Рішення № 9022328, 21.12.2009, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" грудня 2009 р.Справа № 15/1135 За позовом Державного підприємства "Хмельницьке" с. Лісові Гринівці Хмельницького району

до Хмельницької районної державної адміністрації м. Хмельницький

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Хмельницької районної державної адміністрації м. Хмельницький

1. Управління Держкомзему у Хмельницькому районі м. Хмельницький

2. приватного підприємця Цяцькуна Василя Дмитровича Хмельницький район с. Лісові Гринівці, вул. Правди, 1

3. Державного підприємства "Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" м. Хмельницький

4. Відділу архітектури та містобудування та житлово-комунального господарства м. Хмельницький

5. Лісовогринівецької сільської ради с. Лісові Гринівці Хмельницького району

про визнання права постійного користування

Суддя

Представники сторін:

від позивача                              Бабась Г.І.- за за довіреністю від 17.06.2008р.

          Бородатий М.І. - директор

від відповідача                     Вальчук М.В. - за дорученням 327/01-2535/08 від 02.12.2008р.

від третьої особи 1.                    Остапчук О.О. - за дорученням №4-2-6/1220 від 04.09.2009р.

від третьої особи 2.           Цяцькун В.Д. - приватний підприємець

від третьої особи 3.           не з'явився

від третьої особи 4.           не з'явився

від третьої особи 5.           Грицина Є.Д. - сільський голова

В судовому засіданні згідно ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору

Позивач у позовній заяві та його представники в судовому засіданні наполягають на задоволенні уточнених позовних вимог. Просять суд визнати за державним підприємством "Хмельницьке" право постійного користування на земельні ділянки загальною площею 203,12га. Зазначає, що право користування вказаною земельною ділянкою перейшло до Державного підприємства "Хмельницьке" в процесі правонаступництва та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. ДП "Хмельницьке" добровільної відмови від користування частиною земельного масиву не надавало. Посилається на те, що відділом архітектури та містобудування, житлово-комунального господарства, який є структурним підрозділом Хмельницької РДА відмовлено у затвердженні технічної документації, виготовленої ТОВ "Терра-Інвест", що перешкоджає подальшому отриманню ДП "Хмельницьке" державного акту на право постійного користування земельними ділянками загальною площею 203,12га. Також повідомив, що Хмельницькою райдержадміністрацією було прийнято ряд рішень щодо розпорядження частиною земельних ділянок з масиву, який знаходиться в користуванні ДП.

Відповідач - Хмельницька районна державна адміністрація м. Хмельницький у письмовій позиції з приводу поданого позову та її представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечують наголошуючи, що державний акт на вічне користування виданий колгоспу “Перемога” в 1951 році. В період з 1951 року по 2007 р. підприємство було реорганізовано 4 рази. Зазначає, що жодного разу протягом 56 років не було належним чином переоформлено право користування земельними ділянками, що є порушенням норм Земельного кодексу 1970 року, 1990 року та 2001 року. З врахуванням чого вважає безпідставним посилання позивача на державний акт який виданий колгоспу “Перемога” в 1951 році, як документ що підтверджує право користування земельною ділянкою. Зазначає, що ст.ст. 22, 23 Земельного кодексу в редакції 1992 року, ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу 2001 року встановлено, що право власності та право користування земельними ділянками виникає після одержання документа, що посвідчує це право та його державної реєстрації відповідно до вимог чинного законодавства. Також звертає увагу суду на те, що земельні ділянки які передавалися колгоспу “Перемога”, а також земельні ділянки, які на даний час використовує ДП “Хмельницьке” без правовстановлюючих документів відносяться до земель державної власності. А тому відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Наголошує, що 19.01.1991 року на 7 сесії Лісогринівецької сільської ради народних депутатів було прийняте рішення про здійснення земельної реформи, контролю за використанням та охороною земель. Даним рішенням було передано у відання сільської ради в межах населеного пункту землі загальною площею 388 га., в тому числі с. Лісові Гриніві - 309 га, с. Скарженці - 79 га., встановлено землі запасу 318,2 га для послідуючого надання у першочерговому порядку громадянам, для організації селянських (фермерських) господарств - 38,9га, ведення особистих підсобних господарств - 10,5 га, індивідуального житлового будівництва - 12,8 га, садівництва, городництва та інших потреб - 36,5 га, випас худоби індивідуального сектора - 219, 5га. Таким чином, дані землі рішенням сільської ради віднесені до земель запасу, а тому взагалі не можуть бути передані в користування ДП “Хмельницьке”. Просить суд у позові відмовити.

Позивач у письмовій позиції з приводу поданого відповідачем відзиву на позов зазначив, що жодним нормативним актом, в тому числі Земельними кодексами 1970 року, 1990 року та 2001 року не передбачено припинення права суб'єкта господарювання на земельну ділянку як наслідок не переоформлення права на землю. Відповідно до ч.3 ст.15 ЗК УРСР - земля, яку займають колгоспи, закріплюється за ними в безстрокове користування. Звертає увагу суду, що факт правомірного користування земельною ділянкою в певній кількості неодноразово підтверджувався держкомземом відповідно до довідок, на підставі яких підприємством сплачувались податки, подавались звітності про зібрані врожаї, тощо. Так, відповідно до довідки Хмельницького районного відділу земельних ресурсів № 67 від 30.01.2003 р. у користуванні держгоспу “Хмельницький” станом на 01.01.03 р. знаходились земельні угіддя загальною площею: 1547 га, в т.ч. сільськогосподарські угіддя площею 1414 га. Наголошує, що відповідач не зазначив, на підставі чого управлінням земельних ресурсів в Хмельницькому районі, за клопотанням Хмельницької РДА щорічно надавались довідки про кількість та склад земель, що знаходяться в користуванні позивача. З врахуванням викладеного вважає, що доводи відповідача стосовно неможливості взяття до уваги державного акту про право вічного користування 1951 року та про відсутність у позивача законних підстав користування земельною ділянкою, спростовуються матеріалами справи та нормами чинного законодавства. Зазначає, що згідно рішення Конституційного суду України у справі №1-17/2005 від 22 вересня 2005 року стосовно права постійного користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований статтями 13, 14, 41, 55 Конституції України.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Держкомзему у Хмельницькому районі у письмовому поясненні з приводу поданого позову та її представник в судовому засіданні зазначають, що на даний час право користування земельними ділянками ДП “Хмельницький” на території Лісогринівецької сільської ради належним чином не оформлено. Державний акт на вічне користування, який видавався ще колгоспу “Перемога” в 1951 р., після чотирьох реорганізацій підприємства належним чином станом на 01.11.2009 р. переоформлено так і не було. Вказане є порушенням норм Земельного кодексу 1970р., 1990р. та 2001р. Рішенням Лісовогринівецької сільської ради від 19 січня 1991 р. передано у відання сільської ради землі в межах населених пунктів загальною площею 388га, в т.ч. с. Лісові Гринівці - 309 га, с. Скарженці - 79 га. Крім того, вказаним рішенням встановлено землі запасу площею 318,2 га для послідуючого надання у першочерговому порядку громадянам для організації селянських (фермерських господарств площею 38,9 га, ведення особистого селянського господарства 10,50 га, індивідуального житлового будівництва 12,8 га, садівництва, городництва та інших потреб 36,5 га, випас худоби індивідуального сектора 219,6 га. Оскільки на території Лісогринівецької сільської ради здійснює свою господарську діяльність лише державне підприємство, землі які було встановлено рішенням сесії сільської ради для інших потреб, але для визначених цілей не використовувалися, перебували у користуванні ДП “Хмельницьке”, як підприємства державної форми власності, без правовстановлюючих документів. Підтвердженням того, що землі на які ДП “Хмельницьке” має намір виготовити державний акт на право постійного користування частково співпадають із земельними ділянками, які ще в 1991 році були встановлені для інших потреб, є затверджені матеріали інвентаризації земель, розроблені “УкрНДІземпроект” та технічна документація виготовлена ТОВ “Терра-Інвест”. Відповідно до Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затверджена наказом Державного комітету статистики України від 05 листопада 1998 р. №377, у звітах вказуються площі земель, що перебувають у власності, постійному і тимчасовому користуванні юридичних та фізичних осіб, за винятком тих площ земель, які надані в тимчасове користування іншим власникам землі і землекористувачам із земель, що перебувають у власності або в постійному користуванні цих юридичних і фізичних осіб. Відповідно до державної статистичної звітності з кількісного обліку земель по формі 6-зем по Лісовогринівецькій сільській раді ДП “Хмельницький” користується землею площею 1025,6 га, з них: ріллі - 666,52 га, сіножаті - 217 га, пасовища - 25 га, під господарськими будівлями і дворами - 23,47 га, під господарськими шляхами і прогонами - 20,0 га, під лісами та іншими лісо вкритими площами - 39,00 га, відкриті заболочені землі - 10,55 га, під водою -24,00 га. Однак, на вказану площу на момент складання звітності будь-які правовстановлюючі документи у ДП “Хмельницьке” були відсутні. На підставі викладеного, питання щодо обґрунтованості позовних вимог ДП “Хмельницьке” передає на розсуд суду.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватний підприємець Цяцькун Василь Дмитрович с. Лісові Гринівці у письмовій позиції з приводу поданого позову повідомив, що вважає необгрунтованими позовні вимоги в частині передачі земель, закріплених за качатником, придбаних ним на законних підставах згідно договору від 28.08.2003р. Повідомив, що з 2004р. він неодноразово звертався до райдержадміністрації з заявами про передачу йому в постійне користування земельної ділянки площею 0,85га закріпленої за качатником господарчого двору. Просить суд врахувати викладені обставини та відмовити в задоволенні позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство "Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" у письмовій позиції з приводу поданого позову повідомив, що інститутом землеустрою у відповідності з Постановою Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990 №563-ХІІ "Про земельну реформу" в 1991 році проведені роботи по інвентаризації земель на території Лісовогринівецької сільської ради з метою виділення земель для організації селянських (фермерських) господарств, ведення особистих підсобних господарств, випасання худоби індивідуального сектору, індивідуального будівництва, садівництва і городництва. Згідно методичних вказівок по складанню технічної документації по інвентаризації земель, затверджено акт інвентаризації земель сільським головою. Технічною документацією із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право на земельні ділянки, розробленою ТОВ "Терра-інвест" в 2009 році передбачено надання в постійне користування ДП "Хмельницьке" земельних ділянок, які за матеріалами інвентаризації в переважній більшості виділені для використання за іншим цільовим призначенням.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Лісовогринівецька сільська рада с. Лісові Гринівці Хмельницького району у письмовій позиції з приводу поданого позову підписаній головою сільською ради Грициною Є.Д. повідомила, що відповідно розділу ІХ Територіальний устрій України ст.132, 133 Конституції України, розділу І “Загальні положення” ст. 1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Повноваження Лісовогринівецької сільської ради поширюються на адміністративно-територіальні одиниці територіальної громади, до яких відносяться села Лісові Гринівці і Скаржниці, та комунальну власність територіальної громади. Оскільки земельні ділянки про які йдеться у позові, територіально не входять до складу територій сіл Лісові Гринівці та Скаржниці, території та межі яких визначені відповідними правовстановлюючими документами, а також не є власністю територіальної громади (так як на балансі сільської ради не обліковуються, і державні акти сільській раді на ці земельні ділянки не надавалися) Лісовогринівецька сільська рада, у будь-якому представництві, не може мати територіальних і майнових претензій на означені земельні ділянки.

В судовому засіданні 14.12.2009р. третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Лісовогринівецька сільська рада с. Лісові Гринівці Хмельницького району надано письмову позицію з приводу поданого позову, підписану представником Лісовогринівецької сільської ради - Андрейко М.М. (право представництва згідно рішення ХІІ сесії Лісогринівецьої сільської ради п'ятого скликання від 12.04.2007р. №50) в якій останній повідомив, що позовні вимоги ДП „Хмельницьке” не грунтуються на законодавчих актах, а також враховуючи те що право постійного користування було припинено ще при першому перетворені просить суд у позові ДП „Хмельницьке" відмовити. Зазначив, що винесення рішення щодо визнання права постійного користування не належить до компетенції суду, оскільки чинний Земельний кодекс України в ст. 116 зазначає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Рішення суду, як підстава виникнення права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності не передбачено чинним Земельним кодексом України. Тобто саме визначені органи компетентні приймати рішення про передачу у користування земельної ділянки.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

28 вересня 1951 року відповідно до державного акту на вічне користування землею колгоспами № 536253 сільськогосподарській артілі (колгоспу) “Перемога” села Лісових Гринівців Ружичнянського району Камянець-Подільської області УРСР було передано в безплатне і безстрокове користування, тобто –довічно, земля в кількості 2628,2 га.

29.04.1957 року на підставі рішення загальних зборів колгоспників колгоспу “Перемога” с. Л. Гринівці та с. Скаржинці про створення на базі колгоспу “Перемога” радгоспу лікарських рослин (архівний витяг з протоколу загальних зборів від 29.10.2008р. №01-12/829) та постанови Хмельницького бюро обкому КП України та облвиконкому від 29.04.1957 р. “Про перехід колгоспу в радгосп Міністерства охорони здоров’я” було створено радгосп лікарських рослин.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 р. №380 “Про збільшення виробництва лікарської рослинної сировини і препаратів з неї”, спеціалізовані радгоспи по вирощуванню лікарських рослин передані Українському державно-акціонерному консорціуму "Укрфітотерапія".

27.05.1993 р. розпорядженням представника Президента України радгосп лікарських рослин перереєстровано на радгосп “Лісовогринівецький” (форма власності –державна).

Рішенням Загальних зборів директорів консорціуму “Укрфітотерапія” від 22.01.2001 р. (протокол №1) створено на базі радгоспу “Лісовогринівецький” держгосп “Хмельницький”.

20.02.2001р. на виконання цього рішення прийнято наказ УДК “Укрфітотерапія” №9, яким Державному господарству “Хмельницький” передано основні засоби і сільгоспугіддя згідно додатку. на загальну суму 2454821,02грн. та землі, які знаходились у користуванні радгоспу.

В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі земельних ділянок від 23.02.2001р., за яким Радгосп „Лісовогринівецький” передав, а Держгосп „Хмельницький” прийняв земельні ділянки загальною площею 1987,6га.

Відповідно до довідки Хмельницького районного відділу земельних ресурсів № 67 від 30.01.2003р. у користуванні держгоспу “Хмельницький” станом на 01.01.03 р. знаходились земельні угіддя загальною площею: 1547 га, в т.ч. сільськогосподарські угіддя площею 1414 га.

Згідно довідки Хмельницького районного відділу земельних ресурсів №57 від 28.01.2004р., станом на 01.01.2004р. за Держгоспом „Хмельницький” рахуються земельні угіддя загальною площею 1547га, в т.ч. сільськогосподарські угіддя площею 1414га.

Довідкою Хмельницького районного відділу земельних ресурсів №589 від 31.10.2006р. підтверджено, що станом на 01.01.2006р. на території Лісовогринівецької сільської ради за ДП „Хмельницьке” рахується землі загальною площею 1056,61га, в т.ч. сільськогосподарські угіддя площею 939,5га.

Відповідно до розпорядження КМ України № 158-р від 13.04.07р. Держгосп “Хмельницький” віднесено до сфери управління Мінагрополітики.

Наказом Мінагрополітики України №868 від 06.12.2007р. Держгосп “Хмельницький” перейменовано у Державне підприємство “Хмельницьке”, яке є правонаступником Держгоспу “Хмельницький”.

З метою виготовлення державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, який має посвідчувати площу земельного масиву, необхідного для розпаювання, позивач звернувся з клопотанням до Хмельницької райдержадміністрації про надання дозволу на виготовлення технічної документації з землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Розпорядженням Хмельницької РДА №729/08р від 20.06.08 року надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку без обмеження площі земельної ділянки.

В матеріалах справи наявна технічна документаці із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками ДП "Хмельницьке" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, розроблена ТзОВ "Терра-Інвест", в якій площа земельної ділянки визначена у розмірі 203,4682га.

Вказаний розмір земельної ділянки також зазначено у завданні на виконання робіт від 28.11.2008р. (який погоджено начальником управління Держкомзему у Хмельницькому районі В.Г. Гуменюком.).

Відповідно до довідки Управління земельних ресурсів у Хмельницькому районі Хмельницької області № 102 від 07.02.2008р. у користуванні позивача знаходяться земельні ділянки загальною площею 1025,61 га, в тому числі сільськогосподарські землі площею 952,06 га.

Згідно висновку №319 від 23.02.2009р. Управлінням Держкомзему у Хмельницький районі погоджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками ДП „Хмельницьке” для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Лісовогринівецької сільської ради (за межами населених пунктів).

18.03.2009р. Хмельницькою районною державною адміністрацією за результатами розгляду технічної документації ДП „Хмельницьке” із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками загальною площею 203,4682га, прийнято висновок №1130, яким не погоджено вказану ділянку на території Лісовогринівецької сільської ради.

Оскільки технічна документація, виготовлена ТОВ “Терра-Інвест” на загальну площу земельних ділянок 203,4682га. відповідачем не затверджена, що перешкоджає в отриманні позивачем державних актів на право постійного користування, останній звернувся з позовом до суду.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне:

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. „в” ст.5 ЗК України земельне законодавство базується на принципі невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Позивач звернувся до суду за захистом свого права шляхом визнання його права постійногокористування земельною ділянкою. Обраний позивачем спосіб захисту права відповідає статті 16 Цивільного кодексу України та статі 152 Земельного кодексу України, оскільки йдеться про визнання права на земельну ділянку.

Користування землею згідно Глави 15 Земельного кодексу України може здійснюватись на праві постійного користування, тобто користування без обмеження строку, або тимчасового користування на умовах оренди, яке, в свою чергу, поділяється на короткострокове (до 5 років) або довгострокове (до 50 років).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив, що земельні ділянки перейшли до нього відповідно до наказу УДК “Укрфітотерапії” №9 від 20.02.2001 р. “Про створення на базі радгоспу “Лісовогринівецький” держгоспу “Хмельницький”, на виконання якого складено акт приймання-передачі земельних ділянок, підписаний керівником радгоспу “Лісовогринівецький” та Держгоспу “Хмельницький”. В свою чергу Радгосп “Лісовогринівецький” є універсальним правонаступником колгоспу “Перемога” та радгоспу лікарських рослин, а отже, йому перейшло право користування земельною ділянкою, якою користувались підприємства-попередники, в межах відповідно до державного акту на вічне користування землею колгоспами № 536253 від 28.09.1951р.

Відповідно до норм діючого станом на 1990 рік законодавства, являючись суб’єктом правовідносин землеустрою, Радгосп лікарських рослин “Хмельницький”, на підставі договору, укладеного із МНТЦ “Екологія-1”, розробив проект внутрішньогосподарського землеустрою радгоспу.

Оскільки, основним завданням внутрішньогосподарського землеустрою є розробка науково-обгрунтованої системи заходів, які забезпечують найбільш повне, раціональне, ефективне використання та охорону земель в сільськогосподарських підприємствах з різною організаційно-правовою формою, проект внутрішньогосподарського землеустрою додатково підтверджує факт наявності в постійному користуванні радгоспу (попередника позивача) земельних ділянок визначеної площі, категорій та їх місця розташування.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження переоформлення права постійного користування цією ділянкою на право власності або право тимчасового користування, тому позивач має право вимагати визнання тільки права постійного користування.

Відповідачем та третьою особою Управлінням Держкомзему у Хмельницькому районі не спростовано факти видачі зазначеного Державного акту та факти передання земельних ділянок відповідно до зазначеного акту. Більш того, довідками Управління держкомзему в Хмельницькому районі підтверджено право постійного користування земельними ділянками позивачем та його попередниками в певних розмірах.

Посилання відповідача на статтю 125 Земельного кодексу України, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації критично оцінюються судом з огляду на те, що зазначена норма не обмежує і не скасовує вже діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення.

Відповідно до абз.2 п.5 Постанови Верховної Ради УРСР “Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР” громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Відповідно до ч.3 ст.15 ЗК УРСР - земля, яку займають колгоспи, закріплюється за ними в безстрокове користування.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЗК УРСР - колгоспи, радгоспи, інші підприємства, організації і установи у встановлених законом випадках можуть надавати з закріплених за ними земель земельні ділянки у вторинне користування.

Суд вважає обґрунтованим посилання позивача на Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2005р. у справі № 1-17/2005 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х “Перехідні положення” Земельного кодексу України, в якому Конституційний Суд України дійшов висновків про те, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою, а в п. 5.6. цього Рішення Конституційний Суд України встановив, що “підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний Кодекс серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки”.

Доводи відповідача та третьої особи Управління ДЗК в Хмельницькому районі та Інституту землеустрою, про те, що земельні ділянки, які є предметом розгляду в даному судовому засіданні, частково накладаються на земельні ділянки, які були передані до земель запасу відповідно до рішення Лісовогринівецької сільської ради № 1 від 18.01.1991 р. критично оцінюються судом з огляду на таке.

Відповідно до Постанови Верховної Ради Української РСР “Про земельну реформу” №563-ХІІ від 18.12.1990 р. здійснення земельної реформи покладено на обласні, районні, міські, селищні і сільські Ради народних депутатів і Раду Міністрів Української РСР, яких зобов’язано до 15.03.1991 року провести інвентаризацію земель усіх категорій, визначивши ділянки, що використовуються не за цільовим призначенням, нераціонально або способами, які призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки, тощо.

Відповідно до п.4 зазначеної Постанови місцеві Ради народних депутатів на підставі матеріалів інвентаризації земель та відповідно до ст.27 Земельного кодексу Української РСР зобов’язано вирішити питання про припинення права користування ділянками, що використовуються не за цільовим призначенням, з порушенням встановлених вимог, а також нераціонально, і передачу їх до складу земель запасу для наступного надання у першочерговому порядку громадянам для організації селянських (фермерських) господарств, ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва.

З тексту дослідженого в судовому засіданні рішення Лісовогринівецької сільради №1 від 18.01.1991 р. слідує, що рішенням схвалювались матеріали інвентаризації земель, розроблені земельною комісією за участю спеціалістів філіалу Інституту “УкрНДІземпроект” згідно з додатками №1, 2, 3 та встановлено землі запасу в розмірі 318,2 га.

На запит суду щодо надання матеріалів інвентаризації, схвалених рішенням Лісовогринівецької сільської ради №1 від 18.01.1991 р., Інститутом землеустрою надана технічна документація по інвентаризації земель на території Лісовогринівецької сільської Ради народних депутатів Хмельницького району Хмельницької області, яка за твердженням представника третьої особи та відповідача є додатками №1, 2, 3 до вказаного вище рішення.

Однак, надані матеріали не можуть бути розцінені судом в якості належного доказу віднесення частини спірних земельних ділянок до земель запасу, оскільки: зазначені в технічній документації позначення земельних ділянок, які пропонуються Інститутом “УкрНДІземпроект” до передання в запас не відображені на Проекті по господарського землеустрою, який є додатком до технічної документації; представник Інституту в судовому засіданні пояснив, що жодних досліджень земель на виконання Постанови Верховної Ради УРСР “Про земельну реформу” не проводилось; зазначеним рішенням сесії не вирішувалось питання щодо припинення права постійного користування Радгоспу лікарських рослин.

Суд критично оцінює і додатково надану представником відповідача в судовому засіданні копію протоколу засідання 7 сесії Лісовогринівецької сільської ради 7 скликання як на доказ віднесення спірних земельних ділянок до земель запасу з огляду на таке.

Представник відповідача стверджує, що сесія Лісогринівецької сільської ради відбулася 18.11.1991 р., а не 18.01.1991 року, як він помилково вважав раніше. Дослідженням наданих документів встановлено, що надані ксерокопії документів містять виправлення, які не дають змоги встановити, коли саме ці документи були виготовлені. Протокол сесії містить лише тексти виступів фізичних осіб. Технічна документація, яка за твердженням представника відповідача була надана на розгляд сесії Інститутом “УкрНДІпроект” виготовлена та зареєстрована в Інституті “УкрНДІпроект” лише 24.12.1991 р., а отже, не могла бути надана на розгляд сесії, яка відбулася 18.11.1991 р.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до ч.4 ст.16 ЗК УРСР 1970 р. надання земельної ділянки, що є в користуванні, іншому землекористувачеві провадиться тільки після вилучення даної ділянки.

Відповідно до ст.144 ЗК УРСР 1970 р. (введено в дію з 01.01.1971 р.) та ст. 80 ЗК УРСР 1990 р. (введено в дію з 15.03.1991 р.) землями запасу визнаються всі землі, не передані у власність або не надані у постійне (безстрокове або довгострокове за ЗК УРСР 1970 р.) користування. До них належать також землі, право власності або користування якими припинено відповідно до статей 27 і 28 цього Кодексу (припинення права користування землею). Цю ж вимогу містить Постанова ВР УРСР “Про земельну реформу”. А, отже, однією з обов’язкових ознак земель запасу є беззаперечне припинення права постійного користування ними попередніми користувачами.

Як свідчать зібрані у справі докази, ні право користування артілі “Перемога”, ні право користування радгоспу лікарських рослин земельними ділянками не припинено, а отже, висновок про те, що зазначеним рішенням сесії визначалась подальша доля земель, які знаходились в постійному користуванні колгоспу “Перемога”, а в подальшому радгоспу лікарських рослин –є необгрунтованим.

А, відтак, надані представником докази не можуть бути належним доказом проведеної інвентаризації земель, які надавались на розгляд та схвалення Лісовогринівецької сільської ради ні 18.01.1991 р., ні 18.11.1991 р. Будь-яких інших матеріалів інвентаризації ні відповідачем, ні третіми особами до суду не надано. Натомість, листом Лісовогринівецької сільської ради №401 від 14.10.2009 р. підтверджено, що землі в кількості 318,2 га, які знаходились в постійному користуванні Радгоспу лікарських рослин “Хмельницький” до земель запасу Лісовогринівецької сільської ради не передавались і на балансі сільської ради не рахуються.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.93 №15 "Про порядок ведення державного земельного кадастру", в частині кількісного обліку земель розроблена Інструкція з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (далі –Інструкція).

Відповідно до Інструкції у статистичних звітах вказують площі земель, що перебувають у власності, постійному і тимчасовому користуванні юридичних та фізичних осіб, за винятком тих площ земель, які надані в тимчасове користування іншим власникам землі і землекористувачам із земель, що перебувають у власності або в постійному користуванні цих юридичних і фізичних осіб. У звітах вказують площі земель і розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності в межах територій, які входять до адміністративно-територіальних одиниць. Відповідно до Інструкції за статистичною формою звітності 6-зем ("Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності") до цього часу за Державним підприємством “Хмельницьке” рахуються земельні ділянки загальною площею 1051 га, що не спростовано в судовому засіданні ні відповідачем не третіми особами.

В той же час, витребувана судом державна статистична звітність форми 6-зем не містить даних щодо земель запасу чи земель резервного фонду на території Лісовогринівецької сільської ради ні станом на 01.01.08 р., ні станом на 01.01.09 р.

За таких обставин, накладення земельних ділянок, які є предметом розгляду, на земельні ділянки, віднесені до земель запасу не підтверджено матеріалами справи.

Суд зазначає, що на технічну документацію із землеустрою щодо спірних земельних ділянок загальною площею 203,32 га надано позитивний висновок Управління Держкомзему у Хмельницькому районі Хмельницької області №319 від 23.02.09 р.

Не змінює позицію суду щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог і поданий третьою особою Управлінням Держкомзему в Хмельницькій області відклик висновку №319 від 23.02.09 р. про погодження технічної документації із землеустрою щодо спірних земельних ділянок загальною площею 203,32 га, яким погоджена виготовлена технічна документація.

Судом враховується, що згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз законодавства, яке регулює правовідносини у сфері землеустрою, свідчить про те, що ні Земельним Кодексом України, ні Законом України “Про землеустрій”, ні Законом України “Про дозвільну систему в Україні”, ні Положенням про управління (відділ) Держкомзему в районі, затвердженому наказом Держкомзему від 17.06.2008 №123 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 10 липня 2008 р. за №625/15316 не передбачено можливості відкликання Управлінням Держкомзему раніше наданого висновку про погодження технічної документації із землеустрою.

Крім того, судом приймається до уваги, що предметом розгляду у даній справі є право постійного користування позивача земельними ділянками, а не затвердження технічної документації із землеустрою.

Як зазначив представник відповідача в судовому засіданні наявність чи відсутність висновку управління Держкомзему про погодження чи непогодження технічної документації із землеустрою, не змінює позиції відповідача щодо невизнання права постійного користування позивача земельними ділянками в межах Державного акту 28.09.1951 р., виданого колгоспу “Перемога”.

А, відтак, саме право позивача на постійне користування землею судом і досліджується.

Посилання представників відповідача та третьої особи Управління Держкомзему в Хмельницькому районі на те, що до позивача не перейшло право користування земельною ділянкою критично оцінено судом, оскільки спростовується матеріалами справи. В матеріалах справи містяться докази на підтвердження правонаступництва радгоспу “Лісовогринівецький” відносно колгоспу “Перемога”, якому було видано Державний акт на право вічного користування землею від 28.09.1951 р. Майно та майнові права, які належали колгоспу “Перемога”, перейшли до Радгоспу “Лісовогринівецький” внаслідок правонаступництва в повному обсязі.

На базі частини отриманого майна та майнових прав радгоспу Лісовогринівецький” наказом УДК “Укрфітотерапія” №9 від 20.02.2001 р. створено Держгосп “Хмельницький”, правонаступником якого є позивач, якому актом приймання-передачі земельних ділянок від 23.02.2001 р. передано земельні ділянки радгоспу “Лісовогринівецький”.

Зазначена передача відбулася відповідно до норм чинного законодавства, насамперед, ст.4 ЗК УРСР 1990 р., відповідно до якої землі сільськогосподарських науково-дослідних установ і навчальних закладів та їх дослідних господарств, учбових господарств навчальних закладів, державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, елітно-насінницьких і насінницьких господарств, племінних заводів, племінних радгоспів і конезаводів, господарств по вирощуванню хмелю, ефіроолійних, лікарських рослин, фруктів і винограду не можуть передаватись у колективну та приватну власність, а залишаються в державній власності виключно для зазначених цілей.

Твердження відповідача про те, що земельне законодавство не передбачає перехід права постійного користування до правонаступника критично оцінюється судом, враховуючи наступне.

Згідно статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами. Статтею 191 Цивільного кодексу України встановлено, що підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. Підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

Право постійного користування землею є різновидом майнового права. Відповідно до загального правила, закріпленого ст.ст. 104-109 Цивільного кодексу України при реорганізації юридичної особи до її правонаступника переходить майно (права і обов'язки) реорганізованої особи. Аналогічні приписи містила ст. 37 Цивільного кодексу УРСР 1963 року та Закон України “Про підприємства в Україні”, які діяли до набуття чинності Цивільним кодексом України. Земельний кодекс України не містить виключень з цього загального правила, в т.ч. виключень щодо переходу до правонаступника права користування земельною ділянкою. Суд вважає обґрунтованим посилання представника позивача на ч. 4 ст. 32 Закону України “Про оренду землі”, яка має застосовуватись до даних правовідносин в силу ст. 8 Цивільного кодексу України, і яка передбачає, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Згідно з частиною п'ятою статті 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Таким чином, майнові права, в т.ч. право постійного користування земельною ділянкою, розташованою на території Лісовогринівецької сільської ради, перейшло до позивача в порядку правонаступництва у складі іншого майна разом, в тому числі, з об’єктами нерухомого майна, розташованими на частинах земельних ділянок і держава визнає цей факт на підставі ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.

В матеріалах справи відсутні докази вилучення земельних ділянок, що є предметом даного судового розгляду чи припинення права постійного користування земельними ділянками, що є предметом спору, в межах, визначених Державним актом на право вічного користування землею від 28.09.1951р. або її частини у позивача або у його попередників. Отже захисту підлягає право постійного користування позивачем земельною ділянкою у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів та заперечень. Відповідачем та третіми особами не спростовано доводи позивача.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті судових витрат необхідно покласти на відповідача, відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1, 4, 5, 12, 15, 33, 35, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов Державного підприємства "Хмельницьке" с. Лісові Гринівці Хмельницького району до Хмельницької районної державної адміністрації м. Хмельницький за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Хмельницької районної державної адміністрації м. Хмельницький: Управління Держкомзему у Хмельницькому районі м. Хмельницький; приватного підприємця Цяцькуна Василя Дмитровича Хмельницький район с. Лісові Гринівці, вул. Правди, 1; Державного підприємства "Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" м. Хмельницький; Відділу архітектури та містобудування та житлово-комунального господарства м. Хмельницький; Лісовогринівецької сільської ради с. Лісові Гринівці Хмельницького району про визнання права постійного користування задовольнити.

Визнати за Державним підприємством "Хмельницьке" право постійного користування на земельні ділянки загальною площею 203,12га.

Стягнути з Хмельницької районної державної адміністрації (м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 122/2, код 21318806) на користь Державного підприємства "Хмельницьке" (Хмельницький район, с. Лісові Гринівці, вул. Центральна, 4, код ЄДРПОУ 31375045) 85грн. (вісімдесят п'ять гривень) витрат по оплаті державного мита, 312грн. 50коп. (триста дванадцять гривень 50коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

          Суддя                                                                       

Рішення складено в повному обсязі і підписано 25.12.2009р.

Віддрук. 8 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу,

4,5,6,7,8 - третім особам.

помічник судді