Рішення № 90231345, 07.07.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2020 р. Справа№200/4578/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

29.04.2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (доповнення підстав позову та зміну позовних вимог), зазначав, зокрема, що є самозайнятою фізичною особою, яка провадила незалежну професійну діяльність адвоката, та перебуває на обліку в органі доходів і зборів, що розташований на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція, а тому згідно з п. 9-4 розд. VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на час проведення антитерористичної операції до її закінчення звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, і відповідальність, штрафні та фінансові санкції за невиконання обов`язків платника єдиного внеску у вказаний період до нього не застосовуються.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02.12.2019 року в справі № 200/12483/19-а задоволено його позов: визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 21.05.2019 року №Ф-191683-45 з єдиного внеску у розмірі 21030,90 грн.

Однак, контролюючий орган таку недоїмку як безнадійну не списав, і на підставі отриманого судового рішення відповідно до Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422, не здійснив відповідне коригування показників стану розрахунків з бюджетом в його інтегрованій картці платника податків, чим допустив протиправну бездіяльність.

Така бездіяльність порушує його права; відповідач незаконно нараховує йому пеню та штрафи на суму цієї недоїмки, а всі його податкові платежі зараховуються не в рахунок сплати поточних податкових зобов`язань, а в рахунок погашення скасованої судом заборгованості згідно з черговістю її виникнення, у зв`язку з чим у нього автоматично виникає заборгованість зі сплати поточних зобов`язань з єдиного внеску.

Крім того, відповідач порушив обов`язковий для нього 20-й денний строк розгляду його скарги, тому вважав, що відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» така скарга вважається повністю задоволеною на його користь.

У зв`язку з наведеним позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення списання безнадійного податкового боргу зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені в сумі 21030,90 грн. та не здійснення коригування показників стану розрахунків з бюджетом в його інтегрованій картці платника податків у зв`язку із списанням безнадійного податкового боргу в сумі 21030,90 грн. та скасуванням вказаної заборгованості згідно з рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02.12.2020 року в справі № 200/12483/19-а;

- зобов`язати відповідача провести списання безнадійного податкового боргу зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені в сумі 21030,90 грн.;

- зобов`язати відповідача здійснити коригування показників стану розрахунків з бюджетом в його інтегрованій картці платника податків у зв`язку із списанням безнадійного податкового боргу у сумі 21030,90 грн. та скасуванням вказаної заборгованості згідно з рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02.12.2020 року в справі № 200/12483/19-а.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, зокрема, підстави для звільнення позивача від сплати сум єдиного внеску відсутні. Пункт 9-4 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не скасовував повністю обов`язків платника єдиного внеску. Щодо позовних вимог про визнання безнадійною та списання заборгованості з єдиного внеску, то жодна з обставин, що передбачені ч. 7 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», щодо позивача не встановлена, що свідчить про безпідставність коригування боргу з єдиного внеску. Крім того, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02.12.2019 року в справі № 200/12483/19-а визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 21.05.2019 року № Ф-191683-45 та не зобов`язано контролюючий орган здійснити коригування інтегрованої картки позивача з єдиного внеску. Також позивачем не надано сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України.

Крім того, з 13.02.2020 року набрав чинності Закон України від 14.01.2020 року № 440-IX, яким п. 9-4 розд. VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо звільнення таких платників єдиного внеску як позивач від виконання своїх обов`язків на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції виключено. Тому підстави для застосування п. 9-4 розд. VIII вказаного Закону відсутні.

Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є самозайнятою фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність адвоката (свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю № 3804, видане 16.02.2011 року на підставі рішення Донецької кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури), є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів (в Покровській ДПІ Покровсько-Добропільського управління Головного управління ДПС у Донецькій області, м. Покровськ Донецької обл.), що розташований на території населеного пункту, включеного до переліку, що зазначений у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата на підставі відповідного Указу Президента України.

05.01.2017 року позивач подав до податкового органу за основним місцем обліку заяву про звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску на підставі п. 9-4 розд. VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02.12.2019 року в справі № 200/12483/19-а, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги задоволено: визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 21.05.2019 року №Ф-191683-45 зі сплати єдиного внеску у розмірі 21030,90 грн.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що Головним управлінням ДФС у Донецькій області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Донецькій області) вказаному платнику надіслано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 21.05.2019 року №Ф-191683-45 на суму недоїмки 21030,90 грн. за період з 2018 року по 2019 рік, тобто за період, коли позивач був звільнений від сплати єдиного внеску відповідно до п. 9-4 розд. VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Недоїмка позивача з єдиного внеску, що виникла за період, щодо якого винесено вимогу, відповідачем не списувалася через те, що, на думку податкового органу, підстави для звільнення позивача від сплати сум єдиного внеску відсутні. У зв`язку з цим в інтегрованій картці позивача залишилася обліковуватися недоїмка з єдиного внеску за цей період в сумі 21030,90 грн., що відповідачем не заперечується.

02.03.2020 року позивач направив на адресу начальника Головного управління ДПС у Донецькій області скаргу від 28.02.2020 року на протиправні дії його посадових осіб щодо невнесення до його інтегрованої картки платника податків відомостей щодо скасування судом недоїмки з єдиного внеску в розмірі 21030,90 грн. (відповідно до коду поштового відправлення № 8530205414019 відповідачем отримана 05.03.2020 року).

На вказану скаргу надана відповідь - лист від 03.04.2020 року № 29317/10/05-99-53-11, в якому зазначалося, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.12.2019 року в справі № 200/12483/19-а не містить жодних вимог щодо зобов`язання провести відповідні дії по коригуванню облікових даних в його інтегрованій картці шляхом скасування заборгованості з єдиного внеску, штрафів, пені. Тому підстави для внесення відомостей до його інтегрованої картки платника податків щодо скасування заборгованості з єдиного внеску, штрафів, пені у розмірі 21030,90 грн. відсутні.

У червні 2020 року позивач подав до податкового органу за основним місцем обліку заяву від 18.06.2020 року про списання безнадійної заборгованості, в якій просив визнати суму боргу з єдиного внеску в розмірі 21030,90 грн. безнадійною та провести її списання.

За результатом розгляду вказаної заяви Головним управлінням ДПС у Донецькій області надана відповідь від 02.07.2020 року №55002/10/05-99-10-03-14, в якій зазначалося, що оскільки п. 9-4 розд. VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» втратив чинність, тому підстави для списання заборгованості, що виникла в період з 19.04.2018 року по 20.01.2020 року (яка обліковується згідно з даними інформаційної системи ДПС України), відсутні.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Частина 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає платників єдиного внеску.

Згідно з п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону платниками єдиного внеску є, зокрема:

- роботодавці:

фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);

- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

- особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 6 вказаного Закону платник єдиного внеску, зокрема, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Абзацом 3 ч. 8 та ч. 12 ст. 9 вказаного Закону визначено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

На виконання вимог вказаного Закону наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 2 розд. VІ Інструкції визначено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до п.п. 3 та 4 розд. VІ Інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Отже, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема у постанові від 11.09.2018 року в справі № 826/11623/16.

Разом з вказаними нормами суд враховує наступне.

14.04.2014 року набрав чинності Указ Президента України від 14.04.2014 року №405/2014, яким уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

15.10.2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (Закон від 02.09.2014 року № 1669-VII), який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 2 вказаного Закону на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій на виконання договірних зобов`язань та на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними та іншими договірними зобов`язаннями, зокрема юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Пунктом 4 ст. 11 вказаного Закону внесено зміни до певних законів України, зокрема розділ VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» доповнено пунктом 9-3 (який з 13.03.2015 року у зв`язку з набранням чинності Законом України від 02.03.2015 року

№ 219-VIII вважається пунктом 9-4) такого змісту:

«Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.».

При цьому вказаним Законом для таких платників відстрочення обов`язку сплачувати єдиний внесок щодо зазначеного періоду, на що фактично посилався податковий орган, передбачено не було.

Відповідно до п.п. 101.1 та 101.5 ст. 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 577.

Відповідно до п. 3.1 розд. ІІІ Порядку визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Відповідно до п.п. 4.3 - 4.5 розд. ІV Порядку в інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.

Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал.

Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Зі змісту Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, що затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 577, вбачається, що списання безнадійного податкового боргу здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

При цьому, звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов`язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (п. 4.1 розд. ІV Порядку). В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права неодноразово викладалися в постановах Верховного Суду, зокрема від 04.09.2018 року в справі № 813/4430/16, 09.07.2019 року в справі №0240/2269/18-а, від 23.12.2019 року в справі №813/3277/18, від 03.04.2020 року в справі №822/2243/17, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, був затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053-р, дію якого зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №1079-р.

Вказаний Перелік втратив чинність у зв`язку з набранням чинності Переліком населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, що затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р.

До вказаних Переліків внесено, зокрема м. Покровськ Донецької обл., де розташований орган доходів і зборів, на обліку у якого перебував та перебуває позивач.

З 13.02.2020 року набрав чинності Закон України від 14.01.2020 року № 440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи», яким п. 9-4 розд. VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» виключено.

Статтею 58 Конституції України визначено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

В рішенні Конституційного Суду України від 13.05.1997 року № 1-зп/1997 зазначено, що це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

З урахуванням принципу незворотності дії в часі законів та нормативно-правових актів суд дійшов висновку по необґрунтованість доводів відповідача щодо виникнення у позивача обов`язку щодо сплати зобов`язань з єдиного внеску за період, протягом якого була чинною норма, що звільняла такого платника від обов`язку нарахування та сплати єдиного внеску.

Отже, враховуючи наведені вимоги законодавства платники єдиного внеску, які перебували на обліку в органі доходів і зборів, що розташований на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція, та здійснювали свою господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, період проведення якої тривав, на період з 14.04.2014 року по 12.02.2020 року включно (період дії п. 9-4 розд. VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування») були звільнені від сплати сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, і відповідальність, штрафні та фінансові санкції, що передбачені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за невиконання обов`язків платника єдиного внеску, виключно у вказаний період до них не застосовувалася. При цьому достатньою підставою для звільнення від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо вчасної сплати єдиного внеску було встановлення факту знаходження платника на обліку в податкових органах, розміщених на території проведення антитерористичної операції. Таке звільнення відбувалося без встановлення додаткових умов, зокрема, подання заяв, отримання сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України. Адже заява могла бути подана не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції, чого не відбулося, а отримання сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України не було обов`язковим, оскільки такі платники в силу закону були звільнені від сплати єдиного внеску та від відповідальності за невиконання відповідних обов`язків.

Недоїмка, яка виникла у таких платників в силу Закону (а не обставин непереборної сили), відповідно до п. 9-4 розд. VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визнавалася безнадійною та підлягала списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу, що відповідно до п.п. 101.5 ст. 101 вказаного Кодексу, п.п. 4.3 - 4.5 розд. ІV Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, що затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 577, наведених правових позицій Верховного Суду відбувалося контролюючими органами щоквартально та проводилося автоматично, без участі платника податків.

При цьому, як вже зазначалося, вказаним Законом для таких платників відстрочення обов`язку сплачувати єдиний внесок щодо зазначеного періоду передбачено не було.

В порушення наведених вимог законодавства контролюючий орган недоїмку позивача як безнадійну не списав, чим допустив протиправну бездіяльність, що свідчить про необхідність відновлення порушених прав позивача в цій частині.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача внести відповідні зміни до інтегрованої картки платника.

Відповідно до пп. 19-1.1.10 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України однією з функцій контролюючих органів є забезпечення ведення обліку податків, зборів, платежів.

Відповідно до наведених вимог Податкового кодексу України, з метою реалізації пп.19-1.1.10 п. 19-1.1 ст. 19-1 вказаного Кодексу та з метою удосконалення оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджету та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422 затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п. 3 розд. І вказаного Порядку оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Відповідно до п. 2 розд. І вказаного Порядку:

інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції;

інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами;

оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення первинних показників через їх перетворення в облікові показники в ІКП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 розд. ІІ вказаного Порядку з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Спеціальне кодування всіх операцій, що використовуються для відображення в ІКП облікових показників, забезпечує автоматизоване ведення ІКП.

Згідно з пп. 1 ч. 4 розд. V Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422, працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження органу ДФС, до компетенції яких належать розгляд скарг при проведенні процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах при проведенні процедури судового оскарження прийнятих податкового повідомлення-рішення/рішення/вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем забезпечують внесення даних до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати КПР.

Відображенню в інформаційній системі органів ДФС підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій

Такими матеріалами є, зокрема рішення суду, прийняте по суті.

Відповідно до п. 2 ч. 1 розд. 6 вказаного Порядку первинними документами, на підставі яких в ІКП здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, є, зокрема:

- рішення суду про вирішення питання по суті (скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання та пені / суми єдиного внеску за результатами судового оскарження);

- рішення про списання боргу (недоїмки) з єдиного внеску, прийняте за наявності підстав, визначених законодавством про збір та облік єдиного внеску.

Згідно з п. 5 розд. І вказаного Порядку при виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

Таким чином в разі необхідності контролюючий орган має можливість здійснювати коригування облікових показників інтегрованої картки платника, в тому числі в ручному режимі.

В порушення наведених вимог законодавства контролюючий орган не здійснив відповідне коригування показників стану розрахунків з бюджетом в інтегрованій картці платника податків щодо безнадійної недоїмки позивача з єдиного внеску, чим допустив протиправну бездіяльність.

Отже, в порушення наведених вимог законодавства контролюючий орган недоїмку позивача з єдиного внеску як безнадійну не списав і в інтегрованій картці позивача не здійснив погашення (зменшення) суми такої недоїмки, чим допустив протиправну бездіяльність.

Крім того, в спірних правовідносинах відповідачем не врахована позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 14.01.2010 року (набуло статусу остаточного 14.01.2001 року) в справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06), в п. 57 якого Суд зазначив, що в разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків платників податків національні органи були зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантоване право на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий засіб (спосіб), що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 року).

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльності контролюючого органу щодо несписання щодо позивача безнадійної недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 21030,90 грн. та не здійснення коригування показників стану розрахунків з бюджетом в його інтегрованій картці платника єдиного внеску, із зобов`язанням Головного управління ДПС у Донецькій області списати щодо позивача таку безнадійну недоїмку та внести зміни до його інтегрованої картки шляхом виключення з неї відомостей про нараховану недоїмку з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 21030,90 грн.

Посилання відповідача на те, що п. 9-4 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не скасовував повністю обов`язків платника єдиного внеску, є неприйнятними, оскільки вони суперечать положенням останнього абзацу цього пункту, відповідно до якого недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, «визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.».

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 14.04.2020 року в справі № 812/946/17 є неприйнятними, оскільки підстави позову в ній не є тотожними тим, що в даній справі.

Так, в справі № 812/946/17 позивач пов`язував позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у визнанні безнадійною та списанні недоїмки зі сплати єдиного внеску - з розглядом його заяви. В задоволенні цієї позовної вимоги як основної суд відмовив, оскільки в поштовому відправленні, яке надійшло від позивача до податкового органу, ця заява була відсутня, а тому відповідач не вчиняв протиправних дій щодо розгляду цієї заяви, оскільки її не отримував. З огляду на наведене відмовлено в задоволенні похідної вимоги про зобов`язання контролюючого органу визнати недоїмку за певний період безнадійною та провести списання її в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

В той же час в даній адміністративній справі позивач посилався на інші обставини.

Посилання відповідача на не отримання позивачем сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України є неприйнятними.

Так, відповідно до ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Сертифікати щодо форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) згідно зі ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати видають за зверненнями суб`єктів господарювання, якими відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України є юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Законодавство не містить вимог щодо дати отримання сертифікату про настання обставин непереборної сили, а чітко визначає, що такий сертифікат є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань протягом терміну дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Між тим, в спірних правовідносинах отримання сертифікату про настання обставин непереборної сили не є обов`язковим, оскільки суб`єкт господарювання (позивач) в силу закону (п. 9-4 розд. VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування») був звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що автоматично звільняло його від відповідальності за невиконання вказаних зобов`язань протягом терміну дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України), про що також просив позивач, є правом суду, а не обов`язком, яке не виключає існування принципу обов`язковості судового рішення, згідно з яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ст. 1291 Конституції України, ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України).

Посилання позивача на порушення передбаченого ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» строку розгляду його скарги є неприйнятними, оскільки правомірність таких дій податкового органу не є предметом спору в даній справі.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Донецькій області щодо несписання щодо ОСОБА_1 безнадійної недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 21030,90 грн. та не здійснення коригування показників стану розрахунків з бюджетом в його інтегрованій картці платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Донецькій області списати щодо ОСОБА_1 безнадійну недоїмку з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 21030,90 грн. та внести зміни до інтегрованої картки платника щодо ОСОБА_1 шляхом погашення (зменшення) недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 21030,90 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 (вісімдесят) коп.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 07 липня 2020 року.

Суддя Т.В. Логойда