Ухвала суду № 90225110, 24.06.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/26260/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Остапчук Т.В., при секретарі Ткаченко Ю.М., за участю прокурора Сказко С.І., підозрюваної ОСОБА_1 , захисника Алексеєнка О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві Неподобного Анатолія Олександровича про застосування до підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві Неподобний А.О., за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з клопотанням, про застосування відносно підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання вказує, що Слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеного 22.06.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100060002230, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого, ч. 2 ст. 185 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_1 , 22.06.2020 приблизно о 18 год. 25 хв. зайшла до приміщення магазину «Mohito» (ДЧ «ЛПП УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 32435513)), розташованого за адресою: м. Київ, пл. Спортивна, 1-А, де у останньої виник злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливим мотивом, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає з працівників охорони магазину та не може перешкодити, вважаючи, що її дії залишаться непомітними для клієнтів та працівників магазину, ОСОБА_1 взяла із полиць товари, викладені у вільній розкладці в торгівельній залі на стелажах, а саме: взуття жіноче - кросівки чорного кольору у кількості 1 шт., артикул VS839, вартістю 179 грн. 20 коп. (вартість без ПДВ), сорочку жіночу білого кольору, у кількості 1 шт., артикул XT576, вартістю 319 грн. 20 коп. (вартість без ПДВ), футболку жіночу у кількості 1 шт., артикул ZI924, вартістю 319 грн. 20 коп. (вартість без ПДВ), після чого з метою приховування своїх злочинних дій, поклала вказані товари до поліетиленового пакету з маркуванням «GOLDI», який принесла із собою.

З метою доведення до кінця свого злочинного умислу, спрямованого на повторне таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, діючи з корисливих спонукань, не маючи наміру оплачувати вартість товару, утримуючи при собі викрадене майно, ОСОБА_1 , пройшла крізь сигнальні антикрадіжкові рамки, розміщені на виході з магазину «Mohito», та покинула приміщення даного магазину.

Не бажаючи припиняти свої злочинні дії, спрямовані на таємне заволодіння чужим майном (крадіжку), вчиненому повторно, ОСОБА_1 , тримаючи у руках пакет, з викраденими речами, а саме: взуття жіноче - кросівки чорного кольору у кількості 1 шт., артикул VS839, вартістю 179 грн. 20 коп. (вартість без ПДВ), сорочку жіночу білого кольору, у кількості 1 шт., артикул XT576, вартістю 319 грн. 20 коп. (вартість без ПДВ), футболку жіночу у кількості 1 шт., артикул ZI924, вартістю 319 грн. 20 коп. (вартість без ПДВ) з місця скоєння злочину зникла, повернувши в напрямку зупинки громадського транспорту, за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 8/10, де в подальшому була затримана працівниками поліції.

У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

23 червня 2020 року ОСОБА_1 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого, ч. 2 ст. 185 КК України.

З метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної ОСОБА_1 та запобігання продовженню нею злочинної діяльності, а також для запобігання можливого ухилення нею від кримінальної відповідальності, необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав з викладених у ньому підстав та посилались на наявність передбачених ст.177 КПК України ризиків. Захисник Алексеєнко О.С., підозрювана ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, просили застосувати до підозрюваного домашній арешт з покладанням обов`язків, передбачених ст.194 КПК України. Вивчивши клопотання та матеріали, якими воно обґрунтовується, заслухавши думку учасників судового розгляду, слідчий суддя дійшов наступного висновку. Слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеного 22.06.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100060002230, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого, ч. 2 ст. 185 КК України. Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_1 , 22.06.2020 приблизно о 18 год. 25 хв. зайшла до приміщення магазину «Mohito» (ДЧ «ЛПП УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 32435513), розташованого за адресою: м. Київ, пл. Спортивна, 1-А, де у останньої виник злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна. 23 червня 2020 року ОСОБА_1 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого, ч. 2 ст. 185 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України підтверджуєтьсязібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколом огляду місця події, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_1 , протоколом допиту свідка ОСОБА_2 , протоколом допиту свідка ОСОБА_3 , протоколом допиту свідка ОСОБА_4 .

Таким чином є підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості та за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`яти року. Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки. Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 , виходячи лише з фактичних даних, що в містяться в матеріалах клопотання, приходжу до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин. Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов`язує можливість обрання особі одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Слідчий суддя приходить до висновку щодо недоведеності слідчим та прокурором наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України в даному кримінальному провадженні. Прокурором в судовому засіданні заявлено ризики того, що ОСОБА_1 може перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування у кримінальному провадженні або продовжити злочинну діяльність. Однак слідчий та прокурор належним чином не обґрунтували і не довели в судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Крім того, прокурором необґрунтовано неможливість застосування до підозрюваної ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів з урахуванням обставин, передбачених ст. 178 КПК України, щодо даних про її особу, в їх сукупності. Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення із під варти. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Більше того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень (зокрема «Харченко проти України», «Єлоев проти України», «Фельдман проти України») неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави для продовження строку тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані. Клопотання органу досудового розслідування про наявність в кримінальному провадженні ризиків, які обумовлюють доцільність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного під вартою фактично обґрунтовано лише тяжкістю покарання, що загрожує підозрюваному за умови доведеності його вини у вчинені інкримінованого злочину, який є особливо тяжким. Проте, сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою. Доводи клопотання слідчого в тій частині, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1,2, 3, 5 ст. 177 КПК України, на наявність яких міститься посилання в клопотанні, не підтвердженні належними та об`єктивними даними і прокурором в судовому засіданні не доведені. ОСОБА_1 вчинила кримінальне правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості та за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`яти років, відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України слідчий суддя має право застосувати до підозрюваного інший, більш м`який запобіжний захід. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. В рішенні «Єлоєв проти України» Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 4 статті 5 забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалось затримання. Також, згідно рішення Європейського суду з прав людини «Ходорковський проти Роси», при оцінці позбавлення свободи будь-кого суд не обмежується проголошення видимими цілями взяття та тримання під вартою, про які йдеться, але також розглядає істинні наміри та цілі, що стоять за ними. Розглядаючи клопотання про застосування відносно підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, про що свідчить репутація та соціальні зв`язки підозрюваної, вона є особою працездатного віку, проте офіційно не працевлаштованою, а відтак легальних джерел доходу не має, не заміжня, має малолітнього сина (13 років), міцних соціальних зв`язків не має. ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості, за який законом передбачено максимальну міру покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, і з огляду на високий рівень суспільної небезпечності кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , тяжкість покарання, яке загрожує їй у разі визнання її винним, дають достатні підстави про існування такого ризику.

Також, ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків, оскільки на даний час в даному кримінальному провадженні, встановлено ще не всіх свідків і перебуваючи на волі, в умовах неочевидності існує ризик впливу підозрюваного на вказаних осіб шляхом погроз, умовляння, залякування чи підкупу з метою зміни чи дачі неправдивих показів вищезазначеними особами.

Може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_1 будучи раніше засудженою на шлях виправлення не стала, належних висновків для себе не зробила та знову вчинила новий корисливий злочин майнового характеру, з огляду на відчуття безкарності, може знову вчинити інший злочин такого виду.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підозрюваного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня ( Panchenko v. Russia ( Панченко проти Росії ). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню ( Becciev v. Moldova ( Бекчиєв проти Молдови )). Отже, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, дані про особу підозрюваного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, має визначене місце проживання, його сімейний стан, міцні соціальні зв`язки, за місцем постійного проживання характеризується позитивно, з огляду на відсутність належного обґрунтування існуючих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України в самому клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не доведено належним чином наявність таких ризиків і прокурором під час розгляду справи, слідчим суддею не встановлено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки та запобігти вказаним ризикам. На підставі вище викладеного, слідчий суддя не встановив підстав щодо необхідності задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_1 , оскільки обставин необхідності тримання особи під вартою в даному конкретному випадку немає, а тому до підозрюваної слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період часу з 23-00 години до 07-00 години наступної доби, заборонивши їй залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та саме такий запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваною, покладених на неї, процесуальних обов`язків визначених частиною 5 ст. 194 КПК України та який в повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, в тому числі і тих, які прокурор вважає пріоритетними. Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 202, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві Неподобного Анатолія Олександровича про застосування до підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити. Застосувати до підозрюваної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період часу з 23-00 години до 07-00 години наступної доби, заборонивши їй залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники Національної поліції з метою контролю за її поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю. Визначити строк дії ухвали до 22.08.2020 року включно. Покласти на підозрювану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, та зобов`язати його: - прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; - повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Ухвалу в частині застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваної. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Повний текст ухвали буде проголошений 02.07.2020 року о 14-45 год.

Слідчий суддя Остапчук Т.В.