Рішення № 90231276, 01.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року Справа № 160/1620/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Віхрової В.С.

при секретарі судового засідання Піддубцеві О.В.

за участю:

представника позивача Крісак М.В.

представника відповідача Волошиної В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКТУМ С» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000292501 від 31.01.2020 р., -

ВСТАНОВИВ:

11.02.2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКТУМ С» (надалі – позивач) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (надалі – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №000292501 від 31.01.2020 року, яким збільшено суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 115 485,00 грн., з яких 92 388,00 грн. – за податковим зобов`язанням, та 23097,00 грн. – за штрафними санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт перевірки, на підставі висновків акту було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №000292501 від 31.01.2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за податковими зобов`язаннями в розмірі 92 388,00 грн., за штрафними санкціями - 23097,00 грн. Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення, є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає чинному законодавству та прийняті на підставі хибних висновків, до яких дійшов відповідач в ході проведення перевірки. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/1620/20 передана судді Віхровій В.С. 12.02.2020.

У відповідності до ч.1 ст.173 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) підготовку справи до судового розгляду здійснює суддя адміністративного суду, який відкрив провадження в адміністративній справі.

Стаття 174 КАС України визначає, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 251 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.

Згідно положень ст.ст.175, 182 КАС України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У строк, встановлений судом, позивач має право подати відповідь на відзив, а відповідач - заперечення.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (ст.192 КАС України).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження з призначеннням підготовчого судового засідання на 04.03.2020 о 10:00 год.

28.02.2020 року через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду представником відповідача було надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що відповідачем була проведена перевірка позивача, в ході якої встановлені порушення вимог діючого законодавства. За наслідками встановлених порушень відповідачем складено акт перевірки та винесено оскаржувані податкові повідомлення рішення. Відповідач вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, та такими, що винесені відповідно до вимог діючого законодавства, у зв`язку з чим, підстави для їх скасування відсутні.

04.03.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої вказано, що позивач не погоджується з доводами відповідача, що наведені у відзиві на позовну заяву, та вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства.

У судове засідання 04.03.2020 р. з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився, був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання. Представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 23.03.20 р. об 11:40 год.

Судове засідання 23.03.20 знято з розгляду у зв`язку з оголошенням загальнодержавного карантину.

У судове засідання 08.04.2020 р. сторони не з`явилися.

08.04.2020 року ухвалою суду було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКТУМ С» та зупинено провадження у справі на термін дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України у Постанові №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19".

27.05.2020 року поновлено провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи на 01.06.2020 об 11:40 год.

У судове засідання 01.06.2020 року з`явилися уповноважені представники сторін. Представником відповідача надано до суду додаткові докази по справі, розгляд справи відкладено на 22.06.20 р. об 11:50 год.

19.06.2020 року до канцелярії суду надійшла заява позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

У судове засідання 22.06.2020 року з`явилися уповноважені представники сторін, ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 03.07.2020 року о 12:00 год.

У судове засідання 03.07.2020 року з`явилися уповноважені представники сторін, Представник позивача у судовому засіданні позовну заяву підтримав та просив задовольнити її в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві на позов та просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено Акт перевірки від 16.09.2019 року №48987/04-36-05-01/37149855 (надалі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акту перевірки №41399/04-36-14-03/32228350 від 27.04.2019 року перевіркою було встановлено такі порушення:

- пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, абз. б) п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 1020902,00 грн.

- п. 1201.2 ст. 120-1 Податкового кодексу – відсутність складання та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі за текстом - ЄРПН), у зв`язку з чим застосовано штрафну санкцію у розмірі 259725,00 грн.

- пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 127597,00 грн.

На підставі висновків, зроблених під час перевірки (з урахуванням розгляду заперечень), керівником Головного управління ДПС у Дніпропетровській області були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- №000674501 від 14.11.2019 року, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 259 725,00 грн. за відсутність складання та реєстрації податкових накладних в ЄРПН;

- №000646501 від 14.11.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1 276 127,50 грн. (з яких 1 020 902,00 грн. – за податковим зобов`язанням, 255 225,50 грн. – за штрафними санкціями);

- №000649501 від 14.11.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 159 496,25 грн. (з яких 127 597,00 грн. – за податковим зобов`язанням, 31899,25 грн. – за штрафними санкціями).

Не погоджуючись з висновками ГУ ДПС у Дніпропетровській області, викладеними в Акті від 16.09.2019 року №48987/04-36-05-01/37149855, та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «ТЕКТУМ С» в межах досудового врегулювання спорів звернулось зі скаргою до Державної податкової служби України (далі за текстом – ДПС України). Рішенням ДПС України №12925/6/99-00-08-05-01 від 13.12.2019 року строк розгляду скарги був продовжений до 27.01.2020 року.

ДПС України за результатами розгляду скарги прийнято рішення №3388/6/99-00-08-05-01 від 27.01.2020 року, яким скаргу ТОВ «ТЕКТУМ С» задоволено частково, а саме скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.11.2019 року №000646501 та №000674501 повністю, та податкове повідомлення-рішення від 14.11.2019 року №000649501 в частині нарахованих 35209,00 грн. податку на прибуток і 8802,25 грн. штрафних санкцій., в іншій частині податкове повідомлення-рішення від 14.11.2019 року №000649501 залишено без змін.

На підставі рішення ДПС України за результатами розгляду скарги №3388/6/99-00-08-05-01 від 27.01.2020 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення №000292501 від 31.01.2020 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 115 485,00 грн. (з яких 92 388,00 грн. – за податковим зобов`язанням, 23097,00 грн. – за штрафними санкціями).

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення №000292501 від 31.01.2020 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення із даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з пп. 20.1.4 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, а також не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення такої перевірки та копії наказу про проведення перевірки

Відповідно до п. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Щодо висновків відповідача про заниження позивачем податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або Міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки встановлено, що позивачем укладено договір купівлі-продажу №ЭД-167 від 16.07.2010 року між ТОВ «ТЕКТУМ С» та ТОВ «ЕнергоДніпро».

За умовами додаткової угоди №1 від 22.03.2011 року до цього договору розрахунки проведені за допомогою простого векселю (АА2034787 від 22.03.2011 року, акт прийому-передачі векселів від 22.03.2011 року).

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість по вищевказаному векселю в сумі 689181,49 грн. обліковується на бухгалтерському рахунку 621 «Короткострокові векселі».

Так, правовідносини щодо обігу векселів в Україні врегульовано наступними нормативними актами: Женевською конвенцією 1930 року, якою запроваджено уніфікований закон про переказні та прості векселі (надалі - Уніфікований закон); Женевською конвенцією 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі; Женевською конвенцією 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів; Законом України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про. переказні векселі та прості векселі»; Законом України «Про цінні папери і фондову (біржу»; Законом «Про обіг векселів в Україні» та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України (згідно ст. 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 35.04.2001 р. № 2374-ІІІ).

Згідно пункту 2 ч. 5 ст. 3 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» від 23.02.2006 року № 3480-ІV встановлено, що «боргові цінні папери» - це цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов`язання, зокрема емітента, сплатити у визначений строк кошти. До боргових цінних паперів належать, зокрема, векселі.

Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов`язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Вексель складається на спеціальному бланку з відповідним ступенем захисту від підроблення за встановленою формою та розміром, вимоги щодо типової форми якого регламентовано Положенням про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків, затвердженим рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 03.09.2013 р. № 1681 (що зареєстроване в Міністерстві юстиції України 24.09.2013 р. за№ 1639/24171).

Обов`язкові реквізити простого векселя визначені в ст. 75 Уніфікованого закону. Так, простий вексель містить: (1) назву «простий вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; (2) безумовне зобов`язання сплатити визначену суму грошей; (3) зазначення строку платежу; (4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; (5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; (6) зазначення дати і місця складання простого векселя; (7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Відповідно до статті 76 Уніфікованого закону документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті. Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред`явленням.

Згідно з ст. 33, 34 Уніфікованого закону (з урахуванням вимог ст. 77 цього закону стосовно простих векселів), встановлено наступні строки платежу за переказним та простим векселем, а саме: за пред`явленням; у визначений строк від пред`явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

Простий вексель строком за пред`явленням підлягає оплаті при його пред`явленні. При цьому, він повинен бути пред`явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

Відповідно до норм ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов`язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов`язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. При цьому, у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.

Враховуючи вищевикладені норми, суд дійшов висновку, що операції щодо видачі та погашення векселя є своєрідним способом проведення негрошового розрахунку за отримані товари (роботи, послуги). У свою чергу вексель по суті виступає письмовим борговим зобов`язанням у вигляді цінного паперу, складеного за встановленою формою, що посвідчує відносини позики і передбачає зобов`язання особи, яка його видала (векселедавця), сплатити у визначений строк зазначену в ньому суму коштів особі, якій він виданий (векселедержателю). Обов`язковою умовою проведення із застосуванням векселів є наявність договору, який в письмовій формі, передбачає такий порядок розрахунку та те, що у випадку видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселями.

При цьому, простий вексель - це вексель, який виписується позичальником (векселедавцем) і містить нічим не зумовлене зобов`язання сплатити борг векселедержателю. Простий вексель характеризується тим, що у нього векселедавець та платник співпадають, тобто це є одна і та юридична або фізична особа.

Так, в бухгалтерському обліку відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 р. №892/4185) операції з видачі векселя в рахунок погашення заборгованості за договором купівлі-продажу товарів відображається в такий спосіб: у продавця закривається дебіторська заборгованість за кредитом рахунка 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» і з`являється заборгованість, що відображається за дебетом рахунка 341 «Короткострокові векселі, отримані в національній валюті». У покупця одночасно закривається кредиторська заборгованість по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» і з`являється заборгованість по рахунку 621 «Короткострокові векселі в національній валюті».

Судом встановлено, що ТОВ «ТЕКТУМ С» виписано простий вексель на загальну суму 689181,49 грн., згідно акту приймання передачі векселів з встановленим строком його погашення 22.03.2031 року, при цьому за змістом вказаного простого векселя сплата відсотків за ним не передбачалась.

Зі змісту Акта перевірки, контролюючий орган кваліфікував наявну кредиторську заборгованість за векселями як «довгострокові зобов`язання» та здійснив дисконтування такої заборгованості, шляхом вирахування різниці (дисконту) між майбутньою та теперішньою вартістю зобов`язання із застосуванням П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», 12 «Фінансові інвестиції» і 28 «Зменшення корисності активів».

Суд зазначає, що відповідно до п.п. 4, 5, 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання» (надалі - П(С)БО 11), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. № 20 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 р. за № 85/4306), яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов`язання та її розкриття у фінансовій звітності, з метою бухгалтерського обліку зобов`язання поділяються на: довгострокові; поточні; непередбачені зобов`язання; доходи майбутніх періодів.

Зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

В розумінні цього П(С)БО 11, зокрема: довгострокові зобов`язання - всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями, а поточні зобов`язання - зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Сума погашення - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

За змістом п. 7, 8 П(С)БО 11 до довгострокових зобов`язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов`язання; відстрочені податкові зобов`язання; довгострокові забезпечення.

Зобов`язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов`язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов`язання на довгострокове.

Довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов`язання.

Поряд з цим, п. 11 і 12 П(С)БО 11 визначено, що поточні зобов`язання включають: короткострокові кредити банків; поточну кредиторську заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями, за товари, роботи, послуги, за розрахунками з бюджетом, у тому числі з податку на прибуток, за розрахунками зі страхування, за Розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків; короткострокові векселі видані; поточні забезпечення; інші поточні зобов`язання.

Поточні зобов`язання відображаються в балансі за сумою погашення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що зобов`язання, які виникли за простим векселем ТОВ «ТЕКТУМ С», виписаним на погашення заборгованості по оплаті товару за договором купівлі-продажу №ЭД-167 від 16.07.2010 року, за своєю суттю відносяться до поточних зобов`язань, які відображаються в бухгалтерському обліку платника не за теперішньою вартістю, а за сумою погашення.

Разом з цим, у розумінні Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти» (надалі -П(С)БО 13), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2001 № 559 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.12.2001 р. №1050/6241) зобов`язання позивача за векселями відносяться також до фінансових інструментів, а саме - фінансових зобов`язань як контрактного зобов`язання щодо: а) передачі грошових коштів або інших фінансових активів іншому підприємству; б) обміну фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.

Відповідно до п.п. 10, 11, 29, 31 і 32П(С)БО 13 фінансовий актив або фінансове зобов`язання відображається у балансі, якщо підприємство є стороною - укладачем угоди щодо фінансового інструмента.

Безумовні права вимоги і зобов`язання визнаються фінансовими активами і фінансовими зобов`язаннями, якщо за умовами контракту підприємство має право на отримання грошових коштів або бере на себе зобов`язання сплатити грошові кошти.

Фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).

На кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для перепродажу, і зобов`язань за похідними фінансовими інструментами.

Збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інструментів, які не є об`єктом декларування та оцінюються за ч справедливою вартістю, визнається іншими доходами або іншими витратами.

Таким чином, порядок оцінки фінансових інструментів у вигляді фінансових зобов`язань та відображення її результатів в бухгалтерському обліку визначено у П(С)БО ІЗ «Фінансові інструменти», а саме: на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю.

При цьому, П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» не містить визначення амортизованої собівартості фінансового зобов`язання або посилань на встановлення такої в інших нормативно- правових актах.

Згідно Акта перевірки контролюючим органом до спірних правовідносин були застосовані Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції» (далі - П(С)БО 12), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 р. № 91 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.05.2000 р. за № 284/4505) в частині оцінки та відображенні в бухгалтерському обліку фінансових інвестицій, та п. 11 і 14 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 28 «Зменшення корисності активів» (далі - П(С)БО 28), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 р. № 817 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за №35/10315), в частині визначення формули дисконтування заборгованості за векселями.

Так, згідно з п.п. 3, 4, 8 і 10 П(С)БО 12 амортизована собівартість фінансової інвестиції - собівартість фінансової інвестиції з урахуванням часткового її списання унаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії).

Фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю. Собівартість фінансової інвестиції складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов`язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов`язаних з придбанням фінансової інвестиції.

Фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу відображаються за справедливою вартістю.

Сума збільшення або зменшення балансової вартості фінансових інвестицій на дату балансу (крім інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі) відображається у складі інших доходів або інших витрат відповідно.

Фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій.

Різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка. Приклад визначення суми амортизації дисконту, премії та амортизованої собівартості фінансових інвестицій за методом ефективної ставки відсотка наведено в додатку 1 до Положення (стандарту) 12.

Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій відповідно.

Так, в даному випадку, якщо припустити можливість застосування порядку визначення амортизованої собівартості фінансових інвестицій для цілей визначення амортизованої собівартості фінансового зобов`язання, то різниця між собівартістю (номінальною вартістю) векселів позивача та договірною вартістю погашення його зобов`язання за договором купівлі-продажу цінних паперів відсутня. Крім того, як зазначалося вище, у силу п. 12 П(С)БО 11 поточні зобов`язання відображаються в балансі за сумою погашення.

Також, безпідставними є посилання контролюючого органу на пункти П(С)БО 28 для визначення формули дисконтування зобов`язань за векселями, оскільки відповідно до п. 1 цього Положення його норми застосовуються для формування в бухгалтерському обліку саме інформації про зменшення корисності активів (визначення яких як ресурсів, контрольованих підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, міститься у П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»), а не до зобов`язань.

Крім того, як встановлено судом, що з 29 жовтня 2019 року набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 16 вересня 2019 року № 379 (надалі - Наказ № 379), яким запроваджено дисконтування як процентної так і безпроцентної дебіторської та кредиторської заборгованостей.

З П(С)БО 11 «Зобов`язання» виключено норму, згідно з якою зобов`язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом 12 місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов`язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов`язання на довгострокове.

У примітках до фінансової звітності наводиться інформація про перелік і суми зобов`язань, що включені до статей балансу «Інші довгострокові зобов`язання», «Інші поточні зобов`язання».

Тобто, з урахуванням змін, внесених Наказом № 379 до П(С)БО 10 та П(С)БО 11, вся довгострокова дебіторська заборгованість (а не лише та на яку нараховують проценти) та всі довгострокові зобов`язання (а не лише ті, на які нараховують відсотки) мають бути відображені в балансі за їхньою теперішньою (дисконтованою) вартістю.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та відсутність підстав для здійснення дисконтування заборгованості за вищевказаним договором, оскільки вексель є простим короткостроковим, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків Акту перевірки в частині порушення позивачем норм пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України та збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток, а відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.

При цьому, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

В порядку розподілу судових витрат, у відповідності до положень ст. 139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи, документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн. (платіжне доручення №88 від 10.02.2020 р.) підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 9, 11, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКТУМ С» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000292501 від 31.01.2020 р., - задовольнити;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №000292501 від 31.01.2020 р., яким збільшено суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 115485,00 грн. (з яких 92 388,00 грн. - за податковим зобов`язанням, та 23097,00 грн. - за штрафними санкціями);

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКТУМ С» документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 07 липня 2020 року.

Суддя В.С. Віхрова