Рішення № 90225394, 18.06.2020, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/20547/19

пр. № 2/759/1759/20

18 червня 2020 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Войтенко Ю.В.,

за участю секретаря Семененко В.С.,

представника позивача Бараннікової Н.О. ,

представника відповідача адвоката Лєвєнтова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2019 року позивач звернувся до Святошинського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» заборгованість за Кредитним договором №11288076000 від 24.01.2008 року у розмірі 157974,91 грн, а також покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати у розмірі 2369,62 грн. Вимоги позовної заяви мотивовані тим, що між ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСиббанк», 24.01.2008 року був укладений Кредитний договір № 11288076000, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 241196 грн зі сплатою 13 % річних. Банк належним чином виконав свої зобов`язання за Кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти на загальну суму 241196 грн. 20.04.2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кредекс Фінанс», а ТОВ «Кредекс Фінанс» набуло права вимоги за кредитним договором до позичальників та/або поручителів, в тому числі за Договором кредиту №11288076000. 20.04.2012 року між ТОВ «Кредекс Фінанс» та ТОВ «ВЕРДИКТ ФІНАНС» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Кредекс Фінанс» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ ФІНАНС», а ТОВ «ВЕРДИКТ ФІНАНС» набуло права вимоги за кредитним договором до позичальників та/або поручителів, в тому числі за Договором кредиту №11288076000. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені за порушення умов Кредитного договору, що підлягає стягненню з відповідача станом на 15.10.2019 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 165250,95 грн, з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 87947,11 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 77303,84 грн. Загальний розмір заборгованості по сплаті тіла кредиту, інфляційних втрат, нарахованої пені за подвійною обліковою ставкою НБУ та 3% річних за користування кредитом, що підлягає стягненню станом на 15.10.2019 року, відповідно до розрахунку заборгованості становить 157974,91 грн, з яких: нараховані 3% річних - 7922 грн.; втрати від інфляції - 31078,53 грн.; заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 87947,11 грн.; нарахована пеня за подвійною обліковою ставкою НБУ - 31027,27 грн.

Ухвалою суду від 14.02.2020 р. у справі відкрито провадження, яке постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.48).

Засвідчена належним чином копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками надсилались судом на адресу місця реєстрації відповідача.

В подальшому, від представника відповідача до суду надійшли заперечення щодо розгляду справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін (а.с.57).

Також, від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заву представник відповідача вказує, що з урахуванням положень п. 1.2. Договору № 11288076000 з 27 січня 2015 року для позивача розпочався перебіг позовної давності для пред`явлення вимоги відповідачу щодо погашення заборгованості за кредитним договором, однак з позовною заявою про стягнення з відповідача боргу за Договором № 11288076000 позивач звернувся до суду лише у листопаді 2019 року, у той же час строк позовної давності за вказаною вимогою закінчився для позивача ще 27 січня 2018 року. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Отже, зважаючи на викладені обставини, на час звернення позивача до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за Договором №11288076000 закінчились визначені законом строки позовної давності, застосування строків позовної давності, є підставою для відмови позивачу у задоволенні його позовних вимог. У зв`язку з цим представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі (а.с. 60-63).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17.02.2020 розгляд справи постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.67).

Окрім того, від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив представник позивача вказує, що стаття 626 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, при цьому, боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час (період) прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, при цьому, чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а тому наявність судових актів - не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальність за порушення строків розрахунків по кредитному зобов`язанню (Постанова Вищого господарського суду України від 14.09.2010 р. справа: №366/358; Постанова Вищого господарського суду України від 16.02.2011р. справа: №17/177-10; Постанова Вищого господарського суду України від 04.07.2011р. справа: №13/210/10; Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 21.11.2011р. справа: №01-06/1624/2011). Вказує, що згідно зі ст.ст.546-551 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Зазначає, що правомірність подання позову до відповідача підтверджується і частиною 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, а за змістом пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», моментом виконання грошового зобов`язання с дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою (ВГСУ від 20 квітня 2016 року при розгляді справи № 918/1223/15). За таких обставин, проценти, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями (Постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. у справі 6- 42цс11), в зв`язку з чим, внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання кредитор набуває право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України за весь час прострочення, а тому таке прострочення є триваючим правопорушенням, при цьому, право подати позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за кожен місяць виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), водночас, для нарахування розміру: 3% річних від суми боргу та інфляційного збільшення, товариством був взятий період - 1096 днів прострочення (в межах строків позовної давності), а період нарахування пені - був взятий 01 рік ( в межах строку позовної давності), в зв`язку з чим, позовні вимоги товариства підлягають задоволенню у повному обсязі. У зв`язку чим представник позивача просить позовні вимоги товариства задовольнити у повному обсязі (а.с. 69-71).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила про їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні, щодо вимог позовної заяви заперечував в повному обсязі. Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України, передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Також, за правилом, передбаченим ст. 1050 ЦК України, встановлюється, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судовим розглядом встановлено, що між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», 24.01.2008 року був укладений Договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № НОМЕР_1 , за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 241196, 00 грн. (а.с.7). Відповідно до п.1.2.1 Договору, надання кредиту здійснювалось у на ступний термін: 24 січня 2008 року. Згідно з п. 1.2.2 позичальник зобов`язувався повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно з Додатком №1 до Договору, але в будь-якому випадку не пізніше 26 січня 2015 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору та/або умов відповідної угоди Сторін.

Відповідно до п. 2.1 Договору, у забезпечення виконання усіх грошових зобовязань в повному обсязі Позичальника за договором, Позичальник передає в заставу, а Банк приймає транспортний засіб марки INFINITI, модель G35 , д.н.з. НОМЕР_3 .

Факт видачі Банком кредитних коштів у обумовленому договорі розміру не заперечується відповідачем.

Отже, свої зобов`язання АКІБ «УкрСиббанк», виконав повністю, надавши відповідачу кредит у вищевказаному розмірі.

20.04.2012 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» було укладено договір факторингу №05/12, відповідно до умов якого Клієнт зобов`язуються відступити Фактору права вимоги за кредитами, а Фактор зобов`язується придбати права вимоги за кредитами, прийняти їх і сплатити ціну продажу, передбачену договором (а.с.22 ).

20.04.20102 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» було укладено Договір факторингу №05/12-КВ, відповідно до умов якого, Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги за кредитами, а Фактор зобов`язується придбати Права вимоги за кредитами, прийняти їх і сплатити ціну продажу, передбачену договором (а.с. 27).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку загальний розмір заборгованості по сплаті тіла кредиту, інфляційних втрат, нарахованої пені за подвійною обліковою ставкою НБУ та 3% річних за користування кредитом, що підлягає стягненню станом на 15.10.2019 року, відповідно до розрахунку заборгованості становить 157974,91 грн, з яких: нараховані 3% річних - 7922 грн.;втрати від інфляції - 31078,53 грн.; заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 87947,11 грн.; Нарахована пеня за подвійною обліковою ставкою НБУ - 31027,27 грн.

Таким чином, ТОВ «Вердикт Фінанс» є належним позивачем.

За змістом статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 611 ЦК України, передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів, процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

З тексту Договору №11288076000 від 24.01.2008 року вбачається, що позивач був зобов`язаний повернути кредит не пізніше 26.01.2015. З додатку №1 до Договору про відступлення прав вимоги від 20.04.2012 вбачається що з цієї дати і до дня подання позову, розмір заборгованості не змінювався та складав 87 947,11 грн (а.с.30). Дана обставина також не заперечується сторонами, а тому у розумінні ч.2ст. 82 ЦПК України не підлягає додатковому доказуванню, оскільки не викликає у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Інших доказів, що спростовують вказаний факт суду також не надано.

Переривання перебігу строку позовної давності судом не встановлено.

Даний позов було направлено до суду позивачем 31.10.2019 року, тобто з пропуском загального строку позовної давності (а.с.45).

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За положеннями ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

При цьому позивач не наводить підстав поважності пропуску строку загальної позовної давності і не звертається до суду із заявами про його поновлення.

Окрім того, враховуючи той факт, що договор факторингу №05/12 -КВ було укладено 20.04.2012, позивач був обізнаний з умовами Договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № НОМЕР_1 та мав можливість реалізувати свої права, починаючи з квітня 2012 року.

А відтак, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності. Поважності причин такого пропуску судом не встановлено. Відповідач просить про застосування наслідків спливу такого строку. Із заявами про поновлення строку загальної позовної давності позивач не звертається. А тому, у позові необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір сплачений позивачем при зверненні з позовом до суду не відшкодовується.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 4, 12-13, 78-81, 133, 137, 141, 258,259, 264, 265, 268, 352-355 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 253,256,261,267,610-612, 625, 1046, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 30.06.2020.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 15/15, ЄДРПОУ 36698193).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).

Суддя Ю.В. Войтенко