Вирок № 90223591, 06.07.2020, Чугуївський міський суд Харківської області

Справа №636/349/18

Провадження №1-кп/636/119/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2020 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого судді Дьоміної О.П., за участю: секретаря судового засідання Шилової І.В., прокурорів: Тищенка С.В., Шуляка О.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілих: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві обвинувальні акти по об`єднаним кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220440000055 від 11.01.2018 року та за №12018220440001088 від 11.07.2018 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чугуєва Харківської області, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, який не навчається та не працює, на обліку лікаря-психіатра не перебуває, перебуваючого на обліку у лікаря-нарколога, раніше судимого, останній раз за вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 29.08.2017 року за ч. 3 ст. ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 125 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

1. 06 січня 2018 року, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок інших осіб, шляхом вільного доступу, перебуваючи на території домоволодіння своєї матері ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 та реалізуючи раніше виниклий злочинний намір, будучи заздалегідь обізнаним стосовно майна, яке знаходилось на території даного домоволодіння, пройшов до однієї з кімнат, звідки викрав чавунну двоконфорочну плиту, вартість якої, згідно висновку експерта за №250 від 23.01.2018 року, складає 158 грн. 55 коп., два чавунні колосники-решітки вагою 8 кг., вартість яких, згідно висновку експерта за №250 від 23.01.2018 року, складає 47 грн. 04 коп., що належать ОСОБА_2 .

У подальшому, ОСОБА_1 обернув викрадене на свою користь та з місця скоєння злочину зник. Таким чином, своїми умисними діями, ОСОБА_1 завдав матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_2 на загальну суму 205 грн. 59 коп.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

2. 09 липня 2018 року о 16 год. 30 хв. ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на грунті раптово виниклих особистих неприязних відносин з ОСОБА_3 , маючи умисел, спрямований на спричинення останній тілесних ушкоджень та реалізуючи його, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, почав реалізовувати свій злочинний намір наступним чином: стоячи навпроти ОСОБА_3 на відстані близько одного метру завдав ОСОБА_3 , яка сиділа на стільці, один удар кулаком лівої руки в область правого ока, після чого одразу наніс один удар кулаком правої руки в область правого плеча від чого ОСОБА_3 впала спиною на землю. Далі ОСОБА_1 наніс ОСОБА_3 , коли вона лежала на землі, шість ударів в область обличчя: перший удар - кулаком лівої руки, після чого одразу наніс другий удар кулаком правої руки, третій удар ОСОБА_1 наніс кулаком лівої руки, четвертий удар - кулаком правої руки, п`ятий удар - кулаком лівої руки, шостий удар - кулаком правої руки, після чого відійшов від ОСОБА_3 . Через 5 хвилин ОСОБА_1 , продовжуючи свій злочинний намір, підійшов до ОСОБА_3 на відстань близько одного метру та стоячи навпроти неї наніс ОСОБА_3 один удар кулаком правої руки в область перенісся і одразу наніс другий удар кулаком лівої руки в область правого вуха.

Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_1 спричинив тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_3 згідно висновку судово-медичної експертизи за №12-14-132-Ч/18 від 25.07.2018 року, у вигляді синців на обличчі та плечах, саден в проекції правого ліктьового суглобу, які утворились внаслідок ударної дії тупого твердого предмету та дії тертя у випадку садна. Не виключено, що вказані ушкодження виникли у термін 09.07.2018 року. За ступенем тяжкості вказані тілесні ушкодження кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я.

Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 26.10.2018 року зазначене кримінальне провадження прийняте до провадження та призначене підготовче судове засідання з розгляду об`єднаних кримінальних проваджень стосовно ОСОБА_1 , обвинуваченого за ст. 185 ч. 3 та ст. 125 ч. 1 КК України на 05.11.2018 року.

15.11.2018 року ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області вказані об`єднані кримінальні провадження відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого за ст. 185 ч. 3 та ст. 125 ч. 1 КК України, призначені до судового розгляду на 15.11.2018 року.

Під час розгляду справи в суді прокурором змінене обвинувачення ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 338 КПК України зі ст. 185 ч. 3 на ст. 185 ч. 2 КК України.

Відповідно до пункту 1 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року №2617-VIII (далі - Закон №2617-VIII) зазначений закон набрав чинність. Зазначеним законом №2617-VIII внесено зміни до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України.

Так, відповідно до ч.1 ст.12 КК України (в редакції від 1 липня 2020 року) визначено, що кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. Частиною 2 статті 12 КК України визначено, що кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

ОСОБА_1 обвинувачується в тому числі і у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

Санкцією частини 1 статті 125 КК України передбачено застосування до винної особи покарання у вигляді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

З наведеного вбачається, що одне з кримінальних правопорушень у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 є кримінальним проступком, відповідно до положень ч.2 ст.12 КК України.

Підпунктом 6 пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2617-VIII визначено, що з дня набрання чинності цим Законом у кримінальних провадженнях про злочини, які визначено як кримінальні проступки, що на день набрання чинності цим Законом призначені до судового розгляду чи перебувають на його розгляді, судовий розгляд здійснюється судом на загальних підставах з урахуванням вимог статей 381, 382 Кримінального процесуального кодексу України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у висунутому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення, зазначивши час, місце, спосіб його вчинення. Зокрема, він пояснив, що дійсно, 09.07.2018 року він завдав ОСОБА_3 тілесні ушкодження під час раптово виниклого конфлікту на грунті ревнощів. Провину у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 185 КК України, теж не оспорював, пояснив, що дійсно 06.01.2018 року викрав з домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , чавунну двоконфорочну плиту і два чавунні колосники-решітки вагою 8 кг., що належать його матері ОСОБА_2 , але зазначив, що вчиняв цей злочин тверезим. Просив суд суворо його не карати.

Потерпіла ОСОБА_2 суду показала, що обвинувачений є її сином. Будинок АДРЕСА_2 належить їй на праві приватної власності, однак, на час вчинення злочину потерпіла фактично мешкала за адресою: АДРЕСА_3 , при цьому постійно навідувалась до свого будинку. ОСОБА_1 проживав у належному їй будинку без її згоди, оскільки вона його вигнала через постійні побої з його сторони, зловживання алкоголем та крадіжки, однак мав доступ та ключи від зазначеного домоволодіння. Крім того ОСОБА_2 пояснила, що приблизно на Різдво 2018 року потерпіла виявила в будинку відсутність чавунної двоконфорочної плити та чавунних колосників-решіток, про що повідомила органи поліції.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 її колишній співмешканець, вони періодично проживали разом протягом приблизно двох років, в тому числі, з весни 2017 року по літо 2018 року у будинку АДРЕСА_2 , поки ОСОБА_2 не заборонила їм там проживати через те, що почали зникати речі. Так, 09.06.2018 року з дозволу ОСОБА_2 ОСОБА_3 перебувала за адресою: АДРЕСА_2 , вона прийшла для того, щоб назбирати малини. В цей час до будинку прийшов ОСОБА_1 зі своїми друзями, обвинувачений ліг спати, а потерпіла з його двома друзями, імена яких вона не пам`ятає розпивали спиртне у дворі. Через деякий час обвинувачений прокинувся та ініціював скандал, під час якого на грунті ревнощів почав бити потерпілу кулаками по обличчю, голові та плечам.

Допитаний судом свідок ОСОБА_4 показав, що є співмешканцем матері обвинуваченого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Так свідок з потерпілою мешкали по АДРЕСА_2 . Зазначений будинок належить на праві власності ОСОБА_2 . В січні 2018 року свідок з потерпілою мешкали по АДРЕСА_3 , а обвинувачений проживав по АДРЕСА_2 без дозволу матері та крав речі потерпілої.

Протоколами огляду місця події від 07.01.2018 року та від 13.01.2018 року підтверджується час, місце та спосіб скоєння обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Згідно з протоколом огляду предметів від 14.01.2018 року, вилучених під час проведення огляду місця події 13.01.2018 року за адресою: АДРЕСА_4 - оглянуті чавунна двоконфорочна плита та два чавунні колосники-решітки, та встановлено, що саме ці предмети ОСОБА_1 06.01.2018 року таємно викрав з домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи за №250 від 23.01.2018 року, ринкова вартість чавунної двоконфорочної плити розміром 700х400 мм у повному комплекті, на момент скоєного злочину, тобто станом на 07.01.2018 року, складає 158,55 грн.; ринкова вартість чавунного колосника (решітки) вагою 8 кг., як брухту чорного металу, на момент скоєного злочину, тобто станом на 07.01.2018 року, складає 47,04 грн.

Протоколами проведення слідчих експериментів за участю потерпілої ОСОБА_3 від 17.07.2018 року, свідка ОСОБА_5 від 16.07.2018 року, свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_6 від 17.07.2018 року та обвинуваченого ОСОБА_1 від 30.07.2018 року - підтверджується час, місце та спосіб скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Відповідно до висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи за №34-Ч/18 від 11.07.2018 року, у потерпілої ОСОБА_3 встановлено наявність синців на обличчі та плечах, садно в проекції правого ліктьового суглобу, які утворились внаслідок ударних дій тупого твердого предмету та дії тертя у випадку садна. Не виключено, що вказані ушкодження виникли у термін 09.07.2018 року. За ступенем тяжкості вказані ушкодження кваліфікуються за критерієм тривалості розладу здоров`я, як легке тілесне ушкодження, яке не спричинило короткочасний розлад здоров`ї.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи за №12-14-132-Ч/18 від 25.07.2018 року, у потерпілої було встановлено наявність синців на обличчі та плечах, садна в проекції правого ліктьового суглобу, які утворились внаслідок ударних дій тупого твердого предмету та дії тертя у випадку садна. Не виключено, що вказані ушкодження виникли у термін 09.07.2018 року. За ступенем тяжкості вказані ушкодження кваліфікуються за критерієм тривалості розладу здоров`я, як легке тілесне ушкодження, яке не спричинило короткочасний розлад здоров`я. Комплекс вказаних ушкоджень не міг утворитись внаслідок падіння з положення стоячи на площину. Вказані ушкодження могли бути спричинені за механізмом, який вказано у наданому протоколі проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_5 , а саме - удари кулаками по голові і кінцівці та падіння з положення стоячи на землю, та частково у протоколах зі свідком ОСОБА_6 - удари по голові.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати по першому епізоду за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно; по другому епізоду - за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Судом достовірно встановлено, що обвинувачений повторно 06.01.2018 року шляхом вільного доступу через незачинені двері потрапив до домоволодіння, яке належить ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , звідки викрав чавунну двоконфорочну плиту та два чавунні колосники-решітки вагою 8 кг., що належать ОСОБА_2 . Крім того 09.07.2018 року під час сварки, яка виникла на грунті раптово виниклих неприязних відносин, обвинувачений, будучі в стані алкогольного сп`яніння, маючи умисел на протиправне заподіяння потерпілій ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, наніс їй декілька ударів в область обличчя та плеч, чим спричинив легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я або незначної втрати працездатності.

Зазначене об`єктивно підтверджується показами самого обвинуваченого, потерпілих, свідка, які ніким не спростовані та доповнюються висновками судових експертиз, протоколами огляду місця події, огляду предметів та проведення слідчих експериментів.

Суд не бачить підстав для іншої кваліфікації, оскільки вона повністю підтверджується зібраними доказами, не вірити яким у суду не має підстав, а тому ОСОБА_1 повинен нести кримінальну відповідальність за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 1 ст. 125 КК України.

Згідно ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого за ст. 125 ч. 1 КК України, є вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд, згідно з вимогами ст. ст. 65 та 68 КК України, враховує характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно ст. 12 КК України є: кримінальним проступком (ч. 1 ст. 125 КК України) та нетяжким злочином (ч. 2 ст. 185 КК України), обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він неодружений, офіційно не працює та не навчається, утриманців не має, має постійне місце проживання за яким характеризується негативно, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, але перебуває на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом F:10.2, раніше судимий, вчинив зазначені кримінальні правопорушення під час іспитового строку, тому вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 125 та ч. 2 ст. 185 КК України у межах санкцій цих статей.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. Таким чином суд, врахувавши дані про особу винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, також кількість кримінальних правопорушень, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання окремо за кожне кримінальне правопорушення, а потім остаточно визначити покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Стаття 71 КК України передбачає, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Частина 4 вказаної статті зазначає, що остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Крім того, згідно з п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» - за сукупністю вироків покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин. При застосуванні правил ст. 71 КК України необхідно враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.

Враховуючи, що обвинувачений на підставі вироку Чугуївського міського суду Харківської області від 29.08.2017 року вже засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі та відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, за умови, що він протягом 3 років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України та протягом невідбутої частини покарання за вироком суду від 29.08.2017 року вчинив нові кримінальні правопорушення, суд застосовує правила, передбачені ст. 71 КК України та до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до ухвали Чугуївського міського суду Харківської області від 13.12.2018 року ОСОБА_1 було скасовано звільнення від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком, призначеним вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 29.08.2017 року, останній був направлений для відбуття призначеного вироком покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі, при цьому строк покарання ОСОБА_1 необхідно обчислювати з дня взяття його під варту під час виконання ухвали суду.

Згідно листа начальника Чугуївського ВП ГУНП України в Харківській області від 13.05.2020 року за №4816 ОСОБА_1 24.04.2020 року взято під варту для подальшого етапування до місць позбавлення волі згідно вироку Чугуївського міського суду Харківської області від 29.08.2017 року.

Таким чином, враховуючи вище приведене, відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, згідно якої особі, що скоїла злочин повинно бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд вважає, що обвинуваченому необхідно обрати остаточне покаранні із застосуванням ст. ст. 70 та 71 КК України у виді позбавлення волі, оскільки інші види покарання не будуть мати впливу на його виправлення, і саме в такому випадку буде досягнута передбачена ч. 2 ст. 50 КК України мета покарання у вигляді виправлення особи та попередження скоєння нових злочинів як обвинуваченим так і іншими особами. Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Таким чином, суд, керуючись ст. ст. 124, 368 КПК України, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи за №250 від 23.10.2018 року у розмірі 429 грн.

Долю речових доказів по кримінальному провадженню суд вважає за необхідне визначити відповідно до ст. 100 КПК України.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_1 закінчився та під час судового розгляду даних кримінальних проваджень сторона обвинувачення клопотань про обрання обвинуваченому запобіжного заходу не подавала.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання:

за ч. 1 ст. 125 КК України -двісті годин громадських робіт;

за ч. 2 ст. 185 КК України - 3 (три) роки позбавлення волі.

Відповідно до ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання ОСОБА_1 у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, приєднати частково до призначеного покарання за цим вироком, невідбуту частину покарання за попереднім вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 29.08.2017 року у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, остаточно призначивши ОСОБА_1 покарання у виді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Строк відбування призначеного покарання у виді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі належить рахувати з моменту затримання засудженого в порядку виконання вироку Чугуївського міського суду Харківської від 29.08.2017 року, а саме з 24.04.2020 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані з проведенням експертизи у розмірі 429 (чотириста двадцять дев`ять) грн. 00 коп.

Речові докази: чавунну двоконфорочну плиту та два чавунні колосники-решітки, передані на зберігання потерпілій ОСОБА_2 - залишити в її розпорядженні.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Головуюча -