.06.2017 року боржником рішення державний виконавець був зобов`язаний встановити новий строк для виконання рішення та направити боржнику відповідну постанову.

Проте, відповідачем не надано суду доказів виконання вказаних вимог при прийнятті постанови від 15.06.2017 про накладення на позивачку штрафу у розмірі 3 400 грн.

Такий висновок суду обґрунтовується і тим, що обидві оскаржувані постанови прийняті державним виконавцем в один день.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова від 15.06.2017 про накладення на позивачку штрафу у розмірі 3400 грн є протиправною та підлягає скасуванню, а тому у цій частині адміністративний позов підлягає задоволенню.

Доводи представника позивача про те, що рішенням Рокитнянського районного суду від 11.04.2019 у справі №375/1873/17 встановлено відсутність обставин невиконання позивачем рішення суду у справі №375/372/16-ц судом оцінюються критично.

Так, ч.ч. 4, 7 ст. 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Дослідивши зміст рішення Рокитнянського районного суду від 11.04.2019 у справі №375/1873/17 суд зазначає, що предметом її розгляду була, зокрема, передача дитини тому з батьків, який проживає окремо (т. 2, а.с. 121-131).

Відповідно, при прийнятті рішення у справі №375/1873/17, судом надавалась оцінка доказам та обставинам з точки зору наявності підстав для передачі позивача малолітнього сина та, в першу чергу, захисту прав та інтересів дитини.

Натомість, предметом оскарження у даній адміністративній справі є постанови державного виконавця про накладення на боржника штрафів за невиконання рішення, що зумовлює надання судом оцінки доказам з точки зору дотримання саме державним виконавцем вимог закону, а тому оцінка, надана судом фактам при розгляді справи №375/1873/17 не є обов`язковою для суду при розгляді даної справи.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" Суд зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 зазначеної статті, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Нормами ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду з даним позовом позивачкою сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, позивачці підлягають відшкодуванню судові витрати пропорційно заявлених позовних вимог, а саме - у сумі 384,20 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Бабенко Ольги Іванівни від 15.06.2017 №ВП 53807941 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у сумі 3 400 грн.

У задоволення решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) (09600, Київська обл., смт. Рокитне, вул. Першотравнева, 4, код ЄДРПОУ 35013495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 384 (триста вісімдесят чотири) грн 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки, визначені цим рішенням, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Басай О.В.