Рішення № 9022397, 23.12.2009, Господарський суд Чернігівської області

23.12.09

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000,м.Чернігів телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

22 грудня 2009 року Справа № 12/105

Позивач: Суб"єкт підприємницької діяльності фізична особа - підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 16600

Відповідач: Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк", провулок Шевченка, 12, м. Київ, 01001, Відособлений підрозділ: Філія "Відділення Промінвестбанку в м. Ніжин Чернігівської області", вул. Московська, 5 А, м. Ніжин, 16600 (Закрите акціонерне товариство " Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк" , провулок Шевченка, 12, м. Київ, 01001

Відособлений підрозділ: Філія "Відділення Промінвестбанку в м. Ніжин Чернігівської області", вул. Московська, 5 А, м. Ніжин, 16600)

Предмет спору: про стягнення заборгованості 24065,33 грн.

Суддя Лавриненко Л.М.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

позивач: ОСОБА_1 особисто.

відповідач: Старостенко Ю.А. довіреність № б/н від 04.11.2009 р. представник, представник відповідача в судове засідання 22.12.09р. не з”явився

Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні перерви з 10.12.2009 року по 22.12.2009 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 23 330 грн. 33 коп. збитків, 685 грн. пені за період з 06.10.08р. по 20.02.09р. та три відсотки річних в розмірі 50 грн. за один місяць., за невиконання умов Договору банківського рахунку № 102 від 01.11.2006 року, а також судові витрати : державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу..

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем були порушені умови Договору банківського рахунку № 102 від 01.11.2006 року, не виконане платіжне доручення № 150 від 06.10.08р. щодо перерахування на користь ТОВ „ Голден Тайл” коштів в сумі 5000 грн. за товар згідно накладної № 4рДУ-0207 від 25.07.08р.

Представники сторін заявили клопотання про відмову від технічної фіксації судового процесу, які задоволено судом.

Представник відповідача в поданому 25.06.2009 року відзиві на позов проти заявлених позовних вимог заперечує та посилається на дії Тимчасового адмістратора Промівестбанку, яким 22.10.2008 року було видано розпорядження № ТА-106 про повернення на рахунки платників коштів в національній валюті, списаних з їх рахунків з 2 по 6 жовтня 2008 року та коштів в іноземній валюті, списаних з їх рахунків з 26 вересня по 06.10.2008 року з подальшим блокуванням цих коштів, а також було попереджено керуючого філії про те, що в разі порушення зазначених вимог буде поставлено питання про притягнення винних осіб до відповідальності, в тому числі кримінальної. Щодо відшкодування збитків відповідач посилається на ст. 623 Цивільного кодексу України та зазначає, що позивачем не доведено, що дані втрачені доходи не є абстрактними та не надано доказів вжиття заходів позивачем для їх отримання.

Ухвалою суду від 07.07.2009 року за клопотанням позивача було призначено судову економічну експертизу.

Позивач в поданих 10.12.2009 року письмових поясненнях з урахуванням висновку експертизи, зазначає, що погоджується з розрахунком неодержаного доходу за жовтень 2008 року, зробленого експертом, який становив би за 25 днів жовтня 1612,90 грн. та з урахуванням коефіцієнту інфляції згідно розрахунку експерта 1745,74 грн. Але позивач вважає, що необхідно врахувати і листопад та грудень 2008 року, а також січень та лютий 2009 року. Тому якщо неодержаний дохід визначений в розмірі 1612,90 грн. за 25 днів жовтня 2008 року, а з урахуванням індексу інфляції 1745,74 грн., то за листопад 2008 року неодержаний дохід 2000 грн., а з урахуванням індексу інфляції становив би 2132,74 грн. За грудень 2008 року неодержаний дохід становив би 2000 грн., а з урахуванням індексу інфляції 2088,87 грн. За січень 2009 року неодержаний дохід становив би 2000 грн., а з урахуванням індексу інфляції 2030 грн. За лютий 2009 року неодержаний дохід становив би 1428,57 грн. Загальна сума не одержаного доходу (упущеної вигоди) складає 9425,92 грн. Цю ж суму позивач заявляє до стягнення з відповідача внаслідок незаконних дій, повязаних з блокуванням її коштів 5000 грн. на поточному рахунку позивача у відповідача.

Також позивач, в судовому засіданні 10.12.2009 року, посилаючись на висновок № 880-ц судово-економічної експертизи та перерахунок неодержаного доходу (упущеної вигоди), який становив би за 25 днів жовтня 1612,90 грн. та з урахуванням коефіцієнту інфляції згідно розрахунку експерта становив би 1745,74 грн., відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, подав заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення неодержаного доходу (упущеної вигоди) та просить стягнути 9425,92 грн. не одержаного доходу.

Суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог в частині стягнення неодержаного доходу (упущеної вигоди) та відповідно стягнення 9425,92 грн. не одержаного доходу, оскільки це не протирічить діючому законодавству та не зачіпає нічиї охоронювані законом інтереси, а також є процесуальним правом сторони відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечував. В поданих письмових поясненнях посилається на відсутність його вини в порушенні зобовязань, які були допущені під час виконання тимчасовою адміністрацією покладених на неї функцій, а також зазначає, що чинним законодавством передбачено звільнення банку від відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання будь-яких зобовязань на час дії мораторію, оскільки метою введення мораторію є створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку.

Крім того представник відповідача в судовому засіданні 10.12.2009 року заявив усне клопотання про здійснення процесуального правонаступництва, в порядку ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, шляхом заміни Закритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк" його правонаступником - Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк".

Статтею 25 Господарського процесуального кодексу України передбачено, в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду право відношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника є обовязковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обовязковими для особи яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до п. 1. Статуту Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, затвердженого Загальними Зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (протокол № 27 від 12.10.2009 року), погодженого Національним банком України 13.10.2009 року та зареєстрованого Державним реєстратором Шевченківської районної м. Києва державної адміністрації 15.10.2009р. № 10741050068013048, Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” є правонаступником прав та зобовязань Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства).

Зміна найменування відповідача також підтверджується Довідкою Головного управління статистики у м. Києві серії АА № 266984 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01 № 306161, копії яких додані відповідачем до матеріалів справи.

За таких обставин, суд задовольняє клопотання відповідача та вважає за необхідне здійснити процесуальне правонаступництво, замінивши відповідача по справі № 12/105 - Закрите акціонерне товариство "Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк", провулок Шевченка, 12, м. Київ, 01001, Відособлений підрозділ: Філія "Відділення Промінвестбанку в м. Ніжин Чернігівської області", вул. Московська, 5 А, м. Ніжин, 16600, його правонаступником - Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк", провулок Шевченка, 12, м. Київ, 01001, Відособлений підрозділ: Філія "Відділення Промінвестбанку в м. Ніжин Чернігівської області", вул. Московська, 5 А, м. Ніжин, 16600.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив:

Статтею 1067 Цивільного кодексу України встановлено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами. У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до цього Кодексу.

01.11.2006р. між позивачем та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, відповідно до п. 1. Статуту Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, затвердженого Загальними Зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (протокол № 27 від 12.10.2009 року), погодженого Національним банком України 13.10.2009 року та зареєстрованого Державним реєстратором 16.10.2009 року, було укладено договір № 102 банківського рахунку, згідно якого банк взяв на себе зобовязання відкрити клієнту (позивачу) поточний рахунок № НОМЕР_2, відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року № 492 та відповідно до умов цього Договору надає послуги, повязані з приймання, зарахуванням грошових коштів на рахунок, переказом грошей з рахунку (на рахунок) клієнта, видачею останньому грошей у готівковій формі згідно з ліцензією, наданою банку. Тарифи комісійної винагороди за надання банківських послуг клієнтам викладені в Додатку № 1 до Договору і є його невідємною частиною.

Пунктом 9.1. вказаного договору сторони визначили, що Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року.

Згідно частини 1 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

У відповідності до п.2.1. договору, банк відкриває клієнту рахунок протягом 1 календарного дня після отримання банком повного пакету документів для відкриття рахунку та здійснення ідентифікації клієнта, передбачених Інструкцією та ст. 64 Закону України „Про банки та банківську діяльність”, в тому числі документів, що підтверджують повноваження осіб, які оформлюють відкриття рахунку, а також осіб, які включені до карток із зразками підписів (протоколи обрання на посаду, накази, тощо).

Частинами 2-3 ст. 1066 Цивільного кодексу України, банк гарантує клієнту право безперешкодно розпоряджатися коштами на рахунку останнього. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами та власний розсуд.

Відповідно до п. 4.1.1. Договору банківського рахунку № 102 від 01.11.2006 року, клієнт має право самостійно розпоряджатися наявними на рахунку коштами в порядку, визначеному чинним законодавством України, за винятком випадків, передбачених законом та Договором, а банк, відповідно до п. 4.2.1. Договору, має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

В силу ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно з ч. 1 п. 8.1. ст. 8 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Умовами Договору банківського рахунку № 102 від 01.11.2006 року, а саме відповідно до п. 5.1.1.-5.1.2., банк зобовязується: здійснювати розрахункові операції відповідно до Закону України „Про банки і банківську діяльність”, Закону України „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” та нормативних актів Національного банку України. Виконувати розрахункові документи, прийняті від клієнта протягом операційного часу, виключно у межах залишків коштів на рахунку (на початок операційного дня) та документи на відкликання на початок операційного дня, з урахуванням поточних надходжень шляхом подання цих документів уповноваженою особою клієнта безпосередньо відповідальному виконавцю банку. Операційний час триває з 9-00 до 16-00 год. Розрахункові документи, прийняті від клієнта після закінчення операційного часу, виконуються в операційний час наступного операційного дня або у цей же операційний день за наявності технічної можливості здійснити їх виконання із оплатою цієї послуги згідно з тарифами. Кошти, які надійшли на рахунок після закінчення операційного часу, використовуються клієнтом в операційний час наступного операційного дня або у цей же операційний день.

Крім того відповідно до п. 5.1.4. Договору банк зобовязується забезпечувати збереження ввірених йому клієнтом грошових коштів та згідно п. 5.1.7. Договору кожного останнього робочого дня звітного місяця проводити нарахування процентів клієнту за тимчасове користування залишком коштів на рахунку 0,5% річних.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов»язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач 06.10.2008 року згідно квитанції № 7 вніс на поточний рахунок НОМЕР_2 грошові кошти в розмірі 5000 грн.

06.10.2008 року позивач надав банку платіжне доручення № 150 на виконання переказу зі свого рахунку 5000 грн. на користь ТОВ „Голден Тайл” за товари згідно накладної № 4рДЦ-0207 від 25.07.2008 року.

Статтею 1071 Цивільного кодексу України, яка регулює порядок списання коштів з рахунку клієнта, встановлено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження лише у двох випадках - або на підставі рішення суду, або з підстав, встановлених договором між банком і клієнтом.

Таким чином розпорядження позивача відповідачеві полягало в списанні коштів з його рахунку та перерахування їх на рахунок контрагента позивача, а не залишення цих коштів у володінні власне банку.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України чітко встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду

Відповідно до ч.30.1 ст.30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме виписки із поточного рахунку позивача , доданого до матеріалів справи, 06.10.2008 року кошти в сумі 5000 грн. були списані з рахунку позивача та обліковувалися в Центральній розрахунковій палаті Промінвестбанку, але на рахунок отримувача коштів - ТОВ „Голден Тайл” не надійшли.

22.10.2008 року, відповідно до Розпорядження тимчасового адміністратора Промінвестбанку № ТА-106 про повернення на рахунки платників коштів в національній валюті, списаних з їх рахунків з 02. 10. по 06. 10. 2008 року та коштів в іноземній валюті, списаних з їх рахунків з 26.09. по 06.10.2008 року з подальшим блокуванням цих коштів, кошти позивача в сумі 5000 грн. було повернуто на поточний рахунок позивача до особового розпорядження тимчасового адміністратора Промінвестбанку.

25 лютого 2009р. позивачем було подано заяву відповідачеві про зняття з оплати платіжного доручення № 150 від 06.10.08р. на суму 5000 грн. отримувач ТОВ „Голден Тайл”.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку , що відповідач допустив прострочку щодо виконання розпоряджання позивача про списання коштів з його рахунку та перерахування їх на рахунок контрагента позивача, та відповідно період прострочки становить з 07.10.09р. по 24.02.09р.

У відповідності з ч. 1 та ч. 2 ст. 32 Закону України „ Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. У разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Пунктом 7.1 договору банківського рахунку № 102 від 01.11.06р, сторони визначили, що за невиконання або неналежне виконання зобов”язань згідно з цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до вимог чинного законодавства і цього договору.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 685 грн. за період з 06.10.08р. по 20.02.09р. за порушення банком строків виконання платіжного доручення № 150 від 06.10.08р. на суму 5000 грн.

З урахуванням вищевикладеного , суд доходить висновку , що сума пені за період з 07.10.08р. по 20.02.09р. за порушення банком строків виконання доручення клієнта на суму 5000 грн. від 06.10.08р. становить 685 грн., але з урахуванням ч. 2 ст. 32 Закону України „ Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" підлягає стягненню в сумі 500 грн., оскільки сума пені не може перевищувати 10 відсотків суми переказу ( 5000 грн. х 10% = 500 грн.).

Заперечення відповідача щодо стягнення пені судом до уваги не можуть бути прийняті з наступних підстав.

Постановою Правління Національного банку України від 07.10.2008 року № 308 „Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство) в Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство) було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07.10.2008 року по 06.04.2009 року.

Поняття та зміст мораторію на задоволення вимог кредиторів, що може вводитися Національним банком України стосовно комерційного банку, регулюються ст. 2 та ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Так, відповідно до визначення термінів, що вживаються у зазначеному Законі (ст. 2), мораторій - це зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Статтею 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що мораторій вводиться Національним банком України під час здійснення тимчасової адміністрації, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку та на строк не більше шести місяців.

Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.

Із наведених вище норм чітко вбачається, що за своїм змістом мораторій є спеціальним заходом, що спрямований на відновлення фінансового стану банку за рахунок тимчасового припинення останнім виконання майнових зобов'язань перед кредиторами.

Відповідно до визначень, наведених в ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань (під "боржником" в даному випадку розуміється власне банк). Натомість, клієнт банку - це будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Отже, власники поточних (не депозитних) рахунків, відкритих в установі банку, не є кредиторами банку стосовно коштів, які зберігаються на відповідних рахунках, адже ці кошти належать не банку, а власникам рахунків, а, відтак, на операції з цими коштами жодним чином не може розповсюджуватися мораторій, до того ж, зупинення операцій за цими рахунками навіть теоретично не може призвести до "відновлення фінансового стану банку", адже відновлювати власний фінансовий стан можна лише за рахунок власних, запозичених активів, а не за рахунок коштів, що належать третім особам.

Таким чином, зупинення виконання банком майнових зобов'язань під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів означає, що з метою відновлення власної платоспроможності банк тимчасово, на строк, встановлений Національним банком України, припиняє розраховуватися за власними боргами, за рахунок чого акумулює власні кошти та власне майно, запобігаючи у такий спосіб подальшого банкрутства і ліквідації.

Саме таке розуміння поняття мораторію повністю кореспондується з наведеними вище загальними нормами чинного законодавства щодо захисту права власності, нормами Цивільного кодексу України, що регулюють договір банківського рахунку, а також частиною 3 ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність", в якій, як було наведено, чітко зазначено, що мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій.

Зобов'язання банку "виконати доручення клієнта на переказ грошей" не є грошовим зобов'язанням, адже клієнт в даному випадку не вимагає від банку сплати належних останньому грошей, а доручає виконати певну операцію з власними грошима. Тобто зобов'язання відповідача перед позивачем, виконання яких є предметом даного позову, полягають в наданні послуги, а не у сплаті грошей. Таким чином, заборона на стягнення штрафних санкцій не розповсюджується на спірні зобов'язання.

Як вбачається із змісту частин 2 і 4 ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність", мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється виключно на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації та не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.

Судом встановлено , що платіжне доручення було надано банку до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом грошей з рахунку (на рахунок) цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також, здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

В силу частин 3-5 ст. 85 Закону „Про банки і банківську діяльність” протягом дії мораторію:

1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів(обов'язкових платежів).

Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку. Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.

Стятими 80-81 Закону України „ Про банки і банківську діяльність” встановлені права та обов”язки тимчасового адміністратора, які за своєю сутністю є пов”язаними із забезпеченням збереження активів та документації банку. Жодна зі вищеназваних норм не містить визначення клієнта банку ( тобто особи, якій надаються послуги за договором розрахунково-касового обслуговування) , як кредитора банку, оскільки грошові кошти клієнтів банку не залучаються та не розміщуються останнім від свого імені на власних умовах та на власний ризик і які банк повинен повернути кредитору на певних умовах.

За таких обставин посилання відповідача на ст. 509 Цивільного кодексу України , за якою відповідач визначає себе „боржником” у зобов”язанні ( за договором банківського рахунку), а позивач „ кредитором” особою , на користь якої зобюов”язаний виконати певні дії, оскільки зобов”язальні правовідносини пов”язані з правом власності ( речовим правом) та виконанням майнових зобов”язань призводить до виникнення, зміни чи припинення права власності , чого не відбувається між сторонами у зобов”язаннях за договором банківського рахунку.

Таким чином , вимоги позивача та зобов”язання відповідача у даних спірних правовідносинах не є майновими, на які поширюється мораторій у розумінні ст.. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність”.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст.. 625 Цивільного кодексу України три відсотки річних в розмірі 50 грн., за невиконання умов Договору банківського рахунку № 102 від 01.11.2006 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено, що відповідач не є відносно позивача боржником, та правовідносини , які виникли між сторонами не є майновими, і між сторонами не виникли грошові зобов”язання, а тому вимоги позивача , що стягнення трьох процентів річних є безпідставні і задоволенню не підлягають.

Також позивач, з урахуванням його заяви про зменшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача 9425,92 грн. не одержаного доходу ( упущеної вигоди) за період з жовтня 2008р. по лютий 2009р.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

У відповідності до ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний звязок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.

Згідно ч.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч.4 ст. 623 Цивільного кодексу України).

Таким чином, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (втраченої вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були би ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання, зроблені з цією метою приготування.

При обчисленні розміру втраченої вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином. Нічим не підтверджені розрахунки кредитора про можливі доходи не можуть братися судом до уваги. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які кредитор поніс би, якби не відбулося порушення права. Обґрунтування і доказування розміру збитків здійснюється кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків. Нездатність кредитора обґрунтувати вимоги про відшкодування упущеної вигоди є підставою для суду для відмови в задоволенні таких вимог.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 07.07.2009 року було призначено судову економічну експертизу.

Відповідно до ухвали господарського суду Чернігівської області від 07.07.2009 року на вирішення судової економічної експертизи були поставлені наступні питання:

-чи підтверджується документально заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума збитків в розмірі 23330 грн. 33 коп., внаслідок неперерахування коштів в сумі 5000 грн. на рахунок ТОВ „Голден Тайл”, згідно доручення № 150 від 06.10.2008 року?

- яка реальна сума збитків (за мінусом суми не понесених витрат) завдана відповідачем позивачеві внаслідок неперерахування та блокування коштів в сумі 5000 грн. на рахунок ТОВ „Голден Тайл”, згідно платіжного доручення № 150 від 06.10.2008 року?

Висновком судово-економічної експертизи від 23.11.2009 року № 880-ц у господарській справі № 12/105 Чернігівського відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз, наданого експертом ОСОБА_3, встановлено, що заявлена позивачем до стягненя з відповідача сума збитків в розмірі 23330,33 грн., внаслідок неперерахування коштів в сумі 5000 грн. на рахунок ТОВ „Голден Тайл”, згідно доручення № 150 від 06.10.2008 року, документально не підтверджується.

При умові, що приватним підприємцем грошові кошти в розмірі 5000 грн., що мали бути перераховані з поточного рахунку приватного підприємця товариству „Голден Тайл” за отримані товари та які в подальшому були заблоковані на поточному рахунку, були використані підприємцем у господарській діяльності на придбання товарів для реалізації та при умові, що такі товари були в повному обсязі реалізовані протягом жовтня 2008 року з урахуванням торгівельної надбавки в розмірі 40%, то неодержаний дохід (упущена вигода) приватного підприємця за 25 днів жовтня 2008 року становив би 1612,90 грн. ((5000,00 грн.*40%)/31 день * 25 днів + 1612,90 грн.).

Неодержаний дохід (упущена вигода) приватного підприємця в розмірі 1612,90 грн. з урахуванням індексів інфляції за період з 01 листопада 2008 року по 20 лютого 2009 року становив би 1745,74 грн. (1612,90 грн.*1,082+ 1745,74 грн.), де 1,082 індекс інфляції за період з листопада 2008 року по лютий 2009 року: (101,5%*102,1%*102,9%*101,5%)/100%.

Господарським процесуальним кодексом України передбачено, що висновок судового експерта оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 Господарського процесуального кодексу України.

В силу ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим

У відповідності до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази , які мають значення для справи. Обставини справи , які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування і не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач не надав суду доказів та не довів , що грошові кошти в розмірі 5000 грн., що мали бути перераховані з поточного рахунку приватного підприємця товариству „Голден Тайл” за отримані товари та які в подальшому були заблоковані на поточному рахунку, були б використані ним у господарській діяльності на придбання товарів для реалізації у кожному із місяців з жовтня 2008р.по лютий 2009р. по 5000 грн. щомісячно ( всього 25000 грн.) , та такі товари були б в повному обсязі реалізовані протягом жовтня 2008 року лютого 2009р. з урахуванням торгівельної надбавки в розмірі 40%.

За таких обставин позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 9425,92 грн. не одержаного доходу ( упущеної вигоди) за період з жовтня по лютий 2009р. є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 5 грн. 01 коп. державного мита та 15 грн. 38 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Понесені відповідачем витрати в сумі 1103,04 грн. за проведення судової економічної експертизи , суд покладає на відповідача, оскільки судова експертиза була призначена для визначення суми неодержаного доходу ( упущеної вигоди) позивачем за період з жовтня по лютий 2009р., а в цій частині суд відмовив позивачеві в задоволенні його позовних вимог повністю.

Керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 22, 509, 525, 526,546,549,625, 651,1066,1067, 1068, 1071,1072, 1073,1074,1075,1091, 1092 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193 , 222, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст.1,8,30,32 Закону України „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”, ст.ст.2,80,81, 85 Закону „Про банки і банківську діяльність”, ст.ст. 22,25,33,34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво, замінивши відповідача по справі № 12/105 - Закрите акціонерне товариство "Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк", провулок Шевченка, 12, м. Київ, 01001, Відособлений підрозділ: Філія "Відділення Промінвестбанку в м. Ніжин Чернігівської області", вул. Московська, 5 А, м. Ніжин, 16600, його правонаступником - Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк", провулок Шевченка, 12, м. Київ, 01001, Відособлений підрозділ: Філія "Відділення Промінвестбанку в м. Ніжин Чернігівської області", вул. Московська, 5 А, м. Ніжин, 16600

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк", провулок Шевченка, 12, м. Київ, 01001, ( код 00039002) на користь Суб"єкта підприємницької діяльності фізична особа - підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 16600 ( рахунок № НОМЕР_2 в філії „Відділення Промінвестбанку в м. Ніжин МФО НОМЕР_3, код НОМЕР_1) 500 грн. пені, 5 грн. 01 коп. державного мита та 15 грн. 38 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Суддя Л.М.Лавриненко

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 23.12.2009р.

Суддя Л.М. Лавриненко