Рішення № 90232663, 30.06.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2020 року справа № 320/5014/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві , Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 09.09.2016 №5171-1305.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме: надати копію усіх заповнених сторінок паспорта громадянина України ОСОБА_1 та уточнену позовну заяву, в якій чітко визначити відповідача у справі або уточнити зміст прохальної частини позовної заяви відповідно до числа відповідачів у справі.

07.10.2019 на адресу суду надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач визначив відповідача у справі ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві, та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 09.09.2016 №5171-1305.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14.09.2016 його представникові було вручено податкове повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 09.06.2016 № 5171-1305. Вважає податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки позивач протягом 2016 року не користувався і не мав права користування жодною земельною ділянкою у м. Києві, а тому не мав податкових зобов`язань стосовно плати за землю з огляду на наступне: об`єктом оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; підставою для нарахування є дані державного земельного кадастру; власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування; право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідач позов не визнав, подав до Київського окружного адміністративного суду відзив (а.с. 26-29), у якому зазначив, що позивачу на праві власності належала 1/2 частина об`єкта незавершеного будівництва-нежилі приміщення (в літері Ш), загальною площею 7745,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, б. 1 на підставі договору встановлення часток в об`єкті незавершеного будівництва-нежилі приміщення від 05.02.2016 № 157.

При розрахунку земельного податку позивача контролюючим органом було використано Витяг з бази даних ПК "Кадастр", станом на 27.01.2016, наданий Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради.

Відповідач наполягає на наявності у позивача обов`язку зі сплати земельного податку незалежно від реєстрації права власності або користування земельною ділянкою під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК перед нормами інших актів у разі їх суперечності, закріпленого у п. 5.2 ст. 5 Податкового кодексу України. А тому обов`язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 відкрито провадження в адміністративній справі № 320/5014/19, розпочато підготовку справи до судового розгляду, призначено підготовче засідання, витребувано докази від відповідача, встановлено строк для подання відзиву.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для надання відповіді на відзив, відповідачу - 5-денний строк з дня отримання відповіді на відзив на позовну заяву для надання заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів, відкладено підготовче засідання на 05.12.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 замінено відповідача у даній справі - ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві на правонаступника - Головне управління ДФС у м. Києві.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 витребувано докази у справі від відповідача, зупинено провадження в адміністративній справі №320/5014/19 у зв`язку з витребуванням доказів у справі - до 28 січня 2020 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 поновлено провадження в адміністративній справі №320/5014/19.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 замінено відповідача у даній справі - Головне управління ДФС у м. Києві на його правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 13.02.2020.

До Київського окружного адміністративного суду 28.01.2020 надійшло клопотання позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с. 111).

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Приймаючи до уваги подане позивачем клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, у витребуванні додаткових доказів суд прийшов до висновку здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Протокольною ухвалою суду від 13.02.2020 постановлено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_2, виданий 06.02.2017, орган видачі - 3247 (а.с.19).

Місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить Витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання № 3247-273752-2017, виданий Фастівським районним відділом Управління ДМС України в Київській області 09.02.2017 (а.с. 20).

Судом встановлено, що 23.04.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "K-TRADE" (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевельовою В.М. та зареєстрований за № 615 (а.с. 69-72).

Відповідно до п. 1 Договору купівлі-продажу Продавець зобов`язується передати (продати) у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти (купити) та оплатити на нижчевикладених умовах об`єкт незавершеного будівництва-нежилі приміщення (в літері Ш), загальною площею 7745,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з п. 3 Договору купівлі-продажу, об`єкт незавершеного будівництва-нежилі приміщення розташовані на земельній ділянці площею 0,41049 га, кадастровий № 62:068:194.

Судом встановлено, що 05.02.2016 між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір встановлення часток в об`єкті незавершеного будівництва-нежилі приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевельовою В.М. та зареєстрований за № 157 (далі - Договір встановлення часток) (а.с. 38-39).

Згідно з п. 2 Договору встановлення часток, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час шлюбу за спільні кошти набули в спільну сумісну власність об`єкт незавершеного будівництва-нежилі приміщення (в літері Ш), загальною площею 7745,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з п. 4 Договору встановлення часток, за цим договором відповідно до ст.ст. 368, 372 Цивільного кодексу України та ст. 69 Сімейного кодексу України сторони встановлюють наступні частки у набутий в їхньому шлюбі за спільні кошти об`єкт незавершеного будівництва-нежилі приміщення (в літері Ш), загальною площею 7745,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2: 1 /2 частина об`єкта незавершеного будівництва-нежилі приміщення - ОСОБА_1 ; 1/2 частина об`єкта незавершеного будівництва - ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що 05.02.2016 між позивачем ОСОБА_1 (Дарувальник) та ОСОБА_2 (Обдаровувана) було укладено Договір дарування 1/2 частини об`єкта незавершеного будівництва-нежилі приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевельовою В.М. та зареєстрований за № 158 (далі - Договір дарування) (а.с. 35-37).

Відповідно до пункту 1.1. Договору дарування, Дарувальник подарував дружині, а Обдаровувана прийняла в дар в особисту приватну власність належну Дарувальнику 1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва-нежилі приміщення (в літері Ш), загальною площею 7745,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до п. 4 Договору дарування, об`єкт незавершеного будівництва-нежилі приміщення розташовані на земельній ділянці площею 0,41049 га, кадастровий № 62:068:194.

Головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування податку на землю з фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у м. Києві Тараном Русланом Сергійовичем проведена камеральна перевірка щодо дотримання вимог чинного законодавства в частині своєчасної сплати до бюджету плати за землю з фізичних осіб платника податку ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Результати перевірки викладені в Акті про результати камеральної перевірки своєчасності сплати до бюджету земельного податку з фізичних осіб платника податку ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 від 18.07.2019 № 1034/26-15-13-05/НОМЕР_1 (а.с. 8-10).

За результатами перевірки встановлено порушення п. 287.5 ст. 287 Податкового кодексу України, а саме, несвоєчасна сплата плати за землю з фізичних осіб (код бюджетної класифікації податку 18010700 Земельний податок з фізичних осіб), відповідальність в частині своєчасності плати за землю передбачена п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України

Згідно додатку до Акту перевірки, кількість днів прострочення становить 46 днів; сума заборгованості 19144,20 грн.; сума штрафних санкцій 3828,84 грн. (а.с. 11) .

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 09.09.2016 № 5171-1305 нараховано ОСОБА_1 земельний податок з фізичних осіб за податковий період 2016 рік у розмірі 25931,76 грн. (а.с. 5).

Згідно Розрахунку податкового зобов`язання по сплаті земельного податку на 2016 рік за період з 01.01.2016 по 04.02.2016: площа земельної ділянки становить 4104,9 кв.м.; економіко-планувальна зона 508; базова вартість 1 кв.м. землі (грн/кв.м.) 734,51 грн.; коефіцієнт функціонального використання землі 2,5; узагальнюючий локальний коефіцієнт 0,67; коефіцієнт індексації грошової оцінки 1,249; 1,433; нормативна грошова оцінка земельної ділянки (грн.) 9039069,67 грн.; ставка податку 3%; сума податку на 2016 рік (за період 01.01.2016 по 04.02.2016) становить 9039069,67 грн.*3%*35/366 днів = 25931,76 грн. (а.с. 33).

Згідно з Витягу з бази даних ПК "Кадастр" по фізичним особам станом на 27.01.2016 (ділянки, право користування по яким не оформлене) ОСОБА_1 є землекористувачем земельної ділянки площею 0,4105 з кадастровим № 62:068:194 (а.с. 41).

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За приписами пп. 14.1.72 та 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Положеннями підпунктів 271.1.1, 271.1.2 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 287.8 статті 287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статті 58 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

У підпункті 14.1.72 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України закріплено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

На підставі викладених норм суд зазначає, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України установлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до статей 125 та 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, фізична особа-власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

В той же час базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (підпункт 271.1 статті 271 Податкового кодексу України). При цьому, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 Податкового кодексу України).

При вирішенні питання правомірності визначення позивачу грошового зобов`язання із земельного податку необхідним є встановлення факту використання контролюючим органом офіційних відомостей при здійсненні розрахунку такого зобов`язання.

Відповідач посилається на те, що розрахунок земельного податку проводився ним з врахуванням вимог п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України, відповідно до інформації, зазначеної у базі даних ПК "Кадастр" по фізичним особам, відповідно до відомостей якої станом на 27.01.2016 ОСОБА_1 є землекористувачем земельної ділянки (право користування по якій не оформлене) площею 0,4105 з кадастровим № 62:068:194.

Пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України установлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно з частиною 1 статті 193 Земельного кодексу України, державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

За приписами норм ст.ст.15, 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07 липня 2011 №3613-VI), до Державного земельного кадастру включаються цілий ряд відомостей про земельні ділянки, зокрема: кадастровий номер; місце розташування; площа; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; нормативна грошова оцінка, а також інформацію про її власників (користувачів), зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Такі відомості внесені до Державного земельного кадастру є офіційними).

Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З контексту наведених правових норм можна дійти висновку, що нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючим органом на підставі даних державного земельного кадастру та з використанням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку.

Статтями 1, 18 Закону України від 11.12.03 №1378-IV «Про оцінку земель» (далі - Закон №1378-IV) установлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, проводиться незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій». За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація.

Відповідно до ст.ст.15, 20, 23 Закону №1378-IV підставою для проведення оцінки земель, у тому числі нормативної грошової оцінки земельних ділянок, є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Виготовлена технічна документація нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), відповідно до п.1 Положення про зазначений орган, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15.

Згідно з п.21 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.95р. №213, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.

Таким чином, належним джерелом даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки є саме витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який виданий територіальним органом Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки, або в силу норми ст. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр», - відомості з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку станом на відповідну дату. При цьому, безпосередньо контролюючий орган не наділений повноваженнями на встановлення та зміну нормативної грошової оцінки земельних ділянок самостійно (в тому числі окремих її складових).

Відповідачем під час розгляду справи не подано суду витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, належної позивачу, та/або офіційні відомості про вказану земельну ділянку з Державного земельного кадастру, на підставі яких контролюючий орган має обчислювати суму грошового зобов`язання позивача по земельному податку за 2016 рік, а тому податковим органом не було доведено правильність нарахування суми грошового зобов`язання із земельного податку згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Суд не бере до уваги витяг із бази даних ПК "Кадастр", на який посилається відповідач, по фізичним особам, відповідно до відомостей якого станом на 27.01.2016 ОСОБА_1 є землекористувачем земельної ділянки (право користування по якій не оформлене) площею 0,4105 з кадастровим № 62:068:194 з огляду на таке.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 03.01.2020 № 8-26-0.22-50/2-20, кадастровий номер земельної ділянки 62:068:194 не містить усіх структурних елементів кадастрового номеру земельної ділянки, у зв`язку з чим інформація про земельну ділянку з номером 62:068:194 в Головному управлінні Держгеокадастру у м. Києві відсутня (а.с. 104-107).

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно частини 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними, в силу частини 1 статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно частини 1 статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, наведений контролюючим органом розрахунок містить складові, правильність визначення яких не підтверджена жодними належними, достатніми і достовірними доказами, а тому суд приходить до висновку, що розрахунок суми земельного податку з фізичних осіб на 2016 рік здійснено відповідачем за відсутності відомостей, обов`язкова наявність яких обумовлена нормами Податкового кодексу України, що має своїм наслідком визнання протиправним та скасування оспорюваного у даній справі податкового повідомлення-рішення

При вирішенні даної справи, суд враховує правовий висновок Верховного Суду у справі №826/15139/16 (провадження №К/9901/1450/17) з аналогічних правовідносин, викладений у постанові від 06.02.18.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Під час розгляду справи відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача.

При цьому, оскаржуване рішення відповідача підлягає скасованню через помилковість розрахунку, який зроблений відповідачем, а не через недоведеність обов`язку у позивача сплачувати земельний податок.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією про сплату № 83852 від 13.09.2019 (а.с. 2).

Сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.

Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 09.09.2016 №5171-1305.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 768,40 (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 43141267, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення суду 30.06.2020.

Суддя Кушнова А.О.