Рішення № 90229763, 07.07.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2020м. ДніпроСправа № 904/2570/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс", м. Запоріжжя

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води

про стягнення суми заборгованості у розмірі 85 356, 33 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Представники: справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зевс" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Відповідач) про стягнення суми заборгованості у розмірі 85 356,33 грн., з яких 72 500,00 грн. основного боргу, 10 875,00 грн. пені, 1 087, 50 грн. інфляційних втрат, 893, 83 грн. три проценти річних.

Заявлені вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору № 2813/ЗП-09.19 від 12.11.2019 в частині оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду від 25.05.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників процесу.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, за змістом якого виклав свої заперечення щодо нарахування заявленої до стягнення пені, заперечень по суті спору в решті частини позовних вимог, відзив на позов не містить.

Крім того, у відзиві на позовну заяву Відповідач посилався не доведення розміру витрат, понесених позивачем на оплати правничої допомоги.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає Позивач в своєму позові, Відповідачем було оголошено конкурсні торги (тендер) на закупівлю акумуляторної батареї. (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-ll-12-001186-b Ідентифікатор UA-2019-ll-12-001186-b f41f60a514594ce4902b3ecfeflc660a).

Згідно Протоколу розкриття пропозицій переможцем оголошено ТОВ «ЗЕВС».

12.11.2019 року між Позивачем (Постачальником) та Відповідачем (Покупцем) укладено договір № 2813/ЗП-09.19 (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві товар, зазначений в 1.2. договору, а Покупець прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п. 1.2. Договору Постачальник зобов`язується поставити Акумуляторну батарею за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до Специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що вартість Договору, відповідно до Специфікації № 1, становить 72500,00 грн. у тому числі податок на додану вартість 20% - 12 083, 33 грн.

Покупець здійснює оплату за товар по факту поставки протягом 30 календарних днів. (п. 4.2. Договору).

Згідно п. 5.1. Договору поставка товару здійснюється у повному обсязі протягом 10-ти календарних днів після підписання договору.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, 14.11.2019 року Позивач поставив Відповідачу товар - акумуляторну батарею 40/3 PzS 240L, що підтверджується видатковою накладною № 9180 від 14.11.2019 року та довіреністю від 13.11.2019 року № 10-0000422.

Відповідач за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед Позивачем в розмірі 72500,00 грн.

На час розгляду справи доказів погашення заборгованості суду не надано.

Згідно вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов`язку сплатити неустойку.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Пунктом 7.4. Договору сторони визначили, що за порушення строків оплати за поставлений товар, передбачених Договором, Покупець сплачує Постачальнику штрафні санкції у розмірі, передбачено ст. 231 ГК України.

На підставі зазначеного пункту договору, Позивач вимагає стягнення пені у розмірі 0,1 % за загальний період прострочення з 15.12.2019 року по 14.05.2020 року, яка складає 10 875,00 грн.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Оскільки законом у даному випадку не передбачено розмір пені, застосуванню підлягають санкції, передбачені договором.

Як вище встановлено судом, в Договорі Сторони не встановили конкретний розмір пені. Таким чином, оскільки сторони не узгодили в Договорі конкретний розмір пені, то нарахування її Позивачем у розмірі 0.1% є неправомірним, у зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивач вимагає стягнення суми боргу з урахуванням інфляційних втрат - 1087 грн. за період прострочення із січня 2020 року по квітень 2020 року та трьох процентів річних за період з 15.12.2019 року по 14.05.2020 року в розмірі 893,83 грн. (а.с. 8).

Здійснивши перевірку складеного позивачем розрахунку відсотків річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що їх проведено арифметично правильно.

З урахуванням встановлених обставин, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково в розмірі 74 481,33 грн., з яких: 72 500,00 грн. - основна заборгованість, 1 087,50 грн. - інфляційні втрати, 893,83 грн. - 3% річних, в решті позову слід відмовити.

У складі судових витрат Позивач просить стягнути з Відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 13 500,00 грн.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В обґрунтування суми понесення витрат на правову допомогу у розмірі 13 500,00 грн., Позивачем подано до матеріалів справи договір про надання правової допомоги № 1/20 від 08.05.2020 року.

Оцінюючи зазначений доказ, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Так, п. 4.3. Договору № 1/20 від 08.05.2020 року встановлено, що за послуги пов`язані з підготовкою процесуальних документів (позовна заява, клопотання, пояснення по справі та інше) Клієнт сплачує адвокату винагороду у розмірі, який узгоджується окремо за домовленістю сторін у Акті виконаних робіт.

Зважаючи на те, що складання процесуальних документів є єдиною послугою, яка мала бути надана адвокатом в рамках договору № 1/20 від 08.05.2020, адже справу розглянуто без виклику (повідомлення) сторін, при цьому суду не надано доказів в підтвердження узгодження вартості таких послуг шляхом складання відповідного акта, слід вважати, що Позивачем в порушення вимог ст. 129 ГПК України не доведено розмір судових витрат на правничу допомогу, які він сплатив або мав сплатити у зв`язку з розглядом даної справи, що відповідно виключає підстави для їх відшкодування за рахунок іншої сторони.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статями 73-79, 86, 91, 126, 129, 231, 233, 238, 240, 241, 247, 251 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, 2, код ЄДРПОУ 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс" (69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, 9, код ЄДРПОУ 25483198) 72 500,00 грн. основного боргу, 1 087, 50 грн. - інфляційних втрат, 893, 83 грн. три проценти річних, 1834,19 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням положень пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №540-ІХ від 30.03.2020.

Повне рішення складено 07.07.2020

Суддя О.В. Ліпинський