Рішення № 90226584, 26.06.2020, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 487/7698/19

Провадження №2/472/171/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2020 року смт. Веселинове

Миколаївської області

Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Орленко Л.О.,

з участю секретаря

судового засідання - Ставніченко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 смт. Веселинове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в порядку суброгації,

ВСТАНОВИВ:

19 лютого 2020 року до суду за підсудністю від Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла цивільна справа за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в порядку суброгації.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.05.2015 р. між позивачем (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування на транспорті №015127/4014/0000096 (надалі - Договір страхування), відповідно до якого позивач прийняв на себе обов`язок по страхуванню автомобіля "ЗАЗ Forza", реєстраційний номер НОМЕР_1 .

14.10.2016 р. о 08.45 год. по вул. Мала Морська в м. Миколаєві ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «DAEWOO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , при виїзді на нерегульоване перехрестя нерівнозначних доріг, не врахував дорожню обстановку, не надав переваги в русі та допустив зіткнення з транспортним засобом "ЗАЗ Forza", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів.

Вищевказана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_1 . Правил дорожнього руху України.

З урахуванням рахунку-фактури СТО (ФОП ОСОБА_3 ) позивач на виконання умов Договору страхування виплатив страхове відшкодування в сумі 46 517,96 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 станом на час ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством Страхова компанія "Інтер-Поліс" на підставі Полісу № НОМЕР_3 .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 року, яке набрало законної сили 20.10.2017 року, стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" 36 142,04 грн. суми страхового відшкодування

За такого, посилаючись на викладені обставини, позивач просив стягнути на свою користь з ОСОБА_1 кошти в розмірі 10 375,92 грн., що становить різницю між фактичним розмірмо шкоди та страховою виплатою, а також сплачений судовий збір за подання позову до суду першої інстанції.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду 25.06.2020 року надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача та надання згоди на заочний розгляд справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання: 27.04.2020 року, 26.05.2020 року та 26.06.2020 року не з`явився та до суду повернулись конверти з повістками з відмітками про те, що адресат відсутній за вказаною адресою, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційній веб-сторінці суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини неявки в судові засідання, відзиву на позовну заяву не подав, та те, що представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, то суд вважає за необхідне розглядати справу в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов висновку, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.05.2015 р. між позивачем (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування на транспорті №015127/4014/0000096 (надалі - Договір страхування) відповідно до якого позивач прийняв на себе обов`язок по страхуванню автомобіля "ЗАЗ Forza", реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі також - застрахований автомобіль), зі строком дії з 00.00 год. 08.05.2015р. до 24.00 год. 07.05.2019 р. Вигодонабувачем за договором є ПАТ «Ідея Банк».

14.10.2016 р. о 08.45 год. по вул. Мала Морська в м. Миколаєві ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «DAEWOO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , при виїзді на нерегульоване перехрестя нерівнозначних доріг, не врахував дорожню обстановку, не надав переваги в русі та допустив зіткнення з транспортним засобом "ЗАЗ Forza", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів.

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 31.10.2016 р. у справі №487/5246/16-п ОСОБА_1 за здійснення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Згідно з рахунком-фактури СТО (ФОП ОСОБА_3 ) № 7-00000041 від 04.11.2016 р. вартість ремонту транспортного засобу "ЗАЗ Forza", реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 47 939,95 грн.

Відповідно до складеного позивачем Страхового акту №205593 від 23.11.2016 р. розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, становить 46 517,96 грн.

Позивачем з урахуванням рахунку-фактури СТО (ФОП ОСОБА_3 ) № 7-00000041 від 04.11.2016 р., на підставі складеного ним Страхового акту №205593 від 23.11.2016 р. виплачено своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 46 517,96 грн., з яких 44 579,21 грн. на підставі платіжного доручення №042381 від 28.11.2016 р. перерахувано на рахунок СТО (ФОП ОСОБА_3 ), а 1 938,75 грн. згідно з бухгалтерською довідкою № 014643 від 28.11.2016 р. зарахувано в рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 станом на час ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством Страхова компанія "Інтер-Поліс" на підставі Полісу № НОМЕР_3 .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.10.2017 року, яке набрало законної сили 20.10.2017 року, стягнуто з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" 36 142,04 грн. суми страхового відшкодування.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ЦК України та Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При цьому за змістом ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» за №85/96-ВР до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За змістом ст.1194 ЦК України в системному зв`язку зі ст.993 цього Кодексу та ст.27 Закону України «Про страхування» №85/96-ВР можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

В даному випадку до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник, який отримав страхове відшкодування, мав до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (частина 2 статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 990 ЦК України.

Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією.

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування». Право регресу регулюється частиною першою статті 1191 ЦК України.

Враховуючи викладене, правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, є суброгацією.

Відповідно до Полісу №АЕ/6280858 розмір франшизи становить 510,00 грн., а ліміт відповідальності по майну - 50 000,00 грн.

З страховика відповідача на користь позивача за рішенням Господарського суду міста Києва було стягнуто 36 142,04 грн. суми страхового відшкодування.

Таким чином, різниця між фактичним ромізром шкоди (46 517,96 грн.) та страховою виплатою (36 142,04 грн.) становить 10 375,92 грн. (46 517,96 - 36 142,04).

Відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 не надав суду доказів відсутності його вини у завданій шкоді, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з вимог цієї статті, та з врахуванням того, що позивач просив в позовній заяві стягнути з відповідача на свою користь судовий збір, то суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 1921 грн. судового збору, розмір якого підтверджено платіжним дорученням №000403 від 13.06.2019 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 223, 259, 263-265, 280, 282, 284 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в порядку суброгації, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Варюшине Веселинівського району Миколаївської області, паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Веселинівським РВ УМВС України в Миколаївській області 04.02.2005 року, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20033533, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 70-А) в порядку суброгації майнову шкоду в розмірі 10 375 (десять тисяч триста сімдесят п`ять) гривень 92 (дев`яносто дві) копійки та судовий збір в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення (або з дати складення повного заочного рішення суду).

Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення (або в день складення повного заочного рішення суду), має право на поновлення пропущеного строку, на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги через Веселинівський районний суд Миколаївської області до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення, а в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, - після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Веселинівського районного суду

Миколаївської області Л.О. Орленко