Рішення № 90228954, 26.06.2020, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/12080/18

н/п 2/953/174/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2020 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Зуб Г.А.

за участю секретаря Черниш О.М.,

за участю представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи – Восьма Харківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2018 року до суду надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідачів грошові кошти у сумі 200000 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 10.07.2018 року згідно офіційного курсу НБУ становить 5249960 грн., та стягнути витрати по оплаті судового збору в розмірі 9575 грн.

Позовні вимоги мотивовані наступним. 12.01.2018 року між позивачем та ОСОБА_7 було укладено договір грошової позики, за яким боржник взяв у позивача у борг до 12.01.2019 року грошові кошти у сумі 200000 доларів США в гривневому еквіваленті. На підтвердження укладення договору боржник надав позивачу письмову боргову розписку. 11 лютого 2018 року ОСОБА_7 раптово помирає. Спадкоємцями померлого є син ОСОБА_5 та дружина ОСОБА_4 Померлому належала на праві власності Ѕ частка квартири: АДРЕСА_1 , про наявність іншого майна позивачу нічого не відомо. 26.04.2018 року у 8 ХДНК за заявою спадкоємців була заведена спадкова справа №255/2018. 05.06.2018 року Позивачем було подано до 8 ХДНК заяву, в якій просить нотаріуса довести до відома спадкоємців померлого про наявність майнової претензії. Листом від 05.06.2018 державний нотаріус повідомив, що у разі звернення до нотаріальної контори спадкоємців ОСОБА_7 їм буде доведено до відома про наявність даної майнової претензії. Станом на 10.07.2018 року вимоги позивача спадкоємцями задоволені не були. Розмір боргу в 200000 доларів США в гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу гривні до іноземних валют НБУ станом на 10.07.2018 року становить 5249960 грн.

Відповідач ОСОБА_4 подала відзив на вказану позовну заяву, в якій просить відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що надана позивачем копія документу не може розглядатись судом як розписка позичальника. Крім того, відповідач вважає, що підпис у вказаній розписці виконаний не самим ОСОБА_7 . Крім того, відповідач не вірно визначена відповідачем у вказаній справі, оскільки шлюб між нею та ОСОБА_7 розірвано, та із заявою про прийняття спадщини після його смерті вона не зверталась до 8 ХДНК, тому вона може бути у вказаній справі як законний представник неповнолітнього відповідача ОСОБА_5 .

Представником позивача ОСОБА_1 надано відповідь на відзив, в якому він зазначив, що розписка є документом, що підтверджує боргове зобов`язання, містить зміст та предмет позики, а саме суму грошових коштів, які взяв у борг позичальник та дату їх повернення, тобто є підтверджуючим документом, який посвідчує передання суми коштів, та передача вказаних коштів відбувалась в присутності свідка.

Відповідачем подані до суду заперечення, в яких вона просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що вказана розписка підписана не померлим ОСОБА_7 , та не надано доказів, підтверджуючих настання моменту передачі грошей та укладення договору позики.

Третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_6 звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про стягнення боргу, в якій просить стягнути з останніх на свою користь суму боргу в розмірі 2529000 грн., та витрати по оплаті судового збору в розмірі 8810 грн. В обгрунтування заявлених вимог посилається на те, що 11.12.2017 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено договір про надання позики, відповідно до якого останній отримав позику у розмірі 90000 доларів США, що станом на день подачі даної позовної заяви за офіційним курсом НБУ становить 2529000 грн., яку зобов`язувався повернути в строк до 01.12.2018 року. Вказані кошти позичальник ОСОБА_7 у вказаний строк не повернув, та помер. У зв`язку з чим,

позивач просить стягнути вказані кошти зі спадкоємців померлого ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Відповідачі та третя особа не скористались своїм правом на подання заяв по суті за вказаним позовом.

Представник позивача – адвокат Канівець С.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив їх задовольнити.

Представник відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 – адвокат Казьонний Р.В. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач може звернути стягнення на спадкове майно в натурі, та відповідачі відповідають перед позивачем за вказаним боргом лише в межах спадкового майна.

Від представника третьої особи 8 ХДНК надійшла до суду заява про розгляд справи за відсутності представника нотаріальної контори, та у вирішенні питання покладався на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, повідомлявся судом у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомив.

10.07.2018 року до Київського районного суду м. Харкова надійшла вказана позовна заява, та розподілена судді Зуб Г.А.

10.07.2018 року до суду надійшла заява ОСОБА_3 про забезпечення позову, та розподілена судді Зуб Г.А.

Ухвалою судді від 13.07.2018 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву, та відкрито провадження в ній за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді від 13.07.2018 року клопотання ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково шляхом накладення заборони відчуження на спадкове майно, що належало на праві власності ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 – в межах заявлених позовних вимог в розмірі 5249960 грн. до закінчення розгляду справи.

Ухвалою суду від 03.08.2018 року витребувано у третьої особи 8 ХДНК належним чином завірену копію спадкової справи №255/2018 заведену після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка надійшла до суду 21.08.2018 року.

07.11.2018 року до Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_6 , та розподілена судді Зуб Г.А.

Ухвалою суду від 12.11.2018 року залучено до участі в справі за позовом ОСОБА_3 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору – ОСОБА_6 , прийнято до розгляду, та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_6 , об`єднано цивільну справу за позовом ОСОБА_3 в одне провадження з вимогами третьої особи ОСОБА_6 , та призначено підготовче засідання по справі.

18.07.2019 року в судовому засіданні задоволено клопотання представника позивача за первісним позовом про виклик свідка ОСОБА_8 .

Ухвалою суду від 18.07.2019 року закрито підготовче провадження по справі, та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 01.10.2019 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_5 про зупинення провадженні по справі.

30.10.2019 року в судовому засіданні задоволено клопотання представника відповідачів ОСОБА_2 про виклик свідків.

Ухвалою суду від 27.11.2019 року провадження за об`єднаним позовом третьої особи ОСОБА_6 про стягнення боргу закрито, та вирішено питання про повернення 50% сплаченого судового збору.

Ухвалою суду від 27.11.2019 року по справі призначено судову почеркознавчу експертизу, провадження якої доручено експертам ХНДІСЕ ім. Бокаріуса, а провадження про справі зупинено.

22.04.2020 року на адресу суду надійшов висновок експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №24812 від 31.03.2020.

13.05.2020 на адресу суду надійшов висновок експерта №28725 за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 05.05.2020.

Ухвалою суду від 14.05.2020 року відновлено провадження у вказаній справі.

Судом встановлено, що 12 січня 2018 року позивач та ОСОБА_7 уклали в простій письмовій формі договір позики, за умовами якого останній взяв у борг кошти в розмірі 200000 доларів США в гривневому еквіваленті у ОСОБА_3 на строк до 12.01.2019 року. На підтвердження чого ОСОБА_7 надав боргову розписку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер. (т. 1, а.с. 55).

Після смерті ОСОБА_7 була заведена спадкова справа у Восьмій ХДНК за №255/2018, із заявою про прийняття спадщини звернувся син померлого ОСОБА_5 (відповідач по справі), та звернувся позивач із претензією щодо боргу померлого, та громадянин США ОСОБА_9 також із заявою кредитора. Інших заяв від спадкоємців матеріали спадкової справи не містять.

У зв`язку з тим, що померлий ОСОБА_7 не повернув кошти позивачу в розмірі 200000 доларів, останній звернувся до суду за захистом свого права, а саме стягнення вказаної

суми боргу зі спадкоємців померлого.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки. Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).

Таким чином, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Саме такий правовий висновок про застосування статей 1046, 1047 ЦК України міститься в постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 та від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14.

У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Встановивши, що укладений позивачем та ОСОБА_7 письмовий договір позики є не лише фактом укладення договору, а й передачі позикодавцем грошової суми позичальнику, суд приходить до висновку про виникнення між вказаними сторонами боргового зобов`язання, оскільки окрім письмових посилань сторони відповідачів щодо не отримання вказаної суми коштів, матеріали справи не містять.

Відповідно до висновку судового-почеркознавчої експертизи №28412 від 31.03.2020 року, рукописний текст розписки від 12.01.2018, та підпис в ній виконаний ОСОБА_7 . Ознаки, які б свідчили про виконання цього підпису під впливом природних збиваючих факторів – не проявились. Ознаки, які б свідчили про виконання цього підпису під впливом штучних збиваючих факторів – відсутні.

Відповідно до висновку експерта №28725 від 05.05.2020, встановити конкретну дату або період виготовлення вказаної розписки не надається можливим.

Так, складена власноруч ОСОБА_7 розписка підтверджує як факт укладення договору позики та зміст умов цього договору, так і факт отримання ним від позивача грошової суми та обов`язок її повернути.

В силу вимог статті 204 ЦК України вчинений сторонами правочин є дійсним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, тоді як обов`язок щодо спростування презумпції правомірності правочину покладається на відповідачів.

Під час розгляду цієї справи, відповідачі оспорювали дійсність укладеного між позивачем та померлим договору позики, однак не надали належних доказів, які б підтверджували, що померлий не підписував та не складав спірну боргову розписку, натомість вказані твердження були спростовані висновками експертів, які є належними доказами у справі.

За встановлених у справі обставинах, не визначення дати або періоду виготовлення вказаної боргової розписки не спростовує ні факту укладення між позивачем та померлим ОСОБА_7 договору позики, ні факту отримання останнім грошової суми, ні існуючого обов`язку по поверненню позики. Крім того, факт передачі коштів у борг у будь-якому випадку може також передувати складанню розписки, та в даному випадку факт передачі вказаний коштів та складання розписки підтвердив ОСОБА_8 в заяві, що була посвідчена ПН ХМНО Калінчук І.В. (т.1, а.с. 160).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1219 ЦК України не входить до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: право на аліменти , пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

Згідно зі статтею 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який пережив його.

Відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Разом з тим, положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців. Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право, а не є строком позовної давності.

Аналогічні висновки щодо застосування положень статей 1281 та 1282 ЦК України викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з претензією кредитора до нотаріальної контори -05 червня 2018 року , тобто у встановлений ч.2 ст. 1281 ЦК України строк.

Таким чином відповідач ОСОБА_5 , як спадкоємець ОСОБА_7 повинен нести відповідальність за порушення зобов`язань спадкодавця лише межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Щодо доводу про наявність іншого спадкоємця, а саме відповідача ОСОБА_4 , то слід зазначити, що шлюб між нею та померлим ОСОБА_7 було розірвано рішенням Київського районного суду м. Харкова від 28.10.2011 року (т. 1, а.с. 95), та вона не зверталась із заявою про прийняття спадщини після смерті свого колишнього чоловіка, що підтверджують також матеріали спадкової справи, а від так відповідальність за порушення зобов`язання спадкодавця у неї відсутня, а тому в частині позову щодо відповідача ОСОБА_4 слід відмовити.

Відповідно до матеріалів спадкової справи, померлому на праві власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 04.09.2006 року та договору купівлі-продажу від 11.04.1994 року (т.1, а.с.57-60), та відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.07.2018 року, померлому також на праві власності належала квартира

за адресою: АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 , а.с. 68 (зворотній бік)-69). Доказів того, що сума позики перевищує вартість всього успадкованого майна матеріали справи не містять.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 12 квітня 2017 року у справі № 6-2962цс16, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України). Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Таким чином, хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора. Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

Посилання представника відповідачів в судовому засідання про накладення судом стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі, суд вважає необгрунтованим, оскільки вказане здійснюється лише виключно за відповідним позовом кредитора відповідно до приписів ст. 1282 ЦК України.

Суд, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, враховуючи приписи ст. 204 ЦК України, за якими правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, та враховуючи, що померлим ОСОБА_7 були отримані вказані грошові кошти за договором позики, а тому вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_5 як спадкоємця померлого на користь позивача заборгованості за вказаним договором позики в межах вартості майна, одержаного у спадщину є такими, що знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки заборгованість не погашена за даним договором.

Відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).

Таким чином, при ухваленні судом рішення позивач просить перерахувати суму боргу з іноземної валюти на національну, урахувати офіційний курс гривні до іноземної валюти, установлений Національним банком України на день ухвалення судового рішення. Але, позивач в своєму позові просить перерахувати суму боргу на день звернення до суду, тобто станом на 10.07.2018 року.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтвердженими доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_5 суми позики в розмірі 200 000 доларів США, що на час пред`явлення позову складало еквівалентно згідно курсу НБУ 5249960 грн. в межах вартості майна, одержаного у спадщину є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а від так позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а в іншій частині позову суд відмовляє за наведених вище обставин.

Відповідно до ст. 141 ч.1 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору в розмірі 9575 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 76, 80, 81, 141, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 204, 525,610, 612, 625, 630, 1046, 1047, 1049, 1051, 1216-1220, 1297 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи – Восьма Харківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , кошти за договором

позики від 12 січня 2018 року у сумі 200 000 доларів США, що на час пред`явлення позову складало еквівалентно згідно курсу НБУ 5249960 (п`ять мільйонів двісті сорок дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , витрати по оплаті судового збору в розмірі 9575 (дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) гривень 00 коп.

В решті позову – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Позивач – ОСОБА_3 , місцеперебування: АДРЕСА_4 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 .

Відповідач – ОСОБА_4 , місцеперебування: АДРЕСА_5 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 .

Відповідач – ОСОБА_5 , місцеперебування: АДРЕСА_5 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 .

Третя особа – Восьма Харківська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, код ЄДРПОУ 02900699.

Третя особа – ОСОБА_6 , місцеперебування: АДРЕСА_6 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 .

Повний текст рішення виготовлено 03 липня 2020 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ