Ухвала суду № 90230489, 07.07.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

07.07.2020Справа № 910/7841/20За позовом Служби безпеки України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівна компанія №7"

про стягнення 46 382 851,17 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники учасників сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Служба безпеки України звернулась до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівна компанія № 7" про стягнення 46382851,17 грн штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання за договором № 2309-14/19/2-13 від 23.09.2014, в зв`язку з чим позивач просить стягнути штраф у судовому порядку.

11.06.2020 позивач подав клопотання про відстрочення судового збору, оскільки позивач є бюджетною установою та здійснює свої видатки через органи державного казначейства України, оплата судового збору у розмірі 695742,77 грн є проблематичною, оскільки, вимагає коригування бюджетних асигнувань. Позивачем долучено лист начальника фінансово-правового управління від 11.06.2020 № 21/2/1-1638, в якому зазначено, що кошторисом, затвердженим на утримання Служби безпеки України у 2020 році, витрати для сплати судового збору у розмірі 695742,77 грн не передбачені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі; відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 09.07.2020.

06.07.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про відвід судді Усатенко І.В. від розгляду справи № 910/7841/20.

Заява мотивована тим, що суддя відстрочила позивачу сплату судового збору не зважаючи на те, що позивачам у справах № 910/7993/20, № 910/5413/20 відмовляла у відстроченні сплати судового збору та залишала позовні заяви без руху (ухвали суду від 28.04.2020 № 910/5413/20 та від 16.06.2020 № 910/7993/20). Вказані обставини, на думку заявника, свідчать про упередженість судді на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно положень ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Суд, дослідивши заяву відповідача про відвід судді Усатенко І.В., дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу з огляду на наступне. Фактично всі наведені мотиви в заяві зводяться до незгоди з прийнятим судом процесуальним рішенням щодо відстрочення позивачу сплати судового збору до прийняття рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч. 1 цієї статті.

Отже, суду надано право на підставі поданих доказів, за своїм внутрішнім переконанням відстрочити позивачу сплату судового збору на підставі відповідної заяви, вказана обставина не свідчить про упередженість судді.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

З огляду на вказане суб`єктивна думка щодо процесуальних рішень, які повинні були бути прийняті суддею у даній справі, не можуть бути підставою для відводу судді.

Додатково, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Таким чином, задоволення чи відмова в задоволенні того чи іншого клопотання (заяви), не може вказувати на наявність підстав для відводу складу суду в розумінні ст. 35 ГПК України, а відповідні висновки, покладені судом в обґрунтування прийнятих процесуальних документів можуть бути оспорені при оскарженні відповідного рішення до суду вищої інстанції.

Слід зазначити, що згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Згідно Європейської Хартії "Про закон "Про статус суддів" судді при виконанні своїх обов`язків повинні бути доступними та виявляти повагу по відношенню до осіб, які до них звертаються; повинні турбуватися про підтримання високого рівні компетентності, необхідного рівня вирішення справ в кожному конкретному випадку, оскільки від рішень судді залежить гарантія прав особи.

Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Одночасно, ст.15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006р. №2006/23 від 19.05.2006р., незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже, суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах.

Пунктом 1.1 Бангалорських принципів поведінки суддів передбачено, що суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Одночасно, вказаними Принципами унормовано, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Згідно п.п.2.1, 2.2 Бангалорських принципів поведінки суддів при виконанні своїх обов`язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об`єктивності суддів та судових органів.

При цьому в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (Заява № 33949/02) від 9 листопада 2006 року сказано: стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.

Суд зазначає, що при вирішенні клопотань і заяв учасників судового процесу керується саме нормами чинного господарського процесуального законодавства, засадами здійснення господарського судочинства та дотримується вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого розгляду спору, а отже, у даному випадку задоволення заяви про відстрочення сплати судового збору ніяким чином не вказує на наявність підстав для відводу судді Усатенко І.В. від розгляду справи.

Частиною 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч. 1 статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Оскільки, підготовче засідання у справі призначено на 09.07.2020, а заява про відвід надійшла до суду 06.07.2020, тобто не пізніше ніж за 3 робочі дні до підготовчого засідання.

За таких обставин, виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відповідачем відводу та передачу заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівна компанія № 7" про відвід судді Усатенко І.В. для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись приписами ст.ст. 39, 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівна компанія № 7" про відвід судді Усатенко І.В. від розгляду справи №910/7841/20 за позовом Служба безпеки України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівна компанія № 7" про стягнення 46382851,17 грн штрафних санкцій, передати для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

3. Згідно з ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Суддя І.В.Усатенко