Рішення № 90231979, 07.07.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року Справа № 925/314/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача - Невструєв Л.Б. - представник за довіреністю,

від відповідача - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС",

м. Київ

до державної установи "Черкаська виправна колонія (№ 62)",

м. Черкаси

про стягнення 2 155 862 грн. 51 коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" до державної установи "Черкаська виправна колонія (№62)" про стягнення з відповідача 2 155 862 грн. 51 коп., а саме: 2 077 056 грн. 43 коп. боргу, 4 154 грн. 12 коп. інфляційні втрати, 8 519 грн. 75 коп. 3% річних та 66 132 грн. 21 коп. пеня, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу від 07 листопада 2019 року № 247.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11 год. 30 хв. 14 квітня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14 квітня 2020 року підготовче засідання було відкладено на 10 год. 30 хв. 12 травня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12 травня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено 11 год. 30 хв. 07 липня 2020 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У відзиві на позовну заяву відповідач позов в частині стягнення основного боргу визнав, проти стягнення пені, інфляційних та 3% річних заперечував.

В судовому засіданні, яке відбулося 07 липня 2020 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/314/20.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що відповідач неналежним чином виконував зобов`язання за договором постачання природного газу за №247 від 07 листопада 2019 року, щодо здійснення своєчасного та повного розрахунку за спожитий природний газ та посилався на приписи статей 526, 530, 549, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст.193, 230, 231 ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 07 листопада 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (постачальник) та державною установою "Черкаська виправна колонія (№62)" (споживач) було укладено договір постачання природного газу за №247.

Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору постачальник зобов`язався поставити споживачу у 2019 році природний газ, в обсягах і порядку, передбачених даним договором, а споживач зобов`язався прийняти газ та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строках, порядку та на умовах цього договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2019 року, а в частині не виконаних зобов`язань - до їх повного виконання (п. 10.1 договору).

Умовами додаткової угоди №3 від 28 грудня 2019 року було продовжено дію договору про постачання природного газу від 07 листопада 2019 року №247 до 12 січня 2020 року включно.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав повністю та згідно підписаних сторонами актів прийому - передачі природного газу поставив відповідачу протягом грудня 2019 - січня 2020 року природний газ на загальну суму 3 013 922 грн. 59 коп. (а.с. 23-25).

Однак обов`язку щодо сплати придбаного газу відповідач повністю не виконав, сплативши позивачу 936 866 грн. 16 коп.

В зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення 2 077 056 грн. 43 коп. боргу зі сплати вартості поставленого природного газу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 3.3. договору відповідно до п.1 ст. 23 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, та п. 1 ст. 48 БК України взяття бюджетних зобов`язань та здійснення платежів проводиться в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Розрахунки проводяться шляхом оплати споживачем грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно рахунків за отриманий товар до 10 числа місяця наступного за місяцем постачання.

Таким чином, з урахуванням п. 3.3. договору відповідач повинен був розрахуватися за поставлений газ у грудні 2019 року до 10 січня 2020 року, а за газ поставлений у січні 2020 року до 10 лютого 2020 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного та повного здійснення, на підставі умов договору постачання природного газу, розрахунку з позивачем за поставлений газ.

Як вказувалося вище, відповідач у своєму відзиві позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу визнав повністю.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню 2 077 056 грн. 43 коп. боргу за поставлений природний газ.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 8 519 грн. 75 коп. 3% річних та 4 154 грн. 12 коп. інфляційних втрат (розрахунок знаходиться в матеріалах справи).

Здійснивши перевірку нарахування інфляційних втрат та 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "ЛЗ:ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3."судом встановлено, що інфляційні втрати за період січень 2020 року на суму боргу 1 333 718 грн. 71 коп. нараховано вірно та складають 2 667 грн. 44 коп., розмір інфляційних нарахованих за період лютий 2020 року на суму боргу 743 337 грн. 72 коп. складає -2 230 грн. 01 коп. (дефляція).

Розмір 3% річних нарахованих за період з 11 січня 2020 року по 11 березня 2020 року на суму боргу 1 333 718 грн. 71 коп. складає 6 686 грн. 59 коп., за період з 11 лютого 2020 року по 11 березня 2020 року на суму боргу 743 337 грн. 72 коп. - 1 827 грн. 88 коп.

В п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" вказано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже, з урахуванням викладеного з відповідача підлягає стягненню 437 грн. 43 коп. інфляційних втрат та 8 514 грн. 47 коп. 3% річних, а в решті стягнення інфляційних та річних слід відмовити, у зв`язку з необґрунтованим нарахуванням.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7,2. договору поставки передбачено, що у разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого постачальником газу споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення.

В зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого газу, позивачем було заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 66 132 грн. 21 коп. пені.

Здійснивши перевірку нарахування пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "ЛЗ:ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3.", судом встановлено, що розмір пені нарахований за період з 11 січня 2020 року по 11 березня 2020 року на суму боргу 1 333 718 грн. 71 коп. складає 52 547 грн. 06 коп., за період з 11 лютого 2020 року по 11 березня 2020 року на суму боргу 743 337 грн. 72 коп. - 13 404 грн. 45 коп.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню 65 951 грн. 51 коп. пені, а в решті стягнення неустойки слід відмовити.

Доводи відповідача, що викладені у відзиві на позов суд відхиляє, оскільки об`єми прийнятого газу зазначено у відповідних актах, які підписано відповідачем без будь-яких зауважень.

Нарахування позивачем встановленої в договорі неустойки є наслідком порушення відповідачем грошового зобов`язання.

Інфляційні втрати та відсотки річних за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, а складовою основного боргу і підстав для відмови у їх стягненні немає.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державної установи "Черкаська виправна колонія (№ 62)", вул. Сурікова,30, м. Черкаси, ідентифікаційний код 08564854 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС", вул. Новокостянтинівська,13/10, оф. 201, м. Київ, ідентифікаційний код 41427817 - 2 077 056 грн. 43 коп. основного боргу, 437 грн. 43 коп. інфляційних втрат, 8 514 грн. 47 коп. 3% річних, 65 951 грн. 51 коп. пені та 32 279 грн. 73 коп. судового збору.

3. В решті вимог - в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 07 липня 2020 року.

Суддя А.В.Васянович