Рішення № 90232691, 06.07.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2020 року м. Київ № 320/5373/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування пункту наказу, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на службі, виплати середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд (з урахуванням уточнених позовних вимог):

- визнати протиправними та скасувати пункт 1 Наказу № 2091 від 24 вересня 2019 р. Головного управління Національної поліції у Київський області про накладання дисциплінарних стягнень в частині ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати Наказ № 505 о/с від 30 вересня 2019 р. по особовому складу Головного управління Національної поліції у Київський області про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ;

- поновити на службі в поліції на посаді начальника сектора реагування патрульної поліції №4 Вишнівського ВП Києво-Святошинського ВП Головного управління Національної поліції у Київський області ОСОБА_1 з 30 вересня 2019 р.;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на службі в поліції на посаді начальника сектора реагування патрульної поліції № 4 Вишнівського ВП Києво-Святошинськош ВП Головного управління Національної поліції у Київський області ОСОБА_1 з 30 вересня 2019 р.;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції у Київський області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за всі місяці вимушеного прогулу;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середньомісячного грошового забезпечення за всі місяці вимушеного прогулу - в розмірі одного місячного грошового забезпечення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходив службу в органах Національної поліції на посаді начальника сектора реагування патрульної поліції №4 Вишнівського ВП Києво-Святошинського ВП Головного управління Національної поліції у Київський області. Наказом відповідача № 505 о/с від 30 вересня 2019 р. позивача звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби). Звертає увагу суду, що підстави для звільнення позивача відсутні та жодними доказами не підтверджені. Позивач вважає, що за таких обставин ці накази є незаконними і порушують його права, а тому підлягають скасуванню. Позивач просив задовольнити позовні вимоги та поновити його на посаді в Національної поліції України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 8 жовтня 2019 р. відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання.

5 листопада 2019 р. від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити у повному обсязі. Стверджує, що позивачем вчинено порушення, за які його звільнено зі служби, відповідач діяв в межах визначених повноважень, а тому оскаржувані накази є правомірними і підстави для їх скасування відсутні.

15 листопада 2019 р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Стверджує, що представник позивача ніяким чином не спростував викладені обставини в позовній заяві. Вважає, що відповідач діяв протиправно та з порушенням вимог чинного законодавства виносячи оскаржувані накази. У подальших поясненнях позивач додатково зауважив, що автомобіль було зупинено не позивачем, а іншим поліцейським, що позивач не входив до складу патруля, а був відповідальним по підрозділу, зазначених у спірному наказі вимог до форми і екіпіровки відповідального не визначалося, відповідач не видав на час несення чергування відеореєстратор та бронежилет, тому позивач не може нести за це відповідальність, а твердження про нещирість під час службового розслідування є загальною фразою і не містить конкретних фактів порушень.

24 березня 2020 р. до суду від позивача надійшла заява про подальший розгляд справи без участі позивача та його представника. У цій заяві повідомив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі. 27 березня 2020 р. до суду від представника відповідача надійшла заява про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв`язку з поданими клопотаннями сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження протокольною ухвалою суду від 30 березня 2020 р. на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України вирішено здійснювати судовий розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

18 травня 2018 р. наказом відповідача № 268 о/с по особовому складу капітана поліції ОСОБА_1 призначено начальником сектору реагування патрульної поліції № 4 Вишнівського відділення поліції Києво-Святошинського відділу поліції, установивши йому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 посадовий оклад у розмірі 2950 грн., та звільнивши з посади начальника сектору реагування патрульної поліції № 1 цього ж відділу поліції.

19 вересня 2019 р. до відповідача надійшла інформація про те, що працівниками УІОС ДКЗ Національної поліції України було задокументовано факт можливого отримання неправомірної вигоди начальником сектору реагування патрульної поліції № 4 Вишнівського ВП Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області капітаном поліції ОСОБА_1, інспектором сектору реагування патрульної поліції № 1 Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області лейтенантом поліції ОСОБА_3 та поліцейським сектору реагування патрульної поліції № 4 Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області старшим сержантом поліції ОСОБА_5

Ця подія зареєстрована до ЖЄО Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області за № 45872 від 19 вересня 2019 р.

20 вересня 2019 р. відповідачем видано наказ № 2052, яким призначене службове розслідування за фактом можливого отримання неправомірної грошової вигоди працівниками сектору реагування патрульної поліції Києво-Святошинського району ВП ГУНП в Київській області від громадянина ОСОБА_2

23 вересня 2019 відповідачем складено висновок службового розслідування за фактом можливого отримання неправомірної грошової вигоди працівниками СРПП Києво-Святошиснького ВП ГУНП в Київській області від громадянина ОСОБА_2 .

За висновками службового розслідування встановлено, що 19 вересня 2019 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - водій на службовому автомобілі марки «Toyota Prius» номерний знак НОМЕР_1 (на синьому фоні) заступили на службу по здійсненню превентивних заходів та дотримання Правил дорожнього руху та законності на території Києво-Святошинського району Київської області.

Цього ж дня відповідно до наказу Національної поліції України від 17 вересня 2019 р. № 927 «Про проведення відпрацювання органів та підрозділів Національної поліції України» мобільною групою УОІС ДКЗ Національної поліції України здійснено перевірку організації несення служби окремими нарядами поліції на території Києво-Святошинського району Київської області. Під час цієї перевірки працівниками УІОС ДКЗ Національної поліції України виявлено групу реагування патрульної поліції Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області у складі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які на службовому автомобілі марки «Toyota Prius» номерний знак НОМЕР_1 здійснювали превентивні заходи у м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області.

Зазначеними працівниками по вул. Київській у м. Вишневе було здійснено зупинку автомобіля марки «Mercedes» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням гр. ОСОБА_2 , який після спілкування з поліцейськими сів до свого автомобіля та поїхав.

Працівниками УІОС ДКЗ Національної поліції України було здійснено зупинку ОСОБА_2 , який повідомив, що надав ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 3000 гривень, купюрами 500 грн. - 2 шт. та 200 грн. - 10 шт., за не притягнення його до відповідальності за підробку «VIN-коду» у належному йому на праві користування автомобілі «Mercedes» номер НОМЕР_2 . Після цього наряд групи реагування патрульної поліції Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області працівниками УІОС ДКЗ НП України було виявлено та обмежено у пересуванні на АЗС «KLO» за адресою: вул. Київська, 11-А, м. Вишневе, Києво-Святотошинського району, Київської області.

На місце події працівниками УІОС ДКЗ НП України з метою проведення всіх необхідних першочергових слідчих дій було викликано працівників Київського обласного управління ДВБ НП України, слідчо-оперативну групу та керівництво Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області.

Під час проведення огляду службового автомобіля марки «Toyota Prius» і особистого огляду ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зазначених грошових коштів виявлено не було. Автомобіль «Mercedes» номерний знак НОМЕР_2 направлено до Територіального сервісного центру № 3246 для перевірки факту підробки «VIN-коду».

Під час зазначеної події ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перебували на службі, у однострої, з вогнепальною зброєю.

У ході проведення службового розслідування громадянин ОСОБА_2 надав пояснення, в яких підтвердив факт надання неправомірної вигоди працівникам поліції у розмірі 3000 грн. Під час надання пояснення ОСОБА_2 надав фотознімки працівника поліції, якому надав неправомірну грошову вигоду. На фото зображено ОСОБА_2 , який з його слів передає грошові кошти ОСОБА_1 . Опитана сестра ОСОБА_2 - громадянка ОСОБА_6 підтвердила, що саме вона здійснювала фотографування ОСОБА_2 , який поніс грошові кошти поліцейським.

У ході службового розслідування у своїх поясненнях ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 підтвердили наявність підстав для зупинки автомобіля ОСОБА_2 та заперечили факт отримання він нього неправомірної вигоди.

Службовим розслідуванням також встановлено, що під час спілкування зазначених поліцейських із ОСОБА_2 відеозапис на їх нагрудні камери не проводився, будь-які матеріли ними не складалися, відповідні відомості про зупинку автомобіля не робилися. ОСОБА_1 та ОСОБА_7 перебували без бронежилетів, без головних уборів, чим порушили вимоги пункту 12 розділу XIII Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України.

Про обставини події було негайно повідомлено керівництво ДКЗ, ДВБ Національної поліції України.

Службовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 отримав під особистий підпис службовий планшет та нагрудну камеру, яка за весь час роботи наряду не вмикалась, чим було порушено вимоги пунктів 5 та 6 розділу 2 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України 18 грудня 2018 року № 1026, «включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).

24 вересня 2019 р. за результатами службового розслідування відповідачем видано наказ №2091 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області».

Відповідно до пункту 1 цього наказу за порушення службової дисципліни, яке виявилось у порушенні вимог статті 3, пункту 1 статті 8, пункту 3 статті 11, підпункту 1, 2 та 3 пункту 1 статті 18, статей 35 та 64 Закону України «Про національну поліцію», статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України», затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 р. за №2337-VIII, правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 9 листопада 2016 р. № 1179, пунктів 5 та 6 розділу Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України 18 грудня 2018 р. № 1026, пункту 12 розділу ХІІІ Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 16 лютого 2018 р. № 111, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 березня 2018 р. за № 371/31823, що виразилося у незаконній зупинці автомобіля марки «Mercedes», номерний знак НОМЕР_2 , перебування на чергуванні без засобів індивідуального захисту (бронежилета), перебування на чергуванні із виключеним портативним відеореєстратором, проявленим нещирості під час проведення службового розслідування, начальника сектора реагування патрульної поліції № 4 Вишнівського ВП Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

30 вересня 2019 р. наказом відповідача № 505 о/с (по особовому складу) капітана поліції ОСОБА_1, начальника сектору реагування патрульної поліції № 4 Вишнівського відділення поліції Києво-Святошинського відділу поліції звільнено зі служби за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Не погоджуючись з оскаржуваними наказами щодо звільнення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) та КЗпП України.

Вимогами ст. 3 Закону № 580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 18 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Статтею 1 Закону № 580-VIII визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону № 580-VIII службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Вимогами ст. 5 Закону № 580-VIII встановлено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно зі ст. 14 Закону № 3460-IV з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Наказом МВС від 9 листопада 2016 року № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (Правила № 1179), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Абзацом 2 пункту 1 розділу 1 Правил № 1179 передбачено, що ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Відповідно до вимог пунктів 1, 3 розділу 4 Правил № 1179 поліцейський виконує свої службові обов`язки в тісній співпраці та взаємодії з населенням, територіальними громадами та громадськими об`єднаннями на засадах партнерства і спрямовує свою діяльність на задоволення їхніх потреб. За будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

Відповідно до вимог частини 1 статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Частиною 2 статті 19 Закону № 580-VIII встановлено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» від 15 березня 2018 року №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут Національної поліції України).

Відповідно до вимог статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Згідно з вимогами частини 1 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (частина 2 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Відповідно до вимог частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Частинами першою-четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою (частина 6 статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (частина 10 статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Суд зазначає, що до позивача застосовано найсуворіший вид дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, у зв`язку з чим службове розслідування повинно встановити наявність підстав для такого стягнення.

Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування.

За рішенням керівника, який призначив службове розслідування, розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією у відкритому засіданні. У такому разі поліцейський, який притягається до відповідальності, у письмовій формі не пізніше ніж за три дні повідомляється про час, дату та місце розгляду справи дисциплінарною комісією (частина 10 статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2018 року №893, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за №1355/32807 (далі - Порядок №893).

Відповідно до вимог пункту першого розділу ІІ Порядку №893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків (пункт перший розділу V Порядку №893).

Згідно з вимогами пунктами 1 та 2 розділу VI Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Отже, об`єктивне службове розслідування обов`язково повинно передувати звільненню, якщо поліцейського звільняють у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Службове розслідування має бути проведене із збиранням, перевіркою та оцінкою матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку.

Частиною 1 статті 77 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Надаючи правової оцінки наявним у справі доказам, а також аргументам сторін, суд зазначає про таке.

24 вересня 2019 р. за результатами службового розслідування відповідачем видано спірний наказ № 2091 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області». Судом встановлено, що в описовій частині наказу не зазначено ні жодних обставин вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення, ні жодних конкретних підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

При цьому суд бере до уваги, що в описовій частині цього наказу зазначалося про надходження інформації про те, що працівниками УОІС ДКЗ Національної поліції України задокументовано факт отримання можливої неправомірної вигоди позивачем та іншими працівниками поліції, тоді як фактично цим наказом позивача притягнуто до відповідальності не за отримання неправомірної вигоди (з якого починалося службове розслідування), а за незаконну зупинку автомобіля «Mercedes» номерний знак НОМЕР_2 , за перебування на чергуванні без засобів індивідуального захисту (бронежилета), за перебування на чергуванні із виключеним портативним відеореєстратором та за прояв нещирості під час проведення службового розслідування.

Судом встановлено, що кримінальне провадження за фактом отримання неправомірної вигоди поліцейськими не порушувалося і матеріали щодо вказаної події до відповідних компетентних органів від ГУ НП в Київській області не направлялися.

Суд бере до уваги, що інші поліцейські, які входили до складу патруля, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , за повідомленням відповідача зі служби в поліції не звільнені, кримінальне провадження щодо них не відкрито, їх притягнуто до менш суворих, ніж у позивача, видів дисциплінарної відповідальності.

Суд враховує, що незважаючи на зазначення в описовій частині спірного наказу про можливий факт отримання неправомірної вигоди, саме цей факт не було зазначено підставою для звільнення позивача.

Як встановлено судом, у спірному наказі надано чіткий опис порушень, які вчинив позивач: 1) порушення, що виразилося у незаконній зупинці автомобіля марки «Mercedes», номерний знак НОМЕР_2 , 2) перебування на чергуванні без засобів індивідуального захисту (бронежилета), 3) перебування на чергуванні із виключеним портативним відеореєстратором, 4) прояв нещирості під час проведення службового розслідування.

Щодо незаконної зупинки автомобіля марки «Mercedes» номерний знак № НОМЕР_2 судом встановлено наступне.

19 вересня 2019 р. відповідно до Книги нарядів Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - водій заступили на службу по здійсненню превентивних заходів та дотримання Правил дорожнього руху та законності на території Києво-Святошинського району Київської області.

Службовим розслідуванням встановлено, що автомобіль марки «Mercedes» номерний знак НОМЕР_2 зупинив патрульний поліцейський ОСОБА_4 , оскільки за даними перевірки номеру автомобіля визначив відсутність страхового поліса. У подальшому ним був оглянутий автомобіль та визначено значну потертість «VIN-кода». Водію було повідомлено, що за таких обставини автомобіль буде вилучатися з постановкою на штраф-площадку.

Це означає, що зупинку автомобіля здійснив ОСОБА_4 , який входив до складу патруля. При цьому позивач не входив до складу патруля, а був відповідальним по територіальному підрозділу поліції. Факт здійснення зупинки автомобіля саме ОСОБА_4 встановлено службовим розслідуванням і цей факт відповідач не заперечує. При цьому поліцейські ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не були підлеглими позивача в повсякденній діяльності.

За таких обставин суд визнає, що висновки службового розслідування в цій частині, які покладено в основу спірного наказу, щодо незаконної зупинки автомобіля марки «Mercedes» номерний знак № НОМЕР_2 не мають відношення до позивача, а стосуються іншої особи - ОСОБА_4 , отже є помилковими і не можуть бути зазначені в наказі як підстава для звільнення позивача.

Щодо перебування позивача на чергуванні без засобів індивідуального захисту (бронежилету) та перебування позивача на чергуванні із виключеним портативним відеореєстратором, суд бере до уваги наступне.

Судом встановлено, що позивач не є особою, яка входила до складу патруля. Позивач був відповідальним по підрозділу, з обсягом службових обов`язків відповідальної особи, діяльність якої не потребує носіння відеореєстратора та бронежилета.

Службовим розслідуванням встановлено, що відеореєстратор на час чергування в патрулі від органу поліції отримував лише поліцейський ОСОБА_4 . Службовим розслідуванням не встановлено факт видачі позивачу на час чергування відеореєстратора чи бронежилета та не встановлено обов`язку позивача як відповідального по підрозділу отримати відеореєстратор та бронежилет. Отже, відповідачем не забезпечено позивача вказаним спорядженням та технічними засобами, що унеможливлює визнання за ним порушення обов`язку щодо їх використання.

Крім того, відповідачем на обґрунтування своєї позиції щодо вчинених позивачем порушень не наведено норми нормативно-правового акта, які б визначили відповідальній особі саме таку екіпіровку для носіння під час служби. Суд наголошує, що позивач не входив до складу патруля. За таких обставин суд визнає, що висновки службового розслідування в цій частині, які покладено в основу спірного наказу, щодо відсутності бронежилета, відеореєстратора є помилковими і не можуть бути зазначені та використані в наказі як підстава для звільнення позивача.

Щодо прояву нещирості під час проведення службового розслідування, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 63 Конституції України особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Судом враховано, що у ході службового розслідування позивачем надано пояснення, відомості про ухилення позивача від проведення службового розслідування чи вчинення дій, які б свідчили про намагання зашкодити його проведенню, у справі відсутні і відповідачем такі дії не доведені.

Використані у службовому розслідуванні та у спірному наказі фрази про нещирість позивача під час проведення службового розслідування є занадто загальними, не містять посилання на жоден конкретний факт. Суд зауважує, що таке використання загальних фраз свідчить про недоведеність наведених тверджень, а тому ці висновки відповідача ґрунтуються лише на припущеннях і з цих підстав до уваги взяті бути не можуть.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що жоден факт, покладений в основу спірного наказу, при його дослідженні судом не був підтверджений.

Судом встановлено, що у висновку службового розслідування вказано про порушення вимог статті 3, пункту 1 статті 8, пункту 3 статті 11, підпункту 1, 2 та 3 пункту 1 статті 18, статей 35 та 64 Закону України «Про національну поліцію», статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України», затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 р. за № 2337-VIII, правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 9 листопада 2016 р. № 1179, пунктів 5 та 6 розділу Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України 18 грудня 2018 р. № 1026, пункту 12 розділу ХІІІ Інструкції з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 16 лютого 2018 р. № 111, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 березня 2018 р. за № 371/31823, однак конкретно не зазначено, як саме позивачем порушено вказані норми законодавства.

Суд погоджується з твердженнями позивача про те, що за наслідками службового розслідування ні у висновку, ні у спірних наказах не вказано про відповідність запропонованого дисциплінарного стягнення характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини позивача, не встановлено факт вчинення дисциплінарного проступку, не враховано характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку позивача та його ставлення до виконання посадових обов`язків. Всі ці обставини залишилися поза увагою осіб, які проводили розслідування.

Судом встановлено, що у спірних наказах не вказано жодного конкретного факту неналежного виконання обов`язків позивачем, не надано юридичної кваліфікації його дій чи бездіяльності та наслідків цього. Відсутнє таке зазначення і у висновку службового розслідування. Службовим розслідуванням взагалі не враховано, що позивач був відповідальним, не встановлено ні коло його повноважень та обов`язків, ні того факту, що йому не видавалися бронежилет та відореєстратор.

Тому суд погоджується з твердженнями позивача про необґрунтованість, поверховість і хибність висновків цього службового розслідування, та як наслідок, про протиправність прийнятих на його підставі спірних наказів.

Суд також зазначає, що оскільки висновок службового розслідування та прийнятий на його підставі наказ від 24 вересня 2019 р. № 2091 про притягнення до дисциплінарної відповідальності тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби, таке рішення, незалежно від форми його оформлення, повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

Зазначене вбачається також і з огляду на те, що ст. 13 Дисциплінарного статуту, передбачено 8 видів дисциплінарних стягнень, останній і найтяжчим з яких є звільнення з поліції. Частиною 3 ст.19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Звільнення із служби в поліції, як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Так, дійсно визначення виду стягнення належить до дискреційних повноважень, однак таке рішення повинно бути певним чином обґрунтовано.

Із урахування наведеного суд вважає, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування пункту 1 Наказу № 2091 від 24 вересня 2019 р. Головного управління Національної поліції у Київський області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області» в частині ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування Наказу № 505 о/с від 30 вересня 2019 р. по особовому складу Головного управління Національної поліції у Київський області про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Наказ № 505 о/с від 30 вересня 2019 р. по особовому складу Головного управління Національної поліції у Київський області про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 був прийнятий на реалізацію наказу відповідача від 24 вересня 2019 р. № 2091 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області».

Оскільки судом встановлено протиправність та скасовано пункт 1 наказ відповідача від 24 вересня 2019 р. № 2091 в частині, яка стосується позивача, то наказ № 505 о/с від 30 вересня 2019 р. по особовому складу Головного управління Національної поліції у Київський області про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 є необґрунтованим та підлягає скасуванню як похідна вимога.

Щодо поновлення на службі в поліції на посаді начальника сектора реагування патрульної поліції №4 Вишнівського ВП Києво-Святошинського ВП Головного управління Національної поліції у Київський області ОСОБА_1 (РНКОПП - НОМЕР_3 ) з 30 вересня 2019 р., суд зазначає наступне.

Ураховуючи протиправність звільнення позивача зі служби в поліції внаслідок безпідставного притягнення до дисциплінарної відповідальності позивач підлягає поновленню на службі в поліції на займаній ним перед звільненням посаді начальника сектора реагування патрульної поліції №4 Вишнівського ВП Києво-Святошинського ВП Головного управління Національної поліції у Київський області.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На думку суду, належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача є поновлення позивача на посаді, з якої його було незаконно звільнено, тобто на посаді начальника сектора реагування патрульної поліції №4 Вишнівського ВП Києво-Святошинського ВП Головного управління Національної поліції у Київський області.

Визначаючись щодо дати, з якої позивача має бути поновлено на посаді, суд зазначає таке. Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 30 вересня 2019 року №505 о/с позивача з 30 вересня 2019 року звільнено зі служби в поліції. Беручи до уваги, що день звільнення вважається останнім днем служби, суд вважає, що позивач підлягає поновленню на раніше займаній посаді з дня, наступного за днем звільнення позивача зі служби в поліції, тобто з 1 жовтня 2019 року.

Щодо позовних вимог про допущення негайного виконання рішення суду в частині поновлення на службі в поліції на посаді начальника сектора реагування патрульної поліції № 4 Вишнівського ВП Києво-Святошинськош ВП Головного управління Національної поліції у Київський області ОСОБА_1 з 30 вересня 2019 р., суд зазначає наступне.

Вимогами п. 3 ч.1 ст. 256 КАС України передбачено, що негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність звернення постанови суду до негайного виконання в частині поновлення на службі в поліції на посаді начальника сектора реагування патрульної поліції № 4 Вишнівського ВП Києво-Святошинськош ВП Головного управління Національної поліції у Київський області ОСОБА_1 з 1 жовтня 2019 р.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Головне управління Національної поліції у Київський області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за всі місяці вимушеного прогулу, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Оскільки нормами Закону України «Про Національну поліцію» не врегульовані питання процедури поновлення на посаді поліцейських, звільнення яких визнано судом незаконним, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України.

Згідно з вимогами ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

11 листопада 2015 року Кабінетом міністрів України прийнято постанову №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Даною постановою встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Середній заробіток працівника згідно з ч.1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відповідно до вимог абз.3 п.2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Абзацом 3 пункту 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Згідно з п.5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абз.1 п.8 цього Порядку середньоденна (середньо година) заробітна плата працівника.

Відповідно до вимог абз.1 п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат, працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 Порядку).

Відповідно до довідки про доходи позивача, виданої відповідачем, грошове забезпечення за останні два календарні місяці перед звільненням позивача, за липень 2019 року (12 922 грн. 91 коп.) та серпень 2019 року (12 922 грн. 95 коп).

Суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Національної поліції у Київський області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з першого жовтня 2019 р. по дату фактичного поновлення на посаді.

Щодо позовної вимоги про допущення негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь позивача середньомісячного грошового забезпечення за всі місяці вимушеного прогулу - в розмірі одного місячного грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Суд враховує, що вказаним рішенням суду було поновлено позивача на посаді та зобов`язано відповідача здійснити виплату середньомісячного грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

За таких обставин відповідач повинен допустити негайне виконання рішення суду в частині нарахування і виплати позивачу середньомісячного грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу - в межах одного місячного грошового забезпечення.

Суд зазначає, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Підстави для вирішення у цій справі питання щодо розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати пункт 1 Наказу № 2091 від 24 вересня 2019 р. Головного управління Національної поліції у Київський області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області» в частині, яка стосується ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати Наказ № 505 о/с від 30 вересня 2019 р. по особовому складу Головного управління Національної поліції у Київський області про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 .

Поновити на службі в поліції на посаді начальника сектора реагування патрульної поліції №4 Вишнівського ВП Києво-Святошинського ВП Головного управління Національної поліції у Київський області ОСОБА_1 (РНКОПП - НОМЕР_3 ) з 1 жовтня 2019 р.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на службі в поліції на посаді начальника сектора реагування патрульної поліції № 4 Вишнівського ВП Києво-Святошинськош ВП Головного управління Національної поліції у Київський області ОСОБА_1 (РНКОПП - НОМЕР_3 ) з 1 жовтня 2019 р.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Київський області (код ЄДРПОУ - 40108616) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНКОПП - НОМЕР_3 ) середньомісячне грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу з першого жовтня 2019 р. по дату фактичного поновлення на посаді.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 (РНКОПП - НОМЕР_3 ) середньомісячного грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу - в межах суми одного місячного грошового забезпечення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку - НОМЕР_3 .

Відповідач - Головне управління Національної поліції в Київській області, адреса: вул. Володимирська, буд. 15, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ - 40108616.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду - 6 липня 2020 р.