Рішення № 90232662, 07.07.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2020 р. справа № 300/715/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Управління державної казначейської служби України у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області про зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2020 ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про зобов`язання повернути збір на обов`язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10056,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.10.2019 позивачка на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна набула право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 та сплатила за нього обговорену суму в розмірі 1 005 606,00 грн.

При нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу вищезазначеного нерухомого майна та реєстрації права власності, позивачкою було сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості нерухомого майна, що становить 10056,06 грн, згідно з квитанцією за № 18224187 від 01.10.2019. В той же час, позивачка вказує на те, що житло нею придбавалось вперше, а тому відповідно до положень пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» вона не є платником відповідного збору, а відтак не повинна була сплачувати такий. Однак, на звернення позивачки про повернення помилково сплачених коштів - збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна відповідач надав відповідь від 23.10.2019 №19056/04, якою відмовив у задоволенні заяви. Враховуючи наведене, просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, в якій містяться відомості про порядок і строк подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління державної казначейської служби України у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області (а.с.17-18).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 27.04.2020. Щодо заявлених позовних вимог заперечив, зокрема зазначив, що питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 1740 від 03.11.1998. Відповідно до пункту 15-3 вказаного Порядку обов`язковою умовою нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна є наявність документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна. Таким чином, із загального правила про обов`язковість сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Однак, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не володіє інформацією стосовно права власності громадян на нерухоме майно та позбавлене можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше, а представлені позивачкою документи не можуть вважатися достатніми для обґрунтування її вимог, оскільки не підтверджують факт придбання житла в минулому, чи придбання житла вперше. В зв`язку із наведеним просить суд в задоволенні позову відмовити (а.с.31-35).

Відповідачем вищенаведений відзив на позовну заяву був надісланий позивачу 23.04.2020, що підтверджується квитанцією про відправлення (а.с.36). Однак, відповіді на відзив у строк, встановлений судом та інших заяв позивач не подав, поважних причин ненадання відповіді на відзив у встановлений судом строк не повідомив.

27.04.2020 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від третьої особи надійшли пояснення щодо позову, згідно яких зазначено, що управління Державної казначейської служби України у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників та одержувачів коштів, є окремою юридичною особою, має власний кошторис, печатку із зображенням Державного гербу України та своїм найменуванням, самостійно несе відповідальність за власні дії, однак будь-яких протиправних дій відносно позивачки не здійснювала, права та охоронювані законом інтереси не порушувала, що підтверджується тим, що позивач не вказує на управління Державної казначейської служби України у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області як на порушника своїх прав. Додатково зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області веде облік надходжень бюджету за бюджетним рахунком 3111 156009002 (ККДБ24140500). Зазначений бюджетний рахунок за надходженнями з кодом 24140500 відкрито на балансі Казначейства України (МФО 899998) для обліку надходжень до Державного Бюджету, та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, Казначейство здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету (а.с.25-27).

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

01.10.2019 між ОСОБА_2 , що діє від свого імені та від імені ОСОБА_3 «продавці» на підставі довіреності, посвідченої 12.07.2019 року Квочак Л.Т. , приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу, за реєст.№2988, та ОСОБА_1 «покупець», укладено договір купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кочан М.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1391, відповідно до умов якого позивач придбав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, вартістю 1005606,00 гривень, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 8-9).

Згідно вищенаведеного договору купівлі-продажу квартири позивачкою сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, що підтверджується копією квитанції за №18224187 від 01.10.2019 на суму 10056,06 грн (а. с. 13).

На звернення ОСОБА_1 про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 10056,06 грн, Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську Івано-Франківської області, листом від 23.10.2019 за № 19056/04, повідомило позивачці, що надані документи не можуть вважатися достатнім обґрунтуванням для підтвердження придбання особою житла вперше. Також повідомлено, що органи Пенсійного фонду України не володіють даними щодо прав власності та майна осіб, які придбавають житло вперше.

Вважаючи, що відповідач протиправно відмовив у поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року № 400/97-ВР із змінами та доповненнями.

Згідно частини 3 статті 3 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" платники збору, визначені пунктами 6, 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачують на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.

Відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 частини 1 статті 2 цього ж Закону передбачено, що об`єктом оподаткування для платників збору, визначених п. 9 ст. 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 15-1 даного Порядку збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пункт 15-3 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій передбачає, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Таким чином, відповідно до вказаних приписів, суд зазначає, що обов`язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. А тому, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 183098234 від 01.10.2010 ОСОБА_1 належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 126,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу за № 1391 від 01.10.2019. Іншого нерухомого майна за позивачкою не зареєстровано (а. с. 10-11).

Враховуючи наведене, суд встановив, що будь-якого нерухомого майна за позивачкою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності не зареєстровано, крім права власності на нерухоме майно, при придбанні якого сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу житлового будинку.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивачки про придбавання нею житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачкою будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 дійсно вперше придбала житло, та при укладенні договору купівлі-продажу сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1 відсотка від його вартості від сплати якого вона звільнена.

Висновки суду узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 826/23087/15 та від 20.03.2018 у справі №819/1249/17.

Додатково суд зазначає, що згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України за №106 від 16.02.2011 року «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету», контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна» покладено на Пенсійний фонд України.

Відповідно до Бюджетного кодексу України та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 446, наказом Міністерства фінансів України за № 787 від 03.09.2013 затверджено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, який визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі).

Відповідно до пункту 5 даного Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема: здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Отже, законодавством визначено порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, який передбачає наявність подання відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з метою внесення його платником до органу Державної казначейської служби України, оскільки саме органи Пенсійного фонду України, які контролюють справляння надходжень бюджету по даному збору, мають у разі ініціативи платника сформувати та подати відповідне подання до органів державної казначейської служби.

В зв`язку із вищенаведеним, виходячи із встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 відсотка від вартості придбаного нерухомого майна позивачкою сплачено помилково, за відсутності обов`язку здійснювати такий платіж, у зв`язку з чим кошти в сумі 10056,06 грн, сплачені при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягають поверненню.

Щодо посилання відповідача на відсутність інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість, суд зазначає наступне.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміну «придбавають житло вперше», що міститься у п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України №29-у/2000 від 23.03.2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Відповідно до статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Також, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Таким чином, покликання на неможливість перевірки інформації щодо придбання житлового будинку ОСОБА_1 вперше, як на підставу для відмови позивачці в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивачки, відповідач під час розгляду справи не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення, шляхом зобов`язання відповідача повернути ОСОБА_1 збір на обов`язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10056,06 грн.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки сплачений нею судовий збір в розмірі 840,80 грн згідно квитанцій №0.0.1666331670.1 від 02.04.2020 (а.с.1).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повернути ОСОБА_1 збір на обов`язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 10056,06 гривень, сплаченого згідно квитанції за №18224187 від 01.10.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до частини 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 );

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців 15, м. Івано-Франківськ, 76018);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління державної казначейської служби України у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 37952250, вул. Грушевського, буд. 32, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018).

Суддя /підпис/ Микитин Н.М.