Ухвала суду № 90224398, 06.07.2020, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 725/2516/20

Провадження № 1-кп/727/264/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого судді Слободян Г.М.

за участю:

секретаря судових засідань Ільчука М.В.

учасників судового підготовчого провадження:

- прокурора Столяра О.

- захисника Олійнича Ю.В.

- обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Чернівці обвинувальний акт відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Слов`янськ Донецької області, мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого, не одруженого, з середньою освітою, раніше не судимого, - обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду м. Чернівці з Чернівецького апеляційного суду поступив за підсудністю обвинувальний акт, в рамках кримінального провадження за №12019260020001456 від 08.11.2019 року по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

За даними реєстру матеріалів досудового розслідування, розписки від 29.05.2020р. ОСОБА_1 було вручено копію обвинувального акту.

Справу передано на розгляд судді, в порядку визначеному ст. 35 КПК України.

Відповідно до ухвали суду від 19.06.2020 року справу призначено до розгляду в підготовче судове засідання.

В засіданні з`ясовано в учасників судового провадження, що угоди між прокурором та обвинуваченими, а також між обвинуваченими і потерпілою про визнання винуватості чи про примирення не укладено. Підстав для закриття або зупинення кримінального провадження немає. Обвинувальний акт складено відповідно до вимог КПК України. Порушень вимог закону, без усунення яких кримінальне провадження не може бути призначено до судового розгляду не встановлено.

Суд, заслухавши думку прокурора, думку потерпілих, відповідно, а також доводи сторони захисту – обвинуваченого та в його інтересах захисника про можливість призначення наведеного вище кримінального провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, вважає можливим призначити до судового розгляду, у відкрите судове засідання кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, з викликом в судове засідання учасників судового провадження.

В підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про застосування на даній стадії процесу до ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Мотивує доводи клопотання тим, що ОСОБА_1 , органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, відповідно до ст. 12 КК України.

Посилаються в клопотанні на те, що відповідності з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, на даний час існують ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та які виправдовують необхідність застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і такі, що зумовлені необхідністю запобіганням спробам - переховуватися від суду, як на території України, так і за її межами із урахуванням тяжкості вчиненого злочину та покарання, що йому загрожує; - незаконно впливати на потерпілих, свідків, - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме вчиняти нові кримінальні правопорушення, з урахуванням особи обвинуваченого, його соціальних зв`язків, того, що раніше ОСОБА_1 не притягувався до кримінальної відповідальності, разом з цим, на території м. Чернівці і області зареєстрованого та фактичного місця проживання не має; просить, клопотання задовольнити.

Заслухавши доводи сторони обвинувачення прокурора, думку обвинуваченого і в його інтересах захисника, які відповідно заперечували проти клопотання прокурора та просили (в усному клопотанні) застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, суд зважає на наступне.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України (справа № 1 – 28/1-р-2017) від 23.11. 2017 року визначено, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

З огляду на викладене та зважаючи на положення частини другої статті 29 Конституції України, Конституційний Суд України вважав, що слід визначити такі обов`язкові вимоги до правомірного арешту або тримання під вартою: по-перше, арешт чи тримання під вартою має здійснюватися виключно на підставі належним чином вмотивованого рішення суду; по-друге, підстави та порядок застосування цих запобіжних заходів мають бути визначені в законі та повинні відповідати конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права. Право на свободу та особисту недоторканність, як і будь-яке інше право, потребує захисту від свавільного обмеження, для чого вимагається періодичний судовий контроль за обмеженням чи позбавленням свободи та особистої недоторканності, що має здійснюватися у визначені законом часові інтервали. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 Кодексу).

Згідно ч.2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до сплину двомісячного строку, з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд, своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців і дана норма закону, регламентується, виключно порядком дій щодо пропозиції сторонам надати свої клопотання, зокрема клопотання сторони обвинуваченого, захисту.

Статтею 183 ч.1 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, якою передбачено умови, мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, наявність у підозрюваного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, наявність повідомлення про підозру у вчиненні іншого тяжкого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується, тощо.

Судом встановлено, що 18.05.2020 року, слідчим суддею першотравневого районного суду м. Чернівці під час досудового розслідування до ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном дії до 14.07. 2020 року.

11.11.2019р. ОСОБА_1 було повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

27.11. 2019 року провадження під час досудового розслідування було зупинено у зв`язку з розшуком ОСОБА_1 та 12.05. 2020 року внесено клопотання про затримання ОСОБА_1 для вирішення клопотання поданого в суд про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Законодавцем визначено, щодо обґрунтованості підозри, суд зобов`язаний встановити під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до рішення ЄСПЛ за скаргою № 25629/94 від «27» листопада 1997 року по справі «К.Ф. проти Німеччини», п. 57, обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин. Окрім наведеного, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення ЄСПЛ від 09 жовтня 2014 року у справі "Чанєв проти України", згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, не допускається тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого без судового рішення….. Рішення ЄСПЛ (за скаргою № 26772/95 від 6 квітня 2000 року) по справі «Лабіта проти Італії», п. 152 визначає, що «…відповідно до практики Суду, на питання про те, чи є розумним строк тримання під вартою, не можна відповісти абстрактно…; передусім національні судові органи мають забезпечити, щоб у будь-якому конкретному випадку досудове тримання обвинуваченої особи під вартою не перевищувало розумного строку….. Рішенням, у справі «Москаленко проти України»; визначено, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи і в яких визначено, що суворість покарання, яке може бути призначено…., є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Таким чином, виходячи з вищенаведеного, враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні злочину середньої тяжкості; ризики, які були враховані слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу до останнього, на даний час не змінилися. Зокрема, з врахуванням досліджених матеріалів щодо обвинуваченого, останньому пред`явлено обгрунтовану підозру у вчиненні вказаного злочину; на думку суду наявними, дієвими ризики, а саме ризик переховування ОСОБА_1 від суду, зважаючи на тяжкість покарання що йому загрожує, а також дієвість цього ризику полягає і в тому, що обвинувачений вже на стадії досудового розслідування був оголошений в розшук, так як виїхав без дозволу слідчого до місця свого народження і проживання - м. Слов`янськ Донецької області; ризик впливу у разі перебування на волі на потерпілих, свідків, які в судовому засіданні безпосередньо допитані не були; відповідно, адреси місця проживання і місця знаходження обвинуваченому відомі, внаслідок ознайомлення останнього з матеріалами справи при виконанні вимог ст.. 290 КПК України; ризик вчинення, у разі перебування на волі, нового кримінального правопорушення, а отже, суд приходить до висновку, що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення запобігання вказаних ризиків. Судом, при цьому, не встановлено об`єктивних даних, які б вказували на неможливість перебування під вартою обвинуваченого за станом здоров`я чи потреби в отриманні медичної допомоги, а також наявності сталих міцних соціальних зв`язків, відсутність працевлаштування, а тому, враховуючи вимоги ст. 178 КПК України, наведену вище практику Європейського суду з прав людини, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_1 , суд вважає за доцільне застосувати до останнього запобіжний захід, термін дії якого спливає 14.07.2020 року, в межах строків, встановлених ст. 197 КПК України.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, враховуючи обставини кримінального провадження, особу ОСОБА_1 , суд, вважає, за можливе визначити останньому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в сумі 20 – ти прожиткових мінімумів доходів громадян. Визначаючи розмір застави, відповідно до абзацу другого ч. 5 ст. 182 КПК України, суд бере до уваги обставини кримінального правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_1 , його матеріальний стан, та вважає за необхідне визначити розмір застави, передбачений п.2 ч.5 ст. 182 КПК України. Крім цього, застосовуючи до ОСОБА_1 альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути ним внесений у будь-який момент, суд вважає, за необхідне, відповідно до ст.194 ч.5 КПК України, покласти на нього ряд обов`язків.

В задоволенні клопотання захисника в інтересах обвинуваченого та обвинуваченого про застосування запобіжного заходу до ОСОБА_1 у вигляді нічного домашнього арешту – відмовити.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 21, 31 ч.2, 284, 314 -316; 176-178, 183, 199, 331 ч.3 КПК України, суд У Х В А Л И В:

Кримінальне провадження, що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019260020001456 від 08.11.2019 року по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, призначити до судового розгляду, одноособово суддею у відкритому судовому засіданні на 15 липня 2020 року на 11.00 годин, в приміщенні Шевченківського районного суду м. Чернівці, залі судових засідань, про що повідомити всіх учасників судового провадження В судове засідання підлягають виклику: сторона обвинувачення – прокурор, потерпілі, згідно списку доданого до обвинувального акту; сторона захисту – захисник в інтересах обвинуваченого та в судове засідання підлягає конвоюванню з ДУ Чернівецька виправна установа № 33 в суд, через конвойну роту – ІТТ ГУНП в Чернівецькій області обвинувачений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , явку учасників судового провадження, визнати в судове засідання обов`язковою.

Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190 КК України, терміном дії до 03 вересня 2020 року. Одночасно, для забезпечення виконання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язків, визначених КПК України, визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 42.040,00 (сорок дві тисячі сорок) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: Одержувач коштів: ТУ ДСА України в Чернівецькій області Код ЄДРПОУ: 26311401 Банк: Держказначейська служба України, м. Київ Код банку отримувача: 37567646 Рахунок: UA548201720355279001000008745. Обвинувачений або заставодавець, мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали. У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки: прибувати до суду за першим викликом; не відлучатися із населеного пункту в якому він зареєстрований, перебуває чи проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця свого проживання або перебування. Обов`язки визначити до 03.09.2020 року.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА в Чернівецької області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документів, що підтверджують внесення застави, уповноважена особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно чи письмово суд. У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у вигляді застави.

У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 з тримання під вартою на нічний домашній арешт – відмовити.

Копію ухвали вручити стороні обвинувачення, стороні захисту для відома та направити до ДУ Чернівецька виправна установа № 33, для виконання.

Ухвала підлягає оскарженню в установленому законом порядку.

Суддя Слободян Г.М.