Рішення № 90228356, 24.06.2020, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/2026/19

Провадження № 2/697/37/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Льон О.М.

за участю секретаря с/з Дрянової Н.В.

представника відповідача Потієнко Т.М .

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Канів, Черкаської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк «Приват Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову посилається на те, що відповідно до Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 11.10.2013 відповідач отримав кредит у розмірі 9252,36 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими АТ КБ «ПриватБанк» Умовами та Правилами, Тарифами складають між ним та банком кредитний договір, що підтверджується його підписом у заяві. Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконав, у зв`язку з чим станом на 16.07.2019 має заборгованість у розмірі 18700,84 грн., яка складається з: 5593,04 грн. - заборгованість за кредитом, 3691,98 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 8590,84 грн. - заборгованість за пенею, 824,98 грн. - штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди. Просить стягнути з відповідача на їх користь заборгованість по кредиту у розмірі 18700,84 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

19.08.2019 ухвалою судді було відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження на 09.09.2019.

Ухвалою суду від 09.09.2019 витребувано докази по справі.

16.10.2019 представником відповідача до суду подано заяву про застосування строків позовної давності (а.с.68,69).

Ухвалами суду від 16.10.2019, 02.12.2019 витребувано докази по справі, судовий розгляд по справі відкладено на 09.01.2020.

09.01.2020 розгляд справи не відбувся у зв`язку з зайнятістю головуючого у іншій справі.

12.03.2020 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого у відпустці.

Ухвалою суду від 18.05.2020 витребувано докази по справі, судовий розгляд по справі відкладено на 24.06.2020.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задовольнити повністю (а.с.40). У попередньому судовому засіданні проведеному у режимі відеоконференції представник позивача Петрашевич С.В. пояснив, що перебування відповідача у складі ЗСУ у період з 02.05.2015 по 27.10.2016 зупиняє перебіг позовної давності, а тому позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Потієнко Т.М., яка діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги №129 від 20.09.2019 (а.с.70) в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просить суд застосувати до вимог строк позовної давності, про що надано до суду відповідну заяву (а.с.68,69). Заперечувала щодо зупинення перебігу позовної давності, оскільки військова частина, де перебував відповідач не була переведена на військовий стан у період з 02.05.2015 по 27.10.2016, а тому положення ст. 263 ЦК України судом не можуть застосовуватися. У задоволенні позову просить відмовити повністю.

Суд, вислухавши думку представника відповідача, вивчивши матеріали справи, на яких гуртуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 11.10.2013 між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов і правил надання продукту кредитних карт б/н, за умовами якої відповідач отримав кредит у розмірі 9252,36 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5 % в місяць (18% на рік) на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з «1» по «25» число кожного місяця відповідач надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 31.10.2015 (а.с.120).

Відповідно до даної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості і приєднання до Умов і правил надання банківських послуг від 11.10.2013, відповідач згідний, що ця Генеральна угода разом з запропонованими ПАТ КБ «Приват Банк» Умовами та Правилами і Тарифами становить між ним та банком кредитний договір.

За умовами вказаної угоди ОСОБА_2 отримав кредитні кошти у розмірі 9252,36 грн. на строк 24 місяці, з 11.10.2013 по 31.10.2015 у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на споживчі цілі під 1,5 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

У п.п. 1.3.3. та 2.2. Генеральної угоди сторони узгодили розмір штрафу у разі прострочення погашення кредиту в сумі 2559,78 грн.

Згідно з п. 2.8. угоди при порушенні позичальником обов`язків з погашення кредиту позичальник сплачує банку пеню, розмір якої вказано в Умовах та правилах за кожен день прострочення.

Генеральна угода від 11 жовтня 2013 року власноручно підписана відповідачем ОСОБА_2 .

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст.509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань станом на 16.07.2019 має заборгованість у розмірі 18700,84 грн., яка складається з: 5593,04 грн. - заборгованість за кредитом, 3691,98 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 8590,84 грн. - заборгованість за пенею, 824,98 грн. - штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди (а.с.4).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що права позивача були порушені відповідачем в зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору.

Стосовно загальної суми заборгованості ОСОБА_2 перед АТ КБ «Приватбанк», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини, а саме, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Суд приходить до висновку про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, в розмірі 5593,04 грн., що підтверджується наданим суду розрахунком позивача.

Щодо нарахування та стягнення відсотків за користування кредитом, пені та штрафу, суд приходить до наступного.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За умовами договору сторони погодили, що місячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 24 місяці - до 31.10.2015 включно.

А тому, відповідач мав, зокрема, повертати банку кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 25 числа кожного місяця, у межах строку кредитування, та право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Беручи до уваги викладене, суд не вбачає підстав для нарахування АТ КБ «ПриватБанк» передбачених договором процентів до повного погашення заборгованості за кредитом, а лише до строку дії Генеральної угоди - 31.10.2015.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Крім того, під час розгляду справи у суді, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 24.10.2016 (а.с.50).

Відповідно до довідки ТВО командира військової частини - польова пошта В2050 №1593/92 від 24.04.2016 (а.с.51) вбачається, що відповідач ОСОБА_2 дійсно в період з 27.03.2016 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З копії дублікату військового квитка відповідача серії НОМЕР_2 від 01.05.2015 (а.с.72-78) вбачається, що ОСОБА_2 призваний у Збройні Сили України з 02.05.2015 на підставі Указу Президента України від 14.01.2015 №15, а звільнений (демобілізований) в запас з 27.10.2016 на підставі наказу ком. 43 ОАБР №95-РС від 30.09.2016.

Згідно зі ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції.

Законом України від 20.05.2014 №1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» внесено зміни до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 наступного змісту - військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває по теперішній час.

Враховуючи вище викладене, беручи до уваги положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, штрафу та відсотків за користування кредитними коштами у період мобілізації відповідача, а саме з 02.05.2015 по 31.10.2015 включно задоволенню не підлягають.

Права відповідача ОСОБА_2 , як учасника АТО, позивачем АТ КБ «ПриватБанк» щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами у період з 11.10.2013 по 01.05.2015 порушено не було.

Відповідно до наданого суду розрахунку заборгованості за договором б/н від 11.10.2013 (а.с.4) вбачається, що станом на 30.04.2015 загальний розмір заборгованості за процентами становить 537,50 грн. Та відповідно розмір процентів за користування кредитом за один день 01.05.2015 складає 2,79 грн., з розрахунку: 2804,80*0,05%=1,40 грн. - проценти на прострочену заборгованість за кредитом; 2788,23*0,05%=1,39 грн. - відсоток на поточну заборгованість за кредитом.

Таким чином з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по процентам за користування кредитом, що станом на 01.05.2015 складає 540,29 грн. (537,50 грн.+2,79 грн.)

Щодо заявленого представником відповідача клопотання про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Сторонами при укладенні Генеральної угоди б/н від 11.10.2013 був погоджений строк погашення заборгованості, а саме з 11.10.2013 по 31.10.2015. За зобов`язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно умов договору строк виконання зобов`язання спливає 31.10.2015.

Як вже зазначалося вище відповідач ОСОБА_2 у період з 02.05.2015 по 26.10.2016 був призваний на військову службу по мобілізації для проходження військової служби до ЗСУ, що зокрема, підтверджується повідомленням військового комісара Канівського об`єднаного міського військового комісаріату №1221 від 29.04.2015 (а.с.140), а тому суд вважає, що початок перебігу позовної давності співпав з перебуванням відповідача ОСОБА_2 у складі ЗСУ, що є самостійною підставою для його зупинення, як це передбачено п.4 ч.1 ст. 263 ЦК України, та про що було наголошено представником позивача у судому засіданні.

Згідно п.4 ч.1 ст. 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється: якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст. 263 ЦК України у разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

З інформації ТВО командира ВЧ №3085 №1236 від 29.05.2020 (а.с.167) вбачається, що дійсно ВЧ А3085 на військовий стан не переводилася у період з 02.05.2015 по 26.10.2016, окремі її підрозділи приймали участь в антитерористичній операції (АТО), забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Разом з цим, з військового квитка відповідача ОСОБА_2 вбачається перебування останнього у складі Збройних Сил України, що зупиняє перебіг строку позовної давності, саме тому твердження представника відповідача - адвоката Потієнко Т.М. про не застосування судом положень ст. 263 ЦК України, оскільки військова частина, де перебував відповідач не була переведена на військовий стан у період з 02.05.2015 по 27.10.2016, суд оцінює критично.

Таким чином, починаючи з 27.10.2016 (наступний день після звільнення відповідача в запас) для позивача розпочався перебіг позовної давності, банк звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом 01.08.2019, що підтверджується копією поштового відправлення (а.с.41 на звороті), тобто в межах трирічного строку позовної давності, а тому клопотання представника відповідача про застосування судом строку позовної давності не підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінивши всі надані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню підлягають: 5593,04 грн. - тіло кредиту; 540,29 грн. - заборгованість по процентам за користуванням кредитом; а всього 6133,33 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 24.10.2016 (а.с.50), та відповідно до п.13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, а тому суд приходить до висновку, що судові витрати по справі в сумі 1921,00 грн., сплачені банком при зверненні з позовом до суду, повинні бути віднесені за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 259, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст.256-258, 509, 526, 527, 549, 638, 640, 1050 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р НОМЕР_4 ) заборгованість за кредитним договором б/н від 11.10.2013 в розмірі 6133,33 (шість тисяч сто тридцять три гривні 33 коп.) грн., з яких: 5593,04 грн. - заборгованість за кредитом; 540,29 грн. - заборгованість по процентам за користуванням кредитом.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Судові витрати у справі віднести за рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 01 липня 2020 року (27-29 червня 2020 - вихідні дні).

Головуючий О . М . Льон