Рішення № 90224138, 01.07.2020, Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/787/20

Провадження № 2-а/715/5/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року Глибоцький районний суд Чернівецької області

у складі головуючого судді Цуренка В.А.

секретар судового засідання Затолошна Р.В.

за участі представника позивачки Мазурашу М.Г.

представника відповідача Вихристюк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Глибока справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Подільської митниці Держмитслужби України про скасування постанови митного органу від 25 лютого 2020 року у справі про порушення митних правил №0137/40000/19,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що 25 лютого 2020 року було розглянуто справу про порушення митних правил №0137/40000/19, відповідно до якої її було визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України з накладенням на неї штрафу в сумі 255041,58 грн. Дана постанова надійшла на адресу її адвоката Максимчук А.В. 10.03.2020 року.

Вважає, що дана постанова митного органу підлягає скасуванню з направленням справи в митний орган для нового розгляду з наступних підстав:

Митний орган провів неналежним чином провадження у даній справі та невірно визнав її винуватою у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МКУ. За даною статтею МКУ передбачена відповідальність у випадках заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги. Вважає, що митний орган мав провести ретельну перевірку даного факту та дійти висновку, що в її діях є складова частина - суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого даною статтею МКУ.

Зокрема, митним органом не доведено, що нею вчинено умисно або з необережності дії, направлені на зменшення ваги нетто товарної позиції «туалетна вода» товар №8 у митній декларації UA400030/2019/041807. Вона здійснювала декларування вантажу, зокрема туалетної води з врахуванням відомостей, що містились у товаротранспортних та комерційних документах. Дане перевезення вантажу здійснювалось в режимі Конвенції МДП (МИТНА КОНВЕНЦІЯ про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП) 1975 року.

Відповідно до вимог ст. 19 Конвенції, якою передбачено, що вантажі та дорожній транспортний засіб, состав транспортних засобів або контейнер повинні пред`являтися в митниці місця відправлення разом із книжкою МДП. Митні органи країни відправлення повинні вживати необхідних заходів для того, щоб упевнитися в точності вантажного маніфесту, і для накладення митних печаток і пломб або для контролю митних печаток і пломб, накладених під відповідальність згаданих митних органів належним чином уповноваженими особами, то очевидним є те, що у неї, як у декларанта не могло виникнути жодних сумнівів, щодо достовірності товаротранспортних та комерційних документів, які були представлені водієм в пункт доставки вантажу у м. Хмельницький, та відповідності відомостей про товар тому що є в вантажному приміщенні. Тому підстав для проведення фізичного огляду вантажу не було. Зазначає, що проведення фізичного огляду вантажу є правом, а не обов`язком декларанта.

Даний вантаж слідував на адресу імпортера на умовах FCA BG RUSE. Це означає, що товар передано товаровідправником перевізнику в пункті Русе, Болгарія. Відповідно до умов конвенції КДПВ (CMR) перевізник приймає товар по кількості та в асортименті, зазначених в товаротранспортних та комерційних документах. З врахуванням того, що жодних застережень в графі 18 товаротранспортної накладної 000968 немає, то відповідно у позивача не могло бути жодних сумнівів, щодо відомостей про вагові характеристики даного виду вантажу.

Натомість даному факту не було надано правової оцінки під час провадження у справі, незважаючи на те, що адвокатом Максимчук А.В. було подано до митного органу клопотання про закриття провадження у справі, через дану обставину.

В матеріалах митного органу також є інвойс товаровідправника, в якому в позиції 8 зазначені вагові характеристики даного товару.

Також в матеріалах митного органу є транзитна митна декларація, оформлена митним органом Республіки Болгарія 19BG00400620342989, в який зазначено, що вага брутто даного товару складає 8057 кг, а вага нетто складає 3030,50 грн.

Лише після проведення огляду вантажу в пункті митного оформлення, митний орган визначив, що вага нетто даної товарної позиції складає 6030,8 кг. Вважає, що даний факт свідчить про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, оскільки за умов електронного декларування вантажу вона не бачила товар, не мала доступу до документів, та тому не могла вчинити дії, направлені на зменшення суми митних платежів. Натомість, митний орган мав провести повне провадження у справі, оскільки статтями 486 та 489 МКУ визначено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Митний орган залишив по за увагою те, що позивач одразу після отримання інформації про вагу нетто товару в кількості 6030,8 кг подала митному органу нову і митну декларацію UA400030/2019/042398, відповідно до якої дана партія товару була оподаткована в повному обсязі, й тому, вона своїми діями відвернула ймовірні негативні наслідки, на які митний орган посилається в протоколі та в постанові, яку вона оскаржила.

Також вказує, що митний орган не оформляв жодних процесуальних документів, якими було б підтверджено, що митну вартість було кореговано. Це також є свідченням того, що її дії відповідали вимогам чинного митного законодавства України, та вона діяла відповідно до обставин, які склалися під час митного оформлення даної партії товару.

Також залишено по за увагою те, що дана партія товару переміщувалась через митний кордон з наданням документів, які ніби місять неправдиві відомості. Однак в постанові про цей факт нічого не зазначено.

Вказані вище відомості свідчать про неповноту проведеного провадження, тому прийнята у справі постанова підлягає скасуванню, а справу слід направити у Подільську митницю для нового розгляду.

Зазначає, що дану постанову було отримано 10.03.2020 року, й тому це є підставою для клопотання перед судом про поновлення позивачу термінів її оскарження.

Просить суд, поновити їй терміни для подання заяви, з врахуванням обставин, зазначених вище, про те, що копію постанови отримано 10.03.2020 року, скасувати постанову від 25.02.2020 року Подільської митниці ДМС України у справі про порушення митних правил №0137/40000/19 про визнання мене винною у вчинені порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу і повернути справу в митний орган для нового розгляду. Витребувати з Подільської митниці ДМС України матеріали справи про порушення митних правил N20137/40000/19.

26 травня 2020 року представник відповідача направив до суду відзив на позовну заяву, в якому вказала, що обставини вказані в позові є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивачки Мазурашу М.Г. підтвердив обставини викладені в позовній заяві, в своїх поясненнях підтвердив обставини, що викладені в позовній заяві і просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Вихристюк В.Д. в судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечувала, щодо обставин позову, посилалася на його необґрунтованість, просила відмовити у задоволенні, про що також вказала у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Згідно ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставах яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до ч.8 ст.264 МК України, з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Відповідно до ст.266 МК України декларант зобов`язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу митного органу пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу Х цього Кодексу; 5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

У відповідності до ст. 485 Митного кодексу України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Отже, з об`єктивної сторони склад правопорушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, характеризується наявністю дій, а з суб`єктивної - у формі умислу.

Відповідно до ст. 262 МК України товари, що переміщуються через митний кордон України, декларуються органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення цих товарів.

Частиною 5 статті 265 МК України передбачено, що декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.

Частиною 8 ст. 257 МК України визначено перелік відомостей, які вносяться до митної декларації декларантом.

Зокрема, відповідно до п.п. а, е п.5 ч.8 ст. 257 МК України, до декларації декларантом вносяться відомості про найменування, кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру.

Згідно з Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 651, графа 31 МД повинна містити такі відомості про товар: опис товару відповідно до товаросупровідних документів в обсязі, достатньому для його розпізнання.

За змістом ст.485 Митного кодексу України склад вказаного порушення обумовлює наявність в діях декларанта особливої мети, а саме ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, що обумовлює обов`язкове подання неправдивих відомостей, необхідних для визначення його митної вартості, що свідчить про те, що це правопорушення може бути вчинене тільки з умисною формою вини.

Навіть сам по собі факт зазначення позивачем невірної ваги товару в декларації не може бути доказом того, що його дії були направлені на несплату митних платежів у формі прямого умислу.

Склад порушення включає в себе ознаки, що характеризують зовнішній акт поведінки особи, його спрямованість і наслідки, і ознаки, що характеризують самого правопорушника і його психічне ставлення до вчиненого. Ознаки складу порушення митних правил характеризують об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт та суб`єктивну сторону порушення митних правил. Усі зазначені елементи складу порушення митних правил нерозривно поєднані між собою. Наявність цих елементів обов`язкова для кваліфікації конкретного діяння як порушення митних правил.

Аналіз ст. 485 Митного кодексу України свідчить про те, що диспозиція вказаної статті передбачає декілька варіантів об`єктивної сторони передбаченого нею правопорушення, зокрема:

- заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару; неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості;

- надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості;

- несплата митних платежів у строк, встановлений законом;

- інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів;

- використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Отже, якщо об`єктивну сторону вказаного порушення утворює надання органу доходів і зборів документів, що містять неправдиві відомості з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, суб`єктом порушення митних правил у такому випадку може бути лише особа, яка подала до митного органу такі документи під час митного оформлення товарів.

Відповідно до мотивів прийнятої постанови підставою для притягнення позивача до відповідальності стало заявлення позивачкою в митній декларації, з метою неправомірного зменшення розміру митних платежів, неправдивих відомостей щодо ваги товару, що призвело до ухилення від сплати митних платежів на суму 85013,86 грн.

У той же час судом встановлено і відповідачем не спростовано той факт, що декларування здійснювалося у електронній формі. Слід звернути увагу на те, що декларування товару позивачем здійснювалось у відповідності до вимог ст. ст. 257, 264 Митного кодексу України, на підставі наявної у товаросупровідних документах інформації про товар.

Більш того, одразу після виявлення більшої ваги нетто, позивачкою одразу було подано нову митну декларацію і сплачено всі необхідні платежі і товар було випущено у вільний обіг (що підтверджено матеріалами справи про порушення митних правил). Такі дії позивачки свідчать про відсутність у неї умислу на порушення митних правил.

За таких обставин суд вважає, що Подільська митниця Держмитслужби України в оскарженій позивачкою постанові не зазначила доказів протиправності дій позивачки та доказів вини у формі прямого умислу, тобто, що дії позивачки були спрямовані саме на зазначення неправдивих відомостей з метою зменшення митних платежів.

Відповідно до «Інструкції про порядок заповнення митних декларації на бланку єдиного адміністративного документу», затвердженої наказом Міністерства фінансів України 30 травня 2012 року №651(зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 року за №1372/21684) декларант зобов`язаний заявити точні відомості про товар у митній декларації.

Отже, митним органом не доведено, що позивачем умисно вчинено дії направлені на зменшення ваги нетто товарної позиції «туалетна вода» товар №8 у митній декларації UA400030/2019/041807 та не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 Митного кодексу України, та не вважається порушенням митних правил.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеної в постановах від 06 червня 2018 року по справі №607/1866/17 та № 607/2391/17, для притягнення до відповідальності, згідно зі статтею 485 Митного кодексу України, необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку, неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу.

На підставі викладеного, суд доходить висновку про відсутність обґрунтованих доказів на підтвердження наявності умислу декларанта на заниження митних платежів (шляхом повідомлення недостовірної інформації про товар).

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14.05.2019 року у справі № 334/1738/16-а (2-а/334/124/16) (адміністративне провадження №К/9901/11461/18) та від 13.12.2018 року у справі № № 759/360/17 (адміністративне провадження №К/9901/60666/18).

Наведені вище висновки спростовують доводи Подільської митниці Держмитслужби України, які по суті є тими ж, що й були викладені суб`єктом владних повноважень у поданому відзиві на позовну заяву.

Також суд відхиляє доводи відповідача про наявність у діях позивачки складу порушення митних правил у зв`язку з тим, що вона не провела фізичний огляд товару, оскільки це є її правом, а не обов`язком.

Згідно вимог ст. 19 Конвенції, МДП (МИТНА КОНВЕНЦІЯ про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП) 1975 року вантажі та дорожній транспортний засіб, склад транспортних засобів або контейнер повинні пред`являтися в митниці місця відправлення разом із книжкою МДП. Митні органи країни відправлення повинні вживати необхідних заходів для того, щоб упевнитися в точності вантажного маніфесту, і для накладення митних печаток і пломб або для контролю митних печаток і пломб, накладених під відповідальність згаданих митних органів належним чином уповноваженими особами.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів того, що позивач заявив неправдиві відомості щодо істотних умов контракту, ваги або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, надав неправдиві дані, необхідні для визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надав з цією метою органу доходів і зборів документи, що містять такі відомості з метою звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, відповідачем не надано до суду.

Також, як вбачається з резолютивної частини постанови про порушення митних правил №0137/40000/19 від 25 лютого 2020 року на позивачку накладено адміністративне стягнення в розмірі 300 відсотків несплаченої суми платежів, що суперечить мотивувальній частині постанови, згідно якої митні платежі сплачено в повному розмірі і товар випущено у вільний обіг.

При таких обставинах, суд вважає, що доводи позивачки про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Згідно ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що судом при розгляді справи встановлено відсутність у діях позивачки складу правопорушення митних прави, передбаченого ст. 485 МК України, суд дійшов висновку відповідно до вимог п. 3 ч.3 ст. 286 КАС України скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного ст.485 МКУ та керуючись ст.ст. 6-10, 19, 20, 90, 241-246, 250 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову від 25.02.2020 року Подільської митниці ДМС України у справі про порушення митних правил №0137/40000/19 про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 Митного Кодексу України та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 255041, 58 грн. та провадження у справі про порушення митних правил закрити.

Стягнути з Подільської митниці ДМС України, код ЄДРПОУ: 43350542 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки с. Черепківці Глибоцького району Чернівецької області, ІПН: НОМЕР_1 , судові витрати в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень, 80 копійок.

Повний текст судового рішення виготовлено 03 липня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

Суддя: