Ухвала суду № 90231506, 03.07.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

03 липня 2020 року Справа № 915/2096/19

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали

заяви Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго” про відстрочення виконання рішення суду у справі №915/2096/19

за позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720)

до відповідача: Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго” (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, буд. 5-А, код ЄДРПОУ 31319242)

про стягнення заборгованості,

за участі представників:

від стягувача: не з`явився,

від боржника: не з`явився,

в с т а н о в и в:

23.06.2020 обласним комунальним підприємством “Миколаївоблтеплоенерго” подано до господарського суду заяву за вих. №1577/32 від 22.06.2020 про відстрочення виконання рішення.

Боржник просить суд надати відстрочку виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 у справі №915/2096/19 до 14.01.2021.

Заяву обгрунтовано посиланням на те, що ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” визнає наявність обов`язку виконання рішення по даній справі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, однак зазначає про існування на сьогоднішній день обставин, що не залежать від нього, які унеможливлюють виконання судового рішення найближчим часом.

Боржник зазначає, що основною метою діяльності ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності підприємства та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу ОКП “Миколаївоблтеплоенерго”.

Відповідно до ст.19 Закону України “Про теплопостачання”, теплопостачальна організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Таким чином, відповідач зобов`язаний здійснювати постачання теплової енергії незалежно від зовнішніх факторів та здійсненої оплати наданих послуг, оскільки його господарська діяльність направлена на забезпечення життєдіяльності міста.

Так, ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” є основним джерелом теплопостачання в м.Миколаєві та обслуговує понад 85 тисяч особових рахунків споживачів-фізичних осіб, 324 об`єкти бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять 40 медичних закладів, 58 шкільних закладів та 44 дитячі садки. Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію. Заборгованість споживачів перед відповідачем станом на 10.03.2020 становить 201,2 млн.грн, з них: бюджетних установ становить 9,5 млн.грн, госпрозрахункових організацій становить 7,2 млн.грн. Найбільшу суму становить заборгованість населення 184,5 млн.грн (з них 1.2 млн.грн заборгованість по пільгах та субсидіях), оскільки населення є головним споживачем теплової енергії, що виробляється ОКП “Миколаївоблтеплоенерго”. Єдиним джерелом для оплати сум, що підлягають стягненню за даним судовим рішення є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств та субвенції на надання пільг, субсидій та компенсацій.

Згідно ст.ст. 19, 20 Закону України “Про теплопостачання”, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, згідно з діючими тарифами. Тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії та є регульованими. Згідно з чинним законодавством, уповноважений орган має встановлювати тарифи на економічно обґрунтованому рівні, з врахуванням планового прибутку на здійснення інвестицій. Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається. Однак, діючі тарифи, встановлені НКРЕКП є збитковими (внаслідок невідповідності обсягів виробництва теплової енергії в затверджених тарифах фактичному виробництву), що і стало основною причиною незадовільного фінансового стану та виникнення різниці в тарифах, яка на сьогодні є ненарахованою та не погашеною, що призводить до накопичення кредиторської заборгованості перед основним постачальником енергоресурсів (НАК “Нафтогаз України”). Відсутність механізму її відшкодування заборгованості на державному рівні негативно впливає на фінансовий стан підприємства та ставить під загрозу його функціонування.

Також боржник зазначає, що ним посилено ведуться роботи зі стягнення дебіторської заборгованості зі споживачів теплової енергії, послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, з контрагентів по господарським договорам. Так, безперервно здійснюється претензійно-позовна робота відносно абонентів-боржників, проводяться заходи направлені на примусове виконання судових рішень. Зокрема, за п`ять місяців 2020 року направлено 22070 претензій боржникам на загальну суму 91890922,47 грн, пред`явлено 416 позов на суму 6494532,76 грн, направлено до відділів державної виконавчої служби 1563 виконавчих документів про стягнення заборгованості на загальну суму 10250467,28 грн.

Проте, третина виконавчих документів, що направляються на примусове виконання, повертаються органами Державної виконавчої служби без виконання (за п`ять місяців 2020 року - 575 виконавчих документів на загальну суму 4017064,47 грн). Це призводить до суттєвого обмеження можливості практичного виконання рішень про стягнення заборгованості за судовими рішеннями на користь ОКП “Миколаївоблтеплоенерго”. Таким чином, у 2020 році на примусове виконання направлено 1563 виконавчих документів на загальну суму 10250467,28 грн. Загальна сума, яка стягнута за судовими рішеннями органами виконавчої служби у 2020 році складає 1599966,40 грн, що становить близько 15% виконання судових рішень.

Згідно з “Порядком розподілу коштів, що надходять па поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу”, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014, переважна більшість грошових коштів, що надійшли від споживачів, перераховуються відповідачем за спожитий природний газ на рахунок гарантованого постачальника природного газу ПАТ “НАК “Нафтогаз України”, і в розпорядження відповідача не потрапляють. Коштів, що залишаються в розпорядженні підприємства (в січні 2020 року - 10,37% від населення, 17,78% - від бюджетних установ, 9,46% - від інших споживачів, в лютому 2020р. - це 29,78% від населення 32,70% - від бюджетних установ, 33,34% - від інших споживачів; в березні 2020р. - це 25,66% від населення 27,14% - від бюджетних установ, 21,23% - від інших споживачів; в квітні 2020р. - це 32,69% від населення, 32,10% - від бюджетних установ, 26,62% - від інших споживачів; в травні 2020р. - це 33,03% від населення, 33,22% - від бюджетних установ, 30,48% - від інших споживачів; в червні 2020р. - це 33,11% від населення, 33,50% - від бюджетних установ, 30,48% - від інших споживачів), катастрофічно не вистачає для виконання в повному обсязі податкових зобов`язань, зобов`язань по виплаті заробітної плати, розрахунків за енергоносії, здійснення ремонтних та аварійно-відновлювальних робіт (заборгованість підприємства з податків та зборів станом на 10.06.2020р. становить 27,3 млн.грн. Найбільшу частину з цієї суми складають ПДФО - 18,3 млн.грн., екологічного податку - 1,7 млн.грн., ЄСВ - 2,4 млн.грн., ПДВ (штрафи та пені) - 2,5 млн.грн., податку на землю - 1,9 млн.грн. та ін. податки в розмірі 0,5млн.грн.). Для ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» 2019 рік закінчився із чистим фінансовим результатом у вигляді збитку в розмірі 89,9 млн.грн. та вже у першому кварталі 2020р. розмір збитку додатково склав ще 2,8млн.грн.

Зазначені обставин, як зазначає боржник, свідчать про неможливість на сьогоднішній день самостійного виконання у повному обсязі рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020р. та Постанови Південно-Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2020р. по справі №915/2096/19. Відстрочення надасть відповідачу можливість поступового виконання рішення та погашення заборгованості. Примусове ж його виконання призведе до накладання арешту на поточні рахунки відповідача, що як наслідок, паралізує роботу підприємства та призведе до реальної загрози його банкрутства. Враховуючи соціальну значимість підприємства це може призвести також до негативних наслідків для споживачів теплової енергії - населення м. Миколаєва, бюджетних установ та інших споживачів.

Ухвалою суду від 24.06.2020 судове засідання для розгляду заяви призначено на 03.07.2020.

01.07.2020 на електронну адресу суду надійшов відзив стягувача на заяву боржника про відстрочення виконання рішення №14/5-4261-20 від 01.07.2020.

Стягувач просить суд відмовити у задоволені заяви про відстрочення виконання рішення суду, вважає, що подана заява є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню посилаючись на те, що боржником не додано до заяви доказів наявності тих виключних обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення згідно ст. 331 ГПК України та п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9, а саме: відсутності грошових коштів на банківських рахунках, відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення, наявності реальної загрози банкрутства.

Також стягувач зазначає, що відповідач не обгрунтовує та документально не підтвержує обставин, з настанням яких поліпшиться його майновий стан.

До того ж, стягувач вказує, що довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

02.07.2020 боржником подано суду додаткові пояснення за вих. №1675/32 від 02.07.2020, в яких боржник зазначає, що за опалювальний сезон 2019-2020 ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» отримало природного газу для виробництва теплової енергії на суму 260437376,48 грн. Підприємством оплачено за постачання природного газу виключно для виробництва теплової енергії за період жовтень 2019 – травень 2020 290816784,36 грн, з яких: повна оплата нарахувань 2019р.-2020р. в сумі 260437376,48 грн та нарахувань попередніх опалювальних періодів -29357953,66 грн, оплата штрафних санкцій та судових витрат за порушення строків сплати за отриманий природний газ в попередні опалювальні періоди – 228809,90 грн. З 22.06.2020 по 01.07.2020 підприємством здійснені платежі по договору №6064/1718-ТЕ-22 від 12.09.2017 на загальну суму 2107373,03 відповідно розподілу коштів на виконання постанови КМУ від 18.06.2014 №217 згідно реєстру нормативів перерахування коштів, затвердженого постановою НКРЕКП від 27.05.2020 №973, на погашення боргу перед акціонерним товариством «НАК «Нафтогаз України», що підтверджується копією листа за вих. №1527/06 від 16.06.2020 та банківськими виписками.

Стягувач та боржник належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви, правом участі у судовому засіданні не скористались.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України участь в судових засіданнях учасників справи - це право, а не обов`язок, якщо інше не визначено законом.

Явка представників сторін у судове засідання не визнавалась судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути заяву, суду не повідомлялося.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути заяву за наявними матеріалами

На підставі ст. 233 ГПК України судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані до заяви письмові докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, враховуючи положення чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020 у справі №915/2096/19 стягнуто з Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго” на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” грошові кошти: 89 448 580,00грн. - основного боргу, 2 104 519,58 грн. - пені, 3 819 399,69 грн. - 3% річних, 9 717 149,15 грн. - інфляційних витрат та 672 350,00 грн. судового збору.

Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 11.06.2019 рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020 у справі 915/2096/19 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та інфляційних втрат, прийнято в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову про стягнення пені та інфляційних втрат.

Резолютивну частину рішення викладено у наступній редакції:

“ 1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго” (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, буд. 5-А, код ЄДРПОУ 31319242) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720):

- 89448580,00 грн. – основний борг за договором постачання природного газу №6064/1718-ТЕ-22 від 12.09.2017 року,

- 5261298,94 грн. – пеню,

- 3819399,69 грн. – 3% річних,

- 9623549,03 грн. – інфляційні втрати,

- 640682,31 грн. – судовий збір.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.”

23.06.2020 обласним комунальним підприємством “Миколаївоблтеплоенерго” подано до господарського суду заяву за вих. №1577/32 від 22.06.2020 про відстрочення виконання рішення у даній справі до 14.01.2021.

Згідно з ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.1 ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст.331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Пунктом 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії §1 ст.6 Конвенції.

Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).

Під час прийняття рішення по даній справі та при розгляді даної заяви судом досліджувався ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Як вбачається з наявних матеріалів, звертаючись із заявою про відстрочення виконання рішення, боржник зазначив, що визнає наявність обов`язку виконання рішення по даній справі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, однак, за твердженням заявника, на теперішній час існують обставин, що не залежать від нього, які унеможливлюють виконання судового рішення найближчим часом.

Відповідач зазначає, що основною метою діяльності ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності підприємства та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу ОКП “Миколаївоблтеплоенерго”.

Посилаючись на приписи ст.19 Закону України “Про теплопостачання” боржник зазначає, що ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” є основним джерелом теплопостачання в м.Миколаєві та обслуговує понад 85 тисяч особових рахунків споживачів-фізичних осіб, 324 об`єкти бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять 40 медичних закладів, 58 шкільних закладів та 44 дитячі садки. Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста, які мають постійну значну заборгованість за спожиту теплову енергію. Заборгованість споживачів перед ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” станом на 10.06.2020 становить 125,2 млн.грн., з них: бюджетних установ – 1,1 млн.грн, госпрозрахункових організацій – 5,8 млн.грн. Найбільшу суму становить заборгованість населення 118,3 млн. грн, оскільки населення є головним споживачем теплової енергії, що виробляється ОКП “Миколаївоблтеплоенерго”. Єдиним джерелом для оплати сум, що підлягають стягненню за даним судовим рішення є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств та субвенції на надання пільг, субсидій та компенсацій.

За твердженням боржника, ним посилено ведуться роботи зі стягнення дебіторської заборгованості зі споживачів теплової енергії, послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, з контрагентів по господарським договорам. Так, безперервно здійснюється претензійно-позовна робота відносно абонентів-боржників, проводяться заходи направлені на примусове виконання судових рішень. Зокрема, за п`ять місяців 2020 року відповідачем направлено 22070 претензій боржникам на загальну суму 91890922,47 грн., пред`явлено 416 позовів на суму 6494532,76 грн, направлено до відділів державної виконавчої служби 1563 виконавчих документів про стягнення заборгованості на загальну суму 10250467,28 грн.

Проте, як стверджує боржник, третина виконавчих документів, що направляються на примусове виконання, повертаються органами Державної виконавчої служби без виконання (за п`ять місяців 2020 року- 575 виконавчих документів на загальну суму 4017064,47 грн.), що суттєво обмежує можливість для практичного виконання рішення про стягнення заборгованості за судовими рішеннями на користь ОКП “Миколаївоблтеплоенерго”. Таким чином, у 2020 році на примусове виконання направлено 1563 виконавчих документів на загальну суму 10250467,28 грн., Загальна сума, яка стягнута за судовими рішеннями органами виконавчої служби у 2020 році складає 1599966,40 грн, що становить близько 15% виконання судових рішень.

З посиланням на “Порядок розподілу коштів, що надходять па поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу”, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014, боржник зазначає, що переважна більшість грошових коштів, що надійшли від споживачів, перераховуються відповідачем за спожитий природний газ на рахунок гарантованого постачальника природного газу АТ “НАК “Нафтогаз України”, і в розпорядження відповідача не потрапляють. Коштів, що залишаються в розпорядженні підприємства не вистачає для виконання в повному обсязі податкових зобов`язань, зобов`язань по виплаті заробітної плати, розрахунків за енергоносії, здійснення ремонтних та аварійно-відновлювальних робіт.

Звіт про фінансові результати (Звіт про фінансовий дохід) за 2019 та копія Балансу (Звіт про фінансовий стан) станом на 31.12.2019 свідчать, що 2019 рік для ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” закінчилося із чистим фінансовим результатом у вигляді збитку в розмірі 89,9 млн.грн., що значно перевищує розмір збитків за 2018 рік.

Звіт про фінансові результати (Звіт про фінансовий дохід) за І квартал 2020 року та копія Балансу (Звіт про фінансовий стан) станом на 31.03.2020 свідчать, що у І кварталі 2020 року розмір збитку додатково склав ще 2,8 млн.грн.

Відповідно до наданої боржником довідки заборгованість підприємства боржника по заробітній платі станом на 10.06.2020 становить 2770676,15 грн (т.1, а.с.225), заборгованість з податків та зборів станом на 10.06.2020 становить 27316207,26 грн (т.1, а.с.220).

Наявними матеріалами справи підтверджується, що основними споживачами природного газу, що постачається відповідачем, є установи і організації, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, підприємство постійно працює по збитковим тарифам та знаходиться у важкому фінансовому становищі.

При розгляді заяви судом взято до уваги, що стягувачем не надано суду відомостей про фінансовий стан підприємства, зокрема наявність (відсутність) збитків, наявність заборгованості з податків або заробітної плати тощо. Стягувачем не доведено суду, що відстрочення виконання рішення суду в даній справі призведе до понесення ним додаткових фінансових витрат та негативно вплине на його платоспроможність.

Судом також взято до уваги, що АТ “НАК “Нафтогаз України” має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, однак, останнім не надано суду жодних доказів того, що його фінансовий стан є гіршим за фінансовий стан боржника.

При цьому, згідно з Порядком розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків із гарантованим постачальником природного газу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014, переважна більшість грошових коштів, що надійшли від споживачів, перераховуються відповідачем за спожитий природний газ на рахунок гарантованого постачальника природного газу ПАТ “НАК “Нафтогаз України“, і в розпорядження відповідача не потрапляють. В розпорядженні боржника залишалось: в січні 2020 року – це 10,37% від населення, 17,78% - від бюджетних установ, 9,46% - від інших споживачів; в лютому 2020 року – це 29,78 % від населення, 32,70% - від бюджетних установ, 33,34% - від інших споживачів; в березні 2020 року – це 25,66% від населення, 27,14% - від бюджетних установ, 21,23% - від інших споживачів; в квітні 2020 року – це 32,69% від населення, 32,10% - від бюджетних установ, 26,62% - від інших споживачів; в травні 2020 року – це 33,03% від населення, 33,22% - від бюджетних установ, 30,48% - від інших споживачів; в червні 2020 року – це 33,11% від населення, 33,50% - від бюджетних установ, 30,48% - від інших споживачів, не вистачає для виконання в повному обсязі податкових зобов`язань, зобов`язань по виплаті заробітної плати, розрахунків за енергоносії, здійснення ремонтних та аварійно-відновлювальних робіт.

За вказаних обставин, вжиття на даний час державною виконавчою службою заходів по примусовому виконанню рішення суду по даній справі може призвести до зупинення роботи підприємства та неможливості виконувати покладені на нього завдання. Значне збільшення розміру збитків підприємства протягом 2019 року та І кварталу 2020 року свідчить про наявність реальної загрози банкрутства підприємства, що, враховуючи соціальну значимість останнього, може призвести до негативних наслідків для споживачів теплової енергії - населення м.Миколаєва, лікувальних закладів, шкіл, інших об`єктів соціальної сфери міста, бюджетних установ та державних закладів, та можливість початку опалювального сезону 2020-2021 років без аварійних ситуацій.

На підставі вищевикладеного, суд зазначає, що наразі примусове виконання рішення та стягнення з боржника грошових коштів може призвести до значного погіршення фінансового стану підприємства.

Прийнявши до уваги обставини, які ускладнюють одночасне виконання судового рішення - загроза банкрутства одного з базових підприємств з централізованого теплопостачання і можливі у зв`язку з цим негативні наслідки для споживачів житлово-комунальних послуг, суд дійшов висновку, що у даній справі відстрочення виконання рішення суду здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора.

Тобто, принцип "справедливої рівноваги" та "справедливого балансу" у розумінні статті 6 Конвенції при частковому задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду не буде порушено.

Підставою для відстрочення виконання рішення, у розумінні частини третьої статті 331 Господарського процесуального кодексу України можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк, а розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Поряд з цим, за змістом частини четвертої статті 331 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення суд, зокрема, враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Водночас, зазначена норма не наводить вичерпного переліку обставин, за наявності яких може бути здійснено видстрочення виконання судового рішення, і покладає розв`язання цього питання, як і визначення періоду (але не більше 1 року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови), протягом якого можливо здійснити відстрочення виконання рішення суду, безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи.

З огляду на вказане, суд зазначає, що оцінка судом доказів, які підтверджують обставини неможливості чи ускладнення виконання рішення, повинна здійснюватися за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень статей 13, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що розглядаючи питання щодо відстрочки виконання рішення суду, враховані доводи обох сторін, їх матеріальні інтереси та фінансовий стан, причини неналежного виконання відповідачем зобов`язань перед позивачем, скрутне фінансове становище відповідача, яке підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що викликане несвоєчасним проведенням розрахунків контрагентами відповідача за поставлений природний газ.

Дослідивши обставини та докази, на які посилається боржник у заяві про відстрочення виконання рішення суду та надавши їм правову оцінку, а також з урахуванням умов існуючої соціальної напруги та суттєвого погіршення платоспроможності населення, в тому числі в зв`язку з введенням на підставі постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” з 12 березня до 01 квітня 2020 року на усій території України карантину та продовження таких карантинних заходів до 31 липня 2020 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України №500 від 17.06.2020, якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», суд дійшов висновку, що виконання рішення суду у справі №915/2096/19 може призвести до банкрутства останнього. Натомість відстрочення виконання рішення суду дозволить стабілізувати тяжке становище боржника та належно виконувати свої функції.

Зазначені обставини, на переконання суду, свідчать про винятковість обставин, з якими закон пов`язує можливість надання відстрочення виконання судового рішення.

До того ж, боржник не уникає свого обов`язку щодо виконання зобов`язань перед стягувачем, зокрема боржником з 22.06.2020 по 01.07.2020 здійснено платежі по договору № 6064/1718-ТЕ-22 від 12.09.2017 на загальну суму 2107373,03 грн, що підтверджується копією листа за вих. №1527/06 від 16.06.2020 та банківськими виписками, доданими до додаткових пояснень від 02.07.2020 вих. №1675/32.

Таким чином, суд визнає, що розумним строком відстрочення виконання рішення суду з урахуванням введених на підставі постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” карантинних заходів, є строк до 14.10.2020 і таке відстрочення сприятиме як реальному його виконанню для позивача, так і запобігатиме настанню негативних наслідків для відповідача, чим буде дотримано баланс інтересів сторін.

Враховуючи зазначене, заява ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” про відстрочку виконання рішення господарського суду від 15.01.2020 у справі № 915/2096/19 підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.202, 234, 235, 331 ГПК України, господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Обласного комунального підприємства “Миколаївоблтеплоенерго” №1577/32 від 22.06.2020 про відстрочення виконання рішення суду у справі №915/2096/19 - задовольнити частково.

2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду 11.06.2020 у справі №915/2096/19 – до 14.10.2020 включно.

3. Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

4. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України, п.п. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст ухвали складено і підписано 07.07.2020.

Суддя В.О.Ржепецький