Рішення № 90230685, 30.06.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2020 р. м. Київ Справа № 911/332/20

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірнього підприємства “Підприємство регіональних перевезень “АТАСС” ВАТ “Автотранспортна акціонерна співдружність “Славутич”, Київська область, м. Славутич

до Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області, Київська область, м. Славутич

про відшкодування витрат

за участю представників:

від позивача: В.С.Панкратов

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області від Дочірнього підприємства “Підприємство регіональних перевезень “АТАСС” ВАТ “Автотранспортна акціонерна співдружність “Славутич” надійшла позовна заява №04/02 від 03.02.2020 року (вх. №349/20 від 07.02.2020 року) (далі – позивач) до Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області (далі - відповідач) про стягнення 135769,31 грн. в якості відшкодування витрат перевізника на перевезення пільгових категорій громадян.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення законодавчих приписів не виконує свого обов`язку з відшкодування витрат, які були понесені позивачем в результаті надання послуг з перевезення громадян на пільгових умовах, внаслідок чого у відповідача виникла відповідна заборгованість.

Ухвалою суду від 10.03.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/332/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 07.04.2020 року.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №02-32/34 від 23.03.2020 року (вх. №6727/20 від 30.03.2020 року), в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Судове засідання, призначене на 07.04.2020 року не відбулось, у зв`язку з необхідністю попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” від 11.03.2020 року №211 (зі змінами), з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також, листа Ради суддів України від 16.03.2020 року №9/рс-186/20 і рішення зборів суддів Господарського суду Київської області №11 від 17.03.2020 року “Про організацію розгляду судових справ на період дії карантину”, про що сторони були повідомлені відповідною ухвалою.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 30.03.2020 року (вх. №7009/20 від 03.04.2020 року) та клопотання б/н від 30.03.2020 року (вх. № 7010/20 від 03.04.2020 року) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 12.05.2020 року судове засідання призначено на 09.06.2020 року.

До суду від відповідача надійшло клопотання №02-32/54 від 26.05.2020 року (вх. №10761 від 01.06.2020 року) про розгляд справи без участі представника відповідача.

Ухвалою суду від 09.06.2020 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 30.06.2020 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 30.06.2020 року не з`явився.

Представник позивача у судовому засіданні 30.06.2020 року позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 30.06.2020 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Управлінням соціального захисту населення Виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області (за договором – платник) та Дочірнім підприємством ДП «ПРП» «АТАСС» (за договором – виконавець) 26.12.2014 року укладено Договір про порядок відшкодування витрат за надані послуги з перевезення пільгових категорій громадян автомобільним транспортом за рахунок субвенцій з державного бюджету №25 (далі - Договір).

Відповідно до пп. 1.1. Договору, цей Договір регламентує взаємовідносини сторін щодо перевезення пільгових категорій громадян автомобільним транспортом, яке здійснюється виконавцем, та відшкодування платником витрат пов`язаних з пільговим перевезенням громадян, з урахуванням ПДВ, у межах затверджених бюджетних призначень на 2015 рік в сумі 100000,00 грн. за рахунок субвенції з державного бюджету місцевому бюджету відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (із змінами) та від 29.01.2003 року №117 «Про єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» (із змінами) за видами пільг відповідних категорій громадян (далі – пільговики) визначених вищезазначеними постановами Кабінету Міністрів України.

Виконавець зобов`язується здійснювати надання послуг з перевезення пільгових категорій громадян, які мають право на відповідні пільги (пп. 2.2.1. п. 2.2. Договору). Платник зобов`язується перераховувати виконавцю кошти, передбачені для відшкодування витрат, пов`язаних з пільговим перевезенням громадян після надходження їх на власні рахунки у п`ятиденний строк (пп. 2.4.1. п. 2.4. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, виконавець щомісяця до 5 робочого дня наступного за звітним, подає платнику наступні документи: на паперових та електронних носіях форму 2-Пільга «Розрахунок на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян», з підписами уповноважених осіб та печаткою виконавця. Формат форми визначається виключно нормативними документами Міністерства соціальної політики України; на паперових носіях форму 3-Пільга «Акт звіряння розрахунків», у якій виділяти в тому числі суму ПДВ, з підписами уповноважених осіб та печаткою виконавця. Формат форми визначається виключно нормативними документами Міністерства соціальної політики України.

Платник на підставі розрахунків та актів звіряння про надання послуг з перевезення пільгових категорій громадян, забезпечує перерахування сум відшкодування по пільговому наданню послуг виконавцю після надходження їх на власні рахунки у п`ятиденний строк (п. 3.2. Договору).

Пунктом 5.1. Договору визначено, що даний Договір набуває законної сили з 01.01.2015 року і діє до 31.12.2015 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну однією із сторін не буде виявлено бажання про відмову від цього договору (п. 5.2. Договору).

Як зазначає позивач, у встановленому Договором порядку сторони не виявили бажання розірвати даний Договір, у зв`язку із чим дію Договору було автоматично продовжено на 2016 та 2017 рік.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на виконання своїх договірних зобов`язань та законодавчих приписів за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року надано послуги з перевезення громадян на пільгових умовах на загальну суму 135769,31 грн., що підтверджується копіями розрахунків витрат на відшкодування збитків, пов`язаних з наданням пільг по перевезенню пільгових категорій громадян автомобільним транспортом (форма №2-пільга), копіями складених позивачем актів звіряння розрахунків за надані населенню послуги (форма №3-пільга) з доказами їх надіслання відповідачу для отримання компенсації за понесеними витратами.

Однак, відповідач в порушення умов Договору не провів з позивачем розрахунків по відшкодуванню витрат, пов`язаних з наданням пільг по перевезенню пільгових категорій громадян автомобільним транспортом у січні-грудні 2017 року.

Позивачем на адресу відповідача надсилались листи №19/01 від 27.01.2017 року, №20/01 від 27.01.2017 року, №62/04 від 20.04.2017 року з проханням відшкодувати понесені витрати, пов`язані з наданням пільг по перевезенню пільгових категорій громадян автомобільним транспортом у січні-грудні 2017 року.

У відповідь на вказані листи відповідач листом №01-22/1042 від 04.05.2017 року повідомив позивача, що відшкодування буде проведено після затвердження бюджетних призначень за результатами виконання міського бюджету за 6 місяців 2017 року.

Позивач зазначає, що обов`язок держави в особі відповідача по відшкодуванню понесених позивачем витрат врегульовано законодавчими актами щодо надання соціальних пільг певним категоріям громадян, а відсутність у відповідача коштів не є підставою для звільнення від відповідальності згідно приписів ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України. Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області 135769,31 грн. заборгованості по витратах перевізника на перевезення пільгових категорій громадян за січень – грудень 2017 року.

Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що державним бюджетом на 2017 рік не передбачено фінансування видатків місцевих бюджетів на відшкодування витрат на перевезення пільгових категорій громадян за 2017 рік, а відповідач має право брати на себе зобов`язання тільки в межах бюджетних призначень, а тому, у зв`язку із відсутністю бюджетних призначень на 2017 рік у відповідача відсутній обов`язок на відшкодування понесених позивачем витрат на перевезення пільгових категорій громадян. Також, відповідач зазначає, що позивач отримав ліцензію на право перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах, в той час як законодавством не передбачено укладення договорів та виплати компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян при здійсненні міжобласних перевезень.

Відповідно до ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», виключно законами України визначаються, зокрема, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Приписами ст. 1, ст. 29, ч. ч. 1, 2 ст. 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автобусний маршрут міжміський - автобусний маршрут, який з`єднує населені пункти і протяжність якого перевищує 50 км; автобусний маршрут загального користування - автобусний маршрут, на якому здійснюють регулярні пасажирські перевезення; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів і вантажів між населеними пунктами, розташованими на території однієї держави.

Автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Так, пунктом 4 ч. 6 ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що дітям з багатодітних сімей надаються такі пільги: безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі), автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання.

За приписами п. 7 ч. 1 ст. 12, пп. 7, 21 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), учасникам бойових дій (ст. 5, 6), інвалідам війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги: безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання.

Інвалідам I і II груп надається право безплатного проїзду один раз на рік (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, а особам, які супроводжують інвалідів I групи (не більше одного супроводжуючого), - 50-процентна знижка вартості проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту.

Інвалідам III групи надається право безплатного проїзду один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом незалежно від наявності залізничного сполучення або проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту з 50-процентною знижкою вартості проїзду.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), особам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: 50-процентна знижка вартості проїзду один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним, або повітряним, або залізничним, або водним транспортом.

Згідно ч. 2, 3 ст. 381 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), інваліди, діти-інваліди та особи, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей-інвалідів (не більше однієї особи, яка супроводжує інваліда або дитину-інваліда), мають право на 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня по 15 травня.

Пільгове перевезення інвалідів здійснюють усі підприємства транспорту незалежно від форми власності та підпорядкування відповідно до Закону України «Про транспорт».

З системного аналізу вказаних вище положень законодавства, якими закріплено державні соціальні гарантії певним категоріям громадян та їх реалізація, слідує, що імперативно визначеному законодавчо обов`язку автомобільного перевізника надавати послуги перевезення тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, відповідає обов`язок держави в особі її органів відшкодувати вартість наданих послуг суб`єкту господарювання, який їх надає.

Згідно ч. 6 ст. 48, підпункту “б” п. 4 ч. 1 ст. 89, п. 204 ч. 1 ст. 90, ч. 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бюджетні зобов`язання щодо, зокрема, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

До видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення - державні програми соціального захисту, а саме: пільги окремим категоріям громадян, що надаються: ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; багатодітним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім`ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.

До видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на: інші передбачені законодавством пільги, що надаються, зокрема, особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

Видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп. 1, 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, (далі - Порядок) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Порядок визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання, зокрема, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Водночас, згідно п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №256, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», а також, здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктами 3, 10 та 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад (далі - уповноважені органи), зокрема, організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної у пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги.

Підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Уповноважений орган щомісяця, зокрема: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга"; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга".

Судом встановлено, що відповідач, як розпорядник коштів місцевого бюджету, відповідно до законодавчих приписів зобов`язаний відшкодувати ДП «ПРП «АТАСС» витрати, понесені внаслідок надання послуг з перевезення автомобільним транспортом на пільгових умовах, згідно складених позивачем розрахунків за формою №2-пільга та актів за формою №3-пільга.

Доводи відповідача щодо відсутності у нього обов`язку по сплаті понесених позивачем витрат за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2017 р. з огляду на відсутність бюджетних асигнувань оцінюються судом критично, оскільки, Закон України «Про автомобільний транспорт» та закони, якими встановлено право певних категорій громадян на отримання пільг щодо проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) автомобільного транспорту, у тому числі на міжміських та міжобласних маршрутах, не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі, а тому, відсутність бюджетних призначень на відповідні видатки в 2017 році не є підставами для звільнення відповідача від виконання встановленого чинним законодавством зобов`язання.

Інші посилання відповідача стосовно неможливості укладення договорів та виплати компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян при здійсненні міжобласних перевезень спростовуються висновками, викладеними судом вище.

Суд звертає увагу, що право позивача на отримання компенсації вартості послуг з автомобільного перевезення, наданих пільговим категоріям громадян, підлягає реалізації і захисту незважаючи на обставини наявності/відсутності укладеного між сторонами договору та відповідних видатків на ці потреби, оскільки, відповідні зобов`язання держави по відшкодуванню пільг виникають не з закону про Державний бюджет на відповідний рік, а з законодавства, яким унормовано надання соціальних пільг визначеним законодавчо особам, а також, з нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення розрахунків, зокрема, з автомобільним перевізником за послуги з перевезення певних категорій громадян, які мають право на пільги.

Відсутність у боржника необхідних для погашення заборгованості коштів не є підставою для звільнення від відповідальності та обов`язку виконати грошове зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі №911/4249/16.

Доводи відповідача стосовно того, що між позивачем та відповідачем не було укладено договір про відшкодування витрат за надані послуги з перевезення пільгових категорій громадян автомобільним транспортом за рахунок субвенцій з державного бюджету на 2017 рік, а термін дії Договору №26 від 26.12.2014 року закінчився, відхиляються судом, з огляду на те, що у відповідності до п.п. 5.1., 5.2. Договору №26 від 26.12.2014 року про відшкодування витрат за надані послуги з перевезення пільгових категорій громадян автомобільним транспортом за рахунок субвенцій з державного бюджету, даний договір набуває законної сили з 1 січня 2015 року і діє до 31 грудня 2015 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну однією із сторін не буде виявлено бажання про відмову від цього договору.

В матеріалах справи відсутні докази розірвання чи відмови від вказаного договору однією зі сторін до, або після встановленого строку його дії, а відтак, вказаний договір було продовжено на наступний календарний рік та він був діючим у спірному періоді.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондується з приписами статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи, що відповідач свої грошові зобов`язання належним чином не виконав, а також те, що розмір заявленої до стягнення заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та є арифметично правильним, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 135769,31 грн. заборгованості по витратах перевізника на перевезення пільгових категорій громадян за січень–грудень 2017 року, підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Усі інші твердження та аргументи сторін не спростовують вищевикладених висновків суду.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 – 240 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Дочірнього підприємства «Підприємство регіональних перевезень «АТАСС» ВАТ «Автотранспортна акціонерна співдружність «Славутич» до Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області про стягнення 135769,31 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області (07100, Київська обл., м. Славутич, Центральна площа, буд. 7, код ЄДРПОУ 22208706) на користь Дочірнього підприємства «Підприємство регіональних перевезень «АТАСС» Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортна акціонерна співдружність «Славутич» (07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Ентузіастів, буд. 6, код ЄДРПОУ 23241723) 135769 (сто тридцять п`ять тисяч сімсот шістдесят дев`ять) грн. 31 коп. витрат, понесених внаслідок надання послуг з перевезення пільгових категорій громадян автомобільним транспортом та 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 07.07.2020 року.

Суддя Д.Г. Заєць