Ухвала суду № 90224791, 27.04.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/3480/20

1-кп/755/818/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Сазонової М.Г.,

при секретарі Павлікові Д.О.,

перекладачі Бакурадзе З.В. ,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Астапковича А.Ю.,

захисника Старова А.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020100040000238 від 12.01.2020 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Руставі, Республіки Грузії, громадянина Грузії, непрацюючого, з середньою освітою, неодруженого, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 ), без місця реєстрації та проживання в Україні, раніше судимого:

-08.02.2016 року Києво-Святошинським районним судом Київської області за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, до 3 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України,

УСТАНОВИВ:

Дніпровським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

Рішенням суду від 10 березня 2020 року призначено судовий розгляд та обрано запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою.

Враховуючи, що завершити судовий розгляд цього провадження до зазначеної дати не є можливим, судом відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України поставлено на обговорення сторін судового провадження питання доцільності продовження застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор вважав необхідним продовжити строк застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу, оскільки на його переконання, ризики не процесуальної поведінки останнього залишаються актуальними, зокрема, існує ймовірність переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення покарання у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих дій, здійснення незаконного впливу на свідків та потерпілого, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти доводів прокурора, зазначивши, що вони є необґрунтованими та безпідставними.

Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши наявні матеріали судової справи, дійшов висновку про таке.

Підстави та порядок застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначені КПК та застосовуються з урахуванням позицій ЄСПЛ .

У силу ст. 194 КПК під час вирішення наведеного вище питання на стадії досудового розслідування має бути встановлено, чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Однак, враховуючи, що відповідно до Глави 28 КПК судовий розгляд кримінального провадження здійснюється з метою встановлення, чи доведена поза розумним сумнівом вина особи у зазначених в обвинувальному акті злочинних діях, оцінка обґрунтованості підозри на цій стадії провадження виключається.

З наведеного витікає, що, оцінюючи доцільність подальшого утримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків її неправомірної процесуальної поведінки та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

У рішенні «Вікс проти Сполученого королівства» ЄСПЛ зазначив, що особу може бути позбавлено наведеного вище права лише при дотриманні пункту 1 статті 5 Конвенції, а саме відповідно до процедури, встановленої законом, та якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення (п. «с» п. 1 ст. 5 Конвенції).

Беручи до уваги практику Європейського суду, зокрема, рішення у справі «Ладент проти Польщі», суд враховує, що тримання під вартою у відповідності до підпункту (с) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольнити вимогу пропорційності.

З наведеного витікає, що принцип пропорційності, який є складовою принципу верховенства права, діючи у сфері застосування та продовження дії запобіжного заходу, вимагає, щоб застосований до особи захід забезпечував збалансованість приватних інтересів особи та публічних інтересів, тобто за конкретних обставин справи був необхідним важелем забезпечення належної процесуальної поведінки особи та суспільної безпеки.

Отже, суд, розглядаючи питання доцільності подальшого утримання особи під вартою, має встановити актуальність існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, а також, чи виправдовує подальше обмеження його прав справжній інтерес суспільства.

Першою підставою для оцінки ймовірності не процесуальної поведінки обвинуваченого, ЄСПЛ визначив ризик не з`явлення обвинуваченого до суду, тобто прийняття останнім заходів, спрямованих на переховування від суду з метою уникнення покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих дій.

На користь існування вищевказаного ризику слід віднести відсутність у обвинуваченого вагомих стримуючих чинників, які б мінімізували ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання.

Крім того, відповідно до ст. 178 КПК суворість покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі доведення їх винуватості у вчиненні інкримінованого злочину є обов`язковою для оцінки судом обставин при вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу.

Таким чином, оцінюючи реальність існування ризику переховування обвинуваченого від суду, суд не має права ігнорувати суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих дій.

Надаючи оцінку доводам прокурора щодо наявності ризику переховування ОСОБА_2 від суду у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, суд бере до уваги, що з метою уникнення покарання за інкримінований обвинуваченому тяжкий злочин, останній може вчинити дії, спрямовані на ухилення від суду.

Суд також враховує складність обставин справи і судового розгляду.

З огляду на суспільну небезпечність, характер інкримінованих обвинуваченому дій, суд вважає не безпідставним висновок про наявність високої ймовірності вчинення останнім поза процесуальних дій з метою створення перешкод судовому розгляду.

Ризик незаконного впливу обвинуваченого на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні залишається цілком ймовірним, оскільки свідки ще не були допитані, а судовий розгляд тільки розпочався.

Одночасно суд також враховує дані про обвинуваченого, його вік та стан здоров`я, відсутність відомостей про неможливість подальшого перебування під вартою. Сторона захисту не надала вагомих гарантій та підтверджених сімейних, соціальних зв`язків, які б переважали наявні ризики ухилення від суду.

Таким чином, виходячи з принципу судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування та судового розгляду, застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підлягає продовженню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 176-178, 183-184, 193-194, 196-197, 370, 372, 532 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 60 днів, тобто до 25 червня 2020 року (включно).

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду.

Головуючий суддя М. Сазонова