Рішення № 90232234, 07.07.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2020 р. Справа№200/4906/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до управління соціального захисту населення Добропільської міської ради

третя особа: Добропільська міська рада

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до управління соціального захисту населення Добропільської міської ради, третя особа: Добропільська міська рада про:

- визнання протиправними дій, які полягають у невірному нарахуванні пільг на оплату житлово-комунальних послуг, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» із врахуванням постанови КМУ № 409 від 06 серпня 2014 року «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування»;

- зобов`язання перерахувати пільги на оплату житлово-комунальних послуг, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», із врахуванням неповнолітньої дитини - пасинка, ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), як члена сім`ї, застосувавши соціальні нормативи користування такими послугами на підставі абз. 4 пп. 7 п. 3 постанови КМУ № 409 від 06 серпня 2014 року «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування», з моменту надання (призначення) пільги.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є учасником бойових дій та перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі отримувачів пільг з 03.11.2015 року управління соціального захисту населення Добропільської міської ради.

Позивач має сім`ю, яка складається з дружини ОСОБА_3 та неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , що підтверджується відповідною довідкою відділу реєстрації Добропільської міської ради про склад сім`ї.

Родина позивача постійно мешкає у квартирі АДРЕСА_1 , в якій, як і в цілому домі, відсутнє централізоване водопостачання гарячої води та побутового газу, а житлові приміщення обладнані лише стаціонарними електроплитами.

Зазначає, що з врахуванням членів його сім`ї, має право щомісячно на 75% знижку плати за користування житлово-комунальними послугами, враховуючи особливості даної місцевості по місцю свого проживання, а саме: за послуги з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій, централізованого постачання холодної води, централізованого водовідведення, електропостачання, теплопостачання та за вивіз твердих побутових відходів, в межах норм споживання, передбачених чинним законодавством. За весь час отримання вказаної державної пільги на оплату житлово-комунальних послуг відповідачем не враховуються декілька фактичних обставин, у зв`язку з чим, відповідні пільги надаються не в повному обсязі, а саме при розрахунку (наданні) пільги на оплату житлово-комунальних послуг з електропостачання у житлових приміщеннях, обладнаних стаціонарними електроплитами, за відсутності централізованого постачання гарячої води приймається до уваги лише один член сім`ї - дружина, без врахування неповнолітньої дитини, яка є пасинком, тобто не враховуються усі члени сім`ї, що в свою чергу, грубо порушує гарантовані Конституцією України права позивача на його соціальний захист та його родини.

З зазначених причин позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року поновлено строк звернення до суду з позовом та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 16 червня 2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року розгляд справи відкладено на 07 липня 2020 року.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Представником відповідача надано письмовий відзив від 29.05.2020 року № 01-09/1975/0/3-20 (а.с. 27-29). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач знаходиться на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі отримувачів пільг з 03.09.2015 року як такий, що мас статус «Учасник бойових дій», до складу сім`ї включено дружину ОСОБА_3 .

Згідно статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач та його дружина отримують пільги на житлово-комунальні послуги у розмірі 75% у межах середніх норм споживання, а саме послуги за постачання холодної води, водовідведення, користування житлом (квартплата), за спожиту теплову енергію, тверді побутові відходи, електропостачання.

Щодо включення до складу сім`ї для отримання пільг пасинка, ОСОБА_2 , управління не має правових підстав, так як він не усиновлений позивачем та не перебуває під опікою чи піклуванням, тобто не є спільною дитиною.

Посилання позивача на ст. 260 Сімейного кодексу України як на підтвердження факту родинних відносин не відповідає дійсності, оскільки вказана стаття передбачає право, а не обов`язок мачухи, вітчима брати участь у вихованні малолітніх, неповнолітніх пасинка, падчерки. Стаття 268 Сімейного кодексу України встановлює обов`язок мачухи, вітчима утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

Згідно ч. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України при наданні пільг та здійсненні видатків з бюджету щодо їх виплати до членів сім`ї пільговика належать: дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти (до 18 років); неодружені повнолітні діти, визнані інвалідами з дитинства І та II групи або інвалідами І групи; особа, яка проживає разом з інвалідом війни І групи та доглядає за ним, за умови що інвалід війни не перебуває у шлюбі; непрацездатні батьки; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, який мас право на пільги, та проживає разом з ним.

Таким чином, до жодної із зазначених у вказаній статті категорій осіб пасинок не належить і відповідно, не може враховуватись як член його сім`ї при наданні пільг із сплати житлово-комунальних послуг.

З зазначених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, причини неявки суду не повідомив, письмові пояснення, щодо заявленого позову суду не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с. 6-7). Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданого 12.06.2015 року (а.с. 9).

Відповідно до довідки військової частини 3035 Національної гвардії України від 18.02.2020 року № 22/276, ОСОБА_1 з 22.02.2018 року по 30.04.2018 року брав безпосередньо участь в антитерористичній операції та з 01.05.2018 року по теперішній час бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони з місцем дислокації у м. Слов`янську (а.с. 18).

ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 , виданий відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Заставнівського районного управління юстиції у Чернівецькій області 27.08.2015 року (а.с. 10).

Позивач зазначає, що має на утриманні неповнолітнього пасинка - ОСОБА_2 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого Добропільським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції 10.02.2004 року, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , в графі батько зазначено - ОСОБА_4 , в графі мати - ОСОБА_3 (а.с. 11).

Відділом реєстрації Добропільської міської ради надано довідку від 23.01.2019 року № 16.01-08/556, в якій зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_1 разом з ним зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (а.с. 12).

Листом від 15.05.2018 року № 05/1528-14/01/02 на запит ОСОБА_1 виконавчий комітет Добропільської міської ради повідомив, що в м. Добропілля відсутнє централізоване водопостачання гарячої води та побутового газу, в тому числі за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 13).

Відповідно актів б/н від 18.03.2018 року та від 23.01.2019 року дослідження квартири АДРЕСА_1 , кухня обладнана стаціонарною електроплиткою, централізоване постачання газом відсутнє, централізоване постачання гарячої води відсутнє (а.с. 14-15).

ОСОБА_1 звернувся до управління соціального захисту населення Добропільської міської ради з листом, в якому просив врахувати при розрахунку пільги на житлово-комунальні послуги з електропостачання у житлових приміщеннях, обладнаних стаціонарними електроплитами, за відсутності централізованого постачання гарячої води неповнолітнього пасинка.

Листом від 06.12.2019 року № 01-09/4079/0/3-19 управління соціального захисту населення Добропільської міської ради повідомило, що при наданні пільг та здійсненні видатків з бюджету щодо їх виплати до членів сім`ї пільговика належать: дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти (до 18 років); неодружені повнолітні діти, визнані інвалідами з дитинства І та II групи або інвалідами І групи; особа, яка проживає разом з інвалідом війни І групи та доглядає за ним, за умови що інвалід війни не перебуває у шлюбі; непрацездатні батьки; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, який мас право на пільги, та проживає разом з ним. Пасинок до жодної із зазначених у вказаній статті категорій осіб не належить і відповідно, не може враховуватись як член його сім`ї при наданні пільг із сплати житлово-комунальних послуг.

Крім того зазначено, що стосовно зазначених питань у зверненні, управлянням вже були надані роз`яснення особисто (від 26.03.2018 року № 09/992/01-16; від 15.05.2018 року № 09/1777/01-16), а також надані відповіді на звернення до Урядової телефонної «гарячої лінії» (від 02.07.2018 року № С-28505; від 23.08.2018 року С-121-5.16.2; від 11.09.2018 року С-37605) (а.с. 16).

Спірним питанням даної справи є те, що управлінням соціального захисту населення Добропільської міської ради при розрахунку пільги для користування послугами з електропостачання у житлових приміщеннях, обладнаних стаціонарними електроплитами, за відсутності централізованого постачання гарячої води не врахований член сім`ї, а саме пасинок ОСОБА_2 .

Розглянувши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Бюджетного кодексу України, Сімейного кодексу України.

Відповідно до п. 4 та п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги:

- 75-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю);

- 75-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.

Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю.

Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 75-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім`ю).

За змістом ч. 2 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4-6 цієї статті, надаються учасникам бойових дій та членам їх сімей, що проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.

Частиною п`ятою статті 51 Бюджетного кодексу України передбачено, що при наданні пільг та здійсненні видатків з бюджету щодо їх виплати до членів сім`ї пільговика належать: дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти (до 18 років); неодружені повнолітні діти, визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи; особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю внаслідок війни I групи та доглядає за ним, за умови що особа з інвалідністю внаслідок війни не перебуває у шлюбі; непрацездатні батьки; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, який має право на пільги, та проживає разом з ним.

Аналіз зазначеної норми Бюджетного кодексу України дає підстави для висновку, що нормами законодавства передбачено надання пільг дружині пільговика та їхнім неповнолітнім дітям.

В той же час слід вказати, що згідно ч. ч. 2, 4 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

За приписами ст. 121 Сімейного кодексу України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Сімейного кодексу України походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Таким чином, виходячи зі змісту вищезазначених норм права, суд зазначає, що в даному випадку «їхні неповнолітні діти» згідно норми ч. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України, потрібно тлумачити як походження від матері та батька, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану.

Суд наголошує, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого Добропільським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції 10.02.2004 року, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , в графі батько зазначено - ОСОБА_4 , в графі мати - ОСОБА_3 (а.с. 11).

Водночас, за змістом ч. 1 ст. 268 Сімейного кодексу України мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

За змістом ст. 207 Сімейного кодексу України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що створення сім`ї на засадах усиновлення здійснюється на підставі рішення суду.

При цьому, судом встановлено, що на момент розгляду заяви позивача про надання пільг відповідно до ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідного рішення суду про усиновлення ОСОБА_2 позивачем надано не було.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі «East/West Alliance Limited» проти України» Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Poland № 30210/96).

Крім того, у пункті 227 рішення у справі «Кудла проти Польщі» Суд вказав, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні доступність засобу юридичного захисту, здатного забезпечувати втілення в життя змісту конвенційних прав і свобод, незалежно від того, у якій формі вони закріплені в національному правовому порядку. Отже, дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), пункт 95 та рішення у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland).

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain).

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги обставини встановлені у ході розгляду справи, суд дійшов висновку, що відмова управління соціального захисту населення Добропільської міської ради у наданні пільг пасинку (дитині дружини позивача), яка викладена в листі є правомірною.

Оскільки відповідачем доведено правомірність вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 13 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, як учасник бойових дій.

Питання судових витрат не вирішується у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Керуючись статтями 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У позовних вимогах ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до управління соціального захисту населення Добропільської міської ради (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 85000, Доненька область, м. Добропілля, пр-т. Шевченка, буд. 15, код ЄДРПОУ 25954002), третя особа: Добропільська міська рада (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 85000, Доненька область, м. Добропілля, вул. Першотравнева, буд. 83, код ЄДРПОУ 32897190) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 07 липня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки щодо апеляційного оскарження визначені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк дії карантину.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.Б. Голубова