Рішення № 90232231, 07.07.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2020 р. Справа№200/4372/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про:

- визнання протиправним та скасування рішення від 21.10.2019 року № 248/Б-10-01-04 про відмову в перерахунку пенсії;

- зобов`язання повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р (ІІ)/2019 від 25.04.2019 року та п. 9-1 «Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 за № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язання зробити перерахунок пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р (ІІ)/2019 від 25.04.2019 року та п. 9-1 «Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 за № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 17.11.2017 року, тобто з дня набуття чинності постанови КМУ за № 851.

В обґрунтування позову зазначає, що з 13.10.1987 року по 26.12.1987 року брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження військових зборів як військовозобов`язаний та є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 і інвалідом 3 групи.

Позивач 09.10.2019 року звернувся до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з письмовою заявою про перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 851 від 15.11.2017 року «Про внесення змін до порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додав всі необхідні документи.

Проте, рішенням Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 21.10.2019 року позивачеві було відмовлено в перерахунку пенсії відповідно до постанови КМУ від 23.11.2011 за № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відмовляючи, відповідач вказує, що позивач брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме під час проходження зборів по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а не під час проходження дійсної строкової служби.

Позивач посилається на рішення Конституційного Суду України № 1-р (ІІ)/2019 від 25.04.2019, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України, словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Позивач вважає, що має право на перерахунок пенсії на підставі постанови КМУ «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 17.11.2017 року, у зв`язку з чим вважає рішення відповідача протиправним.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 16 червня 2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року розгляд справи було відкладено на 07 липня 2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без розгляду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року у задоволенні заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

Позивач до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву від 10.06.2020 року (а.с. 55-59). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач 10.10.2019 року звернувся до управління з заявою довільної форми про перерахунок пенсії за віком відповідно до п. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням рішення КСУ № 1-р(ІІ)/2019 від 25 квітня 2019 року та п. 9-1 «Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 за № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідач листом від 21.10.2019 року відповів на звернення позивача, що вказаний перерахунок йому вже проведено, а рішень щодо відмови в перерахунку не виносив.

Управлінням 01.07.2019 року відповідно до п. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням рішення КСУ № 1-р(ІІ)/2019 від 25 квітня 2019 року було здійснено перерахунок пенсії позивачу, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. Тобто, на момент звернення позивача 10.10.2019 року такий перерахунок вже відбувся.

При зверненні до управління позивач не окреслив свого наміру здійснити перерахунок пенсії саме з 17.11.2017 року, а звернувся з питанням самої можливості проведення перерахунку, тому це питання управлінням не розглядалось. Оскільки рішення КСУ винесено 25.04.2019 року, у відповідача відсутні підстави здійснювати перерахунок з більш раннього періоду.

З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с. 34). Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 34 зв.бік).

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 від 07.08.2019 року позивач є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та має третю групу інвалідності (а.с. 40).

Військовий квиток позивача НУ № 6035016 має запис, що з 13.10.1987 року по 26.12.1987 року ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та отримав дозу опромінення 3,654 мл рентген (а.с. 36-37).

Архівною довідкою Міністерства оборони України від 13.08.2018 року № 05/2776 підтверджено, що ОСОБА_1 з 13.10.1987 року по 26.12.1987 року приймав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС згідно документів військової частини № 83279 (а.с. 38).

Таким чином, позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проведення спеціальних зборів, але не строкової служби.

10 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою довільної форми про перерахунок пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та п. 9-1 «Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 за № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 60).

Відповідач листом від 21.10.2019 року № 248/Б-10-01-04 відповів позивачу як на звернення громадян, що вказаний перерахунок йому вже проведено, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року (а.с. 17-20). Доказів оскарження проведеного відповідачем перерахунку 01 липня 2019 року сторонами до матеріалів справи не надано, як і рішень щодо відмови в перерахунку.

Фактично, позивачем оскаржується лист відповідача на його звернення, яким йому роз`яснено, що перерахунок пенсії вже здійснено 01.07.2019 року.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо відмови в призначенні пенсії на підставі статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та постанови КМУ № 851, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII (далі – Закон № 796-XII).

Статтею 1 Закону України № 796-ХІІ встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Тобто, метою Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: - Чорнобильської катастрофи; - інших ядерних аварій та випробувань; - військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Статтею 10 Закону України № 796-ХІІ визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Як слідує з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії.

Порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначено розділом VIII Закону України № 796-ХІІ.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Водночас, ст. 55 вказаного Закону визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Так, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 01 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року – не менше 5 календарних днів зменшується вік на 10 років.

Крім того, суд зауважує, що ч. 3 ст. 59 Закону України № 796-ХІІ визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Відповідно до преамбули Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 року (далі – Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Частиною 6 статті 2 Закону України № 2232-XII встановлені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до ч. 7 ст. 2 Закону України № 2232-XII строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

Судом встановлено, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження військової служби та має пільги передбачені законодавством, що підтверджується відповідними документами.

Рішенням Конституційного Суду України № 1-р (ІІ)/2019 від 25.04.2019 року визнано таким, що не відповідає Конституції України, словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

З зазначених підстав позивач має право на перерахунок пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Відповідно до статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, припис частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби втратила чинність з 25.04.2019 року і, відповідно, право позивача на перерахунок пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, виникло з 25.04.2019 року, а не з 17.11.2017 року, як помилково вважає позивач.

Разом з тим, суд зазначає, що перерахунок пенсії позивача був здійснений 01 липня 2019 року, про що свідчить роздруківка з підсистеми призначення та виплати пенсії відповідно до рішення від 02.07.2019 року № 914370141829 (а.с. 61). Доказів оскарження вказаного рішення матеріали справи не містять, а здійснення перерахунку з 17.11.2017 року не передбачено діючим законодавством з огляду дії рішення КСУ в часі, про що зазначено вище.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 10 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, як особа віднесена до 1 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Питання судових витрат не вирішується у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991 року, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позовних вимогах ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 85500, Доненька область, Великоновосілківський район, смт. Велика Новосілка, вул. Центральна, буд. 103, код ЄДРПОУ 42171290) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 07 липня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки щодо апеляційного оскарження визначені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк дії карантину.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.Б. Голубова